Чи може Україна стати одним із найпопулярніших східноєвропейських майданчиків для організації знімального процесу іноземними продюсерами? Риторичне питання, якщо чесно. Все залежить від того, чи зможуть українські чиновники, вивчивши досвід більшості європейських країн, усе ж узятися до реального реформування аудіовізуальної галузі та системи взаємовідносин держави з кіно- та телевиробниками.
Проведення кардинальних реформ справді потрібне галузі як повітря, адже Україна володіє унікальними географічними та історичними локаціями, на території країни досить непогано розвинена виробнича інфраструктура, а українські професіонали вже встигли набратися досвіду та готові конкурувати на рівних із кіношниками з країн із набагато вищим рівнем розвитку продакшен-індустрії.
Іноземні кінематографісти також доволі сильно зацікавлені як у співпраці з українськими фахівцями, так і в організації зйомок своїх стрічок на території нашої країни. Аби не бути голослівними, стверджуючи це, редакція Media Business Reports вирішила проаналізувати, які саме художні фільми знімалися іноземцями на території незалежної України. У нашому сьогоднішньому огляді не фігурують проекти російського виробництва, бо для їхнього повного переліку бракуватиме й кількох сотень сторінок (росіяни справді багато знімали в Україні через доступніші ціни на послуги місцевих компаній та професіоналів). Також в огляд не ввійшли серіали, документальні й короткометражні фільми іноземного виробництва, зйомки яких проходили на території нашої країни. Крім цього, ми свідомо не брали в матеріал міжнародні спільні мистецькі проекти, якщо одним із копродюсерів виступала українська сторона (про копродакшен ми напишемо детальніше в одному з наступних матеріалів).
Працюючи над цим текстом, ми самі були здивовані кількістю фільмів, які в різний час знімалися в Україні (про деякі до цього взагалі не чули, щодо інших навіть не підозрювали, що частина знімального процесу проходила на українських локаціях). Розуміючи, що дещо могло пройти повз нашу увагу, ми не стверджуємо, що наш перелік цілком повний, проте впевнені - повнішого списку на сьогодні не існує. Пропонуємо й вам ознайомитися з повнометражними стрічками, які зняті іноземцями в Україні (проекти розташовані у хронологічному порядку за роками прем'єр).
«Темні води» (1993 рік, Росія, Італія, Великобританія)
1993 року на вулицях пострадянського Києва, в одеських катакомбах, у Криму, Москві та Лаціо (Італія) проходили зйомки спільної російсько-італійсько-британської роботи - хоррора «Темні води». Режисером стрічки за сценарієм Ендрю Барка (Andrew Bark) виступив британець Маріано Баіно (Mariano Baino). Продюсували проект Ендрю Барк із боку Великобританії та Віктор Зуєв із боку Росії.
За твердженнями кінокритиків, знайоме всім жителям колишнього СРСР за перебудовними стрічками відчуття тотальної загрози та безвихідного жаху в цьому фільмі досягалося засобами чистого жанру, через що ця робота є яскравим прикладом естетизованого кошмару. Такі схвальні відгуки кінокритиків мали під собою ґрунт: хоррор був відзначений призом глядацьких симпатій на міжнародному кінофестивалі в Лондоні, а пізніше отримав головні призи на кінофестивалях в Единбурзі та Римі.
«Дякую за кожний новий ранок» (1994 рік, Чехія)
Одним із перших іноземних повнометражних фільмів, автори якого вирішили спробувати організувати знімальний процес у незалежній Україні, була комедія «Дякую за кожний новий ранок» (Díky za kazdé nové ráno) чеського режисера Мілана Штайндлера (Milan Steindler). Сюжет розвивається за часів дії Варшавського договору та розповідає про українську сім'ю, що мешкає у Празі. Щороку родичі з України приїжджають до них «погостювати на курорті», а також придбати речі та продукти, котрих у радянській Україні просто немає. Але одного разу родина сама їде в Австрію до друзів і лише там розуміє, що означає бути «другим сортом». Виробництвом стрічки займалися чеські компанії Ceská Televize та Сzech film corporation. Прем'єра відбулася у Чехії в листопаді 1994 року. Пізніше фільм демонстрували в Польщі, Угорщині, Австралії та Японії.
