Аби продемонструвати, що Україна була привабливою для іноземних продюсерів навіть за відсутності рібейтів, редакція Media Business Reports вирішила зібрати всі художні фільми, які знімалися іноземцями на території незалежної країни. У першій частині матеріалу ми писали про стрічки, зняті в Україні з 1991-го по 2009-й, у другій поговоримо про проекти, створені з 2010-го по 2014-й включно, а в третій - про фільми іноземного виробництва 2015-2019 років, адже щороку проектів дедалі більшало.
Нагадуємо, до огляду не ввійшли стрічки російського виробництва (виняток зроблений для копродакшенів з іноземцями без участі української сторони), серіали, документальні та короткометражні фільми іноземного виробництва, зйомки котрих проходили на території нашої країни. Крім того, до матеріалу не включені міжнародні релізи, одним із копродюсерів яких виступала українська сторона, - про копродакшени ми детально розповімо в одному з наступних матеріалів.
Також зазначимо, що список може бути неповним, проте повнішого наразі ви не знайдете. Отже, пропонуємо ознайомитися з повнометражними стрічками, знятими іноземцями в Україні у 2010-2014 роках: релізи розташовані у хронологічному порядку за роками прем'єр.
«Стукачка» (2010 рік, США, Канада, Німеччина)
Кримінальна біографічна драма «Стукачка» (The Whistle blower) режисера Лариси Кондрацьки (Larysa Kondracki) знімалася на румунських натурних майданчиках, а також у павільйонах бухарестської студії Media Pro Studios. Крім того, зйомки проходили в Канаді (Онтаріо), Боснії і Герцеговині (Сараєво), а також у столиці України - Києві. Виробництвом займалися американська Samuel Goldwyn Films, канадська Whistleblower (Gen One) та німецька Barry Films. Одним із виконавчих продюсерів був американець російського походження Сергій Беспалов, котрий успішно розвиває свою голлівудську компанію Aldamisa Entertainment (частково фінансувала проект).
Прем'єра відбулася 2010 року на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Пізніше Кондрацьки одержала премію за найкращу режисуру на Міжнародному кінофестивалі в Сіетлі. Стрічка завоювала приз глядацьких симпатій у Палм-Спрінгз, а також премію Філіпа Борсоса як найкращий фільм. У широкий прокат реліз вийшов у серпні 2011 року в США, де зібрав понад $1,12 млн. Права були продані на два десятки світових територій. До речі, сама Лариса Кондрацьки народилася та виросла у Торонто, але зберегла національну ідентичність і вважає себе українкою. Масовому глядачеві добре знайомі її серіальні роботи: в різні роки режисер знімала епізоди серіалів «Краще телефонуйте Солу», «Зупинись і гори», «Таємні зв'язки», «Герої: Відродження» та «Ходячі мерці».
«Соціалізм» (2010 рік, Франція)
Цю французьку драму знімав сам Жан-Люк Годар. Стрічка розділена на три послідовні частини: дія першої відбувається на океанському лайнері, на якому пасажири різних переконань і національностей здійснюють круїз Середземномор'ям; у другій журналісти приїжджають у будинок родини, де діти зачіпають питання свободи, рівності й братерства, закликаючи батьків до відповідальності; третя частина присвячена шести місцям, з якими пов'язані важливі моменти європейської та світової історії (Єгипту, Палестині, Греції, Неаполю, Барселоні та Одесі). Власне, в Одесі і відбулась українська частина зйомок.
Фільм отримав нагороди кількох фестивалів - зокрема Каннського того самого 2010 року.
«Останній неандерталець» (2010 рік, Франція)
Іще один французький проект, цього разу пригодницька драма виробництва UGC та France 2 Cinéma. Режисер Жак Малаттер (Jacques Malaterre) відвідав багато країн, але навіть максимально допустимий бюджет не дозволяв знімати в місцях уже відомих прадавніх стоянок, що перетворилися на туристичні визначні пам'ятки - скрізь Жаку називали досить великі цифри. Зрештою він зацікавився Кримом і вийшов на зв'язок з українським режисером Робертом Кромбі, який зняв «Сафо». Той, діючи через Ялтинську кіностудію, допоміг знайти потрібні натурні майданчики: частина зйомок пройшла на горі Ай-Петрі, у Долині Привидів і на Чатирдагу.
