Вузькоспеціалізоване законодавство рідко викликає палкі дискусії громадськості, але законопроекту «Про медіа» це вдалось. Що, втім, недивно: коли документ стане законом, до сфери його регуляції потраплять не лише традиційні ЗМІ, а й онлайн-медіа, з'явиться механізм реєстрації останніх, а Нацраді з питань телебачення та радіомовлення значно розширять повноваження. Крім того, законопроект у нинішньому вигляді передбачає деяку регуляцію соцмереж (зокрема й іноземних), низку нових заборон і санкцій, а також перелік обмежень, пов'язаних із контентом.
Одне слово, цілком логічно, що в законопроекту з'явилися як прихильники, так і противники, причому на різних етапах обговорення вони мігрували з одного табору до іншого, змінюючи ставлення як до документа загалом, так і до окремих його положень. Це, треба зазначити, теж не просто так: законопроект від часів першого анонса (який, нагадаємо, робив іще Володимир Бородянський, коли був міністром) зазнав чималих змін. У ньому, наприклад, кілька разів змінювалося й уточнювалось визначення «онлайн-медіа», то з'являлися, то зникали іноземні нелінійні медіа (тобто ОТТ-сервіси) та платформи загального доступу до інформації (тобто соцмережі), а також було багато інших моментів, що до фінальної версії значно змінилися. З іншого боку, жодні доопрацювання та зміни не змогли вгамувати запеклих критиків законопроекту, серед яких Савік Шустер, Соня Кошкіна, Наталя Влащенко й інші медійники.
Водночас широке обговорення документа ще до його публікації на сайті Верховної Ради та вільні трактування положень призвели до того, що нині розібратися в ньому не простіше, ніж у фільмах Девіда Лінча. А тим часом 1 липня законопроект пройшов етап слухань у профільному Комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики, і той рекомендував депутатам його ухвалити. Це чудовий привід розібратись у тому, що ж він нам готує, і ми зробимо це у форматі відповідей на найпопулярніші питання.
Законопроект передбачає регуляцію всіх ЗМІ, зокрема онлайн-медіа. Чи правда, що блогерів це теж торкнеться?
Частково правда, але є нюанси. Передусім фінальна версія законопроекту №2693-д уточнює визначення «онлайн-медіа» та наводить його ознаки. Серед них: регулярне поширення масової інформації, використання для цього окремого сайту або сторінки в соцмережах з індивідуалізованою назвою і наявністю редакційного контролю. І хоча дефініція лишилася доволі широкою, аби підводити під неї навіть канали в YouTube і Telegram, автори документа все ж зробили висновки з критики й витончено викрутились. Так, доопрацьований документ пропонує підхід, за якого детальніші критерії та процедури визначення того чи іншого ресурсу як онлайн-медіа будуть розроблені органом загального регулювання - тобто представниками самих медіа й Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Саме їхні спільні напрацювання після затвердження та публікації стануть основою для того, аби визначити, чи є ресурс онлайн-медіа чи ні.
Окремо зазначено, що положення закону не поширюються на фізичних осіб, які публікують масову інформацію для задоволення власних інтересів, а також на сайти підприємців, організацій і компаній, що стосуються їхньої господарської діяльності (виняток - якщо поширення масової інформації є основним видом діяльності такої особи). Також під визначення не підпадають онлайн-кінотеатри та соцмережі самі собою.
Інакше кажучи, звичайні блогери не вважатимуться автоматично суб'єктами закону - для цього їм потрібно або самостійно зареєструватися як онлайн-медіа, або відповідати критеріям, зазначеним у законі та в акті загального регулювання. Крім того, доопрацьований законопроект містить положення, завдяки яким Нацрада не зможе регулювати взагалі всю масову інформацію в інтернеті: самі обмеження хоч і перераховані у статті 36, але їхні детальні критерії теж будуть розроблені разом з органом загального регулювання.
Ви згадали реєстрацію - вона буде обов'язкова для всіх онлайн-медіа?