«Честь Шарпа», «Битва Шарпа», «Золото Шарпа», «Меч Шарпа» (1994-1995 роки, Великобританія)
У першій половині 90-х років минулого століття побувати на зйомках в Україні довелося молодому Шону Біну (Sean Bean), який грав у стрічках «Честь Шарпа» (Sharpe's Honour), «Битва Шарпа» (Sharpe's Battle), «Меч Шарпа» ( Sharpe's Sword) та «Золото Шарпа» (Sharpe's Gold) британського режисера Тома Клегга (Tom Clegg). Усі вищеперераховані проекти знімалися у Криму. Частково зйомки «Меча Шарпа» проходили в Португалії. За виробництво цих історичних бойовиків відповідали британські компанії Celtic Films Entertainment, Central Independent Television та Picture Palace. Під час роботи над фільмами «Битва Шарпа», «Меч Шарпа» й «Золото Шарпа» до продюсерів доєдналася британська Carlton Films. Кінотеатральна прем'єра «Честі Шарпа» відбулася 1994 року у Великобританії, а 1995-го - у США. Пізніше права на стрічку придбали Фінляндія, Німеччина, Іспанія, Угорщина і Болгарія. Решта фільмів із циклу також демонструвалися у Великобританії та США (у 1995-1996 роках) і були придбані для телевізійного показу та поширення на фізичних носіях на території цілої низки країн Європи. Стрічка «Честь Шарпа» номінувалася у Британії на здобуття премії BAFTA Awards.
«Тіньові воїни» (1995 рік, США)
Фантастичний бойовик американського режисера Ламара Карда (Lamar Card) «Тіньові воїни» (Shadow Warriors), виявляється, також частково знімався на території України, а точніше - у Києві. Виробництвом стрічки займались американські кінокомпанії Steven Finly Productions та New Horizons. Головні ролі зіграли Террі О'Квінн (Terry O'Quinn), Тімоті Патрік Кавано (Timothy Patrick Cavanaugh) та Еван Лур'є (Evan Lurie).
За сюжетом у недалекому майбутньому якась американо-українська електронна корпорація зайнялася створенням біороботів із відповідних небіжчиків, начиняючи їх електронікою. Але знайшлися розумники, які вирішили перетворювати їх на бойові машини, для чого позбавляли життя спортивних хлопців та програмували їх на вбивства. Так, один екземпляр з України, міцна біомашина Михайло, пройшовши таку процедуру, перебив купу охоронців і рвонув на батьківщину - до Києва... Фільм вийшов на екрани США та кількох країн Європи, а також непогано показав себе в японському прокаті. Фестивальними нагородами робота відзначена не була.
«Вітер над містом» (1996 рік, Греція, Франція, Росія)
Драма «Вітер над містом» (Anemos stin poli) грецького режисера Петроса Севастікоглу (Petros Sevastikoglou) свого часу знімалася в Одесі. Над виробництвом стрічки працювали грецькі компанії Greek Television ET-1, Hyperion та Stefi S.A. у співпраці з французькою MACT Productions та російською Lumiere. Одним зі сценаристів була Ольга Михайлова. Продюсерам проекту вдалося залучити до зйомок Марину Владі, а також зібрати міцний каст: Зіновій Гердт, Анна Яновська, Сергій Десницький, Геннадій Назаров, Тарас Колядов, Анатолій Антонюк та ін. Фільм брав участь у низці кінофестивалів і був номінований на нагороди в Салоніках та в Каїрі.
«Перший удар» (1996 рік, Гонконг, США, Австралія)
Гонконгський режисер Стенлі Тонг (Stanley Tong) вирішив знімати свою кримінальну комедію-бойовик «Перший удар» (Ging chaat goo si 4: Ji gaan daan yam mo) не лише в Гонконзі й Австралії, а й у Росії та Україні. Виробництвом стрічки займалися гонконгські компанії Golden Harvest Company та Paragon Films Ltd. Права були продані на десятки світових територій. У кінотеатральному прокаті фільм зібрав понад $15,3 млн у США та близько $13,5 млн на інших ринках (основну касу принесли кіноглядачі Японії, Гонконгу, Сінгапуру, Німеччини та Нідерландів).
За сюжетом герой Джекі Чана (Jackie Chan) переслідує шпигунку Наталю, яка прямує до України. У проекті зіграли відомі російські актори Нонна Гришаєва та Юрій Петров. Кіно знімали у Криму - переважно в Сімферополі та Ялті. При цьому українські гори творці фільму вирішили знімати в Австралії. У деяких місцях зустрічаються зелені евкаліпти й неправильні написи українською.
