Рік у рік присутність України на глобальній кіноіндустріальній арені стає дедалі помітнішою, але й прагнути нам поки є куди. Один із потенційних векторів розвитку - сегмент розробки візуальних ефектів, який у світовому масштабі може похвалитися обігом у сотні мільйонів доларів. У нашій країні є випадки успішних міжнародних угод у сфері VFX - приміром, досвід компанії POSTMODERN, що брала участь у створенні серіалу «Чорнобиль» від НВО, проте наразі їх одиниці.
Утім, нещодавно для нас відчинилось нове вікно можливостей співпраці з Канадою. 3 вересня Рада ратифікувала угоду між країнами про спільне виробництво контенту, а 15 вересня, виступаючи на KYIV MEDIA WEEK у секції «VFX та анімація в Канаді. Можливості для копродукції» (організована за підтримки Посольства Канади в Україні), президент компанії SPINVFX Нейшо Алі переконливо довела, що в українських студій є непоганий шанс гучно заявити про себе.
Якщо ви раптом пропустили включення Нейшо, то просто зараз можна надолужити згаяне: гарячими слідами Inspiration talk редакція MBR узяла в неї інтерв'ю, в котрому Алі не лише розповіла про алгоритми роботи глобального VFX-ринку, а й дала кілька порад щодо того, як дістати у партнери голлівудських мейджорів. У SPINVFX це знають не з чуток, адже студія регулярно співпрацює з творцями кіно- й телехітів, в її портфоліо - проекти на кшталт «Дивних див» та «У центрі уваги».
- Нейшо, ви працювали над багатьма проектами, що стали культовими - «Дивні дива», «Гра престолів», «Фарго». Як ваша компанія доєдналась до їхнього виробництва? У великих студій є певний кастинг для VFX-продакшенів?
- Так, по суті, все так само, як і в будь-якому шоу - ти хочеш зібрати лише найкращих. Так відбувається й у сфері VFX: хочеш якомога краще зробити роботу, котрої від тебе вимагають. У нашій індустрії все побудоване на взаєминах. При цьому, якщо в тебе хороші взаємини зі студією, продюсером, режисером, але немає креативного й талановитого персоналу - нічого не вийде. Тож треба знайти баланс і, найімовірніше, йти до цього роки, демонструвати високу якість роботи, бути спроможним дати саме те, чого від тебе хочуть. І, звісно, не завадить розмаїття культур усередині компанії.
Ми трудимося, чекаємо роками - і одного дня до тебе звернеться студія та запропонує працювати над серіалом «Дивні дива» або «Гра престолів». Отут розпочинається справжня робота (сміється): треба подвоїти зусилля й готуватись до того, що буде важко. Треба навчитися керувати ризиками і не лише відповідати очікуванням, але намагатись перевищити їх.
- Тобто можна років десять працювати над невеликими проектами, поки нарешті встановляться взаємини з «потрібними» людьми зі студій?
- Так і є. Необхідні роки на розвиток, культивування цих взаємин. А вже коли випаде можливість попрацювати з клієнтом, особливо, якщо це просто чудовий клієнт (нам поталанило, у нас таких було багато)… Час стає твоїм одвічним ворогом, грошей постійно не вистачає, аби втілити у реальність усе задумане. І отут ти повинен навчитися працювати з клієнтом, із власною командою, повсякчас підтримувати високий рівень ефективності. До того ж однакових проектів немає, треба постійно підлаштовуватись, іноді - просто під час роботи над проектом.
- Але як саме зав'язати ці взаємини?
- Хороше запитання (сміється). Справді, як невідомій маленькій компанії пробитись на сцену? Припустимо, у вас є чудова команда. Отже, треба засвічуватись скрізь, де тільки можна. Штука в тому, щоби якомога частіше зустрічатися особисто, віч-на-віч. Лише при особистому спілкуванні клієнт може зрозуміти, чим саме ви займаєтесь, за що беретесь, оцінити ваш потенціал. І найважливіше: студії працюють з тими, хто подобається. Без взаємної симпатії нікуди.
- Передусім їздити на фестивалі, медіаринки?
