Європа vs Голлівуд. Локальне кіно на найбільших європейських ринках: Іспанія, Італія, Росія

Український кінематограф, здається, вже точно знає, в якому напрямку йому рухатись у своєму розвитку. Безумовно, це збільшення питомої ваги національного кіно як у культурному житті України і всього світу загалом (маються на увазі фестивальні історії успіху), так і в українському кінопрокаті. За підсумками 2018 року частка українських релізів у загальнорічних касових зборах кінотеатрів склала близько 8% (при середньоєвропейському показникові на рівні не менше 20%). Як почувається локальне кіно на ринках Великобританії, Франції та Німеччини, Media Business Reports уже розповідав. У цьому ж матеріалі ми проаналізуємо кіноринки другої «мейджорської» трійки європейського континенту - Іспанії, Італії та Росії.

Іспанія

Тривалий час країна була «останнім найбільшим» кіноринком Європи, принаймні за касовими зборами: Іспанія з гордістю займала усталене останнє місце у шістці європейських «мейджорських» територій. Проте 2017 року кінотеатри Іспанії змогли випередити за виручкою від реалізації квитків своїх італійських колег. Ситуація повторилася у 2018-му, хоча відвідуваність кінотеатрів торік знизилася у порівнянні з показниками 2016-2017-го. При цьому варто зазначити, що кількість кіноекранів в Іспанії помітно менша, ніж у тій самій Італії. Та й узагалі вона найменша серед усіх «мейджорських» європейських країн. Утім, якщо подивитися не на загальну кількість екранів, а на співвідношення кількості кінозалів до кількості населення країни, то за цим показником Іспанія випереджає Великобританію, Німеччину, Італію та Росію і поступається лише Франції. На кожні сто тисяч жителів тут припадає близько 7,7 екранів. А іспанець ходить у кіно в середньому 2,1 рази на рік.

Загалом ситуація на кінопрокатному ринку Іспанії має такий вигляд.

Кіноринок Іспанії, 2015-2018 роки

Частка зборів національного кіно в країні у середньому нижча, ніж на інших «мейджорських» територіях Європи. Протягом останніх чотирьох років національні релізи щорічно збирають близько 17-19% від загальнорічного бокс-офісу. Єдиним виключенням за останнє десятиліття, коли іспанське кіно зібрало понад 20% у своїх кінотеатрах, був 2014-й - тоді частка локальних релізів у загальних касових зборах сягнула 25,5% завдяки феноменальному успіху лише однієї стрічки. Але про це трохи згодом.

Якщо ж аналізувати показники минулого року, то позиції іспанського кіно навряд чи можна назвати сильними. Найкасовіший фільм локального виробництва - спортивна драмеді «Чемпіони» - зібрав у прокаті $23,14 млн і посів лише п'яту сходинку загальнорічного кінопрокатного рейтингу. На останньому місці у ТОП-10 найкасовіших релізів року розташувалася ще одна стрічка місцевого виробництва - комедійний бойовик «Суперлопес». Інші ж найбільш касові національні проекти не потрапили навіть до першої двадцятки.

Локальне кіно в іспанському прокаті, 2018 рік

Протягом кількох попередніх років релізи національного виробництва регулярно входили до трійки найбільш касових фільмів, однак стати абсолютним лідером місцевого кінопрокату їм не вдавалося. Найкращий результат 2017 року серед локальних релізів показала іспансько-італійська комедія «Ідеальні незнайомці» (Perfectos desconocidos), котра з бокс-офісом $25,8 млн посіла другу позицію загального кінопрокатного рейтингу. На шостій сходинці того ж року опинилася ще одна копродукція (цього разу зі США) - анімаційна стрічка «Тед-мандрівник і таємниця царя Мідаса» (Tadeo Jones 2) із результатом $21,3 млн.

Найкасовішим умовно іспанським фільмом (він також продюсувався компаніями США й Великобританії) 2016-го стала анімована фентезі-драма «Голос Монстра» (A Monster Calls), яка зі зборами $28,1 млн стала лідером місцевого кінопрокату. Інші релізи національного виробництва того року зібрали недостатньо, аби потрапити до першої кінопрокатної десятки.

Якщо ж говорити про реальні перемоги суто іспанського кіно, то найбільшою з них є романтична комедія 2014 року «Вісім баскських прізвищ» (Ocho apellidos vascos). Стрічка утримувала лідерство локального кінопрокату протягом дев'яти вікендів, а загалом «каталася» у кінотеатрах 35 тижнів. Сумарні касові збори цієї комедії перевищили $76,4 млн, що є абсолютним рекордом для іспанського прокату.