«Чорноморський рейд» (1997 рік, США)
1997 року голлівудські фахівці з компанії Paramount приїхали до українського Криму для зйомок бойовика «Чорноморський рейд» (Black Sea Raid) про протистояння агентів ЦРУ і російських терористів. Режисер стрічки Єньо Ході (Jenö Hodi) облюбував для своїх цілей Севастополь та Інкерман, де американські фахівці провели загалом кілька тижнів. Хоча головну роль і зіграв американський актор швейцарського походження Деніел Бернхард (Daniel Bernhardt), усе ж до зйомок залучили чимало російських та українських акторів: Марину Могилевську, Михайла Бекоєва, Валентина Богданова, Людмилу Брусенцова, Сергія Головкіна, Ігоря Гузуна, В'ячеслава Крамарьова й ін. Фільм, також відомий під назвою «Спецвійська» (Special Forces), демонструвався не лише у США, але й в Іспанії, Греції, Угорщині, Нідерландах та на Філіппінах.
«Перемир'я» (1997 рік, Італія, Франція, Німеччина, Швейцарія)
За виробництво військової драми Франческо Розі (Francesco Rosi) «Перемир'я» (Latregua) відповідали компанії 3 Emme Cinematografica (Італія), Stéphan Films та UGC Images (Франція), DaZu Film (Німеччина) і T&C Film AG (Швейцарія). Знімальній групі довелося працювати не лише в італійських Турині та П'ємонті, а й в Україні. За сюжетом головний герой повертається на батьківщину в Італію. Його шлях проходить через польські й українські землі. Режисер фільму вдало підібрав кінематографічні українські пейзажі. Актори та режисер лишилися задоволені організацією знімального процесу у Львові і Києві. Показово, що під час зйомок Львову було завдано збитків на $100 тис.
Стрічка отримала «Золотий глобус» за найкращу операторську роботу, була відзначена нагородами низки престижних міжнародних кінофестивалів (зокрема на São Paulo International Film Festival, Palic Film Festival, Daviddi Donatello Awards й ін.), а також номінувалася на «Пальмову гілку» Каннського кінофестивалю. Фільм демонструвався в кінотеатрах Італії, США, Бразилії та Нідерландів.
«Легенда про піаніста» (1998 рік, Італія)
Фільм Джузеппе Торнаторе (Giuseppe Tornatore) «Легенда про піаніста» (La leggenda del pianista sull'oceano) знімали не лише в Римі та Лаціо, але і в українській Одесі. Над виробництвом стрічки, бюджет якої склав $9 млн, працювали італійські компанії Sciarlò і MedusaFilm. Вона демонструвалася в кінотеатрах США, Італії, Нідерландів та Франції. Робота була номінована на премію «Оскар», отримала «Золотий глобус», премію Європейського міжнародного кінофестивалю, шість премій Італійської національної спілки кіножурналістів і стільки ж національних кінопремій Італії. Дивно, та реквізит для цього шедевра, аж до корабля, на якому знята левова частка кінострічки, режисерові надали міські музеї й Одеський морський порт. Виявляється, головний герой, піаніст Денні Будман Т. Д. Лемон, багато разів перепливав Атлантичний океан на українському судні «Лісозаводськ». Пароплав списали ще 1983 року та переобладнали в навчально-тренувальне судно для українських моряків.
«Чорне море 213» (1998 рік, США)
Повнометражний бойовик американського режисера Рафаеля Айзенмана (Rafael Eisenman) «Чорне море 213» (Black Sea 213) теж знімався в українському Криму - а саме в Ялті та її акваторії. До роботи над проектом був залучений оператор Володимир Клімов, художниками виступили Ігор Лемешев, Ілля Іову й Аліна Буднікова, одним із лінійних продюсерів - Фелікс Клейман, а низку ролей отримали актори з Росії та України: Віра Сотникова, Олена Затолокіна, Ірина Григор'єва, Анна Дубровська, Анфіса Ніжинська, Валерій Деркач, Олександр Князєв, Вероніка Ізотова та ін. За продакшен відповідали американські компанії Zalman King Entertainment Inc. і Playboy Entertainment Group. Особливих заслуг ані на фестивальній арені, ані в кінопрокаті у стрічки немає.
