Жорсткий карантин давно позаду, проте пам'ять про нього лишиться з нами надовго - разом із побоюваннями, що одного разу він може повернутись. Утім, навіть у глобальній самоізоляції можна знайти плюси: наприклад, присвятити час, який звільнився, освіті - кількість таких онлайн-пропозицій, здається, перевищувала попит.
«Лише най-найледачіший не проводив майстер-класів», - пожартувала під час нашої розмови засновниця та керівник Ukrainian Film School Альона Тимошенко. Але одна річ - одноразовий майстер-клас, і геть інша - річний курс із регулярними заняттями. Перший в найліпшому разі забезпечить вас крапелькою теорії, і ризик того, що назавтра все вивітриться, дуже великий. У другому випадку теорію викладають системно і, що важливо, постійно підкріплюють її практикою. Тимошенко впевнена, що тільки другий шлях відкриє перед людиною перспективу нової кар'єри, і робота UFS, яка щорічно випускає професійних сценаристів, акторів, режисерів і операторів, - тому доказ.
Карантин застав студентів і викладачів UFS у розпалі навчального року. Але у школі не розгубилися: процес оперативно перенесли в онлайн, оновивши та підлаштувавши під новий формат програми всіх курсів. Певна річ, без складнощів не обійшлося - про них, а також про челенджі, тонкощі та навіть плюси нової реальності Альона детально розповіла в інтерв'ю MBR. Хочете знати, чому стати режисером по Zoom навряд чи вийде? Тоді відкладайте всі справи та мерщій беріться до читання.
- Почнімо з того, як карантин загалом позначився на роботі UFS - які плани та події зірвались?
- Як то кажуть, ніщо не віщувало біди (сміється). Студенти нормально вчилися, все йшло за планом, а потім... Треба сказати, що березень для нас - своєрідний перехідний період: у лютому стартує другий семестр, і водночас ми починаємо активно готуватися до завершення навчального року, тобто до дипломних робіт. Початок місяця минув у звичайному режимі: в нас було близько 150 дорослих студентів і 85 дітей. Коли оголосили карантин, ми подумали, що нас він не торкнеться - це ж, мовляв, для шкіл, а ми самостійна організація, тому продовжуватимемо вчитись. Але вже до кінця дня прийшло усвідомлення серйозності ситуації, а разом із нею і відповідальності. Складнощів додавало наближення важливої події - пітчингу дипломних робіт, під час якого учні презентують свої ідеї, а після нашого затвердження ті йдуть у препродакшен. Спершу ми думали провести пітчинг як зазвичай, але потім і від цього довелося відмовитись й організувати пітчинг в онлайн-форматі. Отак ми й пішли на карантин. Чесно кажучи, тоді я гадала й усім казала, що це триватиме лише кілька тижнів - як зазвичай буває у школах (сміється). Та й ніхто навколо не міг уявити масштабів проблеми. Наприкінці лютого я була на Берлінале, і всі одне в одного питали - а що там, у Китаї, чи приїхали їхні представники? Нікому й на думку не спадало, що через дуже короткий час ми теж зіткнемося з коронавірусом.
- Коли ви зрозуміли, що потрібно цілком міняти формат роботи, - відразу ж або через якийсь час простою?
- Попри нерозуміння ситуації першого дня, ми дуже швидко усвідомили, що кількома тижнями все не обійдеться. Тож уже третього дня почали працювати онлайн. Це, звісно, був той ще експіріенс. Узагалі ще до карантину ми думали про перенесення частини освітнього процесу в онлайн - для регіонів. Річ у тому, що багато наших учнів приїздили вчитись із інших міст, для чого на рік переїжджали до Києва. Тобто в регіонах нами активно цікавляться, запит є, і тому народилась ідея з віддаленим навчанням. Але до карантину вона особливо не розвивалася: з боку викладачів не було ентузіазму, позаяк це все ж таки інша форма спілкування, інші підходи. До того ж більшість творчих професій дуже важко, майже неможливо опанувати в онлайн-режимі - потрібна практика, особисті зустрічі. Та з настанням карантину вибирати вже не доводилося, тож ми почали освоюватись в онлайні.
