29 лютого на українському стримінг-сервісі Sweet.TV очікується премʼєра другого сезону чи не найпопулярнішого українського серіалу в світі – дитячої анімації «Хоробрі зайці», яку дивляться у понад 80 країнах. Зокрема, в Австралії, Великій Британії, Ізраїлі, Латвії, Південній Кореї, Фінляндії, Італії, країнах Латинської Америки тощо. І не просто дивляться, а ще дуже-дуже люблять!
Ось лише кілька фактів про «Хоробрих зайців». Так, у Великій Британії проект став №1 у слоті вихідного дня Milkshake (дитячий блок на телеканалі Channel 5. – MBR) та у травні 2022-го охопив британську аудиторію у понад 4,4 млн глядачів. У Південній Кореї серіал став улюбленим шоу глядачів на каналі Dayeko Baby TV. В Італії – №1 серед дитячих програм FTA у слотах мовлення. В Ізраїлі увійшов до топ-10 шоу каналу HOP, в Австралії – до топ-3 дитячого контенту 2021 року для ABC Kids. Ну й в Україні премʼєра серіалу була в топі контенту для дітей 4–6 років.
Окрім того, від 2022 року в різних країнах продаються ліцензійні іграшки BRAVE BUNNIES, а від 2021-го – ще й тематичні книжки, видані у співпраці з міжнародними паблішинг-партнерами.
До того ж творці подавали перший сезон Brave Bunnies на премію Emmy у категорії анімації. Проект не отримав нагороди, проте був відзначений журі як перший український серіал, що подавався на конкурс. «Нашу Big Idea та якість серіалу журі оцінило дуже високо та запросило мене представляти Україну в академії – зокрема, бути в журі конкурсу для анімаційних проектів», – розповідає голова креативного продакшена Glowberry, авторка ідеї та креативна продюсерка серіалу «Хоробрі зайці» Ольга Черепанова.
Як вдалося зробити український бренд глобальним, іще й так швидко? Чому діти – найвибагливіша аудиторія, як її вдовольнити та навіщо тут психологи? Як онлайн-газета може стати інструментом тімбілдінгу для департаментів одного проекту з пʼяти країн? Як компанії залучити до свого дебютного серіалу режисера, котрий працював над «Свинкою Пеппою» та «Містером Біном». Про це та багато іншого – в нашому великому інтервʼю з Ольгою Черепановою.
– Ольго, премʼєра «Хоробрих зайців» відбулася наприкінці 2020 року в Україні, на каналі «ПлюсПлюс». Утім, мені видається, що наразі проект набув за кордоном більшої популярності, ніж на батьківщині. Це так?
– Не можу так сказати. Радше це таке когнітивне викривлення, яке ви підмітили. Справді, зараз «Хоробрі зайці» транслюються і є відомими у понад 80 країнах. І коли ми беремо Україну та додаємо ще 80+ країн, то здається, що в світі проект набагато помітніший, ніж удома. Та коли придивитися, то і в Україні, і в інших країнах він має однаково високі рейтинги. І сподіваюся, що зараз, із премʼєрою другого сезону, він скрізь стане ще помітнішим. І наголошую, що премʼєра знову ж спочатку відбулася в Україні. Для нас дуже важливо, щоб продукт, народжений в Україні та створений українськими фахівцями, зробив перші кроки саме вдома. Ми це узгодили з усіма партнерами: всі чекали української прем'єри й лише після цього запускають свої території.
«Хоробрі зайці» справді найулюбленіший український серіал у світі, позаяк просто потрапити на телеканал не дорівнює бути популярним – завжди треба дивитися на рейтинги, і в нас чудові результати як удома, так і в багатьох країнах. Ми дуже пишаємося, що створили щось популярне і в Україні, і в світі. Особливо тому, що працюємо з аудиторією, яку неможливо підкупити маркетингом абощо. Адже це глядачі, яким пʼять років: вони або люблять, або ні.
– Ваша аудиторія справді потребує особливого підходу та щирості. Розкажіть, як народилась ідея проекту, та чи допомогла вам у розробленні дитячого контенту психологічна освіта? Оскільки, якщо не помиляюся, за першим дипломом ви маркетолог, а згодом також здобули освіту в Київському інституті гештальту…
– Трохи помиляєтеся: не маркетолог, а економіст, випускниця Харківської академії. Але я завжди хотіла творчої реалізації, тож іще студенткою стала ведучою радіопрограм. Після цього перейшла в галузь кіно, дуже багато працювала як продюсерка, здобула практичну освіту щодо того, як створювати та продюсувати контент. Та коли я зацікавилася саме дитячим контентом, то усвідомила, що мого попереднього досвіду замало: просто цікаві історії не будуть зцілювати, не приноситимуть користі – а хотілося робити саме історії цілющі, корисні та цікаві всім. Тож саме тому я пішла вчитися на психотерапевтку.