«Марко Поло: Неймовірні пригоди» (1998 рік, США)
Американський режисер Джордж Ершбеймер (George Erschbamer) наприкінці 1990-х знімав свій пригодницький фільм «Марко Поло: Неймовірні пригоди» (The Incredible Adventures of Marco Polo) в українському Криму - на натурних локаціях, а також на вулицях Ялти. До роботи були залучені місцеві художники Костянтин Загорський та Аня Кузнецова. Головну роль у стрічці виконав Дон Даймонт (Don Diamont), але американські продюсери не обійшли увагою і місцевих акторів: Людмилу Брусенцову, Віктора Полусмака, Юлію Волчкову, Михайла Шаєвича, Ігоря Гузуна й ін. Фільм офіційно був випущений на екрани Росії, Іспанії та США.
«Ейзенштейн» (2000 рік, Канада, Німеччина)
Географія зйомок повнометражної біографічної драми спільного виробництва Німеччини та Канади «Ейзенштейн» (Eisenstein) охоплює Мексику, Росію та Україну. Режисер і автор сценарію, канадієць Ренні Бартлетт (Renny Bartlett), вирішив знімати свою роботу на натурі Санкт-Петербурга, Києва та Одеси. Згодом він зазначав, що залишився задоволений як організацією самого знімального процесу в нашій країні, так і загальним рівнем підготовки підрядників.
Безпосередньо за виробництво проекту відповідали компанії Amérique Film (Канада) та TiMe Film- und TV-Produktions GmbH (Німеччина). Прем'єра фільму відбулася 2002 року. Похвалитися вражаючими касовими зборами творці проекту хоч і не можуть, та все ж кінотовариство тепло поставилося до стрічки - вона була кілька разів номінована в різних категоріях на міжнародних кінофестивалях (зокрема, лише на Genie Awards 2002 року фільм отримав п'ять номінацій).
«Англія» (2000 рік, Німеччина)
Драма «Англія» (England!) німецького режисера Ахіма фон Борріса (Achim von Borries) знімалася не тільки у Франції та Німеччині, а й в Україні. Виробництвом займалися відразу п'ять німецьких компаній: Deutsche Film- und Fernsehakademie Berlin (DFFB), Egoli Tossell Film, Studio Babelsberg Independents, Tossell Pictures і ZDF. До зйомок були залучені російські, українські та грузинські актори. Зокрема, у проекті знялися Іван Шведов, Мераб Нінідзе, Олександр Левіт, Чулпан Хаматова, Максим Ковалевський, Денис Бургазлієв. Прем'єра відбулася в червні 2000 року на Filmfest München, після чого фільм чекала доволі успішна фестивальна доля: участь у кінооглядах у Берліні, Торонто, Карлових Варах, Сіетлі, Варшаві, Тбілісі тощо. Стрічка була відзначена призами Brussels European Film Festival, Festróia - Tróia IFF, Trieste Film Festival, отримала German Film Critics Association Awards та Prix Europa, а також чотири нагороди на кінофестивалі в Коттбусі.
«Блакитний місяць» (2002 рік, Австрія)
Режисер австрійської романтичної комедії «Блакитний місяць» Андреа Марія Дусл (Andrea Maria Dusl) неабияк поїздила з командою Україною, адже зйомки проходили в Києві, Одесі та Львові (також знімальні роботи проводилися у Словаччині й Австрії). Одним із лінійних продюсерів фільму була Олена Фетисова, яка активно працює над різними міжнародними проектами. На сьогодні в її «скарбничці» копродукції «Тепер я буду любити тебе» (Грузія й Україна), «Параджанов» (Україна, Франція, Грузія і Вірменія), «Шахта №8» (Україна й Естонія) та ін.
Головні герої «Блакитного місяця» на кордоні Австрії та Словаччини викрадають машину в наївного бандита. У Братиславі парочка безуспішно намагається продати автомобіль. Поки хлопець навантажується пивом, дівчина безслідно зникає, й разом із пройдисвітом зі Східної Німеччини герой вирушає на пошуки своєї подруги, слідуючи за нею по всьому континенту - зокрема через Львів та Київ. Одіссея героїв добігає кінця лише біля Чорного моря, в галасливій Одесі. У «Блакитному місяці» були задіяні українські актори Орест Огородник, Вікторія Малекторович, Алла Масленникова, Борис Георгієвський, Олексій Горбунов, Костянтин Ткаченко та ін. Виробничий процес ліг на плечі австрійської кінокомпанії Lotus Film, підрядником в Україні виступав «Інтерфільм». Стрічка вийшла на екрани кінотеатрів в Австрії, Швейцарії, Нідерландах, Німеччині та Італії; взяла Гран-прі австрійського кінофестивалю Diagonale, а також потрапила до кількох номінацій кінофестивалів у Локарно та Братиславі.
