Нещодавно Міністр культури, молоді і спорту України Володимир Бородянський виступив на парламентських слуханнях із заявою щодо безпеки журналістів, повідомивши, що міністерство планує посилити відповідальність медійників за поширення фейків. Наприклад, планують розписати критерії поняття «маніпулювання громадською думкою» і ввести за це маніпулювання адміністративну і навіть кримінальну відповідальність. Така заява викликала емоційну реакцію представників преси, а також безліч питань: яким чином все це буде відбуватися, чи не будуть порушуватися громадянські свободи, чи буде журналіст сам захищений від маніпуляцій із законом і т.д.
Щоб відповісти на всі питання, міністерство організувало публічну дискусію «Свобода слова, захист журналістів і інформаційного простору України від дезінформації (маніпуляції і фейків)», яка пройшла вчора в агентстві «Укрінформ». Володимир Бородянський та його перший заступник Анатолій Максимчук обговорили з представниками ЗМІ основні моменти майбутнього законодавчого проекту, розробити перший драфт якого планують вже за три тижні.
Позиція міністерства, за словами Максимчука, проста: в умовах інформаційної війни проти української державності чиновники хочуть розробити ефективні механізми захисту національного інформаційного простору. Ці механізми мають на меті вберегти медіа від тиску, забезпечити громадянам умови доступу до достовірної інформації та підтримувати відповідальність за умисне систематичне поширення дезінформації, яка є елементом агресії проти України.
До обговорення були запропоновані такі моменти: введення позиції омбудсмена з питань інформації, саморегулювання журналістської спільноти, інформування, вдосконалений порядок спростування інформації, медіаграмотність, заборона громадянам або компаніям з РФ володіти або фінансувати медіа в Україні, акредитація іноземних журналістів, реєстрація ЗМІ та відповідальність.
Отже, омбудсмен з питань інформації повинен стати інститутом захисту права суспільства на достовірну і точну інформацію. Омбудсмен буде моніторити інформпростір, перевіряючи його на наявність дезінформації, розглядати скарги на дезінформацію і звертатися до суду для захисту інтересів суспільства. Перевіряти інформацію йому допоможуть фактчекінгові організації.
Важливий нюанс: в міністерстві не вважають дезінформацією оціночні судження, сатиру і недостовірну інформацію про будь-яку людину, що не шкодить суспільним інтересам.
Для саморегулювання журналістської спільноти повинна бути створена незалежна журналістська організація, яка частково або повністю фінансується з бюджету. Спільнота має розробляти і контролювати дотримання етичних стандартів журналістської діяльності, привласнювати індекс достовірності новинам і надавати, підтверджувати або позбавляти статусу журналіста тих, хто цих стандартів не дотримується.
За словами Анатолія Максимчука, сьогодні журналістом себе може назвати будь-який - і вимагати державного захисту. Але фактично такі сторонні люди не журналісти, тому їх статус має бути підтверджений.
У пункті про інформування йшлося про впровадження індексу достовірності, що давно практикується в західних країнах. Наприклад, пропонується не називати інформацію «новиною», якщо вона такою не є, і ідентифікувати оплачений контент (не рекламний, але оплачений третіми особами).
Також пропонується ввести обов'язкове повідомлення про автора із зазначенням, під яким ім'ям він пише - справжнім або псевдонім, а також зобов'язати інтернет-ЗМІ вказувати першоджерело і розміщувати гіперпосилання в разі подання скарги про спростування.
Підвищити відповідальність медіа в міністерстві планують обов'язковим державним ліцензуванням. У разі, якщо дізінформація була поширена разово, порушник нестиме адміністративну відповідальність, а за систематичну діяльність з порушенням правил ЗМІ зможуть притягнути до кримінальної відповідальності.
Якщо говорити про слідчі дії по відношенню до представників ЗМІ, то буде розроблена окрема система їх проведення і надана безоплатна правова допомога у кримінальних справах. Якщо представнику преси загрожують (наприклад, через публікацію резонансного розслідування), йому, відповідно до планів міністерства, повинні надати фізичну охорону. Держава також повинна буде фінансово підтримати журналіста в разі втрати роботи через тиск (в тому числі власника видання).
Крім того, пропонується ввести страхування життя і здоров'я журналістів за рахунок медіа.
На думку Володимира Бородянського, необхідно створити фонд розвитку інформаційного простору, який функціонував би подібно Українському культурному фонду і видавав державні гранти на розвиток напрямку.
По кожному із зазначених пунктів Бородянський попросив присутніх відзначити плюси і мінуси запропонованого міністерством. Перерахуємо пропозиції по суті: шеф-редактор видання «Детектор медіа» Наталія Лігачова попросила чітко визначити повноваження омбудсмена, а шеф-редактор видання «Обозреватель» Орест Сохар висловив занепокоєння можливою заангажованістю майбутнього омбудсмена. Екс-глава новин «Медіа Групи Україна» і політичний медіаконсультант Олексій Мустафін запропонував назвати омбудсмена «великим інквізитором», оскільки таке визначення більше відповідає описаним функціям. Редактор суспільних тем видання theБабель Юліана Скібіцька засумнівалася в необхідності введення нового інституту, як і в тому, чи зможе омбудсмен впоратися з величезним обсягом інформації.
Журналістка «Громадське» Анастасія Станко помітила, що контролюючих органів в Україні достатньо, а владі, на її думку, не потрібно втручатися в саморегуляцію медіа та створювати додаткові регуляторні органи. Ліна Кущ з Національної спілки журналістів України нагадала, що монополії на інформацію не існує, а інформаційний простір не закритий, тому вона бачить у введенні позиції омбудсмена посилення контролю тільки над легальними медіа - кількість дезінформації від цього не зменшиться. Бородянський відповів, що нелегальних ЗМІ в Україні взагалі не повинно бути, а безпосередньо омбудсмен зможе відстежувати дезінформацію навіть в Telegram, проте не пояснив, яким чином.
Однак, є й ті, хто знайшов плюси в пропозиціях міністерства. Ольга Седова, що представляє медійні програми посольства Швеції, зазначила, що у країни з'явився шанс заповнити великий інституційний пробіл. Втім, незрозуміло, на які гроші це робити - в прийнятому бюджеті-2020 не закладено суми на зазначені ініціативи міністерства.
Співзасновник і головний редактор сайту StopFake Євген Федченко заявив, що індустрія дійсно потребує того, хто б займався питаннями дезінформації: сьогодні інформація збирається, але не виноситься в policy making, немає ланки, відповідальної за вироблення певної політики з конкретними наслідками.
Говорячи про безпеку, представники медіа відзначили, що обов'язкове повідомлення про автора порушує право журналіста на анонімність, як, можливо, і обов'язкове ліцензування, а страхування життя і здоров'я журналістів за рахунок медіа створить велике додаткове навантаження на бюджет медіа. І, знаючи реалії вітчизняного медіаринку, з цим важко не погодитися.
Повністю ознайомитися з ходом обговорення можна за посиланням.
Наостанок Володимир Бородянський звернувся до присутніх з проханням взяти участь в розробці першого драфту законопроекту. Від представників медіа він очікує співпраці 10-12 годин на тиждень протягом найближчих трьох тижнів. По завершенню цього періоду ми дізнаємося, чи вдасться міністерству і представникам ЗМІ виробити спільне рішення, яке задовольнило б обидві сторони.
