Провівши три сезони конкурсу соціально вагомого контенту PITCH UA, організатори (компанія Media Resources Management за підтримки USAID) і міжнародні експерти, які працювали з учасниками, зрозуміли, що однією зі слабин нашої індустрії є препродакшен, вплив котрого на всі наступні процеси часто недооцінюють. Тому темою однієї з перших лекцій Освітньої платформи PITCH UA, що стартувала в межах кінофестивалю «Молодість», став саме предпродакшен. А говорив про нього кінематографіст, котрий однаково добре знається як на голлівудських, так і на українських виробничих реаліях, - корежисер та копродюсер історичного екшена «Захар Беркут» Джон Вінн.
Логічно, що саме іноземець, один із першопрохідників співпраці Голлівуду з українськими кінематографістами, може розповісти про те, як пройти етап препродакшену, аби потім без проблем приїхати до іншої країни і, майже не знаючи мови, зняти успішний фільм. Як організувати комунікацію й робочий процес, як працювати зі сценарієм та підготувати його до етапу виробництва. Цим досвідом Вінн поділився зі слухачами, а ми, законспектувавши, ділимось із вами.
Сценарій і візуалізація
Створення кіно, на думку Вінна, нагадує процес приготування їжі. Сценарій, актори, учасники знімальної команди - такі собі інгредієнти, що їх треба правильно змішати і «приготувати» фільм. Процес препродакшену - це підготовка інгредієнтів до роботи. Продакшен - куховарство. Постпродакшен - оформлення страви, а його винос і подача на стіл клієнту - це маркетинг та дистрибуція. І підготовка тут - так само, як і при готуванні страви, - найважливіший етап.
«Без підготовки на проект чекає катастрофа, - каже Вінн. - Сценарист - головний на телепроектах, актори - у театрі, але в кінематографі головний режисер. Під час роботи над сценарієм треба переконатись, що він співпадає з баченням режисера. Адже саме я маю втілити це в життя, тому бачення має бути єдиним для всіх учасників процесу. Якщо сценарист хоче йти праворуч, а я як режисер - ліворуч, нічого не вийде».
При цьому Вінн зазначає, що сценариста не можна недооцінювати. Хай як це дивно, дуже рідко зняти хороший фільм без хорошого сценарію можливо, однак зняти чудовий фільм без чудового сценарію - ні. «Передусім потрібний чудовий сценарій. Треба візуалізувати його, зробити план, ескізи та креслення декорацій».
Вінн, приміром, малює розкадровку кожної сцени, уявляючи, як її зніматиме. На цьому етапі можна приблизно бачити, що потрібне, а що ні.
У випадку з «Захаром Беркутом» довелося переписувати багато сцен, перш ніж летіти до України. «При прочитанні сценарію моя уява малювала масштабні битви, - каже Вінн. - Але треба тверезо оцінювати, що ви можете зняти. Наприклад, я намалював частину поселення. Там була дамба, яка стримувала воду. Однак такої локації ми не знайшли, тому вирішували, де й що можемо намалювати. Адже ніхто не читатиме сценарій, половина котрого - опис деталей. Їх додумує режисер».
До слова, перший й останній малюнок розкадровки сценарію «Захара Беркута», а також перший й останній реальний кадр відзнятого матеріалу повністю збіглися.
Важливі є багато які дрібниці. Приміром, дамбу мало прорвати, і поселення затоплювало. Тому Вінну довелось від самого початку домовлятись про костюми, які не бояться води. І про такий самий грим. Це можна було передбачити лише на етапі препродакшену - або ж добрих грошей стало вже на місці зйомок. Тож навіть на етапі роботи зі сценарієм необхідно думати про бюджет.
Гроші лічбу люблять - і в Україні, й у всьому світі
«Чомусь зазвичай вважають, що в Голлівуді можливості необмежені. Це міф, - запевняє Вінн. - Продюсери рахують кожну копійку. Просто залежить від масштабу проекту: якщо це «Месники», то звітують про кожний мільйон, якщо фільм менший - про кожну тисячу. Рахують кожний долар, незалежно від того, який бюджет».
Певна річ, усі хочуть зняти чудовий фільм, і передбачають, що він неодмінно має бути дорогий, адже все коштує недешево - послуги, час і навіть зв'язки. Проте зазвичай ситуація така: грошей мало, часу мало, та й узагалі всього мало. Треба розуміти, що ви можете собі дозволити, а що ні.
Читки - технічні та з акторами
Без них нікуди. При цьому читки сценарію призначені не лише для акторів, як може спершу видатись. Передусім необхідні технічні читки, коли збираються режисер, продюсери та глави всіх відділів, зайнятих у виробництві.