«Варвар» (2003 рік, США)
Фентезі-бойовик «Варвар» (Barbarian) американського режисера Джона О'Халлорана (John O'Halloran) також частково знімався в Україні, а саме - у Криму. В горах півострова розташувалася чарівна країна, якою правив темний маг, із котрим належало битися герою. Майкл О'Херн (Michael O'Hear), виконавець головної ролі, лишився приємно вражений Кримом і моделями, що брали участь у зйомках.
До роботи над стрічкою були залучені й українські актори: Ірина Григор'єва, яка зіграла принцесу, Дмитро Шевченко, Юрій Данильченко, Поліна Джакаєва й ін. Казку знімала американська компанія Concorde-New Horizons у горах Криму, Ялті та середньовічному місті Чуфут-Кале.
«Дім літаючих кинджалів» (2004 рік, Китай, Гонконг)
Стародавній Китай, за версією режисера Чжана Імоу (Zhang Yimou), розташований в українській частині Карпат: на величезних територіях своєї батьківщини китайці не змогли знайти місця, де не ставала нога людини, а українські гори цілком підійшли для відтворення китайських пейзажів IX століття. Саме тут відзняли 75% фільму «Дім літаючих кинджалів» (англ. - House of Flying Daggers, кит. - Shí miàn mái fú). Спершу задум був такий: фінал стрічки буде знятий у квітучому лузі, тому знімальна група щодня поливала карпатські схили. Та попри всі зусилля команди, у жовтні в горах випав сніг. Однак режисер залишився задоволений відзнятим в околицях містечка Косів Івано-Франківської області епізодом. Заспокійливий сніговий пейзаж вигідно підкреслив останню смертельну сутичку.
Виробництвом проекту, бюджет якого склав 100 млн юанів (близько $12,1 млн), займалися китайські компанії Beijing New Picture FilmCo., China Film Co-Production Corporation та Zhang Yimou Studio, а також гонконгські Edko Films і Elite Group Enterprises. Світова прем'єра відбулася в травні 2004 року. У міжнародному прокаті стрічка загалом зібрала майже $93 млн, з яких $20 млн в Японії, $11 млн - у США, $10 млн - у Китаї й понад $7 млн у Великобританії. Фільм дебютував на Каннському кінофестивалі 2004 року, викликавши небувалий ажіотаж. 2005 року був номінований на «Оскар» і на «Золотий глобус», у його скарбничці загалом близько півсотні номінацій і понад десять нагород престижних міжнародних кінофестивалів (зокрема, Boston Film Critics та Los Angeles Film Critics).
«Евіленко» (2004 рік, США, Італія)
Італійський режисер Девід Греко (David Grieco) 2004 року розпочав зйомки проекту про найнебезпечнішого маніяка СРСР - Андрія Чикатила. Виключно в художніх цілях прізвище головного героя було замінене на Евіленко, а дія перенесена з російського Ростова-на-Дону до українського Києва. Останнє було зроблено вимушено: спочатку проект мали знімати в РФ, але Росія не любить своїх антигероїв (тим паче в разі, якщо стрічки знімають іноземні режисери), тому не склалося. З київських локацій у фільмі фігурують школа №110, а також військовий ліцей імені Івана Богуна (у масовці брали участь ліцеїсти, вдягнені у свою повсякденну форму).
Головна роль дісталася Малкольму Макдавеллу (Malcolm McDowell), який згодом зізнався, що йому дуже сподобалось зніматися в Києві. А сам Девід Греко після зйомок заявив, що полюбив Україну і хотів би переїхати сюди на постійне місце проживання (одначе наразі так і не переїхав). Зіграли у стрічці й українські актори: Остап Ступка, Володимир Левицький, Дмитро Лук'янов, Олександр Крижанівський та ін. За продакшен відповідала американська компанія Pacific Pictures. Проект також був підтриманий Міністерством культури Італії (MiBAC). Виробничий бюджет склав $9,7 млн. Робота отримала Гран-прі європейського фестивалю фантастичних фільмів Fanta festival, Греко був названий найкращим режисером фестивалю Golden Graals, також стрічка номінувалася на «Золотий глобус» і загалом була відзначена на шести фестивалях.