- У вас це вийшло дуже швидко - вже на третій день...
- Це так. Ми просто зрозуміли, що час спливає й гаяти його не можна. Як я вже казала, початок весни для нас - дуже активний період підготовки до дипломів, і якщо пропустити бодай тиждень, то це так чи інакше позначиться на якості робіт. Важливо не втрачати темпу: після новорічних свят усі зазвичай розслаблюються та лише до лютого-березня повертаються в потрібний ритм. Іще одна зупинка точно не пішла б на користь. До того ж у нас є дедлайни, згідно з якими дитячий та підлітковий курси мали завершити навчання у травні, а дорослі - в липні. Графіки складені заздалегідь, усе прораховане, тож гаяти час було не можна.
Цього року ми продовжили навчання до кінця серпня, тобто плюс півтора місяця. А від 1 червня, щойно карантин послабили, повернулися до звичного офлайн-формату. Природно, ми ретельно стежимо за дотриманням усіх санітарно-епідеміологічних норм: скрізь стоять санітайзери, студенти та викладачі використовують бахіли, ми навіть купили кварцові лампи (посміхається) та змінили розклад таким чином, аби регулярно провітрювати аудиторії. А ще активно використовуємо Кіносело - це відкрита локація, там проводяться заняття та репетиції. Саме там відбулись проміжні спектаклі й покази наших учнів-акторів - за графіком вони планувалися на квітень, але організувати все вийшло тільки в червні. Треба сказати, це був іще один челендж і для нас, і для куратора курсу Максима Михайличенка, і для самих студентів - передусім тому, що це великий відкритий майданчик, а акторам важливо тримати глядачів голосом. Але вони впоралися дуже добре.
- Ще й заробили додатковий досвід.
- Атож! Якщо чесно, останнім часом відкрилося стільки нових можливостей, що ми сприймаємо карантин не як труднощі, а як своєрідний трамплін, хоча спочатку, звісно, думали інакше. Наприклад, зараз, працюючи над програмою наступного навчального року, маємо на думці досвід онлайн-навчання: якщо раптом епідеміологічна ситуація знову погіршиться, ми будемо готові.
- Переходячи в онлайн, що ви робили насамперед? Чи були якісь пріоритети - оце потрібно організувати відразу, а це може почекати?
- Передусім ми взялися до організації онлайн-навчання для дорослих студентів. Дитячий курс - 6-11 років - стартував трохи пізніше, по-моєму, ми навіть пропустили тиждень або близько того. Але потім удалося надолужити, розставляючи онлайн-заняття таким чином, аби наздогнати графік. Я б не сказала, що це питання пріоритетів, просто спершу ми зіткнулися з деякими труднощами - коли працюєш із дітьми такого віку «наживо», вони весь час виявляють активність. Тобто нам потрібно було повністю переформатувати уроки та придумати, яким чином утримати увагу дитини через планшет - причому не однієї, а відразу п'ятнадцяти! Було складно, але ми впоралися: взявши за основу формат гри, додали більше взаємодій і домашніх завдань. До речі, ще один плюс карантину: раніше всі скаржились, що бракує часу на домашку, а зараз таких скарг не чути (сміється).
- А які складнощі були з дорослими?
- Єдина велика проблема виникла з операторським курсом, адже з очевидних причин його заняття в онлайні неможливі. Кожне передбачає практичну частину - роботу в павільйоні або на відкритій локації, багато техніки, світла й інших нюансів, можливих лише наживо. Тому онлайн-заняття для операторів-студентів складалися з зустрічей з операторами-професіоналами як українськими, так і закордонними. Навіть попри відсутність практики, учням це дуже допомогло: вже після карантину, під час презентації дипломних робіт, я помітила, що вони почали інакше розмовляти - змінилась мова, додався професійний сленг. Це було так круто, що ми хочемо врахувати досвід наступного навчального року, додавши до плану онлайн-лекції та майстер-класи.
