Мало не рік українські законодавці працювали над законопроектом №2042 «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики», який мав нарешті врегулювати відносини між ОСББ та інтернет-провайдерами. Сторони конфлікту ніяк не могли дійти згоди, внести і схвалити взаємовигідні правки до проекту. Та й не мали спільної думки, чи потрібен він. А проте норми документа могли безпосередньо вплинути як на вибір провайдера рядовими користувачами, так і на доступ до інтернету взагалі.
На момент підготовки цього матеріалу законопроект перебував на доопрацюванні перед другим читанням у Верховній Раді, але 5 червня його екстрено винесли на голосування - і провалили. Втім, ми вважаємо за необхідне продовжити тему, адже у №2042 напевно будуть проекти-послідовники.
Нещодавно обговоренню законопроекту присвятили онлайн-захід, організований УКОЗ (Українська конференція операторів зв'язку). Дискусія видалась, м'яко кажучи, бурхливою та продемонструвала, що кількість поглядів на проблему прямує до нескінченності. Ми спробували зібрати й максимально точно викласти думки представників ОСББ і провайдерів - і пропонуємо вам із ними ознайомитися.
Суть законопроекту №2042
Нині доступ інтернет-провайдерів до інфраструктури в багатоквартирних будинках здійснюється за спільною згодою мешканців - незалежно від наявності ОСББ. Тобто оператор не може просто прийти, пробити перекриття, завести мережу й підключитися до електрощитка та «слаботочок». Сьогодні це регулюється єдиним Законом про доступ. Але не всі його дотримуються: хтось без виконання технічних правил пробиває шахту для мережі, розміщує кабелі абияк, а якщо йде з будинку, то нічого не демонтує. ОСББ зляться. З іншого боку, деякі провайдери зазначають, що не можуть зайти в будинок, бо ОСББ править зависоку ціну за користування «спільним майном». І тоді, певна річ, зляться провайдери.
Не пустити можуть і через негласну монополію: коли ОСББ/управитель будинку вже домовився з одним провайдером і той платить трішки більше - за умови що конкурентів у нього не буде.
Отож, за словами законотворців і провайдерів, проект №2042 має встановити на ринку прозорі відносини: коли інтернет-провайдер, власники будинків (просто багатоквартирних будинків або через ОСББ, керівника кооперативу) і всі сторони, задіяні у процесі, працюють за договорами, уникаючи появи корупційних схем, штучно створеної монополії і не даючи, грубо кажучи, мешканцям будинку вирішувати, чи зможете ви підключити інтернет і якого саме оператора.
Новий закон приписує право доступу в будинок кожному оператору - й отут криються головні протиріччя. ОСББ хочуть, як і раніше, контролювати, хто заходить на їхню територію, а інтернет-оператори домагаються чесної конкуренції й адекватних цін на підключення та використання інфраструктури - рівних для всіх і не взятих зі стелі.
Аби наочно продемонструвати, хто і чому дотримується тієї чи іншої позиції, ми поговорили з обома сторонами конфлікту. В опитуванні взяли участь Катерина Чижик (ГО «Асоціація розвитку ОСББ», ЖБК «Сучасний дім», Національна рада при КДУ з питань створення та функціонування ОСББ), Світлана Дудник (юрист, Інтернет-асоціація України (ІнАУ), Олександр Федієнко (народний депутат, Комітет із питань цифрової трансформації ВРУ, один з ініціаторів законопроекту), Олександр Глущенко (член правління ІнАУ), Максим Тульєв (член правління ІнАУ, директор інтернет-провайдера NetAssist), Василь Чембура (директор інтернет-провайдера ONet), Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій) і Сергій Кушнарьов (директор інтернет-провайдера «Слов'янські Домашні Мережі»/CDC).
Отже:
Який законопроект потрібен ринку - №2042 або принципово інший? Якщо все ж таки №2042, то в нинішньому варіанті чи доопрацьований?
Катерина Чижик (ОСББ): «Законопроект №2042 не потрібен. І навіть чинний Закон про доступ в редакції, що існує, не потрібен. Потрібен узагалі новий закон, який би належно імплементував Директиву 2014/61/ЄС із дотриманням принципу поваги до чужої власності. Директива, до речі, передусім про те, щоб одні провайдери (оператори) пускали у свої мережі й до свого обладнання інших. Із міркувань економічних і екологічних. Про те саме й Європейський кодекс електронних комунікацій, затверджений Директивою (ЄС) 2018/1972 Європейського парламенту та Ради. Наприклад, проклав умовний «Тріолан» у будинку свою шахту для обладнання та дротів (поставив пластикові труби) - директива вимагає, аби він впустив у ці труби інших провайдерів. Натомість чинний закон і законопроект говорять про інше: щоб ОСББ дозволило іще 100 провайдерам поставити такі самі труби, як «Тріолан». Відчуваєте різницю з директивою і підміну понять у законопроекті?»
