Літо-2020 цілком могло би ввійти в історію повною відсутністю великих масових івентів, однак організатори 49-го КМКФ «Молодість» зробили все можливе, аби форум відбувся. Минулими вихідними його червона доріжка не встигала приймати гостей, а вже післязавтра стане відомо, якій зі стрічок поталанило взяти гран-прі огляду.
Проте цьогоріч кінофестиваль цікавий не лише безстрашністю перед пандемією: над його організацією працювала кардинально оновлена команда, на чолі котрої - дуже молодий генпродюсер Дмитро Онисович. Саме під його керівництвом КМКФ отримав нову айдентику, а в майбутньому 24-річний топ-менеджер обіцяє забезпечити його свіжим брендом, іміджом і стратегією. Плани Онисовича та команди вражають розмахом, тому ми вирішили зустрітися з ним особисто й розпитати про все детально.
- У розпал карантину «Молодість» до останнього трималась попередніх дат і традиційного формату. Потім форум пересунувся на серпень, зберігши офлайн-частину, але додавши онлайн-складову. Андрій Халпахчі говорив, що кінофестиваль в онлайні - така собі затія, тож спершу скажи, чи ти з ним згодний?
- Почну з того, що в команді фестивалю зараз два покоління, причому не ті, які йдуть по черзі, а ті, які перескакують через одне, - тобто старше покоління та ми, надто молоде (сміється). Ми в доброму розумінні конкуруємо між собою, і в цьому народжується істина. Щодо думки Андрія Яковича, з одного боку, я теж із цим згоден: прожити та зрозуміти авторський замисел, знайомлячись із фільмом у домашніх умовах, без особливої обстановки, глядач навряд чи зможе. З іншого, наша онлайн-платформа для показу авторського кіно була задумана до початку пандемії - до її розробки ми з Іваном Дмитровичем [Адамчуком] дійшли набагато раніше. За 50 років існування фестивалю «Молодість» у його межах демонстрували просто неймовірні стрічки, неймовірні режисери одержували гран-прі або просто брали участь. То чом би не створити майданчик, де можна було б показати перші фільми Тиквера, Озона або Балабанова, які так не знайдеш? Упевнений, вони б мали попит у поціновувачів - тому ми пішли у цю історію. А потім, коли УКФ змінив умови фінансування на користь онлайна, дуже швидко переформатувались, адже бізнес-модель уже була готова.
- Ти говориш тільки про онлайн-платформу, але поясни, чому ви не відмовилися від офлайн-частини, враховуючи, що решта або пішли в онлайн (як ОМКФ), або були скасовані (як Канни)?
- Тому що не хотіли відмовлятись (посміхається). Ми - та сама надто молода частина команди - прийшли з певним баченням майбутнього фестивалю, а COVID став випробуванням наших ідей на міцність. Щось, звісно, відсіялося, але щось лишилось - передусім сама концепція, котра передбачає наявність офлайн-частини. Спершу ми зважували всі за та проти, думали - хай у нас не буде повноцінного офлайну в кінотеатрах, як у Венеціанського кінофестивалю (і як в підсумку вийшло в нас), але тоді зробимо всю програму на відкритих майданчиках, абсолютно безкоштовною для гостей. Так, це пішло би всупереч дистрибуторам, однак ми були переконані, що люди скучили за такими заходами і засиділися вдома.
- Утім, епідеміологічна ситуація лишає багато бажати кращого…
- За три місяці карантину споживання контенту повністю змінилось. Від моменту, коли кінотеатри поновили роботу, я був там разів вісім, із котрих лише два - задля перегляду кіно. Чесно кажучи, це дуже сумно: людей у залах майже нема. З іншого боку, немає й нових стрічок, а саме це - новизну - ми запропонуємо відвідувачам фестивалю. Авжеж, складно передбачити, як відреагує глядач з урахуванням змінених реалій, проте ми сподіваємося на краще.
- До речі, ви розробляли певний план у разі, якщо в Києві поновлять жорсткий карантин?
- Відверто кажучи, ні. Ми ж увесь цей час були в тісному контакті з КМДА та МОЗ, тому тримали руку на пульсі і знали, до чого готуватись.
- Рішення проводити офлайн-частину якось позначилося на перемовинах із партнерами?
