До Києва за запрошенням фестивалю LINOLEUM прибув відомий західний аніматор Хіско Хулсінг, одне з останніх професійних досягнень якого - серіал Amazon Prime «Скасування» (Undone), що увійшов до ТОП-10 найкращих шоу 2019 року. Вже завтра художник прочитає лекцію «Створення успішного анімаційного серіалу» в кінотеатрі «Планета Кіно» (РЦ «Блокбастер»), а напередодні ми зустрілися з ним, аби дізнатись більше про феномен серіалу «Скасування», особливості техніки ротоскопії, а також секрети роботи над довгими та складними проектами.
- Техніка ротоскопії стала фактично вашою візитівкою. Як з'явилась ідея працювати з нею, що зацікавило?
- По-перше, можливість передати історію людини, яка зіткнулась із галюцинаціями або подумки повертається в минуле, - щоб об'єднати в кадрі реальність і вигаданий світ. Адже герою, перебуваючи в такому стані, складно відрізнити ілюзію від реальності. Крім того, я використовував ротоскопію тому, що ця техніка відводить від дитячої «мультяшності», вона більше підходить для анімації, розрахованої на дорослу аудиторію. Зображення виходить витонченішим, ніжнішим, реалістичнішим. Саме цього я й хотів домогтись для «Скасування». Ми використовували зйомки з акторами як базу для анімації та хотіли передати тонку емоційну складову акторської гри.
- Є думка, що ротоскопія допомагає заощадити гроші та час у роботі над фільмом. Чи це так?
- О ні! Геть не допомагає. Це дуже дорого! Я приїжджав до Лос-Анджелеса зробити перші кадри, а потім доводилося повертатись туди ще сім разів, адже я керував зйомками з акторами. У проекті були задіяні одночасно 15 аніматорів. І мій бос Майкл Айснер, керівник The Tornante Company (людина, яка майже двадцять років була керуючим Disney), сказав: «Не можу збагнути, ти знімаєш у ротоскопії, щоб це було дешевше або, навпаки, дорожче?»
До того ж ми працювали не лише в техніці ротоскопії. Малювали також і на полотнах, задіявши команду з дев'яти художників. Вони працювали в манері, що використовувалася ще у XVII столітті, коли кожна картина була така сама детальна, як фотографія. Тобто дев'ять професійних художників співпрацювали з нами півтора року. Команда аніматорів, загалом, складалася майже із сотні людей. У підсумку це коштувало нам дуже дорого.
- Ви використовували масляну фарбу? Для чого?
- На мою думку, багато сучасних аніматорів, особливо у Штатах, працюють лише з комп'ютерною графікою. Часто такі роботи мають «пластиковий» вигляд, у них немає душі. А в олійному живописі ви можете відчути матеріал, саму фарбу, фактуру мазка пензля. Ви сприймаєте це як витвір мистецтва. Я використовую олійні фарби, змішую їх на палітрі, отримую шари на полотні, котрі дають мені відчуття органічності того, що відбувається. Не люблю «пластик».
- А коли говорити про комп'ютерні програми: які з них ви частіше використовуєте?
- Якщо говорити про софт, то зазвичай для малюнка використовую пакет TVPaint Animation. Є ще програма Blender - вона безкоштовна і в ній зручно працювати. Для цифрового моделювання я звертаюся до ZBrush, а для композитинга використовую Nuke. Усе це йде в комплексі. В нас є графічна анімація, ми працюємо з кольором, із фоновими зображеннями, 3D-анімацією. Також використовуємо проекційний мапінг.
- Ротоскопія - не найновіша техніка. Як, на вашу думку, вона розвиватиметься далі?
- О, я зараз отримую багато дзвінків щодо такої техніки. Люди кажуть: «Як ти це робиш? Я теж хочу!» Тож, гадаю, невдовзі багато хто почне копіювати стилістику «Скасування». Маю зізнатися - не люблю ротоскопії. Бо зазвичай це має вигляд відфільтрованого зображення. Виникає питання, навіщо тоді взагалі використовувати ротоскоп, коли можна зняти живих акторів. Але сподіваюсь, те, як ми інтерпретували ротоскопію, зробило її глибшою. Можливо, хтось просунеться ще далі.
- У фільмі Junkyard («Звалище») ви теж використовували цю техніку, у чому була відмінність?
- Я використовував лише тіла, зняті на відео. А обличчя були змодельовані - не хотів використовувати обличчя акторів, аби уникнути відчуття відфільтрованості картинки. Тобто в Junkyard усі обличчя цілком вигадані, та от у семихвилинному фрагменті стрічки про життя Курта Кобейна («Клятий монтаж» (Cobain: Montage of Heck). - MBR) для моделювання його обличчя я використав близько сотні різних фотографій.