Олександр Федієнко (співавтор законопроекту): «Я вважаю, що потрібно ухвалити саме цю версію [законопроекту]. Це дасть поштовх розвитку, створенню прозорих відносин, прибере всі «схеми» (відкати або створення штучної монополії). Будь-який ухвалений закон завжди матиме прихильників і тих, кому він невигідний. Та ми зараз говоримо не про оператора або власника інфраструктури - ми говоримо про громадянина України, за котрого ніхто не має вирішувати, якого оператора вибрати».
Світлана Дудник (юрист, ІнАУ): «Гадаю, що законопроект №2042 є доцільний для внесення змін до Закону про доступ із метою врегулювання питань, які виникли внаслідок різного трактування положень цього закону за 2,5 роки, а також доповнення окремими положеннями, що не були враховані у цьому законі. Як і будь-який інший законодавчий акт, Закон про доступ потребує й, можливо, надалі потребуватиме уточнень (змін), доповнень. І зазначене виявляється у процесі застосування будь-якого закону. Отже, положення законопроекту №2042 спрямовані на уточнення положень Закону про доступ щодо врегулювання певних відносин, зокрема з ОСББ».
Сергій Кушнарьов (CDC): «Потрібен №2042 у сьогоднішньому варіанті».
Максим Тульєв (NetAssist): «2042 однозначно потрібен в існуючому вигляді. Він руйнує кишенькові монопольки «керуючих компаній», які наживаються на тому, що мешканці отримують дорогу та недостатньо якісну послугу».
Василь Чембура (ONet): «Як усім відомо, основний Закон про доступ на сьогодні реалізується не повною мірою. Він лише частково розв'язав проблему, й то в питанні доступу до об'єктів електроенергетики. Проблема доступу до об'єктів будівництва лишається та заходить у глухий кут. З боку ОСББ і керуючих компаній спостерігається явна маніпуляція поняттями та визначеннями. Новий же законопроект, навіть у такому вигляді, мінімізує таку поведінку з боку ОСББ і керуючих компаній».
Олександр Глущенко (ІнАУ): «Власники «маленьких свічкових заводиків» виступили проти законопроекту №2042. Виною тому банальне нерозуміння роботи телеком-ринку й ефемерна фобія втрати доходів, що ґрунтуються на поборах із провайдерів. Своїм небажанням навести лад і встановити правила на ринку, закликами скасувати №2042 представники ОСББ копають яму самі собі та підкладають свиню всім мешканцям будинків».
Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій): «В існуючому вигляді законопроект не потрібен. Його можна ухвалювати лише в переробленому вигляді, а в ідеалі - створити новий проект. Як компроміс - виключити з №2042 всі недопрацьовані норми, ухвалити й відразу ж писати новий проект, в якому врахувати все, що не враховане».
Наскільки актуальним ви вважаєте законопроект: чи регулюються відносини з провайдерами сьогодні, за винятком кількох «несумлінних» компаній і залишків розвішаних давним-давно кабелів, які просто ніхто не прибирає? Чи не надумана проблема?
Катерина Чижик (ОСББ): «В ОСББ і провайдерів у 90% випадків немає непорозумінь. Усі давно працюють у межах Закону про ОСББ і Цивільного кодексу, всі проблемні питання зняті. Проблеми виникають тоді, коли на ринок із позиції сили та нахабства виходять нові амбітні «бізнесмени», які сунуться «зі своїм уставом у чужий монастир». Ось такі «бізнесмени», отримавши відкоша від ОСББ, вирішили зайти з іншого боку - свої «хотєлкі» прописати в законі».
Олександр Федієнко (співавтор законопроекту): «На мою думку, існуючий Закон про доступ, ухвалений кілька років тому, ВЖЕ регулює відносини. Несумлінні учасники процесу є з кожного боку. І нові пропозиції в №2042 не легалізують їхніх «шмарклів» (залишки кабелів. - MBR) - вони дають власникам інфраструктури інструмент, аби прибрати таких провайдерів, законно демонтувавши їхні мережі».