- Саме так! Це чудовий спосіб познайомитися, такий досвід просто безцінний. І навіть якщо не можеш зустрітись особисто - як от ми з вами сьогодні - є онлайн. Усе будується на довірі. Клієнт має довіряти вам, бути впевненим: ви зробите все, що від вас залежить, та ще й в обумовлений термін. Будь-який VFX-стартап зараз повинен шукати шляхів, аби засвітитись де лишень це можливо. Люди мають вас знати - передусім, аби розуміти, на що ви здатні. Говорити легко: «Я можу це, можу те…» Ні, так справ не роблять, треба показувати. І тоді, як я вже казала, колись настане ваш день.
- Як ви обираєте проекти? На що насамперед звертаєте увагу?
- Якби я зараз тільки-но починала бізнес, то обрала би проект, що може зробити мою компанію відомою. Сьогодні ж обираю той, із творцем котрого мені комфортно працювати. При цьому проект має кидати мені виклик. Так, знаю, звучить дивно, але я справді шукаю складні проекти, що потребують багато креативу і майстерності. Ми не беремося за банальщину, принаймні намагаємось цього не робити.
- Який із проектів, над котрими ви працювали останнім часом, був найскладнішим у плані візуальних ефектів?
- Так, були у нас складні проекти (сміється). Однак, як я вже казала, проекти різні. Найскладніше - створити з нуля цілий світ, особливо коли часу катма. Треба дуже добре думати, обираючи, що і в якій послідовності робити.
Буває, у проекті нескладні шоти (кадри, в котрих створюють візуальні ефекти і роблять комп'ютерну графіку. - MBR), а буває, як у серіалі «Академія Амбрелла» (The Umbrella Academy), де ми мали створити цілий світ. Це дуже цікавий досвід, і хоча час працював проти нас, ми впоралися.
- А який був найлегший?
- Дуже легких проектів я не пригадаю, але один із найпростіших - фільм «У центрі уваги» (Spotlight, 2015). Перегляньте стрічку, і ви навіть не помітите нашої роботи (сміється). Ефекти зроблені так, що не кидаються в очі, їх складно помітити, проте вони там є! Це аж ніяк не те, що робити спецефекти для «Дивних див».
- Можливо, були проекти, за які ви не ризикнули взятися?
- Траплялось і таке. Відмовити студійному проекту дуже складно, однак якщо ти не той, хто потрібен, нічого не вийде. Приміром, ми могли не взятися, якщо бракувало ресурсів, або проект не був близький нам за креативним духом - буває таке, що хочеш зробити багато що, а воно недосяжне, поза всяким порівнянням з уявою і бюджетом. Ми не занижуємо планку якості: якщо може вийти недостатньо добре - не візьмемось. У будь-якому проекті, хай який великий і складний він є, ми зобов'язані викластися на максимум.
- Якою мірою COVID-19 вплинув на пайплайн ваших проектів? Чи вистачає ресурсів, часу?
- Ми не були готові до такого. Довелось перелаштовуватися буквально за кілька тижнів, аби люди могли працювати віддалено тощо. У нас було чотири проекти в процесі, вони зупинились, і період застою міг виявитися дуже тривалим… На щастя, ми впорались - зараз виробництво всіх чотирьох поновилося. Крім того, у компанії нікого не скоротили, нікому не врізали зарплати. У нас штат 250 осіб, і ми хочемо захистити всіх, їхні родини. Стресу довкола й без того вистачає. Держава допомагає, партнери ставляться до всього з розумінням.
- Ви чули про фільм «Тролі-2: Світове турне»? Творці вирішили випустити його онлайн в обхід традиційного кінопрокату. У вас в Канаді були такі прецеденти?
- Так, мабуть, було щось схоже. Один фільм перебував у прокаті лишень кілька вікендів, а потім його одразу випустили онлайн, без перерви. Що я можу сказати - все правильно роблять! Зараз такий час, коли кожний шукає, де б заробити, тому треба тримати руку на пульсі. Якщо платформа доступна більшості людей, які сидять удома, в безпеці, то чом би й ні? Та й узагалі, кінотеатри і платформи вже йдуть пліч-о-пліч, тож у майбутньому такі релізи можуть стати нормою.
- Яка нині конкуренція серед VFX-продакшенів на світовій арені? Чи відіграють канадські студії велику роль, чи складно конкурувати з американськими, європейськими та азійськими компаніями?