Наша компанія Glowberry існує майже 14 років, а сім років тому ми разом із FILM.UA Group, нашим найбільшим партнером в Україні, розпочали робити й анімаційні проекти. Ми стартували як видавництво, і моєю метою та інтересом як видавчині, засновниці компанії та креативної продюсерки було відкривати нові імена в українській ілюстрації. Ми від самого початку дуже пишалися, що плеяда молодих українських творців може видаватися в нас з історіями, які можуть бути цікавими і в світі також.
Ідея «Хоробрих зайців» народилась у мене ще за мирних часів, коли всі були безтурботні, спокійно подорожували сімʼями під час канікул тощо. І тоді ми розробили дитячу книжку про те, як подорожує сім'я зайців: що далі вони від'їжджають, то більше зустрічають дуже несхожих на себе тварин. Адже Україна – це така країна, де загалом усі більш-менш схожі одне на одного. Це ж не Лондон і не Нью-Йорк, де виходиш на вулицю – а там космопорт (посміхається). Там дитинка просто на своїй вулиці бачить усіх одразу: всі раси, всі національності. Тоді як українські діти іноді бачать, що світ дуже різний, лише коли подорожують. Ця ідея дуже сподобалася маленьким читачам: тираж розпродали за пів року. Ну й надалі ідея книжки для малюків переросла в ідею серіалу – 100 серій, 100 оригінальних історій. І знаєте, коли кажуть, що серіал – це один продукт, я відповідаю: ні, це 100 історій, а отже, окремо 100 сценаріїв. І в кожен додано багато оригінальних пригод, нових питань і дитячих ігор, а ще корисних навчальних меседжів.
– Що саме це за меседжі, як вони формувалися та закладалися?
– Коли я зрозуміла, що нам потрібно розробляти історії для міжнародної аудиторії, то просто стала цікавитися, що ж саме потрібно дітям у всьому світі, що у центрі їхніх інтересів. Як я вже казала, дуже складно бути цікавим дітям – це найвибагливіша аудиторія. Тому ти повинен знати, що потрібно дитині у певному віці: дивитись її очима, знати її цінності та потреби.
Для цього ми залучили до розроблення серіалу українських фахівців із психології та консультантів із Північної Америки. Також нам дуже допомагало, що команда була міжнародною та ми мали змогу обговорювати різниці менталітетів і національні особливості.
Із самого початку метою я поставила розробити не просто дуже веселий, яскравий, цікавий для дітей контент, але – контент, що навчає через гру. Та водночас жодної дидактики, ні! Натомість нам треба було сформувати для дітей привабливі рольові моделі – власне, це зайці, брат і сестричка Бу та Бо. Вони подорожують зі своєю сім'єю і чи не щосерії зустрічають нового друга (а в деяких – по кілька разів). І кожен друг – це нова тваринка-дитинка з унікальним характером. Разом із фахівцями ми зробили так, щоб у цих образах репрезентувалися майже всі типові характери людей.
Велика ідея серіалу – показати, що ми всі різні, і не лише зовні, а й характерами, настроями, вподобаннями. І через це на ту саму ситуацію можемо реагувати по-різному: хтось сміятиметься, хтось радитиме, як краще зробити, хтось плакатиме. І все це нормально. Отже, в кожній серії ми показуємо дитині, як адаптуватися до цього різноманітного світу.
Коли у три рочки дитинка йде до садочка, вона певна, що всі у світі схожі на її сім'ю. А тут зʼясовується, що всі різні. Також мама може весь час казати малюку, що той найкращий у світі, а в садочку виявляється, що таких найкращих багато. Аби помʼякшити це випробування для малечі, у кожній серії ми показуємо, що можна знайти креативний спосіб, як заприязнитися та зіграти нову гру з будь-якою дитиною. І це не про те, щоб підлаштуватись, а саме про те, щоб знайти спосіб зробити гру цікавою для обох і розв'язати проблему без залучення батьків.
