«Якщо ви не можете знайти потрібну локацію у вашій країні, то необхідно розширювати обрії та звертати свій погляд на інші. Особисто я відтепер завжди триматиму Україну в своїй голові», - каже Маркус Бенш (Markus Bensch). І знаєте, бути в голові такої людини, як Маркус, - це дуже добре для держави, що прагне розвивати міжнародний потенціал своїх локацій.
.jpg)
Адже він - член Американської кіноакадемії, всесвітньо знаний фахівець локейшен-менеджменту, який, зокрема, підбирав локації для проектів «Ворог коло брами», «Перевага Борна», «V означає вендетта», «Читець» тощо. А за фільми «Міст шпигунів» Стівена Спілберга і «Таємне життя» Терренса Маліка його було номіновано на престижну профільну премію Міжнародної гільдії локейшен-менеджерів (The Location Managers Guild International Awards).
Маркус Бенш приїхав до України на запрошення організаторів проекту Lviv Location Guide, що минулого року став переможцем конкурсу грантів Львівської міської ради «Львів-2020: Фокус на культуру» й реалізований Українською кіноасоціацією (УКА) та компанією «МКК фільм сервіс» спільно з Асоціацією кіновиробників Львівщини.
Lviv Location Guide - це англомовний онлайн-путівник, до якого увійшли 35 найкращих кінолокацій львівського регіону. Щодо кожної з цих локацій складено окремий мінігід, котрий містить:
- докладний опис локації англійською мовою, включно з важливими технічними деталями - від наявності паркінгу до потужності електричних мереж;
- контакти, необхідні для організації зйомок на цьому об'єкті;
- професійні фотоматеріали, що дають наочне уявлення про локацію та її знімальні можливості.
Ці мінігіди, своєю чергою, увійшли до загального онлайн-кінопутівника Lviv Location Guide, який розміщений у вільному доступі за посиланням. Кожний об'єкт також буде додано до загального каталогу українських локацій locations.com.ua.
Презентація Lviv Location Guide відбулася в межах індустріальної секції ОМКФ, під час панельної дискусії «Локейшен-менеджмент в Україні: створення асоціації та регіональні ініціативи».
До події долучилися (зліва направо): локейшен-менеджери Олександр Мойсеєнко та Володимир Свеженцев, представниця проекту Lviv Location Guide Ірина Клименко, локейшен-менеджери Віктор Шевченко та Маркус Бенш, а модерувала дискусію Анна Волкова (УКА)
На івенті, зокрема, повідомили, що локейшен-менеджери України вирішили об'єднатися в асоціацію, процес офіційної реєстрації котрої от-от буде завершено, й закликали долучатися до організації та її ініціатив. За словами Віктора Шевченка, основна робота зараз вестиметься за чотирма ключовими напрямами: консолідація ком'юніті локейшен-менеджерів, формування спільних стандартів роботи з локаціями, взаємодія зі студіями (зокрема з питань цінової політики і регламенту роботи, залучення локейшен-менеджерів іще на етапі написання сценарію та розрахунку бюджету тощо), з великими корпораціями і держсектором. В контексті останнього Віктор поділився цікавим нещодавнім кейсом про зйомки на залізниці: «Я працював на повнометражному фільмі. Прийшов на проект за два тижні до початку зйомок - на цей момент лист про дозволи лежав десь в офісах залізниці вже місяць (із команди проекту його долею ніхто не цікавився, а сама залізниця просто загубила). І ти починаєш телефонувати по різних відділах: «Ви опікуєтесь цим? А може, знаєте, хто опікується?» - купа часу й зусиль, доки знайдеш потрібну людину. Другий аспект - це оплата: у прайсах залізниці, виявляється, є різні коефіцієнти, залежні від формату проекту. Ми вели переговори два тижні, й - оскільки в нас повнометражний національний фільм із державним фінансуванням - перша ціна зрештою знизилася вшестеро. Все законно й офіційно - просто є різні коефіцієнти. Отже, хотілося б, аби був чи то відповідальний відділ, чи то відповідальна людина, яка точно розуміла б, що робити, коли звертаються кіношники, яка б знала всі нюанси. А інформація про ціни та коефіцієнти була б зведена й доступна».
