Протягом двох останніх місяців українські кінематографісти були змушені тримати камери зачохленими, а знімальні майданчики - порожніми. Причина тому - коронавірусний карантин, що зірвав роботу не лише нашої індустрії, а й колег у всьому світі. Нині ж запускається зворотний процес: на території України зйомки (певна річ, із низкою обмежень і новими заходами безпеки) дозволені від 11 травня, і схожий сценарій шириться всією планетою - з поправкою на епідеміологічну ситуацію в тому чи іншому регіоні. При цьому і в Європі, й у США визнають, що старі правила в колишньому вигляді не працюватимуть, а тому індустрії необхідне перезавантаження.
Логічно, що найбільша кількість списів ламається в дискусіях про те, як зробити знімальний майданчик максимально безпечним місцем для всіх учасників - від зірок до технічного персоналу. Найвитонченіший вихід зі становища віднайшов Том Круз, готовий заради нового фільму вирушити на МКС, однак переважній частині його колег підкорення космосу наразі не світить - тут би з земними реаліями розібратися. Редакція MBR вирішила перевірити, як у різних країнах оцінюють готовність своїх кіноіндустрій до відкриття, що для цього потрібне та які протоколи безпеки працюватимуть у дивовижному посткарантинному світі. Сьогоднішній розбір ми цілком присвятимо тому, що відбувається за океаном, а у другій частині переберемось ближче до нас і вивчимо європейський досвід перемоги мистецтва над коронавірусом.
Американська мрія на паузі, та не в анабіозі
13 березня Дональд Трамп оголосив у США надзвичайний стан, і того самого дня масштабні кіновиробничі процеси у країні довелось поставити на паузу. Найбільше постраждали зйомки - Netflix, який тримався до останнього, був змушений зупинити виробництво всіх проектів на території США та Канади, зокрема четвертий сезон «Дивних див». І хоча спершу планувалось, що заходи будуть тимчасові й за кілька тижнів усе повернеться на круги своя, реальність виявилась куди суворіша: навіть через два місяці жорсткого карантину епідеміологічна ситуація у США лишається важкою. За таких умов про відновлення зйомок, котрі передбачають зібрання великої кількості людей у невеликих просторах, і йтися не може.
Ба більше, за минулий час ні в кого не лишилося ілюзій, що виробництво можна буде просто почати з того місця, на якому воно зупинилось, - нові правила безпеки знадобляться всім без винятку проектам. Та й з погляду фінансів позитиву наразі не дуже багато. По-перше, ніхто не скасовував колосальних збитків, котрі щотижня стають дедалі більші - за прогнозами експертів, загальні втрати американської кіноіндустрії до кінця травня становитимуть щонайменше $17 млрд. По-друге, без роботи в самому лише Голлівуді вже залишилися понад 120 тис. осіб, і їхня кількість зростатиме доти, доки студії не зможуть відновити зйомки. Щодо останніх нині все теж має доволі туманний вигляд: навіть якщо США вдасться уникнути другої хвилі епідемії, життя на локаціях, за словами аналітиків, завирує не раніше кінця літа. Уявляєте, що буде, коли все піде за найпесимістичнішим сценарієм?
Чиновник кінематографістові друг, а страховики дружать лише з грошима
З огляду на федеративний устрій США, найбільше через майже цілковиту зупинку креативного сектору економіки постраждала Каліфорнія - саме тут розважальна індустрія, включно з кіновиробництвом, забезпечує значну частину загальної скарбниці штату. Та немає злого, щоб на добре не вийшло, й до пошуку прийнятних варіантів виходу з кризи тут залучаються всі: студії, стурбовані оптимізацією процесів, гільдії та профспілки, які виступають за справедливість щодо працівників, і навіть представники влади, котрі зацікавлені, аби все знову працювало мов годинник, але при цьому переймаються епідеміологічною ситуацією. Найяскравіший представник останньої - губернатор Каліфорнії Гавін Ньюсом, що особисто склав план, де в шести пунктах розписано, яких заходів безпеки потрібно буде дотримуватись виробництвам, відновлюючи роботу після карантину. І хоча стратегія Ньюсома не стосується виключно кіно, а її пункти доволі універсальні (наприклад, регулярне тестування співробітників, особлива увага до груп ризику, комунікації з медиками та вченими, дотримання їхніх рекомендацій тощо), це дає індустрії хоч якусь точку відліку в плануванні майбутнього і розробленні нових заходів безпеки.
Студії теж не сидять склавши руки й намагаються створити власні плани роботи після карантину. Наразі каменем спотикання для них є питання з медичним страхуванням: за даними джерел у галузі, компанії не мають наміру страхувати виробництво на випадки зараження коронавірусом, особливо в умовах, коли Центр із боротьби з захворюваннями США (CDC) зберігає чинним попередження про ймовірність другої хвилі епідемії. Простіше кажучи, якщо той чи інший продакшен вирішить повернутись до зйомок, а позиція CDC не зміниться, то його хворі на COVID-19 працівники страхових виплат не отримають. Роботодавець при цьому теж напевно спробує зняти із себе відповідальність за допомогою правильно складеного контракту - лишень і потрібно, що внести до нього декілька пунктів і тих, хто не погодиться підписувати, не брати в команду. З огляду на вже згаданий рівень безробіття, з кадрами, яким такі умови видадуться прийнятними, проблем майже напевно не буде.