- Ринок - глобальний, тому й VFX-продакшени конкурують одне з одним відразу в усьому світі. Останні років десять Канада дуже активно конкурує з Північною Америкою та Великобританією. Але, знов-таки, потрібна видимість того, чим ти займаєшся, видимість твоєї компанії на світовому ринку. Якщо тебе знають, в якоїсь студії-мейджора рано чи пізно постане запитання: може, вони візьмуться за наш проект? Крім того, весь цей час Канада приваблювала [студії] своїми ініціативами у сфері пільг - наприклад, під час виробництва фільму в нас можна зменшити витрати до 40%. До того ж у нас талановиті працівники і хороші розцінки на послуги, а якість роботи - даність. Однак конкуренція насправді дружня…
- Тобто VFX-компанії радше frenemies?
- Точно! Ми знаємо одне одного, нехай навіть це інша країна. І якщо комусь потрібна допомога, то ми допомагаємо. Адже, по суті, ми таким чином підтримуємо свою індустрію загалом. Ми бачимося та контактуємо в межах VES (The Visual Effects Society). Це як сім'я: в усіх є робота, ніхто нічого не відбирає в конкурента. Є безліч сценаріїв, коли кілька VFX-компаній працюють разом. Наприклад, продюсери кажуть: «У нас 25 тис. шотів, і ми не хочемо давати все одній компанії». Тоді роботу ділять між собою, без проблем.
- А з ким ви працювали?
- Наприклад, із Weta Digital і Rocket Science VFX. З багатьма співпрацювали, це легко та дуже зручно - ділитись асетами. І ніхто при цьому не хоче осоромитися, всі тримають високу планку якості.
- Як у такому разі будується пайплайн? Хтось робить одну частину, хтось іншу, а потім збирають разом?
- Так. Наприклад, ми віддали одну частину проекту іншій студії. Вони надіслали готовий матеріал, і супервайзер із нашого боку вніс мінімум правок, після чого проект передали клієнту. Погодьтеся, це дуже зручно, адже втручання у процес із боку клієнта було мінімальне, йому не довелось витрачати свій час. І буває, бюджет так простіше розподілити.
- Скільки роботи роблять безпосередньо в Голлівуді, а скільки припадає на ринки інших країн - у грошах?
- 2019 року TechNavio проводила дослідження щодо цього. На той час світовий ринок VFX оцінили у $147 млрд. На кіно припадало 52% ринку, на ТБ - 26%, ігрову індустрію - 16%, на рекламу - близько 6%. Якщо виділити Канаду та США, то сумарно вони давали близько $40 млрд. У період до 2023 року включно світовий ринок мав розширитися ще на $4,28 млрд, але, звісно ж, коронавірус уніс свої корективи. Аби ринок зростав добрими темпами, ми маємо виробляти проекти та бути впевненими в завтрашньому дні.
- Буває таке, що окрема людина не знає, над чим працює?
- Якщо таке і є, то явно не надихає на подальшу роботу... Та я припускаю, що таке можливе, коли VFX-студії дуже невеликі, не мають потрібних зв'язків і працюють із клієнтом не прямо, а через посередника. Важливо знати всі умови, бачити цілу картину, а не лише її окремі елементи. Наша команда працює в Торонто, хоча є ще кілька офісів. Так от, там зібрались люди з усього світу. Коли ж доводиться працювати з кимось із-за кордону, віддалено, то важливо якнайбільше спілкуватись. Те, що я казала про бачення картини цілком - людина в іншій країні також має її бачити. А пересилати шоти й асети сьогодні не проблема.
- На одному з заходів, присвячених VFX, представники компанії CGF розповідали, як створювали ефекти для мокьюментарі «Аполлон-18» (Apollo 18, 2011). Частину ефектів лишили, але багато чого американські продюсери прибрали, сказавши, що сценарій змінився. Здається, компанії навіть не заплатили за повний обсяг роботи, а важелів тиску на продюсерів, певна річ, не було...
- На жаль, таке трапляється. Якщо студія невелика, а продюсери незалежні, ніхто не може виключити всі ризики та складності. З великими ж студіями такого не буває: вони зацікавлені, аби ти зробив свою роботу. Якщо тебе вибрали, виходить, ти їм потрібен. Коли ж ти - невеликий продакшен, то шукай великого гравця у своєму місті або країні, об'єднуйте зусилля. Що ви крупніші, то складніше буде вас обдурити. Крім того, разом можна зробити щось більше та крутіше. Потрібно домовлятися, уважно читати контракт, брати аванс - зазвичай це 20% від усієї суми - й лише після цього розпочинати роботу. Якщо сценарій змінюється, але робота була зроблена, за неї потрібно платити.
