Українські та міжнародні автори форматів один за одним пропонують свої напрацювання загальнонаціональним телеканалам. Однак мало хто в цей час думає про регіональних мовників. Цю благородну місію вирішила взяти на себе «Незалежна асоціація телерадіомовників» (НАМ). У компанії придумали проект «Лабораторія форматів», у межах якого для регіональних каналів писалися формати та найкращі мовники бралися до їхньої реалізації за допомогою НАМ.
Його куратором була Оксана Панасівська, котра на той момент очолювала Ukrainian Media E-school, а нині - телепродакеш НАМ. Завдяки «Лабораторії форматів» в ефірі низки регіональних каналів з'явилися нові проекти:
- «Відкритий урок» (ТРК «Вежа», «Новий Чернігів», «Приват ТБ», «МИГ» (Южний), ТРК «Відікон» (Суми). У шоу політики відповідають на запитання учнів 3-4-х класів та виконують завдання, що для них придумали діти;
- «Нишпорки» («Рівне 1»). Проект-розслідування, під час котрого двоє журналістів перевіряють, як проходить впровадження реформ в їхньому регіоні;
- «Соціальний експеримент» («Рівне 1», ТРК «Відікон», «МИГ»). Веб-серіал про те, як двоє журналістів визначають істотну проблему свого міста та розв'язують її або за допомогою влади, або за допомогою суспільства;
- «Та що ті політики знають?» («Рівне 1», «Новий Чернігів», МТРК «Чернівці»). Ток-шоу, в якому політики та представники різних соціальних груп (таксисти, пенсіонери, студенти) перебувають по різні боки барикад. На початку кожної програми ведучий озвучує проблему, що є в місті, і сторони за три хвилини мають запропонувати методи її розв'язання;
- «Обіцянки-цяцянки» («Львівська хвиля», «Західний полюс», МТРК «Чернівці»). Радіопроект, у межах котрого ведучі аналізують передвиборні обіцянки політиків і з'ясовують, чи були вони виконані.
З Оксаною Панасівською, що займалася «Лабораторією форматів», ми поговорили про те, в якому стані регіональні канали України, чому телебаченню на відміну від кіно не потрібна допомога, чому вона не хоче повертатися на телеканали та про багато чого іншого.
- Оксано, розкажіть, хто та коли придумав проект «Лабораторія форматів»?
- Ще будучи генпродюсером «Нового каналу», я замислювалася, чому немає окремих креативних команд, які придумують формати. На заході для цього є цілі інститути. Мене турбувало, чому ми не можемо. Потім справа зрушила з мертвої точки: на каналах придумують формати та навіть продають їх, згадати той самий «Ревізор». У НАМ ми працюємо приблизно із 70 регіональними теле- та радіокомпаніями, і вони теж потребують форматів. Так і народилася ідея відкриття «Лабораторії» - коли сідають один або два мізки на ніжках і придумують формати. Можливо, навіть під замовлення.
- А хто у вашому випадку «мізки на ніжках»?
- Це Ірина Шуст (найпрофесійніший шеф-редактор, як на мене) та Лєра Широкова, професійний журналіст широкого профілю. Наразі працюють лише вони. Але в нас є замовлення на другий сезон «Лабораторії форматів», тож подивимося. Лєра та Іра вже придумали дев'ять форматів, з яких замовник - медійна програма Internews - мала відібрати три, щоб ми працювали з ними. Та випадок цілком прецедентний - вони вирішили, що ще два формати теж класні, і профінансували їх. У конкурсі брали участь компанії, в котрих була щонайменше технічна можливість створювати такі проекти, а як їх робити - ми навчили. До речі, канали отримували формати абсолютно безкоштовно, з технічним грантом у комплекті.
Вважається, що регіональні компанії за замовчуванням нижчі за рівнем, навіть у плані тієї самої креативності. Сумно, що іноді самі компанії так думають.
- Хто вас консультував на предмет того, чи підходять формати регіональним каналам?
- Ніхто. Ми не дотримуємося принципу «Ах, якщо це для регіонального мовника, треба придумати щось простіше». Вважається, що регіональні компанії за замовчуванням нижчі за рівнем, навіть у плані тієї самої креативності. Сумно, що іноді самі компанії так думають. Коли до нас на лекції співробітників загальнонаціональних каналів приїжджають представники регіональних, то часто можна почути: «Ви все правильно кажете, та в нас же специфіка інша». А ми говоримо: «Ні, ми викладаємо як треба». Бо не варто розділяти. Так, можливості різні, але прагнення до якості має бути однаковим. На щастя, канали загорілися ідеєю «Лабораторії форматів» і, як на мене, зробили хороші проекти.
- Кому належать права на формати? Як гадаєте, їх можна кудись продати?