Шаленим успіхом гріх було не скористатися, тож наступного року продюсери випустили у прокат іще один ромком - «Вісім каталонських прізвищ» (Ocho apellidos catalanes). І знову поцілили в яблучко: фільм зібрав $40,3 млн та впевнено очолив рейтинг найкасовіших релізів Іспанії 2015-го.

Італія

Італійці з року в рік дедалі менше ходять у кіно. Через це 2017-го країна поступилася Іспанії за кількістю проданих квитків, а 2018-го - ледь утримала мізерну перевагу над іспанцями за обсягами загального бокс-офісу. І це притому, що і населення в Італії, і кількість працюючих кінозалів більші, ніж в Іспанії. У середньому кожний італієць на рік ходить у кіно трохи більше, ніж 1,5 раза, а на сто тисяч жителів у цій країні працює наразі 6,7 кіноекранів.

Кіноринок Італії, 2015-2018 роки

Частка національних релізів у загальному бокс-офісі після помітного просідання 2017 року (до 17,6%) відновила свої позиції і торік сягнула 23,2%. Утім, це далеко не найкращий показник для італійського кіно: максимальним він був 2011-го, коли місцеві стрічки зібрали близько 37,6% загальнорічної кінотеатральної каси. Також досить вдалими для італійського кіно були 2007, 2010 та 2013 роки - тоді фільми локального виробництва збирали у межах 31-32% річного бокс-офісу.

2017-й узагалі був атиповим та невдалим для італійського прокатного кіно: жодна з національних стрічок не змогла потрапити до ТОП-10 найбільш касових релізів року. Проте такі ситуації, хай як прикро це звучить, траплялися і раніше. Найкращий результат був у комедії «Ласкаво просимо до Риму» (Come un gatto in Tangenziale), котра з результатом $11,1 млн посіла 11-ту сходинку місцевого кінопрокатного рейтингу.

Минулий рік відзначився зростанням загальної частки фільмів національного виробництва у загальних касових зборах, та все ж в індивідуальному заліку виявився для локального кіно провалом. Найуспішнішою із погляду касових зборів 2018-го була комедія «Вдома все гаразд» (A casa tutti bene), яка зібрала майже $11,2 млн і стала останньою в першій десятці найбільш касових стрічок року. Ще три італійські комедії розташувались у другій десятці кінопрокатного чарта.

Локальне кіно в італійському прокаті, 2018 рік

Звісно, ситуація з прокатом фільмів національного виробництва не завжди була в Італії такою неуспішною, як минулого та позаминулого року. До прикладу, 2016-го комедія «У чорта на куличках» (Quo vado?) просто-таки розірвала локальний бокс-офіс, заробивши в прокаті шалені $72,6 млн і більш ніж утричі перевершивши бокс-офіс свого найближчого конкурента, котрим, до слова, також стала локальна комедія «Ідеальні незнайомці» (Perfetti sconosciuti) з показником $19,6 млн. Ще три італійські стрічки того року увійшли до першої двадцятки кінопрокатного чарта.

А от 2015-й був украй невдалим для національного кіно - це перший рік за десятиріччя, коли місцеві релізи не потрапили до ТОП-10 (іще одним таким роком, як ми писали раніше, виявився 2017-й). 2015 року найкасовішими були локальні комедії «Різдво з босом» (Natale col boss) та «Канікули на Карибах» (Vacanze ai Caraibi), котрі, зібравши $8,53 млн та $8,46 млн відповідно, посіли 13-ту та 14-ту сходинки місцевого кінорейтингу.

Найуспішнішим релізом із погляду касових зборів 2014 року була комедія «Дива трапляються» (Si accettano miracoli), яка зібрала $17,37 млн, і це дозволило їй посісти почесне третє місце національного кінопрокатного чарта. Якщо подивитися у більш віддалене минуле, то досягненнями з погляду бокс-офісу можуть похвалитися стрічки комедія «Сонце у зеніті» (Sole a catinelle), котра заробила $69,9 млн, що впевнено вивело її на перше місце італійського кінопрокату 2013 року, а також комедія «Який чудовий день» (Che bella giornata), яка зі зборами $59,37 млн очолила рейтинг 2011 року.