- Ні, все проходило, як завжди. Щодо УКФ, то і в офлайн-форматі у нас був непоганий рейтинг, а після цих змін… Скажімо так, комунікація не змінилась, але в нових обставинах фонд був дуже обмежений у термінах. Було складно і для них, і для нас: треба було підготувати заявку за три дні, тоді як зазвичай це відбувається протягом місяця, а у фонду на її розгляд було лише два тижні - що теж набагато менше, ніж зазвичай. Через терміновість нам увесь час доводилось буть на зв'язку з УКФ - мені телефонували навіть тоді, коли не мали б (сміється). Це зараз у нас з'явився чудовий менеджер Аліса Бондаренко, котра займається такими питаннями, та в той період панікували всі (сміється). Проте зараз нам є чим пишатись: «Молодість» уперше взяла грант УКФ, у нас вийшло захиститися на суму, яку ми просили, а також підготувати та провести найбільший і найтерміновіший проект у межах програми фонду.
- Тобто вам ніхто не казав: «Та ви з глузду з'їхали!»?
- Ні, але ми регулярно чули це від підрядників - до останнього ніхто не вірив, що в нас усе вийде. Буквально три тижні тому, коли стартував монтаж локації на Арці дружби народів, у мене відбулась розмова з підрядником із брендування, котрий із подивом запитував, чи відбудеться фестиваль у принципі - хоча ми вже підписали з ним угоду (сміється).
- Як, окрім очевидного, на підготовку фестивалю впливав карантин? Які труднощі були, приміром, із формуванням програми, запрошенням гостей - зокрема, іноземних?
- Головна складність при формуванні програми - не так у карантині, як у періоді відпусток, зокрема у дистрибуторів. Переносячи фестиваль на серпень, ми й подумати не могли, що наші запити залишаться без відповіді, тому що нікого немає (сміється). А якщо серйозно, через відпустки комунікація розтягується дуже надовго: декотрих стрічок ми досі не отримали. Тобто офіційне підтвердження і вся необхідна документація є, а самого фільму немає. В принципі, «Молодість» не вперше стикається з такою проблемою, і загалом це поширена історія для кінофестивалів, та мені б не хотілось, аби таке відбувалося з нами. Хоча ми справляємось. Щодо гостів, то велика проблема у різному регулюванні карантину в різних країнах - оці червоні, жовті, зелені зони. Наприклад, якщо людина прилітає в Україну з Німеччини, то їй не потрібна двотижнева обсервація, а якщо навпаки - потрібна. Для гостей це, певна річ, не дуже приємно. Ми планували, що на «Молодість» приїде генпродюсер Берлінале, але в неї не вийшло, зірвався ще один німець. Налагодили комунікацію з Дастіном Хоффманом, проте через пандемію все довелось скасувати. Та сама історія з Аль Пачіно.
- Судячи з усього, у вас цього року були дуже великі амбіції.
- Це так (посміхається). Ба більше: ми майже домовились про приїзд Паоло Соррентіно, однак COVID і цьому завадив. До слова, труднощі виникають не тільки з відомими гостями - хотіли прилетіти багато хто з дебютантів, однак ми не можемо гарантувати, що їх не відправлять на самоізоляцію. Та для тих, кому видається, що на «Молодості» цьогоріч мало запрошених кінематографістів, у мене є хороші новини: 19 вересня до нас приїдуть дві дуже відомі людини - актор і режисер, котрі виступлять у Києві в межах пітчингу B2B Doc.
- Ти вже можеш назвати їхні імена?
- Актор - Пілу Асбек, відомий за «Грою престолів», а імені режисера поки розкрити не можу, адже ще не отримав офіційних документів.
- Як карантин вплинув на вибір локацій? Наприклад, церемонії відкриття та закриття ви перенесли під Арку дружби народів, хоча вони мали проходити у Палаці «Україна».
- Так, із Палацом «Україна» вийшла окрема історія. Коли я доєднався до команди «Молодості», церемонії відкриття та закриття дійсно планували проводити там. Ми з Іваном Дмитровичем почали рахувати бюджет, щоби його забрендувати, і зрозуміли: це нереально - у всякому разі, з наявними коштами. Тож рішення перенести церемонії під Арку було ухвалене ще до карантину, і від початку планувалося створити там локацію на 700 місць. Після пандемії ця кількість зменшилась удвічі.