Олександр Мойсеєнко поділився планами асоціації щодо організації фамтрипів - спеціалізованих турів кінолокаціями держави як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. «Хочемо возити наших кіновиробників Україною й показувати місця, яких вони, можливо, не бачили або не до кінця знають. Навіть є плани возити в ці тури сценаристів, адже бувають ситуації, коли ми отримуємо сценарій з локаціями, а потім виявляється, що таких місць узагалі немає в Україні. І тоді не лише локейшен-менеджеру, а й усьому виробництву дуже важко знайти відповідну локацію та якось це виправити. Тож, якщо сценаристи будуть наочно знайомі з локаціями, це полегшить роботу і нам, й індустрії загалом». Щодо знайомства з нашою державою закордонних колег Мойсеєнко згадав про схожий досвід представників асоціації (зокрема, позаминулого року возили Україною Тома Круза), а також розповів, що наразі Українською кіноасоціацією за підтримки Держкіно вже розроблені дві програми таких турів, але через ситуацію з пандемією вони ще не запустилися.
Що ж, сподіваємося, ці та інші ініціативи щодо розвитку локейшен-менеджменту буде реалізовано повною мірою, закордонним партнерам стане зручніше й легше співпрацювати з нашою державою, і Україна невдовзі матиме помітне місце на мапі кінолокацій світу.
Тим паче коли Україна загалом і Львів зокрема вже полонили серце такого поважного локейшен-амбасадора, як Маркус Бенш: «Я був приємно здивований тим, наскільки Львів доглянуте, чисте та жваве місто. І ще яке воно велике й розвинуте, що є дуже важливим у контексті ефективної організації зйомок. Стара частина міста може легко стати «двійником» Парижа чи Берліна в історичних фільмах. А новіша частина з фантастичними зразками архітектури епохи соціалістичного модернізму може розглядатися як альтернатива зйомкам у Москві чи Санкт-Петербурзі. Гадаю, що Львів як знімальна локація передусім може зацікавити німецьке телебачення та незалежні кінокомпанії, що завжди перебувають у пошуку чогось нового та цікавого за співвідношенням ціна - якість. А згодом до них цілком можуть підключитися й компанії з інших країн Європи, зокрема Франції та Великої Британії».
Як ілюстрацію подібності Парижа та Львова Маркус навів знімки цвинтаря Пер-Лашез (ліворуч) і Личаківського кладовища
А схожість зі столицею Німеччини показав за допомогою трамваю: ліворуч той їде Львовом, праворуч - Берліном
Протягом свого виступу гість, звісно, не лише роздавав компліменти українським локаціям, а й згадував цікаві моменти свого становлення у локейшен-менеджменті та давав практичні поради колегам-локейшенам. Отже, Маркус Бенш…
…про початок кар'єри
- Я працюю в кіноіндустрії понад 30 років. Починав як стажер у невеличкому телешоу. Нічого тоді не знав про локації, але розмовляв із людьми, переконував їх - і почав працювати в цьому напрямі. Та через три тижні після цього продакшен-менеджер повідомила, що терпітиме мене ще два місяці, а потім я мушу піти. Сказала, що це не для мене, що я маю закінчити будь-які відносини з кіноіндустрією. А тепер хочу вам сказати: коли ви теж таке чуєте - просто подивіться на мене зараз.
…про «надивленість»
- Локейшен-менеджеру важливо дивитися локальне кіно, щоб мати в голові «картинки» локацій з різних країн. Також я постійно гортаю сторінки Pinterest, Instagram - і надихаюся.
…про безпеку
- Перш ніж презентувати локацію, треба переконатися, що там можна знімати й що об'єкт не буде проданий найближчим часом (особливо це важливо для зйомок міжнародних компаній). А також треба зважати на екологічний аспект, стандарти безпеки та охорони здоров'я - зокрема, щоб на об'єкті не було небезпечних матеріалів та речовин: азбесту, свинцю тощо. Останній, наприклад, може міститися у фарбі: в Росії, я знаю, бараки колись фарбували цією фарбою зі свинцем, і вона досі небезпечна.
Оця закинута фабрика у Берліні - дуже популярна локація. У фільмі «Ворог коло брами» вона зображала Сталінград, у іншій стрічці - Сирію. «Будівля має доволі суворий вигляд, але ми перевіряли всі матеріали - й отримали лабораторні результати, що засвідчували: тут немає нічого небезпечного», - розповів Маркус.
…про імідж
- У багатьох випадках ви будете першим зі знімальної команди, хто зустрічається з власником об'єкту. Ви повинні бути чесними, акуратними, пунктуальними, мати вигляд презентабельної надійної людини. Найголовніше - не брешіть: не давайте обіцянок, котрі не можете виконати. Якщо ви не знаєте власника, погугліть його перед зустріччю. Я намагаюся «відзеркалювати» людину: її жести, манеру спілкування тощо. Пам'ятайте: ви - певною мірою «міністр закордонних справ» компанії, котру представляєте.
