Ефективність рібейтів у європейському кіно: скільки заробили Чехія та Сербія

Останніми місяцями всі розмови в українській кіноіндустрії зводилися приблизно до двох тем: введення системи рібейтів та призначення нового глави Держкіно. І якщо друга умовного способу не терпить (про новий конкурс, як і про роботу Юлії Сінькевич, коли б вона пройшла всі етапи відбору, поки можна лише теоретизувати), то про рібейти, маючи на руках факти, а не прогнози, можна розповісти багато цікавого.

Так, одні кажуть, що українська схема повернень, попри збільшення загальної ставки, невдала, адже вітчизняні продюсери не можуть претендувати на фінансування. Інші - що схема від початку призначена для створення іміджу країни як локації і в майбутньому українські продюсери також зможуть претендувати на пільги. Але й ті й інші сходяться на думці, що рібейти - це все ж таки добре. Чим вона підкріплюється? Бодай тим, що у сусідів такі схеми (як із підтримкою місцевих продюсерів, так і без) давно працюють, і працюють успішно.

Власне, про результати рібейтів у сусідів - у грошах та кількості проектів, створених іноземними продюсерами, - ми й хочемо поговорити сьогодні. Список великий, тому розглядатимемо по дві країни в матеріалі: для першої частини ми відібрали Чехію та Сербію.

Рібейт - не нововведення, а норма

Спершу трохи ввідних. За даними Європейської аудіовізуальної обсерваторії (European Audiovisual Observatory), з 2007 по 2016 рік включно в Європі (а це крім країн ЄС ще й Ісландія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Норвегія, Росія, Швейцарія та Туреччина) було вироблено понад 18 тис. фільмів. Щороку обсяг виробництва збільшувався: якщо 2007-го в регіоні зняли 1444 стрічки, то 2016-го - вже 2124. За цей період кількість копродукцій зросла з 297 до 425, тобто майже на 43%. Таким чином, щорічно на частку копродакшенів припадало близько 20% від усіх проектів, які створюються в ЄС. Кожний п'ятий фільм. Грубо кажучи, 20% продюсерів знімали з ближніми або далекими сусідами. І це лише копродукції, але ж продюсери знімали стрічки за кордоном і самостійно. Причина вибору «сусіда» - передусім рібейти. Кіно - бізнес, і суть його не тільки в тому, щоб заробити більше, а й менше витратити.

Чехія

2018 року іноземні продюсери кіно- та телеконтенту витратили на території Чеської республіки майже 5 млрд крон або близько €193,2 млн. Це практично на 2 млрд крон (або €77,3 млн) більше за попередній. На цілих 66,7%.

Починаючи з 2017-го середньорічний бюджет, що виділяється державою на рібейти, становить близько €31,4 млн. Вражаюча сума, проте навіть таких грошей може бути недостатньо: в деякі роки через велику кількість іноземних проектів розмір ставки з рібейтів доводилося скорочувати. Наприклад, у середині 2013-го він просів до 6-8% від виробничих витрат. Попит був такий високий, що кошти майже закінчилися ще в першому кварталі року. 2018-го ставка залишалась на рівні 20% і, на щастя, не падала. Рібейти виділили наступним проектам:

Джерело: Czech Film Center

У списку неодноразово зустрічаються США, і це не дивно: знімати в Америці набагато дорожче. Виробництво американськими продюсерами поставлене тут на «рейки» давно, причому як у випадку з власними проектами - наприклад, Doom (2005) та «Ван Хельсінг» (Van Helsing, 2004), так і з копродукціями - наприклад, «Номер 44» (Child 44, 2015). Наступною за США йде Німеччина, а також сама Чехія, яка виступає співпродюсером. 

Особливості рібейту в Чехії

Нині схема рібейтів у Чехії передбачає повернення 20% виробничих витрат (зокрема і на постпродакшен), а також додаткові максимум 10%, що розраховуються як 66-відсоткова знижка на прибутковий податок, котрий сплачується у країні іноземними знімальними командами. Крім того, що дуже зручно, для проекту немає дедлайну, а для рібейтів немає встановленої «стелі» з розрахунку на один проект. Тобто що більше витратили - то більше компенсували. 