- А зараз в онлайні щось лишилося?
- Так, у цьому форматі продовжують навчатись сценаристи. Жартують, що їхня робота до й під час карантину відрізняється приблизно нічим - для студентів це теж працює (сміється). Взагалі необхідності в «живих» зустрічах у них майже немає, тому сценаристи приїжджають лише на пітчинги, зустрічі та для підготовки до презентацій дипломних робіт.
- Зазвичай ваш навчальний рік добігає кінця в липні, а починається у вересні. Як буде цього разу, з огляду на те, що завершення попереднього довелося перенести на серпень?
- Ми розпочнемо як зазвичай, 15 вересня. Єдина складність тут у тому, що все доводиться робити одночасно та паралельно: з одного боку, приходять абітурієнти й перші зараховані студенти (такі теж є, ми вже провели низку співбесід), а з іншого - ще йдуть заняття попереднього року, хоча раніше вони завершувалися 15 липня. Але тут є свої плюси, адже таким чином абітурієнти можуть не лише в теорії, а й на практиці дізнатись, що на них чекає, як відбувається освітній процес. Іноді вони потрапляють на лекції або спектаклі, а іноді просто бачать усю цю движуху, заглиблюються. Практика показує, що це важливо: дивлячись у графік, новачок може подумати, що в нього буде просто три заняття на тиждень, а фактично бувають зайняті всі сім днів із ранку до вечора, а іноді й до ночі. Тож зараз абітурієнти можуть побачити повнішу картину та знати, до чого готуватися у процесі навчання.
З огляду на графік, що змінився, нам усе ж довелось переформатувати низку весняних івентів для абітурієнтів. Наприклад, у квітні ми планували проводити дні відкритих дверей і зустрічі з кураторами, але все це довелося перенести в онлайн. Треба сказати, статистика заходів була доволі добра: на зустрічі реєструвались понад сто осіб, а людям із регіонів із таким форматом було навіть простіше. Поза цим ми працюємо в колишньому режимі, тільки, мабуть, удвічі більше та швидше (посміхається).
- Розкажіть, як був організований процес онлайн-навчання: які програми використовували, як адміністрували?
- В кожного студента є особистий календар, де він бачить усі свої заняття на найближчий місяць. Якісь зміни в розкладі в нього відразу відбиваються, надходять повідомлення. В онлайні ми працювали точно так само, просто використовуючи Zoom. Більшість викладачів працювали з дому, але кільком було комфортніше приїжджати до школи та включатись звідси. Загалом процес не змінився, а в певному розумінні став навіть зручніший. Як кажуть наші сценаристи, на карантині, коли лекція добігає кінця, ти просто йдеш із однієї кімнати до іншої, а раніше доводилося довго вибиратись із Троєщини (сміється).
Позаяк на карантині сиділи всі, причому не лише в Україні, в нас з'явились можливості, яких раніше не було. Наприклад, вийшло домовитися про онлайн-зустріч з Олександром Роднянським, якого за інших умов ми б навряд чи виловили (або робили б це набагато довше). Було ще кілька цікавих зустрічей із закордонними професіоналами, серед яких оператор «Пили» Девід А. Армстронг та американський актор Пітер Вробел. Тож карантин безперечно допоміг навести онлайн-мости, і це безумовний плюс.
- Аби це все зробити, вам довелося залучати додаткові ресурси чи обійшлися силами UFS?
- Тут теж обійшлось без змін. В офлайні на кожній лекції є адміністратор, який повністю опікується її підготовкою та організацією, і в онлайні все відбувалось точно так само. Модератор організовував конференцію в Zoom, надсилав усім посилання, підключав студентів і викладачів. Наші звичайні лекції проходили в закритому форматі, але деякі події - як, наприклад, зустріч із Роднянським - ми робили відкритими, виводячи в YouTube.