Світлана Дудник (юрист, ІнАУ): «Законопроект актуальний. Зверніть увагу, що №2042 пропонує не лише уточнення положень для врегулювання взаємовідносин між операторами та ОСББ. У цьому законопроекті є низка інших нагальних та важливих положень. Наприклад, попри чинність Закону про доступ та відповідних правил і методик розрахунку плати за доступ, значна кількість органів місцевого самоврядування не ухвалила рішення про затвердження розмірів плати за доступ до майна комунальної власності. Навіть у Києві таку ухвалу винесли лише в березні цього року - з огляду на постійні зусилля галузевих асоціацій та окремих операторів.
Є проблеми з використанням «старого» житлового фонду, адже на початку становлення телекомунікаційних послуг мешканці цих будинків хотіли першочергово отримати телефонний зв'язок, послугу інтернету - ані їх, ані ЖЕДи не цікавили проблеми з доступом у будинки. Нині ж, коли мешканці цих будинків звикли до різнобарв’я пропозицій провайдерів телекомунікацій за вкрай помірними цінами, вони вирішили ще й заробити. Хоча, як на мою думку, саме мешканці будинків навряд чи заглиблюються у перипетії відносин між операторами та керівниками ОСББ. Для них головне - вчасно отримувати комунальні послуги й цілодобово - телекомунікаційні, адже за це вони сплачують свої кошти.
Тому питання розташування телекомунікаційних мереж у житлових будинках, зокрема «старого» житлового фонду, врегульоване Законом про доступ та нормативно-правовими актами. Але з боку окремих керівників ОСББ, певна річ, не виконується. Те, що саме договір сервітуту розв’яже це питання, справді міф».
Василь Чембура (ONet): «[Законопроект] дає провайдерам альтернативний шлях і можливість прозорого та законного ведення діяльності, коли представники керуючих компаній і ОСББ ведуть неконструктивний діалог й усіляко перешкоджають. А проблема «шмарклів» та безладу розв'язується протягом місяця. Наприклад, ОСББ розсилає повідомлення всім провайдерам у будинку з посиланням на нормативні акти й будівельні норми, за якими вони повинні привести свої лінії у відповідність із цими нормами впродовж місяця. Та аби згодом не виникло проблем із законом, між ними має бути підписаний відповідний договір, який регулює це питання. Він дає керуючим впливати на провайдера без рішення суду. Для цього необхідно, аби в будинку був керуючий-господарник, який хоче ладу й партнерських відносин із провайдерами. Звісно ж, «поганих» провайдерів потрібно тикати, як кошенят, носом в їхні недоліки щодо монтажу та питати з них за це. Але знову ж таки, повторюся, в будинку має бути керуючий-господарник».
Сергій Кушнарьов (CDC): «У зоні покриття CDC відносини з нами як оператором регулюються належним чином. Існують поодинокі проблемні управителі з індивідуальними «людськими» особливостями керуючих (директорів), однак відносини з ними врегульовані шляхом тривалих переговорів із застосуванням виняткових методів переконання».
Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій): «Проект є доволі актуальний, але зроблений «на колінку», тому потребує перероблення. На сьогодні питання взаємовідносин між операторами телекомунікацій (термін «провайдери» у цьому разі некоректний, позаяк провайдер телекомунікацій за чинним законодавством не має права обслуговувати й експлуатувати телекоммережі) та власниками/представниками власників інфраструктури, зокрема багатоквартирних будинків, певною мірою врегульоване базовим Законом про доступ. При цьому несумлінних представників телекому, на жаль, більша частина ринку. Зокрема, тому ми досі маємо «шмарклі» в будинках. З іншого боку, представники співвласників ОСББ і керуючі компанії також не особливо прагнуть дотримуватися положень Закону про доступ, бачачи в операторах телекомунікацій не тільки, а часто й не стільки постачальників телекомпослуг власникам квартир і приміщень, скільки таке собі додаткове джерело доходів (іноді неврахованих із погляду «білого» бухобліку). На жаль, ця проблема не надумана, а реальна».
Як формуватиметься ціна за доступ? На що мають посилатись, аби виробити ставку?
Катерина Чижик (ОСББ): «Ця сума вже давно сформована ринком. Коли у співвласників буде дуже велика «хотєлка» щодо суми, то вони просто лишаться без провайдерів. Але й провайдер, який хоче розвісити своє обладнання та при цьому нічого не сплачувати на утримання будинку, теж «пролетить». Сьогодні сторони домовляються і знаходять той рівень плати за сервітут (користування спільним майном. - MBR), що влаштовує всіх. Незадоволені лише «бізнесмени», котрих я вже згадувала. Деякі з них спершу уклали угоди з ОСББ, а потім не платять за ними по півтора року. В усьому світі така поведінка називається шахрайством. Але тепер, аби не виглядати шахраями, вони захищають законопроект №2042 - чомусь вирішили, що він їх звільнить від старих боргів».