– В одному інтервʼю серед ключових складових успіху проекту для малечі на міжнародному ринку ви насамперед назвали унікальну креативну ідею, котра дає поле для створення різних історій. І додали, що у разі «Хоробрих зайців» цю ідею можна сформулювати як «вітання та визнання різноманітності» (celebrating and accepting diversity)…
– Так, diversity в нас дуже велика. В нашому серіалі є активні дівчата, які хочуть бути космонавтами, лідерами. Є такі самі хлопці. Є дівчатка, котрі прагнуть бути вдома, готувати, в'язати. І – такі самі хлопці. Ми показуємо, що це нормально: і хлопчики, і дівчатка можуть мати дуже різні характери, вияви. Отже, наш серіал – це інструкція, як інтегруватись у цей світ і мати багато друзів. А ще це антибулінгова терапія.
– А можна докладніше про терапевтичний ефект? Можливо, серіал також може справляти позитивний ефект у контексті подолання стресу – зокрема, стресу через війну…
– Звісно! Нумо по черзі. Щодо булінгу: він зʼявляється там, де немає прийняття інакшості. А наш серіал формує саме це позитивне ставлення до інакшості – з зацікавленістю та реакцією прийняття.
Тепер про подолання стресу… Наш серіал для дітей 3–5 років. Нам, дорослим, їхні проблеми можуть видаватися смішними: зіграли в нову гру, посварилися через іграшку. Але для маленьких дітей такі події – це як для нас знайти нову роботу, переїхати в іншу країну або ще щось справді важливе. І я певна: якщо дитина не боятиметься інакшості, буде відкритою до нових знань і знайомств, то зможе пізнати набагато більше. І згодом усе це комплексно формуватиме щасливіше життя. Дитина буде відкрита до того, що світ змінюється, що всі різні. Це не буде для неї травматичним, оскільки вона точно знатиме, що і для неї в світі є своє місце.
Знаєте, зараз нам пишуть деякі українські мами, які через війну були вимушені поїхати за кордон разом із дітьми, і розповідають, що наш серіал допомагає дітям адаптуватися. Спостерігаючи, як Бу та Бо щодня спілкуються з новими друзями, знаходять із ними спільну мову, тішаться новими знайомствами, діти теж вчаться так робити. І це перетворюється на пригоду, виникає бажання інтегруватися.
Ми проводили кілька фокус-груп в Україні та за її межами, й узагальнити їхні результати можна так, що серіал загалом стабілізує психологічний стан дітей. А поза контекстом війни батьки в один голос говорять про те, що проект підвищує впевненість дітей у собі. Розповідають: «Мій почав дивитися серіал вже у два рочки. І коли пішов у садочок, просто підходив до всіх і казав: «Привіт, мене звати так, а тебе як?»
Окрім того, серіал показує, як давати раду конфліктним ситуаціям. Психологи, що працюють із дитячими групами, багато цікавого розповідали нам про конфлікти на кшталт «хтось забрав мою ляльку» або «мене не беруть у гру» – то все великі проблеми маленьких зайців, які ми розв'язуємо разом із головними героями серіалу.
А ще маю сказати: мені ну дуже-дуже до вподоби, що українські діти полюбили українських героїв. Звісно, повномасштабна війна нам не дозволила розвернутися в Україні так, як того ми бажали. Наші іноземні ліцензійні партнери були вимушені відкласти запуск на наш ринок іграшок, які вже вийшли в деяких інших країнах. Але ми сподіваємося, що невдовзі іграшки за «Хоробрими зайцями» зʼявляться у наших крамницях. І попри всі обставини, українська команда ліцензіатів робить багато для малюків.
– Ми з вами говоримо про затребуваність дитячого контенту і в Україні, й у світі. І цю саму затребуваність показують різні дослідження ринку. То чому ж, на вашу думку, в Україні загалом виробляється мало дитячого контенту, хоча він за своєю природою є універсальним, добре подорожує – тож органічно може виходити на міжнародний ринок, куди зараз усі так прагнуть?
– Гадаю, насамперед тому, що це лише здається, що виробництво дитячого контенту не потребує особливих зусиль і ресурсів. Нам пощастило мати такого потужного партнера, як FILM.UA, а також цілий пул провідних міжнародних партнерів. Ми за три роки розробили понад 700 хвилин оригінальної анімації. Це дуже швидко! І це не просто анімація: це два сезони, 100 окремих серій дуже високого рівня. Загалом це розроблення цілого всесвіту проекту: ми вигадали та намалювали кілометри локацій, якими подорожують зайці; у нас понад 50 оригінальних персонажів. І наша швидкість реалізації справді екстраординарна: іноді навіть у таких великих компаній, як Netflix, Disney, лише розроблення самої ідеї може тривати два-три роки. А в нас від початку пітчингів проекту на міжнародних майданчиках до заходу в анімацію минув рік.
