1 липня Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики затвердив доопрацьований законопроект «Про медіа» (№2693-д). Слово «доопрацьований» свідчить про те, що вносились правки. Але які саме? Чи внесли найнеобхідніші, про які просили оператори традиційних та онлайн-платформ аудіовізуального контенту? Дискусію про це 8 липня організували платформи Telecom Ukraine та «Дні електронних комунікацій»: онлайн-конференція отримала назву «Доопрацьований законопроєкт «Про медіа»: «Зло» чи усвідомлення реального інформаційного простору?».
Дискутували: медіаюрист ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін, член правління Інтернет Асоціації України Андрій Соломаха, народний депутат і голова Інтернет Асоціації України Олександр Федієнко, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Юрій Зіневич та начальник юридичного управління регулятора Ганна Літвіщенко, член робочої групи ВРУ з підготовки законопроекту та керівник ініціативи «Чисте небо» В'ячеслав Мієнко, директор із зовнішніх зв'язків компанії «ВОЛЯ» Костянтин Грицак та організатор проектів Telecom Ukraine Вікторія Опанасюк. Модератором виступила голова правління Асоціації правовласників і постачальників контенту (АППК) Наталія Клітна.
На початку конференції Клітна зауважила, що АППК ледь не з 2015 року закликала регулятора та владу переглянути ринок щодо рівних умов між традиційними операторами і новими онлайн-гравцями - та ухвалити новий законопроект. Нарешті проект є, але медійники й інші гравці ринку виступають проти нього. «Звинувачують у наступі на свободу слова, перетворенні Нацради на цензора, тотальному контролі за діяльністю ЗМІ тощо. То чи потрібен цей законопроект?»
Юрій Зіневич вважає, що закон «Про медіа» необхідний ринку як ніколи раніше: «Метою законопроекту є створення сучасного українського законодавства про медіа (оскільки наше діюче законодавство розроблялось фактично на початку 90-х), а також виконання міжнародних зобов’язань щодо імплементації національним законодавством норм директиви Європейського парламенту та Ради в останній редакції від 14 листопада 2018 року. Тобто закріпити на рівні одного профільного закону оновлений список норм у галузі аудіовізуальних медіа».
Попри деякі зауваження, тезу Зіневича щодо актуальності закону підтримали абсолютно усі спікери. «Україна не імплементувала норми Директиви з аудіовізуальних послуг не тільки 2018 року, а й старого зразку, 2010-го. Тобто в нас застаріле законодавство, - зауважив Олександр Бурмагін. - Рада Європи підтримує цей процес. У Facebook був пост Європейського союзу на підтримку цифрової реформи». Андрій Соломаха додав, що перші круглі столи щодо закону про медіа проводилися ще 2012 року, і вже тоді по 50 людей з індустрії збирались обговорювати, що можна зробити.
Втім, самої актуальності недостатньо. Пройдімося плюсами та мінусами запропонованого законопроекту.
Новий державний орган та план розвитку телерадіопростору
«Усі обмеження вже є діючими, - пояснив Зіневич. - Про це мають знати представники медіа. Особливо ті, хто критикує. Але вони про це намагаються не згадувати. Новелою є створення органу співрегулювання, завданням якого буде розроблення кодексів мовлення, а відповідно й їхнє застосування Нацрадою. До такого органу можуть увійти представники всіх медіа. Це знівелює напругу між регулятором та представниками індустрії».
Також в Європі практикують перевірки на основі підзаконних актів. «А у нас, аби захистити свободу слова, вирішили прописати процедуру ініціювання та проведення перевірок у самому законі «Про медіа», - додав член Нацради. Тобто підзаконні акти до закону не зможуть цю процедуру змінити.
Костянтин Грицак вважає, що деякі напрацювання законодавців можна назвати революційними: «Зокрема, Нацрада розробляє план стратегії розвитку телерадіопростору, після цього створюється щорічний план виконання цієї стратегії. І [Нацрада] конкретно звітує по всіх пунктах. Такого зараз немає. Також додається прозорість призначення членів регулятора з боку президента. І скасування прокатних посвідчень».
4 тис. грн замість 5 млн
«Ми скасували ліцензування для провайдерів - є реєстрація, - зауважила Ганна Літвіщенко. - Чим вона відрізняється? Більш проста, зрозуміла й швидка процедура. Крім того, ми всі знали, скільки коштував ліцензійний збір (для DTH-платформ і ОТТ-провайдерів - 1000 мінімальних зарплат; з 1 липня мінімальна зарплата - 5238 грн. - MBR). Ми врахували технологічну нейтральність. Тож трохи понад 4 тис. грн коштує реєстрація, і туди можна записати декілька видів медіа, отримавши один так званий дозвіл».
Це доволі цікавий момент, бо майже рік тому була видана перша ОТТ-ліцензія - її отримав сервіс Oll.tv.
Крім того, якщо закон «Про медіа» ухвалять, буде введений електронний документообіг. «Ми врахували пропозицію АППК, оскільки ведення електронного кабінету фінансово затратне. І потребує певного часу», - резюмувала Літвіщенко.
Звіт про структуру власності
У цьому напрямі також плануються зміни. За словами Літвіщенко, провайдери не здійснюють редакційний контроль контенту - тож цю правку врахували і прибрали. «Інформацію [Нацраді] подають, тільки якщо були зміни. Більше не буде пов’язаних осіб - ввели поняття ключових учасників. Це ті, у кого відсоток володіння менше за 10%».
До затвердження методики провайдери подають звітність у довільній формі. Наразі - щоквартально.