Стрічка являє собою спробу художньої реставрації життя останнього неандертальця - представника виду, витісненого Homo sapiens.
«Дівчинка на ім'я Калина: Чорнобильський ліс» (2011 рік, Росія, Японія)
2003 року знімати в український Чорнобиль приїхали японці (щоправда, їхали через Мінськ і звідти ж «заходили у зону»). Головна героїня фільму - дівчинка з Білорусі Калина, яка постраждала від ядерного опромінення та повільно згасає від невиліковної хвороби.
Режисер Акійоші Імазекі (Akiyoshi Imazeki) вирішив не витрачати скромний бюджет (усього близько $200 тис.) на візуальні ефекти і комп'ютерну графіку, а відзняти свою драму-катастрофу на натурному майданчику. Відомо, що постпродакшен тривав майже весь 2004 рік, а потім уже готова робота довго чекала на «вихід у світ» - прем'єра відбулася в Японії тільки у листопаді 2011-го. В оригіналі мікс драми та фентезі має назву Karîna no ringo: Cherunobuiri no mori.
«Випити море» (2011 рік, Франція, Бельгія)
Столиця України стала одним зі знімальних майданчиків французької драми «Випити море» (Lamer à boire), яку режисер Жак Майо (Jacques Maillot) також знімав у Парижі й Тулоні. За сюжетом, боротьба за свою компанію приводить головного героя до Росії, чиї простори продюсери вирішили знімати в Україні. Місцевим підрядником для організації знімального процесу на київських локаціях виступала компанія Radioaktive. Виробництвом стрічки займалися французькі компанії LGM Productions, WildBunch і France 3 Cinéma у співпраці з бельгійськими Nexus Factory та uFilm. Фільм із бюджетом €7 млн був у прокаті лише у Франції, де не зміг відбити витрати на виробництво, зібравши трохи понад €1 млн. Фестивальних нагород у проекту немає.
«У темряві» (2011 рік, Польща, Німеччина, Канада)
Драма «У темряві» (W ciemności/In Darkness) розповідає про події у Львові часів Другої світової. Головний герой - робочий міського колектору, а за сумісництвом - дрібний злодій. Коли фашисти займають Львів, він стикається з групою євреїв і протягом 14 місяців ховає їх у лабіринті підземних комунікацій. Спершу головним героєм керує лише одне - бажання отримати гроші за свою допомогу. Та зрештою він розуміє, що допомагає зі співчуття, а не з меркантильних міркувань.
Зйомки проходили у Львові. Згодом стрічка була номінована на премію «Оскар» (84-та церемонія) як найкращий фільм іноземною мовою, але, на жаль, не перемогла.
«Четверта влада» (2011 рік, Німеччина)
Німецькі продакшен-компанії UFA Cinema та Seven Pictures знімали свій трилер «Четверта влада» (Die vierte Macht) у Берліні, Бухаресті та Києві. Він розповідає про журналіста, котрий, розслідуючи діяльність терористів у Москві, потрапляє в полон до російських спецслужб. Власне, столицю Росії в проекті і замінив Київ, де знімати виявилось і дешевше, і зручніше (з огляду на географічну близькість української столиці до румунських та німецьких локацій). Зокрема, аеропорт «Бориспіль» у фільмі видавали за «Шереметьєво». Режисером виступив Денніс Ганзель (Dennis Gansel), він же був співавтором сценарію. Прем'єра відбулася у Німеччині в березні 2012 року. Права були продані до США, Японії, Франції, Італії, Нідерландів, Швеції, Канади, Чехії, Словаччини, на Близький Схід і до Латинської Америки. Трилер також показали на декількох міжнародних фестивалях (приміром, на St. Louis International Film Festival), 2009 року він був номінований на нагороди German Film Awards та Golden Trailer Awards.