Над такими серіалами завжди працює багато професіоналів, команди можуть бути від ста людей і більше. І вони працюють довго. І це дуже великі бюджети.
Тож лише видається, що анімація для дітей проста – ну що там такого, зайці просто їдуть автобусом та зустрічають друзів. Проте, щоб усе було так легко та водночас високої якості, потрібні добрі спеціалісти, що працюватимуть кілька років. І лише однією країною такі бюджети зазвичай геть не покриваються.
– І тут на сцені зʼявляється копродукція. Ви шукали міжнародних партнерів іще на етапі девелопменту…
– Передусім знову наголошу: ми пішли шукати партнерів не тому, що нам замало України, а оскільки хотіли, щоб українські ідеї були розвинені, щоб їх побачили в світі. Але світу потрібне підтвердження потенціалу твого проекту: спочатку покажи нам, що твоя ідея подобається у твоїй країні – наприклад, серією книжок – і лише після цього світ повірить у тебе. Отже, цей шлях ми й обрали. Ми зрештою самі стали наче ті хоробрі зайці – взяли та поїхали (посміхається).
Пʼять років тому ми з FILM.UA почали їздити з презентацією «Хоробрих зайців» і «Мавкою» всіма престижними міжнародними фестивалями – і разом скрізь мали великий успіх, який важко переоцінити, адже це були перші в історії два такі потужні анімаційні проекти з України. Звісно, їх не можна порівнювати: один – повний метр, 3D, інший – телесеріал. Але обидва ці анімаційні проекти почали йти у світ, але позиціонуватись як український контент.
Знаєте, щодо тих рольових моделей, про котрі говорила раніше, – я тоді відчула на собі, як це працює. Я виходила презентувати проект – анімаційний серіал з України – аудиторії, що ніколи не бачила серіалів з України. І казала приблизно так: що я почуваюся зараз наче тобі три рочки, ти вперше приходиш у садочок і нікого там не знаєш. Але ось – ми тут. Ми «Хоробрі зайці», і ми хочемо разом із вами зробити щось дуже цікаве та корисне для всього світу. І аудиторія відгукувалася на таку щирість.
Усі міжнародні партнери з'явилися в нас 2020-го року майже одразу після першої презентації. Першими міжнародними партнерами, які повірили в нас, стали потужна італійська компанія De Aagostini, що опікується мовленням та ліцензуванням, та іспанська компанія студія Anima, яка стала нашим анімаційним партнером. 2023 року додалося важливе стратегічне партнерство – світовий лідер у виробництві дитячого контенту, компанія WildBrain (Канада), яка стала співвласником проекту «Хоробрі зайці» та бере участь у копродукції, а також у глобальній дистрибуції та ліцензуванні проекту.
Дитячий анімаційний серіал – це не авторське кіно: в тебе немає часу на роздуми та самовдосконалення. Потрібно робити все дуже швидко та якісно, особливо коли вже є міжнародні партнери. І якщо щось робиш уперше – навчатися в процесі.
– Зрештою ви зайшли у виробництво з копродакшен-партнером – іспанською студією Anima. Підозрюю, що за такої цікавості до проекту це були не єдині кандидати, тому питання: за якими критеріями ви обирали партнера? І як урешті між вами розподілилися права та обовʼязки щодо проекту?
– Так, у нас справді було кілька пропозицій від кількох країн. Компанія Anima пропонує високий рівень анімації, і вони були готові дуже швидко реагувати на всі зміни. А ще це дуже велика компанія: не лише європейська, а з офісами у країнах Латинської Америки. Вони стали нашим анімаційним партнером у першому сезоні. Крім того, вони розробляли дубляж на всі латиноамериканські країни, і ми дуже спиралися на їхню експертизу щодо цього регіону. Другий сезон виробляється анімаційною студією WildBrain у Ванкувері та студією Anima Kitchent на Канарських островах.