Ні, процес буде не лише добровільний, а ще і платний. Це стосується як онлайн-медіа, так і платформ загального доступу до відео (наприклад, YouTube) - за бажання ви зможете зареєструвати належним чином свій відеоблог, попередньо заплативши до бюджету збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня року, в якому подається заява про реєстрацію (зараз - 2102 грн).
Ба більше, у статті 65 доопрацьованого законопроекту прямо сказано, що навіть у разі скасування реєстрації регулятором онлайн-медіа зможе продовжувати функціонувати. А от іншим суб'єктам у сфері медіа пощастило менше - вони в разі відкликання реєстрації муситимуть припинити надання відповідного медіасервісу протягом одного дня з моменту отримання повідомлення Нацради, але не пізніше за п'ять робочих днів від дня публікації інформації про це на сайті регулятора.
Аби зробити реєстрацію привабливішою, законодавці передбачили низку переваг для тих, хто на неї наважиться. Наприклад, лише зареєстровані медіа зможуть претендувати на держпідтримку та укладати угоди про висвітлення діяльності держорганів і органів місцевого самоврядування. Журналістам таких медіа гарантована акредитація в органах влади, а їхнім представникам - право брати участь у розробленні механізмів співрегулювання.
Кажуть, норми законопроекту можуть обмежувати свободу слова й у підсумку призвести до цензури. Це правда?
З цього погляду доопрацьований законопроект №2693-д схожий на сокиру: з одного боку, нею можна рубати дрова, а з іншого - голови, питання лише в тому, в кого вона в руках. Сам собою документ декларує, що цензура заборонена, а незаконне втручання держави, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і політичних партій у діяльність медіа не допускається. Ба більше, журналістам у законопроекті приготували окремий приємний сюрприз: від дня його ухвалення в парламенті їм більше не потрібно буде погоджувати інтерв'ю зі спікерами, а ті не зможуть заборонити публікацію. Цікаво, що в попередньому варіанті документа була фраза «крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації та дала інтерв'ю», але в доопрацьованій редакції вона відсутня.
Природно, не обійшлося і без заборон. Частина з них цілком стандартна - наприклад, не можна публікувати та видавати в ефір матеріали, що закликають до насильницької зміни влади або ображають громадян за расовими й іншими ознаками. Також під забороною поширення порнографії за участю дітей, пропаганда вживання наркотиків, жорстокого поводження з тваринами, поради щодо виготовлення, придбання або використання вибухівки.
До нововведень належать заборона виправдовування окупації частини України, заперечення територіальної цілісності країни, створення позитивних образів нацистів і осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря райкому та вище), вищих органах влади й управління часів комуністичного режиму, а також працівників радянських органів державної безпеки. Тих же, хто брав участь у розвитку української культури та науки, згадувати позитивно можна.
Крім того, згідно з законопроектом контент усіх медіа не повинен містити матеріали, що принижують державну мову, а ще у статті 119 окремо прописані тимчасові обмеження, пов'язані зі збройною агресією проти України. Під заборону тут потрапляють:
- матеріали, що містять виключно популяризацію або пропаганду органів держави-агресора, її посадових осіб, осіб і організацій, які контролюються державою-агресором;
- недостовірні матеріали про збройну агресію та дії держави-агресора, її посадових осіб, осіб і організацій, що контролюються державою-агресором, у разі коли наслідком цього є розпалювання ворожнечі та ненависті або заклики до насильницької зміни територіальної цілісності або конституційного ладу;
- програми та матеріали (крім інформаційних і інформаційно-аналітичних), серед учасників яких особи, внесені до переліку осіб, що створюють загрозу національному медіапростору України, котрий затверджує Національна рада в порядку, визначеному законом.
Обмеження зазначених категорій у майбутньому будуть детально прописані в актах органу загального регулювання.
Значна частина критики законопроекту стосується того, що Нацрада з питань телебачення та радіомовлення володітиме широким спектром повноважень і регулюватиме навіть незареєстровані медіа. Це так?