Спільного плану немає, але істину шукають у діалозі
На щастя, кіновиробництвом у США керують не лише гроші. Інтереси фахівців галузі оберігають різні гільдії, та й загалом тут давно усвідомили, що найкращий шлях розв'язання будь-якої проблеми враховує інтереси всіх: від керівників студій до технічного персоналу. Певні плоди такий підхід уже дав - майже всі великі кіно- та телевиробники створили спеціальні фонди для допомоги постраждалим через карантин співробітникам, а топ-менеджери Disney навіть погодилися на скорочення своїх зарплат. Є всі підстави припускати, що в індустрії, яка ухвалює такі рішення, остаточна відповідь коронавірусній дійсності буде народжена в колективній дискусії. І поки студійні боси лише думають про це, ресурс Deadline виступив її ініціатором.
Видання провело масштабне опитування представників Голлівуду, головною метою котрого був пошук спільного знаменника в розумінні того, як безпечно виробляти контент за нових реалій. На підставі відповідей різних фахівців журналісти склали неофіційний список правил, що враховує безліч нюансів, - ймовірно, саме він і стане основою для загальноамериканського протоколу безпеки. Тому придивімось до їхніх висновків уважніше.
Вже зараз виробникам варто подбати про механізм тестування кожного члена знімальної групи або на COVID-19, або на наявність в організмі антитіл. Простіший та практичніший вигляд зараз має саме другий варіант: хоча точність цієї діагностики наразі не така як слід, отримати результати можна вже за 15-20 хвилин, тоді як стандартний тест займає кілька днів. Також передбачається, що всім без винятку працівникам щодня вимірюватимуть температуру та стежитимуть за характерними симптомами, а тренінги з гігієни й уроки про правильне чхання стануть такою самою буденністю, як інструктаж із загальної безпеки.
Усе вищезазначене неминуче вплине на тривалість робочого дня - за оцінками представників індустрії, він збільшиться на 1,5-2 години. Та це дрібниці на загальному тлі потенційних змін знімального процесу, котрі передбачають повну відмову від предметів загального користування (наприклад, кожен декоратор буде зобов'язаний мати особистий молоток), заборону на формат шведського столу під час обіду та складання графіків таким чином, аби на обідні перерви йшли невеликими групами.
Акторів першого плану доведеться оберігати з особливою ретельністю: по-перше, в розпал зйомок їх не можна буде замінити, по-друге, в кадрі їх неможливо забезпечити засобами індивідуального захисту. З рештою персоналу простіше - достатньо забезпечити їх рукавичками та масками, які потрібно буде носити постійно. Крім того, ймовірний сценарій, коли на допомогу виробникам контенту прийдуть сучасні технології: там, де це можливо, зірок зніматимуть на хромакеї, масовку - частинами й окремо, а потім монтуватимуть.
Модернізація очікує й локації. Наприклад, у посткарантинній реальності можуть зникнути двері з традиційними ручками, яких протягом дня торкаються сотні рук, а також громадські кулери - їх можуть замінити індивідуальними упаковками води для кожного члена групи. Ще велика ймовірність заборони на передавання особистих речей - наприклад, мобільного телефону іншим людям - і присутності на майданчику спеціальних співробітників, котрі проводять постійну дезінфекцію всього: від підлоги до апаратури.
Знімальний процес загалом оптимізують так, аби на майданчику був присутній лише необхідний мінімум людей, і від різноманітних департаментів вимагатимуть чітких графіків та їхнього суворого дотримання. Обговорюється ідея селити всю групу до одного готелю, створюючи там безпечну зону. Та це, мабуть, навряд чи зуміють реалізувати на практиці - такий підхід потребує великих ресурсів, а його ефективність доволі сумнівна.
До остаточного резюме у змінах знімального процесу у США ще далеко, проте, як бачите, переосмислити доведеться все - від облаштування локацій, ротації персоналу на майданчиках і його завдань до умов проживання членів команди. А позаяк кіно- та телеконтент є відображенням реального життя, то сценарії теж зміняться: там, де раніше персонажів відправляли до закладів громадського харчування, тепер обходитимуться родинною вечерею у вузькому колі. Масових сцен найближчими роками теж поменшає - знімати їх буде складніше, та й глядач, звиклий до соціальної дистанції, навряд таке оцінить.
Можливо, певні висновки Deadline видаються надмірними, як побоювання бабусі про ваше здоров'я, але протоколу у США завжди приділяли набагато більше уваги, ніж у нас. Крім того, декотрі запобіжні заходи працюють уже зараз: приміром, Американська гільдія кіноакторів (SAG-AFTRA) розробила правила безпеки для дітей, які братимуть участь у зйомках. Перелік вийшов доволі довгий та містить і очевидні рекомендації (наприклад, мати власну ручку для підписання контрактів, вживати тільки упаковані продукти й дотримуватися соціальної дистанції під час обідів), і поради, що раніше видавались дурними та непотрібними (приносити на майданчик власні пензлики і губки для макіяжу, регулярно обробляти санітайзером поверхні свого трейлера тощо).
Але хай там які виклики сьогодні постали перед Голлівудом, він майже напевне зуміє їх перетравити. Зрештою, одну пандемію - «іспанку» 1919-го - американська кіноіндустрія вже пережила і з теперішньою теж упорається. Відкритим лишається тільки питання термінів: сто років тому на відновлення галузі пішов цілий рік, і тепер у нас є можливість перевірити, чи достатньо добре її представники засвоїли епідеміологічний урок, аби цього разу оговтатись швидше.
AaronP/Bauer-Griffin/GC Images, Keith Birmingham/MediaNews Group/Pasadena Star-News via Getty Images