- А чи був в історії з пандемією бодай якийсь позитив?
- Складно повірити, але так (сміється). У нас з'явився час, аби без поспіху допрацювати брендбук, зробити айдентику і налагодити необхідну комунікацію. Я не кажу, що ми зробили все ідеально, та якби «Молодість» відбулась у травні, то нам довелося б фіналити багато процесів у березні, і вони були б менш пропрацьованими. Крім того, майже напевне тоді б не народився слоган «Кіно не без питань». Тобто фестиваль відбувся би, був стилізований й «одягнений», утім, додаткові терміни пішли йому на користь. А ще пандемія і пов'язані з нею труднощі дуже загартували команду форуму: молода її частина навчилась долати різні обставини, а старше покоління - довіряти молоді (посміхається). Ми однозначно стали сильнішими та згуртованішими.
- Те, що старше покоління почало вам більше довіряти, пов'язане з твоїм призначенням на посаду генпродюсера?
- Я б так не сказав. Цей пост звільнився ще у січні, коли фестиваль припинив співпрацю з Іванною Дядюрою. Тоді ж Ігорь Шестопалов став в. о. генпродюсера, а я прийшов на позицію маркетинг-директора. Чесно кажучи, у мене були й інші пропозиції, та я дуже хотів попрацювати з Іваном Дмитровичем.
До мого приходу команда «Молодості» працювала, що називається, від фестивалю до фестивалю, загальної концепції при цьому не було. Приміром, у період звітності за травень дав запит на наші піар-прояви, побачив ті 14 публікацій і схопився за голову (сміється). Приєднавшись до команди, я взяв місяць, аби зрозуміти, як тут усе працює. А коли розібрався, почав розробляти стратегію того, куди ми взагалі йдемо.
- А як ти став генпродюсером?
- Усе було у форматі «генпродюсера як особи немає, а він потрібен». А позаяк тоді я вже виконував роботу, яку передбачає ця посада, то і з призначенням питань не виникло. Але, щиро кажучи, я не дуже прагнув її обійняти і зараз не кваплюсь цим пишатися. З одного боку, було приємно, що Іван Дмитрович довірив мені важливу посаду, а з іншого - спершу потрібно чогось домогтись, а вже потім називатися козаком.
- На одній з пресконференцій фестивалю ти казав, що «Молодості» потрібно сформувати бренд. Яким ти його бачиш?
- У фестивалю велика історія, і головна асоціація з «Молодістю» у більшості - ностальгія. Цю ностальгію можна було б умовно запакувати у формат радянської соди - зробити чимось стильним і трендовим. Адже по суті бренд - це те, що продається, а «Молодість» у тому вигляді, до якого ми звикли, ні. Потрібно також розуміти, що крім бренду є поняття іміджу, котрий формується роками. Але його в «Молодості» теж немає, є лише історія. Андрій Якович може образитись на мене за ці слова, та, за моїми відчуттями, якщо колись про «Молодість» у Києві знав кожен другий, то зараз добре, якщо знає кожен п'ятий, і лише кожен п'ятий з останніх колись відвідував фестиваль. Ринок дуже змінився: останніми роками до Києва переїхало дуже багато людей, зокрема з Донецької та Луганської областей. По суті, змінились самі люди: Київ став містом на кшталт Москви, куди з'їжджаються з усієї країни, корінних киян лишилось мало. І позаяк Андрій Якович входить до їхнього числа, йому часом складно прийняти нові реалії. Нам, молодшій частині команди, це усвідомити простіше, тому всі, хто вже переїхав до Києва та цікавиться авторським кіно, автоматично потрапляють у наш таргетинг (сміється).
- Можливо, є якийсь концептуальний референс, на котрий ти орієнтуєшся?
- Мені дуже подобається «Санденс», бо це не просто кінофестиваль, а цілий рух із просування авторського кіно. Тож було би круто зробити з «Молодості» його український аналог. З погляду маркетингу цікавий Пусанський кінофестиваль, а ще є чому повчитись у Таллінна - вони намагаються робити повністю опрацьований продукт, і практично кожен заклад міста стає частиною огляду. Цього року ми, до речі, прагнули чогось такого, але планам завадила пандемія. За приклад можна ставити багато фестивалів, та в одному я певен: ми не прагнемо стати схожими на Канни, Берлінале або Венеційський кінофестиваль. Вони давно застовпили класичний формат - навіщо робити ще один огляд у тому самому дусі? Ба більше, в жодного з них немає чіткої спеціалізації, а в нас вона є - дебюти.