«Дванадцять стільців» (2004 рік, Німеччина)
Німецький варіант екранізації роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» (Zwölf Stühle) знімався свого часу в Одесі, Криму та «українській Венеції» - селищі Вилковому Одеської області. До роботи взялася німецька режисер Ульріке Оттінгер (Ulrike Ottinger), а у зйомках активну участь брали Георгій Делієв і Наталія Бузько, відомі всьому пострадянському простору за проектом «Маски-шоу». Також у фільмі зіграли українські актори Геннадій Скарга, Борис Раїв, Ольга Равицька, Алла Бродська, Анатолій Падука та ін.
Хоча стрічка знята німецьким режисером, усі діалоги в ній - російською мовою, а текст від автора - німецькою, причому у повній відповідності до книги. Фільм дебютував 2004 року на Берлінському кінофестивалі в межах «Міжнародного форуму молодого кіно», демонструвався у кінотеатрах Німеччини, Австрії та Швейцарії, а також брав участь у Mardel Plata Film Festival в Аргентині 2005 року.
«Все ясно» (2005 рік, США, Чехія)
Драмеді «Все ясно» (Everything Is Illuminated) знята за однойменним романом Джонатана Фоєра (Jonathan Safran Foer). 1999 року автор відвідав місця, де колись жив його дід, і ця подорож стала основою книги. За сюжетом молодий американець єврейського походження намагається знайти жінку, яка за часів Другої світової війни врятувала його дідуся в українському селі. Через декілька років актор українського походження Лев Шрайбер (Liev Schreiber) захотів екранізувати цю історію. Мабуть, це один із небагатьох проектів, творці якого хотіли передати національні особливості нашої країни. І їм вдалося, попри те що багато епізодів, зокрема соняшникові поля, знімалися в Чехії. У стрічку також потрапили міські пейзажі Одеси і Львова.
Виробництвом фільму з бюджетом $7 млн займалися американські компанії Warner Independent Pictures (WIP), Telegraph Films та Big Beach Films, а також чеська Stillking Films. Головну роль виконав Елайджа Вуд (Elijah Wood), його напарником став виходець з України Євген Гудзь, фронтмен групи Gogol Bordello. Стрічка отримала дві нагороди Венеційського кінофестивалю, зокрема як найкращий біографічний фільм; була у прокаті в США, кількох країнах Європи, в Австралії, Аргентині та Мексиці, зібравши загалом понад $3,6 млн (найбільше - у США і в Італії).
«Код ліквідації» (2005 рік, США)
Режисер американського фантастичного бойовика «Код ліквідації» (Circadian Rhythm) Рене Бессон (René Besson) організував зйомки своєї стрічки у двох місцях - добре знайомій йому Каліфорнії та в Києві. За сюжетом у середині ХХ століття був запущений проект для створення ідеальних ліквідаторів. Впливаючи на підсвідомість людей за допомогою візуального і звукового коду, спецслужби програмували професійних убивць, яких не могли зупинити жодні перешкоди.
За виробничий процес цього фільму з бюджетом лише $3 млн відповідали американські компанії 285 Pictures, Mondrado Filmworks та Signature Pictures. Прем'єра відбулася в США у листопаді 2005 року. Збори були більш ніж скромні, тож проект можна назвати провальним, хоч щодо нього були укладені кілька міжнародних угод (зокрема, з продажу до Німеччини).
«Повернення живих мерців - 4: Некрополь», «Повернення живих мерців - 5: Рейв з могили» (2005 рік, США)
Новозеландський режисер Еллорі Елкаєм (Ellory Elkayem) одним зі знімальних майданчиків для своїх фантастичних хоррорів «Повернення живих мерців - 4: Некрополь» (Return of the Living Dead: Necropolis) і «Повернення живих мерців - 5: Рейв з могили» (Return of the Living Dead: Rave to the Grave) вибрав українську зону відчуження навколо Чорнобиля. Зйомки також відбувалися на самій Чорнобильській АЕС. Крім цього, знімальні роботи велися у Румунії - в Бухаресті та у павільйонах студії Castel Film.