Олександр Федієнко (співавтор законопроекту): «Зараз багато хто, особливо ОСББ, по суті, беруть цю цифру зі стелі, що породжує договорняки. Пропозиції законопроекту прибирають цю складову, все прозоро та зрозуміло».
Максим Тульєв (NetAssist): «Сума за доступ уже сформована та прописана в Законі про доступ».
Світлана Дудник (юрист, ІнАУ): «Питання розмірів плати за доступ уже вирішене у статті 17 Закону про доступ. А розрахунки такої плати залежно від виду об’єкту доступу здійснюються відповідно до Методик розрахунку плати за доступ, які розроблені та затверджені відповідними ЦОВВ та НКРЗІ. Принаймні це встановлено законодавством і має так бути. Просто складається враження, що окремі колеги, котрі представляють інтереси ОСББ, трішки неправильно розуміють Закон про доступ. За Законом про доступ і доступ, і плата за нього - це не підприємницька діяльність, а компенсація власнику. Тобто ринкові відносини тут відсутні».
Василь Чембура (ONet): «На сьогодні сума береться, як то кажуть, зі стелі. Я вважаю, що передбачена [законопроектом] система градації вартості прозоріша й прогнозованіша для провайдера. Звісно, з погляду справедливості та прозорості це відшкодування витрат, понесених на провайдера. Але очевидно, якщо ОСББ і керуючі компанії взагалі нічого не роблять для мешканців у плані права вибору постачальника послуг, не забезпечують провайдерам доступу до всього будинку (у старому житловому фонді з першого по п'ятий поверх часто вже немає технічної можливості прокласти кабелі в існуючих слабкострумових мережах), то й сума має бути відповідна. Всі забувають, що ми не крамницю в будинку відкриваємо, а прокладаємо мережі, встановлюємо обладнання для надання послуг зв'язку саме мешканцям цього конкретного будинку. Ставка має бути порівняна з витратами».
Сергій Кушнарьов (CDC): «Відповідно до Методик розрахунку плати за доступ передбачені конкретні методи визначення. У разі прив'язки плати до інфраструктури об’єктів будівництва вимагаємо від власників розшифрувати конкретні додаткові витрати на забезпечення доступу та розподіл цих витрат на всіх провайдерів у будинку. В інших випадках (де це економічно вигідно провайдеру) - застосовуємо максимальний розмір плати за доступ: відсоткове значення від мінімального розміру заробітної плати з/без розподілу цієї суми на кількість провайдерів у будинку».
Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій): «На сьогодні центральні виконавчі органи влади затвердили методики формування ціни на доступ в окремих об'єктах. На мою думку, більшість цих методик потребує кардинального доопрацювання, а часто й перероблення. Законопроект №2042 пропонує наступне: якщо методика не затверджена або сторони не дійшли згоди, ціна встановлюється на рівні граничної - визначеної Законом про доступ. Як на мене, в такому формулюванні норма не має ухвалюватись, аби не демотивувати центральні органи влади ухвалювати нормальні методики: навіщо щось придумувати та платити менше, коли можна нічого не робити й збирати гроші з операторів за максимальною ставкою?
Щоправда, до законопроекту №2042 включили «запобіжник» у вигляді норми про те, що вартість доступу до об'єкта має ділитися на всіх операторів, котрі використовують об'єкт. Як на мене, норма дуже спірна. З одного боку, як представнику ринку операторів мені вигідно таке зменшення ціни, бо зменшаться мої витрати. З іншого боку, я розумію, що зі збільшенням кількості дротів, розміщених операторами, наприклад, у внутрішньобудинкових стояках, обстеження інфраструктури забиратиме у представників ОСББ або керуючої компанії набагато більше часу. А час у цьому разі - гроші. І ці гроші будуть узяті ОСББ або керуючим із кишень співвласників, що, по-моєму, несправедливо. Вихід бачу в переробленні цієї норми, аби вона враховувала кількість суб'єктів господарювання, що використовують інфраструктуру. Можливо, шляхом запровадження певних коефіцієнтів: наприклад, один оператор платить 100% вартості доступу, два - по 90% кожен, три - по 80% вартості доступу кожен тощо. Тут, звісно, потрібно рахувати економіку конкретного об'єкта - я лише визначив принцип.