«Солдати удачі» (2011 рік, Росія, США)
Бойовик, знятий Максимом Коростишевським у Балаклаві, Бахчисараї та Севастополі, розповідає про п'ятьох мільйонерів, які вирушили в супроводі загону відставних американських спецназівців повоювати у своє задоволення за свободу чорноморського острова Зміїний, пригнобленого безсердечним тираном, полковником Лупо. Але при висадці на острів усе відразу пішло не за планом...
Одну з головних ролей виконав Шон Бін. Прем'єра в Росії відбулася 19 серпня 2012 року, а в серпні фільм вийшов в обмежений прокат у США.
«Закон доблесті» (2012 рік, США)
Американський бойовик «Закон доблесті» (Act of Valor) режисерів Майка Маккоя (Mike McCoy) і Скотта Во (Scott Waugh) за сценарієм Курта Джонстада (Kurt Johnstad) знімався 2009 року в низці штатів США, у Камбоджі, Пуерто-Ріко, Мексиці, на Філіппінах і в Україні. Українському блокові зйомок передував камбоджійський, тож продюсери стрічки на контрасті були приємно вражені рівнем надання послуг у Києві (технічну частину зйомок знову-таки забезпечувала компанія Radioaktive Productions).
Виробництвом фільму про роботу їхнього спецназу займалися американські кінокомпанії Relativity Media та Bandito Brothers. Бюджет проекту, прем'єра якого відбулася в лютому 2012 року, склав $12 млн. Результати прокату при цьому бюджеті були просто приголомшливими: лише у кінотеатрах США стрічка зібрала понад $70 млн. А загалом її світовий бокс-офіс перевищив $81 млн (найкраще реліз прокатали в Італії, Японії, Сінгапурі, Іспанії та Великобританії). Не були обділені творці «Закону доблесті» і критиками: фільм був номінований на «Золотий глобус», брав участь у декількох престижних міжнародних кінофестивалях, здобувши нагороду за найкращу режисуру на Palm Springs International Film Festival 2012-го.
«Історія хибних осіб» (2012 рік, Німеччина, Швейцарія, Австрія)
Створюючи свою драму (альтернативна назва «Слава» (Ruhm), німецький режисер Ізабель Клефельд (Isabel Kleefeld) чимало поїздила світом: зйомки проходили у Німеччині, Аргентині, Мексиці, Швейцарії та Україні. В нашій країні майданчики для зйомок, які відбулися у квітні 2011 року, були відібрані в Києві та Криму. Виробництвом стрічки займалися німецькі компанії Little Shark Entertainment GmbH та Terz Film, австрійська Dor Film Produktionsgesellschaft і швейцарська Hugofilm. Також до роботи були залучені німецькі ARD Degeto Film й ARTE. Сумарний бюджет склав €4,5 млн. Драма вийшла на кіноекрани Німеччини в березні 2012 року, пізніше її прокат був в Австрії та Швейцарії. Фільм розповідає про незнайомих між собою людей, які з тих чи інших причин опиняються в невідомому місці й без можливості розповісти про те, хто вони.
«Порятунок приречених» (2012 рік, США)
Американський режисер Маршал Евер (Marshall Ever) для зйомок своєї кримінальної драми «Порятунок приречених» (Salvation for the Lost/VI) вибрав штат Меріленд, Париж, а також українські Київ і Одесу. Стрічка розповідає про діючу в Штатах українську мафію, її головний герой - Михайло Баренко, українець за походженням, якого зіграв Марк Шелл (Mark Shell). Виробництвом займалася американська компанія 5th Underground. Прем'єра фільму відбулася в США у травні 2012 року.