- Від чого залежить кількість людей, необхідних для реалізації проектів: від складності самого проекту, кількості візуальних ефектів? Можливо, є ще якісь неочевидні фактори?
- Від складності. Припустімо, є кілька шотів, де каскадер пролітає над камерою на тросі. Трос потрібно затерти, і для цього знадобиться кілька людей. Але зробити світ майбутнього, створити його з нуля - це вже багато залучених людей. Створити місто із самих лише будівель - це одне, а додати туди тварин, скажімо собак, а також людей - геть інше. Залучають багато департаментів. Нині ми працюємо над одним проектом (назву не можу розкривати) командою з 85 осіб. А за кілька місяців, ближче до фінішної прямої, залучимо вже 150.
- Як формується прайс-лист за створення візуальних ефектів? Що на нього впливає насамперед?
- Нам платять за бачення: ми втілюємо, що і як бачить режисер або шоуранер. Тому потрібна повна картина. Вони легко можуть сказати: «Потрібно додати оте, а це прибрати», і ми повертаємося, вносимо правки. Але такого, аби сказати: «Ми працювали більше, отже, заплатіть нам більше», майже не буває.
- Скажімо, потрібно затерти трос на десятці шотів. У скільки це обійдеться?
- Суми зараз не назву, але ми зробимо знижку (сміється). Знадобиться один junior compositing artist і 6-7 днів роботи. Або досвідченіша людина - тоді термін можна скоротити на днів зо два.
- Нейшо, ви сказали, що якість - даність. Чи існує спосіб здешевити послуги, аби якість лишилася на колишньому рівні?
- Якість - це люди, котрі роблять свою роботу на рівні. Не думаю, що можна зменшити прайс, замінивши людей на менш досвідчених. Отже, єдиний вихід - переглянути пайплайн. Можливо, знайдеться спосіб його змінити та заощадити на перерозподілі ресурсів. Наприклад, ми працюємо в парі з іншою компанією. Якщо в нас є доступ, можливість «забирати» готовий шот, не чекаючи, доки вони самі його вишлють, це економить час. Раніше отримали - раніше обробили, а в підсумку - раніше передали замовнику. Виходить, заощадили.
- А «примхливі» замовники у вас бувають?
- Ми, як я вже сказала, створюємо бачення, тому воно відразу може трохи не збігатися з тим, що було задумане. Тож так, різне бувало. Не можна знати, яким усе вийде, доки не побачиш готового результату. Тому до «примх» я б віднесла те, що, по-перше, чекають не того, що ми можемо дати, по-друге, нереальні терміни, по-третє, брак бюджету. Головне - не сперечатися з клієнтом, а шукати вихід, як поліпшити результат. Реальний вихід, те, що справді вам до снаги. Клієнт - продюсер, режисер, шоуранер - бачить інакше: отже, потрібно змінити те, що ми створили. Якою мірою потрібно змінювати - інше питання. Нам платять за роботу - це потрібно цінувати, а помилки потрібно вміти визнавати. Якщо можна виправити - то показати як, коли не можна - пояснити чому. Клієнту сподобається відвертість. Принаймні я так гадаю.
- Під час виступу на KYIV MEDIA WEEK ви сказали, що у світі про український VFX майже нічого не знають. Що крім згаданих відвідувань медіаринків і фестивалів потрібно українським компаніям, аби стати повноцінними гравцями світової індустрії?
- Передусім постаратися приєднатись до VES. Там є окрема секція про те, як роблять ефекти. У ній можна взяти участь, презентувати свої матеріали. І знову - видимість, видимість і ще раз видимість вашої компанії.
- Що потрібне, аби приєднатися до VES, і що це дає?
- Необхідний членський внесок у розмірі $200 на рік. Сама собою VES - це хаб, міжнародна платформа, де збираються всі, хто будь-яким чином зайнятий у сфері VFX. Там же «крутяться» і продюсери, і легше знайти клієнта. А клієнтові - знайти вас!