– Творча команда «Хоробрих зайців» інтернаціональна: ви – авторка ідеї та креативна продюсерка, головний режисер – британець Тім Ференбах, головний сценарист – канадієць Джон ван Брюгген, авторка візуального стилю й артдиректорка – українка Анна Сарвіра. Як добиралася ця команда? І чому за наявності іспанського копродакшен-партнера у ній немає іспанців?
– Аби зробити такий амбіційний проект у дуже короткий термін, нам були потрібні найкращі фахівці. А залучити їх для компанії, що вийшла з першим проектом і представляє країну, яка ніколи нічого схожого не робила, – це теж була дуже амбітна ідея... Знаєте, щоб зацікавити цих людей, я робила майже такі самі презентації, як для великих фінансових партнерів. Оскільки, аби взятися до проекту, вони мали повірити, що з маленької ідеї виросте велика – і вона буде на рівні або навіть краща за тих, які вже є в їхньому портфоліо. Бо, наприклад, Тім Ференбах працював над «Свинкою Пеппою», був режисером «Містера Біна».
А щодо іспанців, то вони повністю робили анімацію, зокрема з їхнього боку був режисер анімації. Окрім того, вони розробляли й озвучували переклад для всіх латиноамериканських країн, і це було дуже важливо для нас.
– Поговорили про ліцензіатів, про копродакшен-партнера, а тепер – про дистрибутора. Спочатку глобальним дистрибутором «Хоробрих зайців» стала британська студія Aardman Animations. Але в грудні 2022 року зʼявилася новина, що тепер глобальним дистрибутором проекту є канадська компанія WildBrain. Чому так?
– Aardman Animations – дуже велика «оскароносна» компанія; зокрема серед їхніх проектів як виробників – мультфільми «Баранчик Шон», «Втеча з курника» тощо. І ми були дуже задоволені, що нас зі старту представляв такий потужний дистрибутор. Перший сезон мав великий успіх: 80 країн для нового проекту; високі рейтинги – зокрема, у Великій Британії, де ми потрапили до топ-10 дитячого контенту та трималися там дуже довго. Це дуже показово, оскільки Англія – одна з найзакритіших країн для нового контенту. І ще варто підкреслити: кожен новий серіал у рейтингах конкурує з усіма найпопулярнішими серіалами, які вже існують 15 років. З тією самою «Свинкою Пеппою». З брендом, який народився в Англії; з брендом, іграшками якого заповнені всі дитячі магазини. І «Хоробрі зайці» навіть за таких умов були конкурентоспроможні! Але початок повномасштабної війни поламав наші плани...
На той час ми розробили 30% другого сезону, а далі були блоковані майже на пів року. Ми з партнерами працювали над тим, щоб перевезти певну частину команди з України до іспанських Канарських островів та якнайшвидше відновити повноцінну роботу. Водночас уся ця ситуація додала міжнародної цікавості до проекту, й у нас з'явився великий північноамериканський партнер WildBrain. Це глобальна компанія з офісами в усьому світі, й зараз вона керує дистрибуцією другого сезону. Тож зміна дистрибутора в цьому разі – це продовження історії успіху проекту: бренд зростає з більшими партнерами.
– Але, якщо я розумію правильно, тепер у WildBrain мажоритарні права на IP проекту…
– Це те, як розроблюються та розвиваються бренди. Якщо ви хочете бути глобальним брендом (а це було нашою стратегією від самого початку) – треба долучати до проекту більше глобальних партнерів. Наприклад, перший сезон не вийшов у США, але ми тепер маємо доволі впевнені сподівання, що це може здійснитися з глобальнішим партнером. Також маємо плани на Китай, Японію – це дуже стратегічно цікаві для нас території. Так, глобальні права на дистрибуцію та ліцензування інтелектуальної власності зараз у WildBrain, але в Україні ці права залишаються за нами. Glowberry є співвласником прав на інтелектуальну власність, так само як і Anima в Іспанії.
WildBrain працює на різних територіях і знає специфіку кожного ринку. Такий партнер має більше досвіду, ресурсів, фахівців, які розуміються на світових трендах виробництва, дистрибуції та ліцензування. І може дати проекту більше. Зараз, спілкуючись із людьми з маркетингу, я пояснюю: у тебе є певні виклики, коли ти хочеш просунути проект на одному ринку, а тепер уяви – у нас 80 ринків, і ми хочемо 100. Коли бренд стає глобальним, вам потрібні глобальні механізми, які працюють із ними на різних територіях.
– А як загалом відбувалося виведення «Хоробрих зайців» на міжнародний ринок?