«Записи Кацмана» (2012 рік, Ізраїль)
Ізраїльська драма The Katzman Tapes, режисером котрої виступив Амнон Віннер, у сатиричній манері розповідає про становлення держави Ізраїль і появу руху сіоністів. Стрічка створена в жанрі мок'юментарі, псевдодокументалістики. Зйомки відбувалися по всьому світі, зокрема і в Україні. Точний бюджет невідомий, але багато нулів йому, вочевидь, приписувати не варто.
«Що трапилося в Києві» (2013 рік, Грузія)
Шість років тому в столиці проходили зйомки комедії грузинського режисера Іраклі Чхиквадзе (Irakli Chkhikvadze) «Що трапилося в Києві» (Ra Mokhda Kievshi). Знімальні роботи проекту про чотирьох друзів, які вирішили провести вихідні в Гудаурі, а в результаті опинилися геть в іншому місці, також велися у Тбілісі. За процес відповідала грузинська компанія Light Bank. Виробничий бюджет склав 180 тис. ларі (близько $110 тис.). Прем'єра фільму відбулась у Грузії влітку 2013 року.
«Саратовський підхід» (2013 рік, США)
Сюжет малобюджетного трилера «Саратовський підхід» (Saratov Approach) режисера Гаррета Бетті (Garrett Batty) ґрунтується на реальних подіях. 1998 року 22-річних місіонерів-мормонів Тревіса Таттла зі штату Арізона й Ендрю Лі Пропста зі штату Орегон викрали на одній із вулиць Саратова. Незабаром господар квартири, яку винаймали американці, отримав записку з вимогою викупу в $330 тис. У США ця справа набула широкого розголосу - так про неї дізнався молодий режисер Гаррет Бетті. Зустрівшись із Таттлом і Пропстом після повернення на батьківщину та заручившись їхньою підтримкою, Гаррет написав сценарій. Виробництвом стрічки займалась американська компанія Three Coin Productions, співпродюсером зазначене спеціально створене під проект підприємство Saratov Films.
Усі натурні зйомки проходили в Києві, оскільки знімальній групі не вдалося отримати російську візу. В обмежений прокат у США фільм вийшов у жовтні 2013 року, зібравши за два тижні близько $500 тис., після чого прокатник Purdie Distribution збільшив кількість екранів. Підсумковий бокс-офіс перевищив $2,1 млн.
«Мьобіус» (2013 рік, Франція)
І знову Франція. Режисер Ерік Рошан зняв стрічку Möbius про таємного агента російської ФСБ (Жан Дюжарден), якого відправляють до Монако стежити за діями впливового російського олігарха Івана Ростовського (Тім Рот). У межах місії команда вербує талановиту фінансистку Еліс (Сесіль де Франс). Запідозривши її у зраді, герой Дюжардена порушує золоте правило та зв'язується з Еліс - своїм секретним агентом. Між ними виникає пристрасть, що може згубити обох.
У фільмі є кадри, зняті, зокрема, на Хрещатику. Причина вибору Києва проста - дешевше, ніж на батьківщині режисера або в інших країнах Європи. Стрічка номінувалася на премію «Юпітер». Бюджет склав €15,2 млн, але у світовому прокаті вона зібрала близько $13 млн.
«Кінець нескінченності» (2013 рік, Іспанія)
Фільм жахів режисера Алекса Мендібіля (оригінальна назва - Undo infinito) частково знімався у Прип'яті. У центрі сюжету - відеомонтажер, який після нещасного випадку не може розрізняти реальність та цифровий світ. Хто виступав «сервісною» стороною від України, невідомо. І ймовірно, нікого й не було, адже заявлений бюджет - цілих €300.
«Полювання на ікону» (2013 рік, Канада)
Hunting for the Icon режисера Степана Вельчева оповідає про пошук викраденої в одній із російських церков коштовної ікони. У ході слідства з'ясовується, що вона була переправлена до Канади та продана невідомому колекціонерові. Російські спецслужби та бандити, а також російська мафія у Канаді - куди ж без неї - починають полювання на ікону. Виробництвом займалася компанія Powell Studio Vancouver. Бюджет стрічки - 80 тис. канадських доларів. Прем'єра згідно з останньою інформацією відбулася в Канаді у вересні 2013 року, але скільки фільм заробив, невідомо.