- Як можна працювати над одним проектом шість років і не померти?
- Як я вижив? Гадаю, в мене, як у кота, дев'ять життів. Та якщо серйозно, над «Звалищем» працював шість років, бо це державне фінансування і його постійно бракувало. Мені доводилося займатись різними комерційними замовленнями, робити сторіборди для реклами, аби бодай оплачувати оренду житла. Плюс багато робіт у цьому фільмі робив самостійно: сторіборди, дизайн, малював картини для бекграунду.
А от цілком усі сили (і навіть більше) забирала робота над фільмом про Кобейна. Стояло завдання - за чотири місяці зробити сім хвилин анімації, при цьому режисерові постійно щось не подобалося. В певний момент у мене почалась сильна аритмія, я відчував стрибки серцебиття, доки одного разу не прокинувся серед ночі й не вирішив, що годі.
Я зрозумів, що не хочу помирати на цьому проекті. І сів писати листа режисеру - про те, що більше не можу працювати над проектом. Але замість «зберегти» натиснув «відправити». І попри дев'ятигодинну різницю з Лос-Анджелесом, він одразу відповів: «Що сталось? Ти хочеш більше грошей? У чому проблема?» Я зізнався, що геть виснажений. Тоді вирішили найняти лінійного продюсера, йому вдалось якось усе звести. В результаті фільм вийшов.
- Які техніки вам іще цікаві? В якому напрямку ви хотіли би розвиватися далі?
- Зараз працюю над проектом, до якого вже готовий анімований сторіборд. Для цього я малюю величезні картини, два метри завширшки. Проект дуже дорогий, і, щойно знайдуться кошти, хочу взятися до нього. Зараз покажу вам, який це має вигляд.
Ось картина. Ми відтворили її у 3D. Відео має вигляд об'ємного зображення, це проекційний мапінг. І це те, що мене зараз найбільше цікавить.
Проект у розробці, ми хотіли би використати в ньому музику Дмитра Шостаковича. І хоча ролик розрахований на 4,5 хвилини, він коштуватиме близько $500 тис.
- Ого! Золоту фарбу використовували?
- Авжеж, ні, але дещо дорожче! У мене є ідея на майбутнє: зробити повнометражний анімаційний фільм на кшталт діснеївської «Фантазії», що складатиметься з таких от невеликих роликів у даній техніці, під музику відомих композиторів.
- Це буде класична музика?
- Ні, не обов'язково. Та й наразі це все - моя мрія. Хочу зробити те, що було би цікаве й за сто років.
- Повернімося до «Звалища». У цьому фільмі ви виступили і режисером, і аніматором, і композитором - що було найскладнішим?
- Композиторська частина. Причому проблема полягала не в тому, аби скласти мелодію (у мене, до речі, був невеличкий оркестр для її виконання). Музика до фільму - геть інша історія. Це справді складно, адже музика повинна бути цікавою, але не відволікати від самої історії. Вона не має брати на себе надто багато уваги, а рухатися разом із сюжетом, допомагати розвивати його.
Щодо анімації теж були труднощі, купа рутинної роботи. Мені довелося намалювати близько 50 тисяч тіней - неймовірно нудно! Займаючись їхнім створенням, я слухав різні лекції на кшталт TED Talks. Ну що ж, це непогано розвивало.
- З якими труднощами ви зіткнулись на початку роботи і в чому складність зараз?
- Починаючи, я геть нічого не знав. Сподіваюся, ніхто мій перший фільм ніколи не побачить (сміється). Це щось, цілком позбавлене історії. Спершу вивчав, як працює комп'ютерна анімація, як передається рух. Я постійно відкриваю щось нове для себе і тепер вважаю своїм благословенням роботу над безліччю різних проектів - це дало величезну кількість знань. Приміром, працював із двома сотнями інших професіоналів над «Скасуванням»: вони довіряли мені, а я - їхній думці з деяких питань.
Наразі головна складність для мене полягає в емоційному навантаженні, стресі через політичні події. Це величезна, дуже серйозна машина. І якщо я пропоную продюсерам щось на дану тему, вони кажуть: «Так, круто, але ні - ми не візьмемо в роботу, адже не робимо того, що не приносить грошей». Це бізнес, розумієте, і це складно для мене.
- Головна порада аніматору-початківцю.
