Телебачення та цифрові медіасервіси в Європі: де найбільше загальноєвропейських платформ і каналів

Принцип прямої залежності розміру аудиторії та заробітків від розміру території розповсюдження можна застосувати до будь-якого бізнесу. Ми ж сконцентруємося на мовниках і відеоплатформах Європи. У попередньому матеріалі MBR уже змальовував ситуацію з погляду кількості й тематичного спрямування європейських телеканалів і медіаплатформ загалом та у кожній країні зокрема. Тож наведемо лише декілька цифр: за даними Європейської аудіовізуальної обсерваторії (ЕАО), 2019 року в Європі (точніше, у MAVISE - 28 держав Євросоюзу, а також Албанія, Вірменія, Боснія та Герцеговина, Грузія, Ісландія, Ліхтенштейн, Чорногорія, Північна Македонія, Норвегія, Сербія, Росія, Швейцарія, Туреччина й Марокко) працювали понад 11 тис. телеканалів і понад 1 тис. платних відеосервісів.

Історично телеканали отримували ліцензії, запускались у тій чи іншій країні (або ж регіоні) та виробляли продукт однією мовою - саме для жителів цієї території. Якщо телеканал хотів запуститися в ефірі іншої держави, отримував ліцензію і там. Тільки великі міжнародні корпорації від початку йшли шляхом покриття якомога більшої кількості територій (зазвичай зі супутника), виробляючи «універсальний», цікавий для глядачів будь-якої країни контент й адаптуючи лише мовні доріжки при локалізації на тій чи іншій території. В результаті про канали родини Discovery, NatGeo або Eurosport чули коли не всі, то більшість жителів Європи. А от про сотні телеканалів, орієнтованих на певну територію, знають виключно жителі цієї території.

Дані дослідження ЕАО демонструють, що станом на 2019 рік 21% (993) телеканалів і 47% (434) pay-on-demand компаній, котрі базувалися в Євросоюзі, були орієнтовані передусім на сусідні країни та спільний ЄС-ринок. Для країн MAVISE це 19% (1246 каналів) і 52% (548 платформ) відповідно.

Тобто платні медіаплатформи, запускаючись набагато пізніше від більшості європейських телеканалів, обрали шлях максимально широкої географії розповсюдження (саме за такою моделлю працює Netflix). Законодавчих перепон для роботи європейських відеоплатформ одразу на декілька ринків немає. Адже згідно з положеннями Директиви про аудіовізуальні медіасервіси (AVMSD) компанії, що надає відповідні послуги, достатньо бути зареєстрованою в одній країні Євросоюзу, аби оперувати в усіх двадцяти восьми країнах-членах ЄС.

Саме це положення для відеоплатформ, так само як і Європейська конвенція про транскордонне мовлення для телеканалів, дозволяє створювати великі загальноєвропейські контент-хаби без особливої бюрократичної тяганини, з чого активно користаються великі міжнародні мовні й розважальні корпорації, здебільшого американського походження.

Аудіовізуальні медіасервіси, розраховані не лише на локальні ринки, мають тенденцію локалізуватись у місцях із найвигіднішим регіональним законодавством. Наприклад, 87% із 124 зареєстрованих у Люксембурзі телеканалів працюють не так для місцевого ринку, як для ринків інших країн.

45% мовників, зареєстрованих у Нідерландах, працюють на зовнішні ринки, а, приміром, у Чехії цей показник складає 41%. Певна річ, в абсолютних цифрах 41% телеканалів у Чехії - це трохи більше, ніж 87% у Люксембурзі, позаяк у Чехії зареєстровані 220 мовників, у Люксембурзі ж - 124. Притому в Нідерландах станом на 2019 рік були зареєстровані 478 телеканалів.

У Великобританії зареєстровані 417 мовників, що працюють на сусідні ринки, - це 33% від сукупної кількості телеканалів у країні. До Брекзіта показник був вищий - 46%.

Трьома найбільшими хабами для релокації та запуску локальних версій великих міжнародних телевізійних мереж є Великобританія, Нідерланди й Іспанія. Тут розташовані 69% усіх телеканалів, зареєстрованих в Європі та розрахованих на інші ринки.

Телеканали, таргетовані на сусідні ринки країн Європи

Джерело: Supply of audiovisual media services in Europе. MAVISE insights - 2019

Коли ж говорити про сервісі pay-on-demand, то в Ірландії зареєстровані 77% платформ, які працюють на інші європейські ринки, в Іспанії - 65%, у Великобританії - 64%.

Список країн із найбільшою кількістю сервісів pay-on-demand, котрі працюють на європейський ринок, знов-таки очолює Великобританія: тут зареєстровані 190 відповідних компаній, що становить 36% від сукупної кількості pay-on-demand платформ, таргетованих на ринки Європи. На другому місці - Ірландія зі 159 сервісами (25% від загальної кількості pay-on-demand платформ). Трійку лідерів закриває Іспанія із 64 платформами (12% від загальної кількості в Європі).

Pay-on-demand сервіси, таргетовані на сусідні ринки країн Європи

Джерело: Supply of audiovisual media services in Europе. MAVISE insights - 2019

Зазначимо, що одним із головних потрясінь для аудіовізуального сектора Європи за останній рік прогнозовано став Брекзіт, котрий призвів до часткової реструктуризації як телевізійного, так і ринку рay-on-demand сервісів. Через дію Директиви про аудіовізуальні медіасервіси (AVMSD) багато компаній, що спеціалізувалися на доставці контенту в Європу, передислокувались до інших країн. Такі сервіси раніше складали практично половину рay-on-demand платформ Великобританії, але тільки за рік їхня кількість скоротилась майже на 20%. Ідентична тенденція тепер спостерігається і в роботі великих американських телевізійних мереж, орієнтованих на європейську аудиторію.

Утім, Великобританія лишається країною, що має найбільший за обсягом ринок, де функціонує найбільша кількість телеканалів і найбільша кількість різноманітних цифрових сервісів. Також простежується тенденція поступового запуску на територіях окремих держав локальних версій великих міжнародних телемереж: 2019 року найбільша їхня кількість була запущена у Франції та Чехії.

У загальних рисах в Європі продовжують переважати телеканали, які націлені на локальний ринок. Зворотна тенденція спостерігається на ринку цифрових сервісів, де більшість компаній працює на закордонну аудиторію. В той самий час медіасервіси-гіганти і надалі створюють адаптовані версії для кожної із країн, що містять каталоги контенту локального виробництва.