Звіт про базу абонентів
Це важливий момент, оскільки провайдери платять за ретрансляцію каналів медіагруп з огляду на кількість абонентів. І це не працює належним чином: на жаль, в Україні поширена практика, коли оператор кабельного ТБ, наприклад, каже медіагрупі, що має 300 тис. абонентів, а насправді їх 500 тис. Тобто з 200 тис. домогосподарств оператор не віддає ані копійки.
Закон «Про медіа» має це змінити. Втім, досі незрозуміло, що заважатиме провайдерам практикувати андерепортинг далі і як саме їх мають перевіряти. Але за порушення передбачена відповідальність.
Посилена відповідальність для провайдерів
Щодо блокування Нацрадою зазначається, що «є не так блокування, як обмеження поширення». За словами Літвіщенко, все відбувається за судовим рішенням, тобто Нацрада не істина в останній інстанції, регулятор однаково має звертатись до суду.
Кажучи про інтернет-провайдерів, Соломаха не погоджується з блокуванням загалом. «Це нав'язування інтернет-провайдерам невластивих їм блокувань. На рівні провайдерів це неефективно і призводить до недобросовісної конкуренції. Тому не має сенсу». Тобто, грубо кажучи, провайдер може виявитися неспроможним блокувати той чи інший ресурс, але це спричинить покарання Нацради як за серйозне порушення.
Серйозним порушенням, за словами Мієнка, також уважатимуться відсутність реєстрації та трансляція каналу без ліцензійного договору. А от вищезгадана звітність віднесена до незначних порушень - Нацрада спершу з'ясовуватиме, чому не подали інформації тощо, а не каратиме відразу.
Універсальна програмна послуга
Можна сміливо казати, що УПП (в законопроекті - Універсальний медіасервіс, УМС) становила проблему ще й до закону «Про медіа». Тож це не провина останнього. Але вважалось, що новий законопроект прибере УПП або скоротить її. Та не сталось, як то кажуть, як гадалось.
Тож УПП - мабуть, найболючіше місце провайдерів і медіагруп України - залишається. Причому не в попередньому вигляді, а ще й у розширеному.
«Це дуже великий обов’язок, - прокоментувала Клітна. - Є побоювання, що місцеві оператори взагалі не зможуть функціонувати через УПП. Універсальна програмна послуга може перевищити 50% пакету гравців такого рівня. Провайдери - це бізнес, платне телебачення. Не можна показувати безоплатно те, що є платним».
Деякі провайдери вважають, що у складі УПП мають бути лише канали НСТУ та парламентський канал «Рада». Але тепер зрозуміло, що універсальна програмна послуга залишається предметом подальшого обговорення.
Мовні квоти в пакетах провайдерів
З погляду зобов’язань для провайдерів - а також каталогів, якими назвали сервіси відео за запитом, - додаються мовні квоти щодо наповнення. І вони поступово збільшуватимуться.
Чого чекати ринку платного ТБ?
На це запитання відповів Костянтин Грицак: «Закон має створити належні умови для конкуренції, а вплив держави має бути мінімальним. З регуляцією, але мінімальним впливом. По-перше, легкий вхід на ринок, технологічна нейтральність, можливість застосування тематичного мовлення. Та є три але:
- певні дискримінаційні норми для онлайн-каталогів: мовна квота для наших вводиться, а для іноземних такої норми немає;
- з поля зору випали сервіси з пакетного доступу до лінійних каналів (по типу Kartina.TV): надають ті самі послуги, що й наші ОТТ- чи онлайн-кінотеатри, але в законі не прописані;
- зобов’язання щодо мовної квоти є в кожному пакеті. Але тематичні канали можуть бути обмежені за наповненням, що нечесно з погляду конкуренції».
Втім, В'ячеслав Мієнко щодо першого пункту вважає регулювання мовних квот дуже м’яким. Воно розтягнуте в часі на три роки, сегмент ТБ і радіо має більшу квоту мовлення у відсотковому вираженні, а 10-20-25% в сегменті онлайн вже наразі легко виконуються національними гравцями. Й іноземні їм не завада.
Нововведення у сфері онлайн-реклами
Мієнко звернув увагу присутніх, що під регуляцію потрапляють не лише традиційні оператори, а й онлайн-платформи: «Цікавість норми в тому, що є всесвітній орган захисту інтелектуальної власності (WIPO. - MBR), який нещодавно створив блекліст, так би мовити, тих, хто порушує права. Це регулюється державами, котрі доєднались, і наразі Україна у процесі приєднання». Йдеться про Building Respect for IP (BRIP) Database Project.
Якщо Україна приєднається до проекту, то розміщення реклами на ресурсах із цього переліку буде заборонене. А це прямий вплив на дохід від піратського контенту.
Шанси на ухвалення закону «Про медіа»
Олександр Федієнко вважає: шанси невеликі (уточнюючи, що це його суто особиста думка). Забагато нерозуміння та протистояння. Тож висока ймовірність, що законопроект або не ухвалять зовсім, або відправлять на доопрацювання.
Але чого чекати, якщо закону не ухвалять? Клітну в такому разі цікавить, чи буде готова влада регулювати традиційні медіа по-новому. Чому онлайн чіпати не можна, а традиційні зарегульовані?
Мієнко же певен, що боротися потрібно саме за нинішній законопроект «Про медіа»: «Ніхто не каже, що цей закон на 100% ідеальний. Він має недоліки. Це нормально. Він готується до першого читання. Немає такого закону, який задовольняє усіх. Це питання балансу, пошуку компромісних рішень. Але маємо реагувати на виклики, що є в Україні та на ринку».
Що ж, наразі лишається чекати.