Сербія

Тут програма підтримки іноземних і місцевих продюсерів стартувала 2016-го. За перший рік роботи схема залучила €20,8 млн інвестицій, 2017-го - €31,9 млн, а 2018-го - вже €35,3 млн. Підтримують у буквальному розумінні все: фільми, серіали, документалки, кліпи та рекламу.

2018 року бюджет програми рібейтів був на рівні €6,7 млн, тоді як 2019-го його збільшили до €7,5 млн, тобто на 12%. Якщо 2017-го рібейти отримали 28 проектів, то 2018-го їх було вже 65 (серед повного ігрового метру - 13). Поточного року рібейтами підтримали понад 40 проектів.

За підзвітний 2018-й рібейти виділили таким кіно- і телепроектам:

Примітка: крім музичних і рекламних роликів. Джерело: Filmski centar Srbije

Позаяк у Сербії на рібейти можуть претендувати локальні продюсери, вони користуються своїм правом повною мірою. Так, із таблиці видно: вісім проектів - національного виробництва. З іншого боку, показово, що абсолютно всі вони - винятково серіали, а не повнометражні ігрові стрічки. Ну а в сегменті кіно дуже активні США.

Особливості рібейту в Сербії

За весь період існування пільг на них претендували понад 150 проектів (включно з рекламними роликами). 2018 року ставка піднялася з 20% до 25% готівкового повернення, а від серпня 2019-го у країні діє й збільшена ставка у 30% для ігрового метру, витрати на виробництво якого в Сербії перевищать €5 млн. Так само як і в Чехії, для рібейтів немає встановленої «стелі» з розрахунку на один проект. А мінімальний розмір витрат істотно варіюється залежно від формату: якщо на ігровий фільм треба витратити хоча б €300 тис., то для кліпів нижній поріг тримається на рівні €50 тис.

Поїздка до Сербії з метою зйомок уже вважається витратами на виробництво. Для в'їзду сюди віза не потрібна, зокрема, громадянам Індії та Китаю - країн, котрі знімають дуже багато контенту і шукають нові локації. Тому не дивно, що частина підтримуваних проектів уже припадає на ці дві країни.

Чому рібейти вигідні не лише іноземним продюсерам?

Насамперед рібейти, вочевидь, вигідні державі як такій - з погляду відрахувань до бюджету. Для зростання ВВП. Притому з бюджету гроші йдуть на ту саму підтримку національного кіно, а не тільки рібейтів для іноземних проектів і копродукцій. Простіше кажучи, навіть якщо у схемі рібейтів немає прямої підтримки локальних продюсерів, частину іноземних інвестицій отримають місцеві проекти (у вигляді грантів). Що більше продюсери витрачають, то більший бюджет закладають у національний фонд кіно (або кінокомісію), який найчастіше і розподіляє кошти між усіма програмами стимулювання кіновиробництва.

Робочі місця

Рібейти позитивно впливають на створення робочих місць. Хтось заперечить, що вони створюються не на постійній основі. Але це лише частина правди. Жителі країни, куди приїжджають іноземні продюсери, дійсно отримують роботу від проекту до проекту. Однак їх може зніматись і десять на рік, і більше, як було в Чехії 2018-го. За оцінками все тієї ж Європейської аудіовізуальної обсерваторії, введення програми рібейтів у Чехії 2010-го привело до збільшення кількості зайнятих у виробництві кіно і ТБ щонайменше на 2060 осіб на рік. А за перші шість років роботи програми були створені понад 12 тис. нових робочих місць. З кожного євро, виділеного в Чехії на підтримку аудіовізуального сектора (маються на увазі як гранти на виробництво, розвиток і дистрибуцію, так і кошти, компенсовані локальним і закордонним виробникам як рібейт), назад до державного бюджету в результаті поверталося €1,5-1,625.