Так, і це справді один із найспірніших пунктів документа. Згідно з його положеннями Нацрада реагуватиме на порушення законодавства всіма суб'єктами медіасфери незалежно від того, зареєстровані вони офіційно чи ні. Та що там, у регулятора навіть з'явиться право на укладання угод і підписання меморандумів із власниками платформ загального доступу до інформації (зокрема іноземних), якими він зможе обмежувати доступ до користувацької інформації, що будь-яким чином порушує законодавство. Те саме стосується й пошуковиків, зокрема іноземних.
Треба зазначити, що нестиме наглядову ношу Нацрада не самотужки: доопрацьований законопроект передбачає співпрацю відомства з представниками галузі за допомогою вже згаданого органу загального регулювання. Але до ідеалу механізму далеко: по-перше, створювати його передбачається виключно гравцями медіаринку (тобто аудиторія та незалежні журналісти не беруться до уваги), а по-друге, до компетенції такого органу згідно з положенням законопроекту входить доволі невеликий перелік сфер - критерії онлайн-медіа, обсяги тематичних продуктів, захист інтересів дітей і мовлення у дні пам'яті.
Що ж до рішень про застосування санкцій для порушників, то це питання лишається цілком на совісті Нацради.
До речі, про санкції. Як, кого і за що законопроект пропонує карати?
Відповідальність за порушення в доопрацьованому законопроекті прописана досить детально. Санкції при цьому залежать від видів порушення, а вони, своєю чергою, виділені три: значні, грубі та дрібні. Значні - це оприлюднення забороненої інформації, зокрема позитивної згадки комуністичних діячів СРСР, а також висловлювань або матеріалів, які принижують або показують зневагу до державної мови; дрібні - порушення термінів відповідей на запити Нацради та внесення змін до реєстру або недотримання вимог за вихідними даними. До грубих належить оприлюднення інформації, що стосується держави-агресора (пропаганда, публічне заперечення окупації, розпалювання ворожнечі чи ненависті, заклик до насильницької зміни влади, повалення конституційного ладу або порушення територіальної цілісності). Залежно від того, про яке порушення йдеться, Нацрада зможе штрафувати суб'єкти, скасовувати їхню реєстрацію або відкликати ліцензію, а також звертатися до суду з проханням блокування онлайн-медіа.
Розмір штрафів теж залежить від виду порушення, а також від того, ким є суб'єкт. Так, до теле- і радіокомпаній застосовується штраф у розмірі 5-25% ліцензійного збору для ліцензіата або від 1 до 75 розмірів мінімальної заробітної плати для інших суб'єктів. Для друкованих та онлайн-медіа штраф менший - від 1 до 15 мінімалок станом на день порушення. За друге значне порушення (зокрема порушення закону про рекламу, політагітацію без маркування, порнографічний контент) накладається дворазовий штраф, а після третього такого порушення онлайн-ЗМІ можуть скасувати реєстрацію або заборонити його поширення в Україні.
***
Як бачите, не такий страшний законопроект «Про медіа», як дехто намагається його представити. Так, документ неідеальний, в ньому вистачає спірних моментів, проте введення цензури, тотальної регуляції інтернету та придушення свободи слова він не передбачає. Ба більше, онлайн-медіа навіть не муситимуть розкривати структуру власності, а от про телеканали в разі ухвалення документа ми зможемо дізнатись багато нового та цікавого - для них крім кінцевого бенефіціарного власника також вводиться поняття «ключового учасника», у власності в якого прямо або опосередковано перебуває два і більше відсотки корпоративних прав. От і дізнаємось, що ще крім активів «1+1 медіа» встигли прикупити Віктор Медведчук і Оксана Марченко.
Певна річ, тут зібрана далеко не вичерпна інформація про законопроект: зробити це в одному місці досить важко через обсяги документа (10 розділів, що складаються зі 126 статей, викладених на 183 сторінках). Особливо цікаві можуть вивчити його текст самостійно, а ще - ознайомитись із думками провайдерів, котрі також є суб'єктами закону. В будь-якому разі офіційного статусу в законопроекту наразі немає, тому все, що нам лишається, - чекати рішення Верховної Ради. Кажуть, воно не за горами.