Прихильники законопроекту можуть заперечити: мовляв, питання розв'язується створенням внутрішньобудинкового розведення з декількох кабелів, аби не збільшувати їхньої кількості у стояках, а комутація операторів з абонентською проводкою здійснюватиметься в одному конкретному місці в межах будинку - тоді навантаження на внутрішньобудинкові стояки не збільшиться. Але саме тому й потрібно переробити формулу - щоб вона могла врахувати й такий варіант розвитку подій».
Як підписання договорів відіб'ється на кінцевому споживачі? Вочевидь, додаткові витрати ляжуть на плечі абонентів (абонент платить більше оператору, бо оператор платить більше ОСББ)...
Катерина Чижик (ОСББ): «Підписання договорів вимагається в кожному разі - і за нашою позицією (адже ми обстоюємо договори сервітуту), і за позицією прихильників законопроекту №2042, які вирішили договір сервітуту назвати договором із доступу. В обох випадках провайдер платить за користування сервітутом і в обох випадках закладає ці витрати у ціну своїх послуг».
Олександр Федієнко (співавтор законопроекту): «Методика розрахунку прописана так, аби збалансувати ці речі. Саме за сучасного підходу зростання цін для абонента не буде. Це законопроект не про ОСББ і гроші, це законопроект про доступ».
Світлана Дудник (юрист, ІнАУ): «У багатьох випадках такі підходи вже існували до набрання чинності Законом про доступ. Різниця в тому, що законом урегульовуються відносини між власником та замовником на державному рівні; встановлений єдиний порядок для всіх видів доступу. Витрати з доступу до інфраструктури мають бути закладені в собівартості телекомунікаційних послуг. І зрозуміло, що більше коштів вимагає власник, то більші витрати змушений нести оператор та, відповідно, закладати ці витрати у собівартість послуг».
Василь Чембура (ONet): «Якщо підпишеться договір, то ціна буде менша, ніж зараз платять провайдери (враховуючи побори, хабарі, суми «зі стелі» тощо). Коли все буде в межах закону, то жодних підстав підвищувати тариф немає. Ціну на інтернет формує ринок, спираючись на економічну ситуацію в країні, дохід громадян, витратну частину провайдера та конкурентне середовище. Нашій сфері потрібні 10 років, аби відновитися після початку війни, і це за умови, що протягом цього терміну не буде чергових криз. Звісно, нас обурює факт, що окремі керуючі, прикриваючись маніпуляціями, популізмом і монопольним становищем, просто висмоктують із провайдера за максимумом, тиснуть на нього та шантажують. Якщо ціна для всіх провайдерів буде однакова, то тарифи на інтернет формуватимуться не лише з компенсації витрат на доступ до інфраструктури, а ще й за кількістю надаваних сервісів і додаткових послуг. Тоді користувачу буде легше робити вибір. Ринок розставить усе по своїх місцях».
Сергій Кушнарьов (CDC): «У нашому випадку таких ситуацій наразі не виникало. Жоден із договорів із доступу не ставав причиною підвищення тарифу для абонентів із боку провайдера. Відповідно до Закону №1834-VIII розмір плати за доступ не залежить від тарифу на послугу провайдера чи кількості абонентів провайдера в будинку».
Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій): «Що більше ОСББ/управитель візьме з оператора, то більше оператор візьме з кінцевого споживача його послуг - співвласника приміщень у будинку. Тут проста економіка».
Впускати чи не впускати - рішення виключно колективне. А колектив - це скільки: 10 сусідів, 20 або 90% усіх мешканців?
Катерина Чижик (ОСББ): «Це регламентовано чинним законодавством. Рішення ухвалюються більшістю голосів усіх співвласників: ⅔ в ОСББ і ¾ в будинках без ОСББ. Так працює ухвалення рішень щодо спільного майна в умовах спільної власності в усьому світі (у деяких країнах - узагалі 100% голосів)».
Олександр Федієнко (співавтор законопроекту): «Я вважаю, що ніхто не може обмежувати конституційне право. Коли я хочу отримувати послуги вибраного провайдера, то далі йому потрібно просто видати ТУ (технічні умови. - MBR) для укладення угоди. Від конкуренції виграє лише абонент! Як парламентарії ми повинні думати про громадян - аби саме їм було вигідно».
Василь Чембура (ONet): «Впускати чи не впускати» може бути рішенням навіть одного мешканця: він має всі конституційні права на вільний вибір постачальника послуг, на вільний доступ до інформації. Всі забувають, хто такий керуючий і глава ОСББ. Їхнє завдання - забезпечити мешканцеві це саме право, бо він і є прямим власником. Звісно, якщо до цього провайдером були порушені закон і умови договору, після чого він був демонтований, то ОСББ має право на законних підставах відмовити в повторному доступі. При цьому права мешканця цього будинку не порушуються».