…про комунікацію
- Ви завжди маєте комунікувати з власником локації: розповідати, що там відбуватиметься, як, коли, попереджати, що може піти не так. Пам'ятаю, були справжні істерики власників через величезну кількість людей, що прийшли до їхнього об'єкту. Крім того, необхідна постійна комунікація з членами знімальної команди. Хтось захоче палити всередині приміщення абощо - і це, наприклад, у старовинному палаці, де взагалі нічого чіпати не можна! Тож така поведінка коштуватиме величезних грошей вашій компанії.
Найголовніше - переконатися, що, коли команда покине об'єкт, він буде у кращому стані, ніж коли ви до нього потрапили. І це не залежить від того, прийшли ви знімати на річку, у квартиру, чи знімаєте десь на вулиці: ви повинні пересвідчитися, що після вас не залишиться бруду й сміття. Коли ви щось поламали - маєте відремонтувати. В нашому бізнесі дуже важливе сарафанне радіо: задоволений власник запрошуватиме вас знову та рекомендуватиме іншим.
…про вихід за задані географічні межі
- 2015 року я працював у Берліні над локаціями для «Моста шпигунів», витриманими в дусі 1960-х. І коли дійшов до моменту, де була потрібна вулиця, що мала б вигляд як у ті роки й до того ж була б необхідної для зйомок довжини (кілька десятків метрів «шестидесятих»), то зрозумів: в Берліні її просто немає, про що повідомив команду. Я почав шукати за межами міста й країни - та зрештою знайшов потрібну вулицю у Польщі, у Вроцлаві.
Вроцлав 2010-х…
…перетворився на Берлін 1960-х
…про технічні аспекти скаутингу локацій
- Я знімаю локації на свій iPhone 8. Вам не потрібна дорога камера, але пам'ятайте, що ви хочете зняти: обирайте правильний ракурс тощо. Ще порада - знімайте в «режимі» дві години від сходу сонця та за дві години до його заходу. Тобто інтер'єри можна знімати протягом дня, а екстер'єри - вранці або ввечері, використовуючи магію природного освітлення. Не треба робити дуже багато фотографій: зробіть двадцять, але якісних. Наприклад, режисер Top Gun Тоні Скотт казав: «Я не хочу бачити більше, ніж чотири зображення локації. Коли мені не сподобається те, що я побачу на цих чотирьох, я однаково там не зніматиму». Тому часом що менше - то краще. І ще - не відсилайте величезних зображень: картинки на 1 МБ цілком достатньо, інакше люди вас ненавидитимуть, коли це відкриватимуть.
…про корисні мобільні застосунки
- Я використовую в роботі три основні мобільні застосунки. Sun Seeker працює з доповненою реальністю та може показати, де розміщуватиметься сонце на локації кожного конкретного дня року, а це дуже важлива інформація для операторів. Інший додаток - Spyglass: компас супернаближення для ваших зображень. І ще один - what3words - практичний, коли ви знімаєте у віддалених місцях: додаток використовує наближення три на три метри і чітко дає координати локації. Це дуже важливо, коли ви знімаєте десь у лісі чи в пустелі, де немає чітких орієнтирів, а вам треба знайти саме правильну конкретну точку.
…про те, як локейшен-менеджер може впливати на сценарій
- Джо Райт фактично переписав сценарій фільму «Ханна. Ідеальна зброя», аби використати унікальну локацію, котру я йому показав: закинутий парк атракціонів у Берліні, де динозаври лежать на землі, - жоден сценарист, що не бачив цього парку, просто не міг собі таке уявити.
Останні двадцять хвилин фільму відбуваються саме в цій унікальній локації
…про важливість єднання
- Асоціація даватиме вам можливість політичного тиску та спільного голосу. Важливо не лише мати в країні хороші локації, а й переконати закордонних продюсерів, що тут можна і варто знімати. Саме це - ваше завдання зараз. Треба переконати продюсерів, що у вас безпечна країна, з хорошими готелями, ресторанами. Треба зробити так, аби люди вам довіряли: не «ведіться» на швидкий заробіток - грайте вдовгу, щоб вибудувати стратегічні взаємини, котрі базуватимуться на довірі. Новини ширяться дуже швидко: якщо команда гарно попрацювала, все було добре - звістка про це хутко облетить інших професіоналів. І навпаки: коли щось було задорого, виробничі витрати зависокі, якісь проблеми - це так само швидко стане всім відомим.