«Зізнання голлівудського каскадера» (2014 рік, США)
Американська режисер та сценарист Джулія Девіс (Julia Davis) для зйомок гостросюжетної біографічної драми «Зізнання голлівудського каскадера» (Confessionsofa Hollywood Stuntman) про досягнення та рекорди відомого голлівудського екшен-режисера Бі-Джей Девіса (BJ Davis) обрала Київ. І не випадково - саме тут за часів Радянського Союзу народилась Юлія, українка за національністю. Виробництвом займалася американська компанія Fleur De Lis Film Studios. Стрічку планували представити на Каннському кінофестивалі 2016 року, після чого мали стартувати міжнародні продажі.
«Країна лисих» (2014 рік, Нова Зеландія, Португалія)
Режисер та сценарист із Нової Зеландії Берні Рао (Bernie Rao) відзначився в Києві, знімаючи повнометражну чорну комедію «Країна лисих» (The Baldlands). Ця казкова історія об'єднує різних чоловіків, які вірять в існування міфічної «країни лисих», де люди без волосяного покриву на голові почуваються абсолютно вільними, бо у Новій Зеландії за сюжетом голомозі переслідуються законом. Географія зйомок фільму доволі широка - це і новозеландські, й іспанські, й українські локації. Кошти на проведення зйомок збирали на краудфандингових платформах. Виробництвом займалася новозеландська компанія Oystopia Films NZ. Офіційної прем'єри стрічки ще не було.
«Чорне море» (2014 рік, Великобританія, США, Росія)
2014 року кінокомпанії з Великобританії (Film4 та Cowboy Films), Росії (Etalon Film) і США (Focus Features) знімали пригодницький трилер «Чорне море» (Black Sea) режисера Кевіна Макдональда (Kevin McDonald) за сценарієм Денніса Келлі (Dennis Kelly). Основний блок знімальних робіт пройшов у Великобританії, дещо знімали в Москві, а натурні зйомки організували у Криму, в чорноморській акваторії. У проекті знялися Джуд Лоу (Jude Law), Скут Макнейрі (Scoot McNairy), Григорій Добригін, Сергій Пускепаліс, Костянтин Хабенський та ін. Прем'єра у Великобританії відбулася в грудні 2014 року, у США, Росії та Україні - у січні 2015-го. Фільм демонструвався на майже двох десятках територій, сумарно зібравши близько $3 млн (максимальні збори були у США й Італії).
«Внутрішня зона» (2014 рік, Швейцарія, Німеччина)
Частина зйомок фантастичної стрічки «Внутрішня зона» (Die Innere Zone) швейцарського режисера Фоско Дубіні (Fosco Dubini) проходила в українському Криму. Виробництвом займалися швейцарська компанія Tre Valli Filmproduktion спільно з німецькою Dubini Filmproduktion. Події фільму розгортаються у швейцарських Альпах, де розташована секретна підземна лабораторія. Туди вирушає головна героїня - психолог, яка намагається розібратись у причинах психічних розладів трьох інженерів, що залишилися в підземеллі. Влітку 2014 року реліз вийшов в обмежений прокат у Німеччині.
«Ленінград» (2014 рік, Росія, США)
Стрічка виробництва Quercus Petraea Films є адаптацією однойменної повісті режисера Ігоря Вишневецького. Дія відбувається в перші вісім місяців блокади Ленінграда (з вересня 1941-го по квітень 1942-го). Історик Гліб звільнений від призову до діючої армії як цінний музейний працівник. Він залишається в оточеному місті, де восени 1941-го розвивається його роман із дружиною художника.
Робота над проектом тривала кілька років, зйомки проходили переважно в Росії, але частину матеріалу відзняли і в українському Харкові. Про вихід фільму в прокат не повідомлялося.