Сергій Кушнарьов (CDC): «Юридично (стаття 16 Закону) визначені виняткові підстави відмови у наданні доступу. З інших підстав відмова заборонена. Фактично треба напрацьовувати замовлення на підключення від максимальної кількості абонентів у будинку та домовлятись із головою щодо доступу, переконувати. За негативного результату перемовин - звертатися до суду, оскаржувати відмову та домагатись судового дозволу на доступ».
Коли лише 5-6 квартир у будинку хочуть отримувати послуги іншого провайдера, які шанси його впустити? За умови що провайдер - конкурент локального оператора, котрий давно тут працює.
Катерина Чижик (ОСББ): «Це робота провайдера - переконувати потенційних споживачів, а їхня - решту сусідів. Багатоквартирний будинок - це місце, де кожен мусить рахуватися з думкою більшості. У деяких країнах ви не можете навіть колір вхідних дверей самостійно вибрати - не те що окремого провайдера вимагати. А людей цікавлять дуже прості, приземлені речі: куди підключиться провайдер? Чи оформить належно свої відносини з електропостачальною організацією? Чи не намагатиметься надурити та підключити обладнання до освітлення місць загального користування? Чи битиме міжповерхові перекриття і ставитиме труби? Чи вмістяться кабелі в існуючі шахти? Люди хочуть бачити свій будинок гарним і охайним, особливо коли вклались у його ремонт. З нашого досвіду, якщо провайдер коректний і не створює проблем, якщо про нього добрі відгуки - більшість спокійно дає згоду. А коли знають його як проблемного, коли передчувають «погром» у будинку та «павутиння» дротів під стелею - стають стіною проти такого провайдера».
Світлана Дудник (юрист, ІнАУ): «І Закон про доступ, і законопроект №2042 пропонують єдині механізми врегулювання господарських відносин. Аби задовольнити інтереси власника, йому запропонована компенсація витрат, пов’язаних із доступом, для задоволення інтересів абонента телекомунікаційних послуг - вибір оператора, провайдера телекомунікацій, руйнування монополії з негативними наслідками, а для оператора, провайдера - впевненість у майбутньому».
Василь Чембура (ONet): «Якщо це новий [котрий не демонтував раніше мережу через порушення договорів з ОСББ] постачальник послуг, то питання «пускати чи не пускати» не має стояти. Інша річ, чи вигідно провайдеру заходити в будинок з одним абонентом? Адже потрібно сплатити ТУ, розробити проект, підписати договір, платити та виконувати умови договору. Телекомунікаційна мережа - це не окремий будинок з інтернетом, усі будинки пов'язані, утворюючи єдину мережу. Наприклад, не може бути так, що в будинку А не хочуть, а в будинку Б є заявки і, щоб підключити будинок Б, необхідно прокласти кабель через будинок А. Будинок А не хоче, а що робити будинку Б? І що більше провайдерів у будинку, то швидше зростає якість послуги, збільшується кількість додаткових послуг тощо. Звісно ж, наша діяльність - це не миттєва вигода, а довгострокові інвестиції з конкретними ризиками».
Олександр Глущенко (ІнАУ): «По-перше, власники інфраструктури - це не лише ОСББ. По-друге, на шляху до житлового будинку можна зустріти інших представників-власників, і якщо, наприклад, власник мосту або опор відмовить провайдеру у використанні свого майна, аби протягнути оптику до потенційних абонентів, то мешканці ОСББ, що було проти №2042, можуть хоч на мітинг виходити, хоч просити Ілона Маска запустити супутниковий інтернет - доступу до мережі в них не буде».
Сергій Кушнарьов (CDC): «Усе залежить від здібностей провайдера в конкретній ситуації з урахуванням юридичних підстав для отримання доступу. Шляхи вирішення цього питання визначені у розділі 5 [Закону про доступ]. Складно відповісти на таке питання, не перебуваючи в описаній ситуації».
Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій): «Вирішити, впускати чи не впускати конкретних операторів, колектив не може. На загальних зборах ОСББ має змогу ухвалити певні критерії, котрим повинен відповідати оператор, що надає послуги. І ці критерії ОСББ може вказувати в ТУ доступу. Також загальні збори можуть затвердити умови та ціну, на яких договір доступу підписуватиметься з усіма операторами, здатними виконати ТУ. За умови виконання оператором ТУ загальні збори не мають змоги заборонити будь-кому зі співвласників використовувати спільне майно для отримання телекомпослуг від конкретного оператора телекомунікацій. За наявності завзятості та кваліфікованого юриста співвласник практично зі стовідсотковою ймовірністю «продавить» ОСББ або управителя через суд, бо його право жодним чином не порушуватиме прав інших співвласників на використання внутрішньобудинкової інфраструктури. І термін перебування в будинку інших операторів у цьому разі не матиме жодного значення. Але це в теорії. На практиці все вирішує економіка: якщо оператору цікавий об'єкт (зараз або в перспективі), він може вкластися в судову тяжбу».
Ви за аренду чи сервітут?
Сергій Кушнарьов (CDC): «За доступ».
Світлана Дудник (юрист, ІнАУ): «За єдиний прозорий механізм урегулювання відносин між власником та замовником щодо доступу до всіх об’єктів без винятку. Договір із доступу, як це визначено законодавством».
Катерина Чижик (ОСББ): «Ми не можемо довільно вибирати між цими правовими інститутами, бо вони застосовуються в різних ситуаціях. Оренда - коли майно тимчасово передається в користування орендареві; сервітут - коли надається право користуватися майном з обмеженою метою - прокласти кабель у шахті, умовно кажучи. При цьому шахта залишається в користуванні власника. А от що таке «договір із доступу» - незрозуміло. Ми розуміємо його як загальне поняття, котре охоплює оренду, сервітут, інші правові інститути (наприклад, відносини між самими провайдерами). Для нас «договір із доступу замість договору сервітуту» звучить як «фрукти замість яблук». Тут звичайна юридична логіка, і якщо писати проекти, які її заперечують, то такі проекти ніколи не працюватимуть».
Олександр Федієнко (співавтор законопроекту): «Існують окремі випадки, коли оператори, провайдери крім договору з доступу змушені укладати й угоди оренди майна комунальної власності. Заради доступу до житлових будинків крім договорів про розміщення телекоммереж зобов'язані підписувати договори про додаткові роботи, послуги (ремонт тощо), не пов'язані з доступом до інфраструктури. ОСББ, попри судову практику щодо укладення угод із доступу, не враховують вимоги та пропонують укладати лише сервітути».
Василь Чембура (ONet): «Договори оренди та сервітуту - різні по суті й за призначенням. У нашій сфері договір оренди не може бути реалізований повною мірою, бо він застосовується в інших випадках. Угода оренди передбачає одноосібне право користування та розпорядження певною частиною орендованого майна на час дії договору, а провайдерів у будинку багато. Сервітут і договір про доступ, по суті, великою мірою ідентичні один одному. Сервітутів буває кілька типів, і кожен застосовується в певних ситуаціях. Договір же про доступ упорядковує та розмежовує поняття, аби не було плутанини, врегульовує взаємовідносини, створює всі умови для конкуренції на ринку. І між іншим, він дає набагато більше прав і методів для впливу на провайдера тим самим керуючим компаніям і ОСББ, ніж сервітут».
Максим Тульєв (NetAssist): «Є гарний варіант: ОСББ за свої гроші будує кабельне розведення по будинку, зводячи всі дроти з кожної квартири до єдиної «серверної», в яку заходять усі провайдери, хоч 100. І бере оренду кілька гривень на місяць за обслуговування такого кабелю. При цьому розведення по будинку буде одне - впорядковане та гарне. І провайдеру буде простіше перекладати лагодження обривів кабелю на обслуговуючу організацію, а це найтрудомісткіший шматок роботи лінійників».
Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій): «Якщо ми говоримо про внутрішньобудинкову мережу, то я і за оренду, і за сервітут, і за договір доступу. Оренда - це передавання власником майна в користування орендатору з утратою власником права користуватися таким майном на час оренди. Сервітут - це право спільного використання того самого майна і власником, і тією особою, на користь якої встановлений сервітут. Водночас термін «доступ», визначений спеціальним законом щодо багатоквартирного будинку, - це право на використання майна власника для розміщення, модернізації, експлуатації та технічного обслуговування телекоммереж і обладнання для надання послуг власникам цього будинку.