- Усе залежить від того, яким шляхом ви плануєте йти. Якщо хочете бути виключно аніматором, варто сконцентруватися на вивченні процесів, програм і технік. Та якщо режисером - гадаю, краще розвивати свій загальний культурний рівень. Простіше кажучи, цікавтеся всім довкола, дивіться на навколишній світ широко розплющеними очима. Не фокусуйтесь на якійсь одній речі, вивчайте мистецтво, переглядайте багато фільмів, читайте книжки та сценарії. Момент «надивленості та начитаності» дуже важливий, навіть якщо ви не усвідомлюєте цього.
- Гаразд, тоді в чому секрет успіху? Як невідомому аніматорові вийти на умовний Netflix?
- Я можу говорити лише про свій приклад - не знаю, як це відбувається в інших. Процес може зайняти певний час, проте, якщо ви справді хочете у майбутньому отримати контракт із Netflix, варто зняти бодай одну хорошу короткометражку. Таку, котрою ви направду пишатиметесь. Секрет успіху не в самому контракті, а в тому, щоби мати величезну мотивацію, хотіти зробити дійсно класний фільм. Це може бути одна-єдина робота, але з потужною історією - ви маєте вкластися в неї максимально. І потім просувати на різних майданчиках і фестивалях. Не можна сказати, що так працює геть у кожному випадку, та все ж таки хороший продукт говорить сам за себе. У підсумку ви зможете пишатися своєю роботою, собою. Гадаю, в цьому і полягає справжній успіх.
- Якими будуть головні тренди анімації у найближчому майбутньому?
- Говорячи про тренди, хотів би виділити анімаційний повнометражний фільм «Людина-павук: Навколо всесвіту» (Spider-Man: Into the Spider-Verse) 2018 року, який одержав премію «Оскар». Проект SONY, а не Pixar. Нарешті в цьому житті «Оскар» отримало щось не піксарівське. Візуально фільм крутий, хоч це й історія супергероя. Творці стрічки дуже багато експериментували технічно, там цілий мікс стилів, причому обґрунтований. І ось у світі, де стільки однакової, пластикової та абсолютно нудної анімації, такий концептуальний мікс має дуже цікавий вигляд. Це можна вважати трендом, на мою думку.
До речі, після успіху «Скасування» SONY вийшли на мене, і зараз ми ведемо перемовини щодо можливості спільного проекту. Мабуть, їх цікавлять такі роботи, вони не бояться ризикувати та готові до експериментів.
- Чи знайомі ви з кимось з українських аніматорів? Можете згадати якісь фільми?
- Так, я знайомий із Микитою Лиськовим, чув про його короткометражну роботу «Кохання», але самого фільму не бачив. Ми познайомилися на фестивалі Dok Leipzig, там Микита виграв один із призів із цим проектом.
- Чи відкриті ви до співпраці з українцями?
- У роботі над першим сезоном «Відміни» було задіяно багато художників: із Польщі, з Іспанії, Великобританії та інших країн. Не знаю, якою стане наступна велика робота, але в мене є агент у Лос-Анджелесі - він шукає проекти, і, найвірогідніше, ми візьмемось за історію, що базується на науково-фантастичній книжці. Є ймовірність, що під неї також шукатимуть людей з усієї Європи. Тому так, я відкритий до співпраці.
- Триває робота над другим сезоном «Скасування». Буде в ньому щось технічно нове?
- Точно в такій самій стилістиці буде і другий сезон, та історія, звісно, вже інша.
- Як минає звичайний робочий день аніматора?
- Ну, зазвичай аніматори працюють як монахи. Іноді доводиться проводити до 12 годин на день за створенням малюнків або моделюванням форм. А от у режисера все інакше - багато подорожей, зустрічей, включення в етапи виробництва.
Я знаю різних людей зі світу кіно та сучасного мистецтва. Якщо ти - сучасний художник, можеш прийти на якийсь пафосний захід або до бару і поводитися мов крутий. Усі довкола тобі вклоняються, і для цього не обов'язково вміти добре малювати. Однак з аніматорами не так: якщо ти поганий художник, з тобою ніхто не матиме діла. Тому більшість аніматорів дуже скромно поводиться і намагається якомога краще працювати. Хоч от я - нескромний, але можу собі це дозволити. І не припиняю старатись, аби працювати якнайкраще.
На тому час нашої бесіди вийшов. Далі в графіку Хіско була запланована екскурсія студією «Анімаград».
Студія входить до складу FILM.UA Group і є одним із провідних анімаційних продакшенів у Східній Європі. Тож зацікавити гостя було чим.
Відомий аніматор охоче спілкувався,
висловлював свою думку
і, можливо, вже зав'язав контакти з кимсь із українських колег.