– Нашa стратегія завжди передбачала, щоб ми виходили у найбільших країнах і країнах із найбільшим покриттям: адже буває, що країна не дуже велика, але вона водночас є лідером якоїсь території. Тому невелика країна Ізраїль або невеликі країни Скандинавії були для нас так само важливі, як, наприклад, Австралія, Канада, Велика Британія чи Німеччина. Не можу сказати, що якась країна для нас була найважливіша, але одразу після премʼєри в Україні ми протягом пів року вийшли майже на всіх основних територіях. До вищеперелічених це ще, наприклад, Італія – наші чудові партнери, що підтримують, – та навіть Південна Корея. Ми одразу почали діставати дуже добрі відгуки, які допомогли нам просувати проект далі.
Та коли йдеться про стратегію, важлива не просто країна, в котрій вийшов проект: іще важливо, на якому каналі. Нам були потрібні центральні канали та добрі слоти. І коли так, то іноді потрібно чекати, бо, наприклад, ці слоти вже зайняті. Загалом політика просування – дуже складна модель, яка має багато нюансів і коригується чи не щодня відповідно до нових даних.
Те саме й щодо міжнародного ліцензування: успіх у кожній країні – це успіх окремого маркетинг-відділу, який опікується ліцензуванням саме в цій країні. Ми ніколи не зрозуміємо з України, яка специфіка розвитку в Австралії. Але ми можемо зробити дуже якісний контент і обрати найліпший спосіб просування бренду на якійсь території – це завжди або локальний партнер, або великий партнер із локальним офісом.
Іграшки – це окрема експертиза, окремий великий бізнес. І в цьому контексті наше завдання як авторів бренду, креативної ідеї – закласти в неї потенціал, з яким інші фахівці зможуть працювати далі.
– У контексті креативу дуже важливим аспектом для дитячого анімаційного контенту є малюнок, музика, озвучення…
– Коли ми розробляли, який вигляд матимуть зайці та їхній світ, то прагнули поєднати українські та міжнародні візуальні тренди.. Я запросила до проекту Аню Сарвіру, яку вважаю однією з найкращих сучасних українських ілюстраторок. Вона неодноразово отримувала відзнаки Болонського художнього ярмарку, котрий вважається одним із найкреативніших європейських заходів такого спрямування.
Але до «Хоробрих зайців» Аня ніколи не робила анімацію, тож я просто попросила її поекспериментувати. Як креативна продюсерка я точно знала, що мені потрібно. Зокрема, необхідно, щоб ці персонажі були унікальними та мали чудовий вигляд скрізь: і в книжках, і в анімації, і у вигляді іграшок. Загалом ми розробили 20 концепцій, з яких згодом обрали одну.
Після затвердження персонажів ми експериментували з фактурами та зрештою зупинилися на штрихуванніі: нашою метою було створити відчуття, наче це малювала дитина. Але направду це дуже складно – зробити просто (посміхається).
Музика теж дуже впливає на сприйняття дітей такого віку. І тому в кожній серії у нас є пісня і танок дружби. Також важливо добрати дитячі голоси, що були б до вподоби аудиторії, зробити влучну адаптацію різними мовами тощо.
– І все це – з командою, розкиданою по різних країнах, різних часових поясах. Непросте було завдання всіх скоординувати, обʼєднати?
– Щодо тімбілдінгу, то особисто я та вся наша українська команда є лідерами, які організували роботу всіх відділів із п'яти країн. Ми дуже багато уваги приділяли тому, аби творці самі надихалися проектом, щоб їм подобалося те, що вони роблять. А вони всі – дуже різні люди, які спілкуються різними мовами. Дорослі люди – за тридцять, сорок – не дуже цільова аудиторія пісеньок про зайчиків.
Головне у такому тімбілдунгу – має бути фан. Оскільки анімація – це марафон, і, щоб його витримати та не вигоріти, має бути справжня залученість. Аби сформувати цей командний дух, ми навіть робили свою онлайн-газету, де публікували інтерв'ю людей, які працюють над проектом. Бо, наприклад, твій колега працює на іншому боці океану, ти ніколи його не побачиш, але читаєш інтервʼю з ним і розумієш, що ви робите щось спільне.