Якщо коротко, то сюжет фільмів нехитрий і розповідає про групу тінейджерів, що рятуються від нападок злобної корпорації, в результаті діяльності якої із землі вилазять орди спраглих до крові живих мерців. Виробництвом четвертої та п'ятої частин франшизи займалися американські компанії Denholm Trading Inc. та Aurora Entertainment спільно з румунською Castel Film Romania. Кожна зі стрічок коштувала творцям близько $6 млн. Прем'єри обох відбулися 2005 року на американському телеканалі SciFi Channel. Права на фільми були продані до країн Європи, у Латинську Америку та Південну Азію.
«Дзеркальні війни. Відображення перше» (2005 рік, Росія, США)
Зйомки бойовика «Дзеркальні війни. Відображення перше» (Mirror Wars. Reflection One) російського режисера Василя Чигинського проходили як у світових кіностолицях - Лос-Анджелесі та Лондоні, так і в Москві, й на теренах українського Криму. Стрічка розповідала про двох колишніх співробітників ЦРУ, які стали найманими бойовиками і вирішили чужими руками зіштовхнути дві держави: Росію та США. Головні ролі у фільмі зіграли Малкольм Макдавелл (Malcolm McDowell), Арманд Ассанте (Armand Assante), Олександр Єфімов і Ксенія Алфьорова. Бюджет склав близько $10 млн. Виробництвом займалися російська Kremlin Films і американська Juniper Post. Кінотеатральна прем'єра бойовика відбулася в Росії у вересні 2005 року, бокс-офіс перевищив $1,7 млн. Міжнародна прем'єра пройшла у жовтні 2007-го. Права на стрічку продані до Японії, Аргентини, Польщі, Італії, Кувейту, Угорщини, Греції та Португалії.
«Контейнер» (2006 рік, Швеція)
Вподобали Чорнобильську зону відчуження з її унікальними об'єктами для натурних зйомок і шведи. Зокрема, режисер і сценарист Лукас Мудіссон (Lukas Moodysson) знімав тут свою драму «Контейнер» (Container) - а також на території Швеції й Румунії. Відповідальними за виробництво проекту були шведські компанії Memfis Film & Television та Memfis Film. У кінотеатральний прокат фільм вийшов лише на трьох територіях - у Швеції, Великобританії і Данії, але брав участь у багатьох міжнародних кінофестивалях: у Берліні, Роттердамі, Таллінні, Рейк'явіку, Осло та ін.
«Це вільний світ» (2007 рік, Великобританія, Італія, Німеччина, Іспанія, Польща, Швейцарія)
Організувати частину знімального процесу своєї повнометражної драми «Це вільний світ» (It's a FreeWorld...) у Києві вирішив британський режисер Кен Лоуч (Ken Loach). Окрім української столиці зйомки стрічки відбувалися в Лондоні, а також у польських Кракові й Катовіце. За виробничий процес відповідали британські компанії Film4, Sixteen Films та Pathé Distribution, іспанська Tornasol Films, польська SPI International, італійська BIM Distribuzione, німецька EMC Produktion і швейцарська Filmcoopi Zürich.
Фільм із продакшен-бюджетом $6 млн вийшов у кінопрокат на понад десяти ринках і зібрав загалом близько $6,3 млн. Робота завоювала одразу три нагороди на Венеційському кінофестивалі 2007 року, була визнана найкращим фільмом на Seville European Film Festival, номінувалася на премію BAFTA та низку інших престижних кінонагород.
«Душка» (2007 рік, Нідерланди, Бельгія, Росія)
Голландський режисер Йос Стеллінг (Jos Stelling), вибираючи локації для зйомок своєї драмеді «Душка» (Dushka), вирішив не обмежуватися територією Нідерландів і перенести частину роботи до України. Левова частка українського блоку зйомок проходила в Києві у травні 2007 року. Виробництвом займалися голландська Eyeworks Egmond і російська кінокомпанія «Твінді» у копродукції з бельгійськими Umedia та u Film. В акторському ансамблі були задіяні популярні російські (Сергій Маковецький) і українські виконавці (Руслана Писанка, Микола Луценко, Борис Харитонов).
2007 року фільм отримав приз за найкращу жіночу роль другого плану (Сільвія Хукс) на фестивалі в Утрехті, а 2008-го номінувався від Нідерландів на «Оскар» і на приз Європейської кіноакадемії. Стрічка вийшла в обмежений прокат у Росії (зібрала понад $41 тис.) та Нідерландах (було продано 8,8 тис. квитків).