- Чого крім грошей сьогодні бракує «Молодості», аби стати українським «Санденсом»?
- Передусім індустрії. Вона роз'єднана, і часто її представники навіть не намагаються знайти точки дотику. Це заважає появі нового покоління талановитих кінематографістів. Так, вони є, але радше всупереч, а не завдяки: відсутність індустрії автоматично означає відсутність доброї, якісної школи. І до речі, саме через це кіно сьогодні знімають переважно не випускники Карпенка-Карого, що було б логічно, а самоуки. Сценаристи не можуть домовитись із режисерами, не цінується індивідуальність, і в підсумку немає спільноти, поява якої позбавила б нас безлічі проблем.
- «Молодість» може стати місцем зародження цієї спільноти?
- Так, і моя команда прагне цього. З цією метою ми, наприклад, нещодавно організували та провели форум «Продакшн в Україні», де кінематографісти й рекламники нарешті змогли познайомитись і поспілкуватися особисто. Наша стратегія спрямована на те, аби таких івентів ставало дедалі більше.
- Тепер давай про втрати. Цього року «Молодість» і UFS планували масштабний проект Student Hub. Molodist, котрий довелося перенести на наступний рік. Які ще проекти постраждали через пандемію?
- Мабуть, головна втрата - Національний кінофестиваль студентського кіно, який ми планували провести наприкінці жовтня. Цей огляд повернув би нас до витоків самої «Молодості», адже вона була заснована як огляд стрічок студентів Університету ім. Карпенка-Карого. Передбачалося, що в новому фестивалі братимуть участь студенти різних українських вузів, але через пандемію його довелось поставити на паузу. Крім того, змістився проект нашої кіношколи, та я сподіваюсь, що протягом найближчого року його також удасться реалізувати.
- У фестивалю багато нових партнерів - від креативних агентств, які розробили айдентику, до M.A.G. і Ulichnaya Eda. Це частина нової стратегії кінофестивалю чи необхідність, народжена карантинними реаліями?
- Безумовно, це частина нашої нової стратегії. Мені видається, такої кількості партнерів, як у «Молодості» цього року, ще не було на жодному українському фестивалі. Ми протелефонували взагалі всіх, до кого тільки могли дотягнутися! Тобто партнерів могло бути ще більше, але карантинні реалії, про які ти кажеш, завадили - комусь урізали бюджет, хтось просто заморозив діяльність до наступного року. Та на щастя, з багатьма класними брендами вдалося вдарити по руках: це і комерційні компанії, і кінотеатри, і та сама Ulichnaya Eda. Скажу більше: практично всі партнерства цьогоріч - перший крок до довгострокових відносин. Наприклад, із брендом Ulichnaya Eda цілком реально організувати невеликий спільний тематичний кінофестиваль, присвячений їжі або, скажімо, кухарям. Чому б ні? З одного боку, це кайфовий івент, на який люди прийшли б залюбки, а з іншого - таким чином ми б виховували нове покоління глядачів.
Якщо говорити про компанію M.A.G., нам захотілось, аби про білоцерківців, котрі опікуються інсталяцією акустичних систем у всьому світі, більше знали в Україні. Сподіваюсь, після «Молодості» це зміниться: тут, у Червоному залі Будинку кіно, тепер стоїть їхнє обладнання.
- Після фестивалю зал працюватиме?
- Так, у майбутньому ми хочемо перетворити його на повноцінну локацію для перегляду вінтажного кіно. Власне, тому ми сюди й переїхали, зробивши Будинок кіно своєрідною базою для «Молодості»: адже це культове місце, свого часу в місцевому барі тусувались Биков із Миколайчуком. Пропите місце (сміється). Та на жаль, із 70-х тут нічого не змінилось, усе перебуває в жалюгідному стані, тож роботи буде багато.
- Як цього року йдуть справи з бюджетом «Молодості»?
- Скорочуватись довелося практично в усьому - запланований спершу бюджет урізали десь на 60%. Загалом же, з урахуванням спонсорства та грантів, нам плюс-мінус удалося вийти на бюджет минулого року.