Отак ми йшли – як ті зайці: показували, як ми граємо, і запрошували до гри. Ми всі зростали на цьому проекті. В українській команді після чотирьох років роботи над серіалом усі – фахівці дуже високого рівня. Ми всі навчались адаптуватися: до різних таймзон (коли у тебе «добрий ранок», а у колег «добрий вечір»), до різних мов та особливостей роботи в інших країнах. Нові умови у такому великому та тривалому проекті з'являються досить часто.
– І одна з цих нових умов – повномасштабна війна. Певно, дуже психологічно непросто робити веселий дитячий контент, коли голова зайнята геть іншими, дуже страшними речами…
– У цьому контексті я хочу сказати, що наші українські люди неймовірні. Частина команди залишилася в Україні та працювала попри обстріли, відключення світла тощо. Адаптуватися до цього технічно нам допоміг досвід ковідних локдаунів. А психологічно… Так, справді дуже непросто розробляти веселий позитивний дитячий контент, коли ми всі дорослі люди і у нас тлом іде геть інша ситуація. А також чинник міжнародної команди: коли, наприклад, люди в інших країнах не розуміють до кінця, з чим ми стикаємося. Така ситуація – виклик для всіх, і нам усім потрібно це розуміти. І всім адаптуватися.
Наші партнери стикалися з неможливим для них, і ми теж: «Ми ніколи, ніколи в житті не могли подумати, що, обравши своєю професією анімацію, зіткнемося з тим, що хтось із наших колег у небезпеці біжить у бомбосховище і не може сьогодні працювати». Але всі ті виклики водночас і обʼєднували нас у бажанні зробити щось добре, цікаве та корисне для малюків. Історія про цінність особистих кордонів, радість спілкування та дружби – це наш внесок у те, щоб наступні часи були мирними.
На тлі війни наче геть неважливо, що там у наступній серії скаже лисичка чи як ми розв'яжемо проблему з єнотом. Але це має бути важливо, в інший спосіб не зробити проекту й не досягти того, чого прагнув. Важливим це зрештою робить усвідомлення того, що діти дивитимуться багато років цей серіал і це буде для них важливо. І тоді все знову набуває сенсу.
– Другий сезон «Хоробрих зайців» українські діти вже невдовзі зможуть побачити на платформі Sweet TV. А якими є плани з подальшого просування проекту саме в нашій країні? І над якими ще проектами зараз працює Glowberry?
– Цього року ми плануємо видати дуже багато книжок – це будуть і книжки-історії, й activity books, і розмальовки. Також сподіваємося, що зрештою і в Україні вийдуть іграшки за «Хоробрими зайцями».
Щодо нового сезону, то трохи згодом також очікуємо премʼєри на одному з українських телеканалів. І до речі, незабаром обидва сезони вийдуть у Польщі, де зараз також дуже багато українських діточок.
Загалом новий сезон розширює кордони. Раніше наші зайці зустрічалися з друзями на нейтральних територіях, десь на галявині: метафорично вчили, як поводитись у дитячому садочку, на майданчику тощо. А в другому сезоні ми додаємо контекст походів у гості – у сім'ї друзів, де зовсім інші традиції та правила, зовсім інші професії, геть інакший спосіб життя. Тобто, якщо раніше ми концентрувалися на етапі диференціації, то нині додаємо етап дослідження кордонів.
Звісно, ми продовжуємо тему diversity: показуємо різні професії, сімейні традиції й уклади. Родини, де багато дітей, де лише одна дитина, родини з всиновленими діточками. Або ж родини, де мама працює за містом, а дитина живе, наприклад, із родичами. І це все не означає, що щось не так із твоєю чи з чужою родиною. Але насамперед у сезоні буде багато пригод, веселощів, сміху та музики – всього того, що до вподоби дитині та формує її позитивне ставлення до життя.
Також Glowberry запустив проект «Вмикай дітям українське»: це буде ролик та епізоди серіалу, що транслюватимуться в музеях, у мережі «Єва», в клініках «Добробут», які вже долучилися до програми, тощо та закликатиме обирати український контент. Робимо це, щоб мами знали й обирали сучасний і якісний український контент для своїх дітей, бо насправді вже є з чого обирати! Адже це ще одна додаткова місія нашого проекту – ми прагнемо, щоб Україна могла пишатися власним якісним контентом. Дуже хочемо, щоб наш серіал переглянуло якнайбільше дітей в Україні, та сподіваємося, що маленькі зайцегерої допоможуть їм адаптуватись у нових умовах, знаходити спільну мову з іншими і, звісно, розмовляти грамотною українською.