- Незалежній асоціації телерадіомовників. Формати, які ми виробляємо, не те що можна - їх потрібно продавати! Ірина Шуст, звертаючись до керівників телерадіокомпаній, сказала: «Ви молодці, що брали участь, хоча фінансування завжди бракує. Але подумайте, ці формати коштують грошей, а ви отримали їх безкоштовно. Завжди потрібно пам'ятати, що вартість формату зазвичай чимала». Ми зараз у процесі оцінювання та підготовки наших комерційних пропозицій.
- Проект реалізується в партнерстві з Internews - програма займалася лише фінансовими питаннями?
- Internews - давній партнер НАМ і грантодавець проекту. Каналам складно знайти гроші на експериментальний продукт. А коли є грант - є можливість робити значно якісніший контент.
- Мовників, котрим дісталися формати, вибирали за допомогою конкурсу. Як він проводився?
- Бажання каналу було первинне. Також ми дивилися на технічні можливості мовників - усе ж таки, якщо шоу студійне, в них має бути студія, штат, журналісти певного напряму. До речі, брали участь не лише члени НАМ: наприклад, представники із Сум просто підпадали під критерії відбору і в результаті чудово зробили формат.
- Як вчили переможців знімати?
- По-перше, вони вміють знімати. У нас були майстер-класи, які давала і я, й Іра, були семінари для операторів, тож наші «студенти» вже були підготовлені. Ми вчили робити саме їхній формат, приїжджали до них та оцінювали сценаристів, студію, інші складові. Іра Шуст виймає душу саме в плані редагування. Наприклад, формат «Та що ті політики знають», де збираються всі «критики», котрі вважають, що краще орієнтуються в політиці, й розв'язують проблему. Отам потрібно було сильно підготуватися - придумати запитання, знайти героїв, продумати вікторину. Біблії ж ми пишемо, але на місці все залежить від редагування.
- Ви особисто їздили на зйомки проектів?
- Звісно, ми їх запускали, тобто були на зйомках першої програми. Після цього Іра Шуст розповідала редакціям, яких помилок припустилися та як їх виправити до наступної програми.
Зараз у регіональних каналів, на мою думку, все інакше. Є поняття медіа як бізнесу, є робота з рекламодавцем. Стереотип убогості залишився, та ми намагаємось це викорінити.
- У прес-релізі ці проекти названі унікальними. До інтерв'ю ми бачили опис одного - «Обіцянки-цяцянки», коли радіоведучі разом з експертами обговорюють кандидатів у депутати. Однак унікальним його навряд чи назвеш...
- Може, він і не унікальний за реалізацією, та не було ще такого проекту, де політику ставлять запитання «От ви обіцяли це, а виконали це, чому?». Ми ж проводимо експертизу напередодні. «Та що ті політики знають» - теж унікальний. Не було ще такого шоу, де зіштовхували би пенсіонерів і політиків в ігровому форматі. Ще в нас був проект, який не відібрали, але ми його неодмінно хочемо реалізувати: тревел «Це ми» про скарби нашої країни, туристичні точки. Хочемо показати, що Україна - не лише Чорнобиль. Один із загальнонаціональних каналів уже зацікавлений у цьому форматі.
- Поговорімо про регіональні мовники загалом. Як вважаєте, в якому стані вони зараз?
- Я п'ять років працюю в НАМ і можу сказати, що бачу зрушення. 20 років тому, коли тільки починала працювати в Internews, було поняття виживання. Робили аби було. Зараз у регіональних каналів, на мою думку, все інакше. Є поняття медіа як бізнесу, є робота з рекламодавцем. Стереотип убогості залишився, та ми намагаємось це викорінити. Вчимо їх, наприклад, перевагам діджиталу, наполягаємо, що «хлопчик з інтернету» - це не посада: потрібен діджитал-директор.
- І коли, на вашу думку, регіональні мовники до цього дійдуть?
- Вони вже на шляху. У них вибору немає. Регіональні телекомпанії розуміють: щось треба міняти, причому швидко. І я ці зміни бачу. Особливо на своїх лекціях - очі в них горять. От на курсах програмних директорів мені показували сітки: можу сказати, що дуже навіть непогані проекти. Канал «Віта», приміром, у Вінниці робить цілком конкурентоспроможне ранкове шоу.
Телебачення - система, що саморозвивається. У нього все гаразд, навіщо йому допомагати?
- Повертаючись до теми форматів. Якою мірою регіональні канали взагалі знають, що це таке?
- Звісно, знають. Найбільше це розуміють програмні директори. Хоча раніше навіть не у всіх мовників була така посада, все робив гендиректор. Зараз ситуація змінилася, багато хто робить власні проекти - те саме ранкове шоу, про яке я говорила. Канали прагнуть різноманітності, бо людям це подобається.