- До речі, про спонсорів - їх цьогоріч, я так розумію, лишилось небагато?
- Саме так. Причому я б не сказав, що вони від нас пішли: минулими роками «Молодість» переважно залучала спонсорів разово, майже не заводячи довгострокових відносин. Чи не єдиний виняток - лотерейний оператор МСЛ, який підтримував фестиваль, здається, завжди. Також від минулого року лишились компанії «Ілта» й Aloft, і на цьому, мабуть, усе. Натомість цього разу нам удалося заручитись потужною медіапідтримкою: метро, наружка, радіо, телик, друковані й онлайн-ЗМІ. Ми з Іваном Дмитровичем поставили собі за мету бути присутніми скрізь, де тільки можна, і це спрацювало.
- «Молодість» часто мала проблеми з фінансуванням від КМДА - воно то було, то ні, то не в повному обсязі, то пізніше, ніж треба. А як цього разу?
- Грошей нам дали. Точної суми зараз не згадаю, але вона така сама, як минулого року. Звісно, це жодним чином не відповідає обіцянкам столичної влади, яка кілька років тому говорила про те, аби перетворити «Молодість» на іміджевий кінофестиваль, що регулярно проводиться в День Києва. Взагалі це нормальна світова практика, коли огляди фінансуються за схемою 30-30-30-10: 30% дає держава, 30% - спонсори, 30% - муніципальна влада, а 10% - гранти. Це ідеальна формула, та в реальності в нас працює 90-10, де 90% - грантові та державні гроші, а 10% - від КМДА. Втім, це не їхня вина: ми розуміємо, що ані в муніципальної влади, ані в приватних осіб інтересу до «Молодості» сьогодні немає. І нам потрібно працювати, аби він з'явився.
- Ти вже згадував онлайн-платформу «Молодості», а тепер розкажи про неї докладніше.
- На платформі об'єднані три напрями: покази кіно, майстер-класи та кіножурнал. Перший передбачає трансляцію фестивального контенту, причому не лише «Молодості», а й майбутніх проектів-відгалужень - наприклад, студентського кінофестивалю. Крім того, ми плануємо купувати права та показувати окремі фільми - того самого раннього Балабанова або Тиквера. Напрям майстер-класів у період фестивалю наповнюватиметься завдяки освітній програмі Molodist Talent Workshop, а після ми самостійно проводитимемо онлайн-лекції, майстер-класи та продаватимемо цей контент. Ну й кіножурнал, де писатимемо про кіно, аби давати аудиторії якнайбільше нових знань.
- На платформі буде доступна вся кінопрограма «Молодості»?
- На період фестивалю - вся конкурсна програма. Після завершення огляду її доведеться трохи звузити, але ми ведемо переговори, аби додати деякі фільми, котрі йдуть поза конкурсом. Не виключаю, що в майбутньому повноцінно візьмемося до дистрибуції цікавих нам стрічок - як в онлайні за допомогою платформи, так і в офлайні.
- Яким чином плануєте надавати доступ - за передплатою чи продавати кожен фільм і майстер-клас окремо?
- Кожен фільм потрібно буде купувати окремо, натомість потім його можна буде дивитися скільки завгодно разів. Від моделі передплати ми відмовились, бо переконані: в Україні вона нині не працює.
Тепер ви знаєте про плани Дмитра Онисовича все, щоб як слід підготуватись до фестивалю наступного року. Для «Молодості» це буде 50-й раз, і команда постарається, аби він був особливий.
Цей матеріал створений у межах тематичного розвитку спецпроекту MBR «Зняти корону» - «Зняти корону: освітні проекти». Події останніх місяців та їхні наслідки кардинально змінюють правила гри, а можливо, й саму гру. Як у неї грати, аби виграти? Чи бодай не програти ще на старті? Про це спецпроект MBR «Зняти корону», частиною якого є цей матеріал, - особистий досвід представників української аудіовізуальної й медіаіндустрії, компаній і окремих людей, які зуміли швидко зорієнтуватися у змінених через коронакризу умовах. Реальні та вже реалізовані адаптаційні кейси кіно, ТБ, реклами й інтернет-медіа - з перших вуст.
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу необов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