2012 року лідером національних кіноперегонів також була комедія локального виробництва - «Ласкаво просимо на північ» (Benvenuti al nord). Її бокс-офіс у $34,5 млн не назвати рекордним для італійського кінопрокату, але цього більш ніж вистачило, щоби перевищити касові досягнення найближчого конкурента (третьої частини «Мадагаскару») майже на $5 млн. До речі, 2010-го каса національної комедії «Ласкаво просимо на південь» (Benvenuti al sud) склала $43 млн, проте конкурувати того року довелося з «Аватаром» Джеймса Кемерона (фільм заробив в Італії понад $93,7 млн), тож локальному релізу лишилося задовольнитись почесним другим місцем.

Росія

Росія за підсумками 2018 року стала другою країною Європи за кількістю проданих кінотеатрами квитків, поступившись лише Франції. Проте варто відзначити, що за рік до цього РФ вперше в історії посіла першу сходинку європейського прокату з погляду відвідуваності кінотеатрів. Загальні касові збори в Росії наразі вищі, ніж в Італії та Іспанії, проте до показників Німеччини, а тим паче Франції та Великобританії, ще далеко. Також Росія наразі посідає друге місце в Європі за кількістю кіноекранів (знову ж таки, поступаючись Франції). При цьому з огляду на кількість населення потенціал росту кінопрокатного ринку тут є найбільшим на континенті. Загалом, кожний житель країни в середньому ходить у кіно 1,4 рази на рік, а кількість кінозалів у перерахуванні на 100 тис. населення складає трохи більше, ніж 3,5.

Кіноринок Росії, 2015-2018 роки

З погляду частки фільмів локального виробництва у місцевому прокаті Росія за останні два роки зробила досить помітний ривок. Якщо в 2015-2016-му частка російських релізів у загальнорічному бокс-офісі не доходила до 20%, то 2017-го перевищила 25%, а 2018-го сягнула рекордних для цієї території 27%.

Торік одразу три російські стрічки увійшли до ТОП-5 місцевого кінопрокату, причому широко розрекламована воєнна драма «Т-34» стала абсолютним лідером, заробивши на продажі квитків $35,8 млн. Також потужним бокс-офісом відзначилися комедія «Полицейский с Рублевки. Новогодний беспредел» та спортивна драма «Лед».

Локальне кіно у російському прокаті, 2018 рік

2017 року найбільшою касою серед російських релізів може похвалитися спортивна драма «Движение вверх», котра зі зборами $46,5 млн стала лідером національного кінопрокату. Ще один фільм місцевого виробництва - пригодницьке комедійне фентезі з елементами бойовика «Последний богатырь» - заробив на продажі кіноквитків $30,43 млн і посів третю сходинку у локальних кінопрокатних перегонах. А от фантастичний екшен «Притяжение», збори якого склали близько $18 млн, став лише 11-м серед найкасовіших релізів року.

Найкращою за бокс-офісом російською стрічкою 2016 року виявився фентезі-екшен «Вікінг», що заробив у прокаті $26,83 млн і став третім найкасовішим проектом року. Ще одна національна стрічка -  «Экипаж» - з касою $24,24 млн опинилася на шостому рядку кінотопа-2016. До цього, у 2015-му, анімація «Три богатыря: Ход конем» була найкасовішим релізом країни. Проте її збори у $12,9 млн відповідали лише 14-й позиції річного кіночарта.

2013 року російськими кінотеатрами тріумфально пройшла воєнна драма «Сталинград», збори якої сягнули $52 млн, що на понад $7 млн перевищило касу найближчого конкурента - американського фентезі-блокбастера «Хоббіт: Пустка Смога». Утім, і до цього стрічки локального виробництва періодично лишали позаду своїх голлівудських конкурентів. Так було 2007 року, коли на першій сходинці місцевого кінопрокатного рейтингу з результатом $50 млн опинилася комедія «Ирония судьбы - 2», до створення якої доклала руку українська «Студія Квартал-95». Так було і 2006 року, коли першу скрипку російського кінопрокату зі зборами $31,96 млн грав фантастичний бойовик «Дневной дозор». Так трапилось і 2005-го, коли пальма першості бокс-офісу була у воєнної драми «9 рота» (створена у копродукції з українським телеканалом «1+1»), котра заробила на продажі кіноквитків у Росії понад $25 млн. А переламним для національного кінематографа став 2004 рік: саме тоді вперше в історії стрічка локального виробництва випередила за загальним обсягом касових зборів голлівудські блокбастери. Це був фантастичний бойовик «Ночной дозор», що зібрав у кінотеатрах шалені для Росії на той час $15,9 млн.