- Чи достатньо того, що робить НАМ із партнерами, або регіональним мовникам потрібна ще якась допомога - від держави, від загального медіаринку?
- Їм потрібне вміння заробляти гроші, щоби підвищувати свій технічний рівень, та впевненість у собі обов'язково.
- А допомога держави?
- Мені подобалася історія, коли держава допомагала кіно. Це справді було необхідне. Телебачення - система, що саморозвивається. У нього все гаразд, навіщо йому допомагати? Якщо комерційний канал, то він повинен бути повноцінним телебаченням. Адже це бізнес, а тому має працювати як бізнес.
- Ви з 2015-го очолювали Ukrainian Media E-School. Розкажіть, якими проектами займалися.
- У мене давно була мрія відкрити школу, бо я бачила в ній потребу. Коли прийшла в НАМ, у Ukrainian Media E-School було всього два курси - для медіаменеджерів та мультимедійних журналістів. Тоді багато що лише розвивалося. Потім ми почали виховувати тих, ким медіаменеджери мають керувати. Зараз базових курсів понад 10 та понад 250 випускників. П'ятирічний цикл для школи підвищення кваліфікації регіональних медійників чудово пройшов, і тепер саме час здійснити новий ривок.
- Чому ви вирішили піти з виробництва та зосередитися на освіті?
- Ви знаєте, я все ж таки викладач. У тому самому «Інтерньюзі» працювала тренером. А потім пішла на комерційні канали та стала продюсером. Коли я прийшла до НАМ, то зрозуміла, що повернулась у свою стихію. Страшенно полюбляю ділитися знаннями, мене іноді треба зупиняти (сміється).
- Останніми роками наш медіаринок активно змінюється - не виникало бажання кинути «соціальну місію» та почати знову щось виробляти?
- Я ж у виробництво періодично повертаюся, бо зараз очолюю Департамент контенту в НАМ. Це телепродакшен. Ми й до цього неформально все одно виробляли контент - той самий «Полілог» про переселенців на «5 каналі», робили соціальні ролики. Скільки вовка не годуй, однаково дивиться в телебачення (сміється). А зараз у нашого продакшена вже прописана стратегія допомоги регіональним компаніям. Також у планах - знімати щось соціально важливе.
З Зурабом Аласанією ми перебуваємо у вічній дискусії щодо існування Суспільного, регулярно сперечаємося про те, що має з ним бути.
- На канали кликали за всі роки?
- Звісно.
- На які посади?
- На високі. Але на жаль, я працюю в НАМ, тож ні. Свого часу це мене врятувало, бо я пішла з «Нового каналу» досить емоційно. Тоді було складно, здавалося, що телебачення має бути назавжди. А в НАМ зі мною було все гаразд.
- 2017-го щойно обраний голова Суспільного Зураб Аласанія називав ваше ім'я серед тих, кого бачить у своїй команді, - це було його бажання чи ви справді вели перемовини?
- Ми вели перемовини. Він запрошував, але тоді я точно не мала наміру нікуди йти. З Зурабом Аласанією ми перебуваємо у вічній дискусії щодо існування Суспільного, регулярно сперечаємося про те, що має з ним бути. Я написала вже два аналізи, які обговорюють у них у компанії.
- Що з COOL Production? Він зараз заморожений?
- Так, його заморозили. Нема коли цим займатися. Та все заморожене напевно може бути колись кимось розморожене.
- А що сталося з фільмом «Діло ангела»? Чому він не був завершений?
- Ми завершили зйомки 2012 року. Майже всі головні актори - російські. Тоді так було заведено. Був навіть Олексій Панін, щоправда, його задушили у першій же сцені (сміється). Поки ми монтували, робили постпродакшен, настали нові часи, і фільм потрапив під санкції. Його навіть позбавили прокатного посвідчення. Тож лежить на поличці.
- Повернімося до вашої нової посади - ви очолюєте телепродакшен НАМ. Хто є чи буде у вашій команді?
- Поки лише пишемо стратегію, потім формуватимемо штат. Зараз є команда, що придумує та допомагає реалізовувати формати. Ми її зібрали минулого року. Та загалом, усе на початковій стадії, хоча вже навіть є чудова ідея для серіалу, який ми хочемо зняти для мережі регіональних каналів.
- Ви також згадували, що організовуватимете пітчинги...
- Це так. Нам теж знадобляться ідеї, знадобиться чиясь участь у проектах. Ми можемо зробити формат, але раптом хтось реалізує його краще? Тому будуть пітчинги і людей, і проектів, й ідей. Переможців заохочуватимемо - як фінансами, так і просуванням.