Насамперед це потрібне для знаходження того самого єдиного бачення проекту. На читках вислуховують ідеї всіх глав. Це може бути як креатив, так і щось раціоналізаторське. Приміром, керівник відділу реквізиту може висловитись навіть щодо декорацій, котрі використовують, оператор розповість, де краще ставити освітлення та хромакей. Обговорюють зовнішній вигляд акторів, а також звук і музику, які потім накладають на етапі постпродакшену.
«У нас був рудий актор, Андрій. А від початку був задум, що буде блондин. Отже, костюм повинен мати інший вигляд перед софітами, адже на етапі постпродакшену це вилізе боком. Якщо десь і можна облажатись, - каже Вінн, - то на етапі препродакшену. Тут можна припускатися помилок, на папері, бо вони не коштуватимуть продюсерам мільйони».
А от під час виробництва помилятись зась. Так, це, звісно, повсякчас трапляється, але треба вміти їх визнавати і шукати способи виправити.
Скаутинг
Один із найважливіших елементів препродакшену. Сцени створюють під певні локації, і якщо їх немає - щонайменше доводиться переписувати сцену, та часто-густо це взагалі змінює сценарій. Варіант комп'ютерної дорисовки розглядають рідко, адже CGI - дуже дорого. А грошей, якщо ви пам'ятаєте, завжди мало. Через це пошук локацій іде паралельно з роботою над сценарієм. І тоді одразу стає зрозумілим, де й що можна зняти.
Режисерові важливо бачити локації на власні очі. Недостатньо просто побачити, що є, а чого не знайшли. На картинку впливає все - аж до руху сонця, і локейшн-менеджер може не врахувати всіх факторів.
Щось доводиться будувати у вигляді декорацій. Приміром, для зйомок «Захара Беркута» зводили ущелину, де відбувалась битва. Її закінчили вже на кінцевому етапі продакшену, тож Вінну довелося ретельно спланувати графік акторів - аби вони були доступні для зйомок в ущелині одночасно.
Чітке планування та робочі процеси (work flow)
Коли сценарій сто разів був правлений і затверджений, є візуальне уявлення, вироблене чітке та єдине бачення процесу, локації відібрані, час братися до планування. Це можуть бути і комп'ютерні програми, і просто записи у щоденниках.
Наприклад, Вінн, використовує програму Movie Magic Scheduling. Там він розписує весь процес та обговорює його з першим асистентом. Також на допомогу приходить Trello, де відзначають, який відділ, що й коли саме реалізовує; тут зручно також робити позначки і писати коментарі, що допомагає відстежувати можливі зміни. На знімальному майданчику у Вінна завжди із собою тека з розкадровками, і якщо хтось про щось спитає, а ноутбука із собою немає, він однаково тримає руку на пульсі.
«Вважаю, що глави відділів за замовчуванням найрозумніші. А я на майданчику - найдурніший. Вони все знають, а я навчаюсь. Використовуйте наклейки, записуйте, робіть що завгодно, аби точно знати, хто з відділів що робить і що вміє».
Щодо робочого процесу, то Вінн відзначає - не всі продюсери розуміють, що це таке. Хоча насправді це найважливіший етап, коли встановлюються зв'язки із главами відділів. Коли налагоджується комунікація, кожний керівник може поставити запитання режисеру і, що найголовніше, отримати на нього відповідь.
Важливо розуміти: комунікація вибудовується під час роботи над сценарієм, це не заключний етап. Усе йде паралельно. І до кінця препродакшену робочий процес уже має бути налагоджений.
Гнучкість
Препродакшен допомагає підготуватися, але не може застрахувати від усього. Відомий факт: під час зйомок фільму «Могамбо» американський режисер Джон Форд відставав від графіка на три дні - знімати не дозволяла погода. Коли продюсери почали тиснути на Форда, вимагаючи прискоритись, він просто вирвав три сторінки сценарію (не будь-які, а ті, від котрих можна відмовитися), аби знову рухатись за розкладом.
Вінн також зіштовхнувся з проблемою поганої погоди: «Пішов дощ, і не було нормального [для України] літа, тому довелось перероблювати графік. Змінився один день, проте й усі наступні змінились». І це ще дрібниці.
«Іншого разу дощ залив село, і ми не могли знімати багато днів, тому що все було затоплене, людей узагалі довелось евакуювати. Змінили сценарій, адже якщо ми не можемо знімати село, то у цей час можемо зняти щось інше. «Захар Беркут» на 99% знятий без хромакею».
І наостанок, хай би як це звучало, монтаж фільму - теж таке собі переписування сценарію. Склейка десь щось може прибрати або, навпаки, додати. Навіть інша музика, накладена на відеоряд, часто змінює смислове навантаження. Тому про постпродакшен треба думати вже на етапі препродакшену. Ну й, певна річ, без віри у проект не обійтися.