Що це означає на практиці? Якщо оператор використовує внутрішньобудинкову мережу (БРМ) виключно для надання послуг співвласникам цього будинку - укладається лише угода доступу. Коли оператор використовує БРМ для надання послуг співвласникам цього будинку і для розміщення транзитного кабелю в інші будинки - підписується договір доступу на внутрішньобудинкову мережу та договір сервітуту на транзитний кабель. Якщо оператор використовує приміщення/площі в будинку для розміщення, наприклад, серверної, куди немає доступу співвласникам будинку, і при цьому надає телекомпослуги співвласникам цього будинку, то укладається угода оренди приміщення серверної та договір доступу на використання БРМ. А якщо при цьому є і транзитний кабель - можна спокійно вимагати підписання договору на нього. Тож ОСББ є де прикласти свою старанність не на шкоду співвласникам будинку».
За чий рахунок перезаводити мережу, якщо вона, на думку ОСББ, заведена неправильно? Хто робить ремонт перекриттів тощо?
Катерина Чижик (ОСББ): «Почнемо з того, що більшість операторів узагалі «завела» свої мережі без будь-яких технічних умов. Якщо був договір сервітуту, то він визначав порядок розгортання та демонтажу мережі. Якщо його не було (самовільний вхід у будинок, на жаль, часто практикувався деякими провайдерами), то вибачайте - згортайте свою мережу за власний рахунок і прощавайте, або приводьте за свій же рахунок у відповідність і лишайтеся. «Вермішель» із дротів сьогодні є серйозною проблемою під час ремонту й утеплення покрівель і горищ. І в більшості випадків, які ми спостерігаємо сьогодні, проблема саме в неосвіченості та/або недбалості персоналу провайдерів. На жаль, законопроект №2042 намагається узаконити самовільний вхід у будинки і законсервувати проблему».
Світлана Дудник (юрист, ІнАУ): «Таких процедур у Законі про доступ і нормативно-правових актах не визначено. Тому ці питання можуть урегульовуватись між власником і оператором окремо або через суд. Водночас, на мою думку, розглянути та врегулювати такі питання було би краще для конструктивного напрацювання двосторонніх пропозицій саме на державному рівні».
Василь Чембура (ONet): «Позаяк провайдер сам будує мережу, виробляє розведення кабельних ліній у будинку й за законом несе відповідальність за лінії до квартири абонента - він і повинен за свій рахунок привести все до ладу, якщо на початковому етапі не дотримувався норми. Щодо дахів: коли провайдер пошкодив перекриття, інші елементи конструкції будинку та складений відповідний акт, то, звісно, все за рахунок провайдера. Але потрібен керуючий-господарник, аби оперативно виявити факт пошкодження і зреагувати вчасно, а не за рік, коли на даху та горищі вже не лише провайдер працював, а, наприклад, встановлювали супутникові антени або просто молодь відпочивала. У таких випадках звалювати все на провайдера не зовсім чесно. Є об'єктивні й видимі наслідки робіт конкретного провайдера - за правильного оформлення питання про компенсацію не стоїть».
Сергій Кушнарьов (CDC): «Відповідь очевидна - перезаведення мережі здійснюється за рахунок провайдера, якщо він допустив таку ситуацію. Коли йдеться про ремонт крівлі будинку, то витрати покриваються зі сплати комунальних послуг мешканцями будинку, оскільки не стосуються витрат для забезпечення доступу. Якщо йдеться про необхідність ремонту перекриття між поверхами, спричинену діями провайдера, ремонт здійснюється за його рахунок».
Володимир Ляшенко (керівник юридичної служби оператора телекомунікацій): «За чий рахунок перезаводити мережу? В будь-якому разі платить споживач. Різниця лише в тому, через кого: через ОСББ у вигляді внесків або через оператора у вигляді абонплати. Якщо мережа спершу зроблена невміло - виправляти «косяки» повинні ті, хто їх допустив, за свої гроші. Не хочете виправляти - ОСББ/управитель оголошує конкурс на вхід у будинок, і в більшості випадків знайдуться оператори, готові вкластися у виконання ТУ, аби відібрати шматок ринку в конкурента і в підсумку відбити свої витрати за рахунок абонентів. Оплата ремонту перекриттів залежить від причини, з якої їх необхідно ремонтувати. Коли ремонт необхідний внаслідок виконання оператором ТУ, то відповідальність понесе той, хто видав ТУ (представник власників). Отже, і ремонт за його рахунок. Якщо ремонт необхідний внаслідок неправильного виконання ТУ, то його фінансує той, хто неправильно виконав (оператор).
Але законопроект №2042 цих питань не розв’язує - вони розв’язуються шляхом складання грамотних договорів. Для складання грамотних договорів потрібно уважно вивчити законодавство та постаратися вникнути у проблему. А цього ані сторона операторів, ані сторона ОСББ/управителів особливо робити не хоче».