- Як відреагували на дистанційне навчання студенти? Як вони оцінювали якість освітнього процесу?
- По-різному, ми ж усі творчі люди (посміхається). Якихось глобальних мінусів не було, а з однозначних плюсів - більше часу на вивчення та підготовку матеріалу. Крім того, багато хто пристосувався робити в онлайні те, що раніше відбувалось тільки наживо: хтось проводив кастинг, а студенти-актори навіть розіграли сценку на чотирьох, хоча кожен перебував у себе вдома. Загалом, якість освітнього процесу не лише не постраждала, а й покращилася - з'явились нові можливості. Ті самі актори могли відразу побачити себе на екрані, їм доводилося вчитись працювати, не бачачи наживо емоцій партнера - а це складніше.
- А викладачі як відгукувалися про організацію? І чи всі лишились із вами - можливо, онлайн когось відлякав?
- Наш постійний штат - і викладачі, і команда UFS - складається з 33 осіб, це немало. Всі вони лишились із нами. Особливих складнощів не було, але адміністраторам доводилося регулярно підтримувати з усіма зв'язок, аби зробити роботу комфортною. Комусь було зручно в один час, комусь - в інший, хтось читав лекції з дому, хтось приїжджав до школи або просто сідав у машину та включався звідти, бо вдома діти. До речі, через це було багато кумедних моментів, які в підсумку всіх нас зблизили - попри те що відстань розділила. Крім того, ми регулярно влаштовували онлайн-збори і з викладачами, і зі студентами - мабуть, навіть частіше, ніж у звичайному режимі, проводили різні опитування. Ми розуміли, що карантин - непростий період для всіх, позаяк немає можливості особистого спілкування, але намагалися його компенсувати. В результаті всі адаптувались і впоралися чудово.
- Зараз в Україні обговорюють можливість гібридного загальноосвітнього процесу, і ви теж зазначаєте, що в онлайн-форматі є свої плюси. Чи існує ймовірність, що наступного навчального року, навіть якщо пандемія спаде, ви впровадите його в програму?
- Наразі в онлайні в нас лишаються лекції, що збирають багато людей, - таке зазвичай трапляється по суботах, буває до 90 осіб. Також онлайн набагато зручніший для зустрічей з іноземними спікерами, навіть якщо вони приїжджають до нас - це економить і час, і ресурси. Проте це справедливо лише для лекцій - занять, які передбачають практику, в такий спосіб не організуєш.
Узагалі я дуже сподіваюся, що наступний навчальний рік мине у традиційному офлайні, а можливості онлайну будуть приємним бонусом. Нині, як слід його випробувавши, ми з новими силами взялися до розроблення дистанційного курсу для регіонів. Це буде комбінована історія, адже у креативних професіях без живого спілкування не обійтися, та в потенційних студентів не буде необхідності переїжджати до Києва на цілий рік.
- Вже можете розповісти подробиці?
- По-перше, курс буде набагато коротший - програма не до кінця готова, але, гадаю, все триватиме місяців зо три. За нашим планом, теоретична частина викладатиметься онлайн, а вихідними - бодай раз на місяць - ми приїжджатимемо, наприклад, до Львова та влаштовуватимемо практичні інтенсиви. Наприкінці курсу студенти приїдуть до нас, аби представити свої підсумкові роботи.
- Такі курси будуть для всіх напрямів?
- Наразі ми працюємо над акторським і сценарним курсом, а далі орієнтуватимемося на запит аудиторії.
- Виходить, деякі кінопрофесії освоїти в онлайні все ж можна?
- Так, наприклад, професію сценариста - перехід в онлайн для цього курсу був найбезболіснішим. Недарма кажуть, що карантин для них - золотий час (сміється). З акторською майстерністю складніше - тут, я би сказала, десь 70/30, а в режисурі, навпаки, 30/70. А от операторської роботи в онлайні навчитися майже неможливо - практика в цій професії є визначальна.