Тут варто звернути увагу на історичний серіал «Падіння Ордена/Падіння лицарів» (Knighrfall) та історичну драму-байопік «Середньовіччя» (Jan Žižka/Medieval), яка готується до виходу. Аби домогтись максимальної достовірності, продюсери звернулися по допомогу буквально до всіх чеських фахівців зі створення броні, зброї та костюмів.

Якщо взяти Сербію, то за перші два роки роботи схеми рібейтів кожний вкладений у програму євро повернув цілих €9,6. За перші 16 місяців програми були створені понад 2 тис. нових робочих місць, з яких близько 200 стали постійними. За даними Serbia Film Commission, лишень на один кінопроект можуть залучати до 1,5 тис. осіб, притому близько 10% виробничих витрат ідуть на ліцензування зйомок та оренду локацій.

Кейтеринг і проживання

Не можна забувати про додаткові витрати іноземних продюсерів і знімальних команд. Зокрема, про кейтеринг та проживання. Так, це не найважливіша стаття витрат більшості кіно- і телепроектів. Однак, приміром, під час зйомок першої частини «Хоббіта» у Новій Зеландії самої лише кави випили на суму $380 тис., а на харчування групи витратили близько $1,5 млн. Але ж у Новій Зеландії теж є рібейти - ставка 20%. Схеми деяких держав враховують витрати на їжу та житло чи проживання в готелях: пропонують повернення або ж не обкладаються податком (lodging exemption). З іншого боку, країнам, які приймають у себе продюсерів, навіть вигідніше, якщо рібейтів на кейтеринг і проживання немає - оскільки з цих витрат не доведеться повертати гроші з бюджету. У Чехії їх немає, а в Сербії кінокомісія пропонує особливі варіанти оплати готелів, до речі, проживання та кейтеринг обкладаються меншим ПДВ - 10% замість 20%.

Туризм

Зрештою, рібейти дають позитивний ефект для туристичної привабливості локацій. 2011-го, наступного року після запуску рібейтів у Чехії, туризм, пов'язаний із сегментом кіно- і телевиробництва, приніс 4,08 млрд крон ($214,7 млн при перерахунку за курсом на той час). І сума, найімовірніше, зростатиме, адже, за словами міністра культури, влада планує збільшувати як розмір бюджету на рібейти, так і саму ставку. Не останньою чергою через сусідню Угорщину, котра пропонує 30-відсотковий рібейт. Припускають, що чеську ставку збільшать хоча б до 25% - це може підвищити витрати іноземних продюсерів ще на 2 млрд крон. А більше проектів - більше туристів.

У Чехії вже роблять акцент на гостях із Китаю та Південної Кореї. І якщо раніше туристів з усього світу приваблювала архітектура Праги в стилі бароко і готики, то тепер вони дедалі частіше приїжджають і на кіностудію «Баррандов», одну з найстаріших в Європі.

Туризм у Сербії переважно стимулюється за рахунок архітектурного розмаїття: є дуже старі будівлі, часів Середньовіччя, Османської імперії, є будівлі часів Соціалістичної республіки. Наприклад, продюсерів Сходу і Заходу (а наразі особливо з Мумбая, Бангалора та Пекіна) дуже приваблює територія громади Нові-Белград - архітектура тут похмура, ідеальна для антиутопічних стрічок. Так, тут знімали драматичний трилер «Коріолан» (Coriolanus) режисера Рейфа Файнса. При цьому студія Avala Film у Белграді, яка колись стала жертвою економічного і політичного колапсу, знайшла нових інвесторів, що готові вкласти близько €50 млн у відновлення виробничих потужностей. Перейменована на Avala Studios, у перспективі вона знову зможе виробляти фільми та приваблювати туристів, так само як і студія «Баррандов» у Чехії.

З урахуванням того, як розвивається кіно- і телегалузь у Чехії та Сербії, а також квот міжнародних VoD-платформ (Netflix, Amazon, тепер і Disney Plus) на контент європейського виробництва, популярність і затребуваність рібейтів лише зростатиме. Ну а про ефективність системи підтримки в інших країнах Європи ми розповімо у наступному матеріалі.