- Карантин якось уплинув на попит із боку потенційних студентів? Кажуть, лишившись без роботи, багато хто зацікавився освітою...
- Мені видається, під час карантину тільки най-найледачіший не проводив майстер-класів (сміється). Але в нас інша історія - ми й так це робимо регулярно, будучи освітнім проектом. Так, наші відкриті лекції користувались попитом, але я б не сказала, що це пов'язане з карантином - такий формат у принципі популярний. Щодо абітурієнтів, то наразі не можу сказати, чи стало їх більше: в нас суттєво змістилися дати набору (раніше співбесіди розпочинались у середині травня, а тепер - у липні), тож іще рано робити висновки. Щоправда, вже зараз зрозуміло, що тренди не змінились: найпопулярнішими лишаються акторський і режисерський курси. Гадаю, свою роль відіграє фінансова історія - зараз частіше запитують, чи можна платити в розстрочку. Можливо, ближче до кінця літа спливуть іще якісь нюанси, але поки ми їх не помітили.
- У вас також є напрям кіноканікул для дітей Cinema Kids. Як карантин уплинув на роботу цього проекту?
- Довелося скасувати всі весняні зміни, але ми швидко зорієнтувались і запустили кіноканікули в онлайні. Це був великий ризик, мені здавалося, що діти й так під зав'язку завантажені онлайном - перед очима були бліді сусіди-школярі, що насилу виходили подихати повітрям у перервах (сміється). Але ми не прогадали: проект користувався великою популярністю, діти з радістю знімали фільми в домашніх умовах, та й батьки були щасливі. Зараз у нас завершилась перша післякарантинна зміна в офлайні, і кількість дітей в обох випадках була однакова.
- Одночасно з початком карантину - в березні - ви анонсували масштабний проект Student Hub. Molodist, який мав відбутися на базі кінофестивалю «Молодість». На якій він стадії? Судячи з інформації на сайті, навіть реєстрація для учасників іще закрита, хоча «Молодість» відбудеться вже наприкінці серпня.
- А оце - одна з найбільших карантинних прикростей. Ми працювали над проектом від грудня, а у квітні мала стартувати активна фаза. На підготовку були закладені три місяці. Але на жаль, через карантин усе довелося скасувати, і найбільше на це вплинуло закриття кордонів. Фішка була в тому, аби привезти до України сім європейських кіношкіл - ми вже з усіма зустрілися, про все домовились. Передбачався великий освітній хаб, де протягом тижня українські та європейські студенти могли б обмінюватись досвідом, учитися одне в одного й різних викладачів, а наприкінці - зняти, змонтувати та презентувати власні стрічки. Але й це ще не все: майданчик замислювався ще й як місце для нових професійних знайомств і зв'язків - там могла б народитись не одна успішна копродукція. Певна річ, в онлайн-форматі все це неможливе, тому проект довелось призупинити. Але в будь-якому разі від ідеї ми не відмовляємося: сподіваюсь, наступного року ситуація зміниться й ми все ж таки втілимо її в життя.
Наостанок Альона відвела нас до павільйону, де саме відбувалось заняття операторського курсу UFS
Як бачите, процес кипить, студенти вчаться, і скоро професійних операторів на ринку стане більше, незважаючи на карантин.
Цей матеріал створений у межах тематичного розвитку спецпроекту MBR «Зняти корону» - «Зняти корону: освітні проекти». Події останніх місяців та їхні наслідки кардинально змінюють правила гри, а можливо, й саму гру. Як у неї грати, аби виграти? Чи бодай не програти ще на старті? Про це спецпроект MBR «Зняти корону», частиною якого є цей матеріал, - особистий досвід представників української аудіовізуальної й медіаіндустрії, компаній і окремих людей, які зуміли швидко зорієнтуватися у змінених через коронакризу умовах. Реальні та вже реалізовані адаптаційні кейси кіно, ТБ, реклами й інтернет-медіа - з перших вуст.
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу необов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