«Перевізник-3» (2008 рік, Франція, Великобританія, США)
Гучний екшен-трилер французького режисера Олів'є Мегатона (Olivier Megaton) «Перевізник-3» (Transporter 3) теж знімали в Одесі. Виробництвом блокбастеру, бюджет якого оцінюється у €30 млн, займалася компанія EuropaCorp Люка Бессона у співпраці з французькими TF1 Films Production та Apipoula, а також британською Grive Productions за участі американської Current Entertainment. У світовому прокаті (на понад півсотні ринків) фільм зібрав близько $109 млн, з яких на США припало трохи більше $31,7 млн, на Францію - $11,4 млн, на Україну - близько $830 тис.
Продюсер стрічки Люк Бессон вирішив не обмежувати географію зйомок Румунією, Угорщиною і рідною Францією, тому на кілька днів привіз знімальну команду і на Чорноморське узбережжя України. Кінематографісти фільмували все: одеські вулиці, порт, море, дороги і навіть базар на Молдаванці. Саме тут головний герой рятуватиметься від переслідування, змітаючи на своєму шляху прилавки і збиваючи з ніг людей. Після монтажу цей епізод зайняв лише сім хвилин, але знімальній групі довелося вбити на нього цілий день. Дублеркою головної героїні Валентини була актриса одеського театру російської драми і зірка серіалу «Ліквідація» Олена Захаревич, а багато одеситів працювали на майданчику як масовка.
«На моєму заході» (2008 рік, Франція)
Режисер чеського походження Божена Хорачкова (Bojena Horackova), яка живе і працює у Франції, вирішила знімати драму за написаним нею сценарієм «На моєму заході» (À l'est de moi) з розмахом - у Франції, Чехії, Росії, Білорусі, країнах Балтії та в Україні. За сюжетом головна героїня вирішує подорожувати з рідного Парижа на схід - її шлях лежить до Москви через Прагу, Мінськ, Вільнюс, Таллінн і Київ. Хай би де зупинялася, вона розпитує місцевих жінок про недавнє минуле їхніх країн. Серед залучених до зйомок українок варто відзначити голлівудську актрису Ольгу Куриленко, котра зіграла російську повію. Виробництвом займалися французькі компанії Les Filmsdu Poisson та Couleur Films за підтримки французького кіноцентру CNC. Кінотеатральний реліз фільму відбувся 2009 року, щоправда, прокат був виключно у Франції.
«Справа Фаруелла» (2009 рік, Франція)
Шпигунська драма «Справа Фаруелла» (L'affaire Farewell) Крістіана Каріона (Christian Carion) розповідає про полковника КДБ Володимира Вєтрова, який у 1981-1982 роках передавав на Захід секретну інформацію. В результаті його діяльності тільки з Франції були вислані 47 радянських розвідників. У французькій контррозвідці Вєтров отримав кодове ім'я Farewell.
На підготовчому етапі робіт Каріон був окрилений зацікавленістю російських кінематографістів його проектом. Головну роль мали грати Нікіта Міхалков або Сергій Маковецький. Проте з часом посольство РФ і міністерство культури висловили протест проти зйомок цього фільму на території країни, та й актори відмовились зніматися у стрічці про зрадника - мовляв, людина, котра передала французькій контррозвідці близько 4 тис. секретних документів КДБ, не може стати героєм.
У результаті шпигуна, якого французи називали Farewell, зіграв Емір Кустуріца (Emir Kusturica). Зйомки проходили в Києві та Харкові, а зимові сцени фільмували у Фінляндії. При цьому в проекті таки знялися відомі актори: Інгеборга Дапкунайте, Діна Корзун, Євген Харланов та Олексій Горбунов. Виробництвом фільму з бюджетом €17,5 млн займалися французькі компанії Nord-Ouest Productions, Le Bureau та Pathé. Стрічку тепло зустріли глядачі низки міжнародних кінофестивалів: у Турині, Торонто, Глазго, Сіетлі, Гельсінкі та ін. Права були продані на понад двадцять територій. Найбільші збори забезпечили кіноглядачі Франції, Іспанії, Бельгії, Португалії і Туреччини. У Росії та Україні стрічка не була у прокаті.
«Лігейя Едгара Аллана По» (2009 рік, США)
Американський режисер Майкл Стенінгер (Michael Staininger) обрав знімальним майданчиком свого трилера-хоррора «Лігейя Едгара Аллана По» (Ligeia) локації українського Криму (крім США). За сюжетом головний герой приїздить до стародавнього маєтку біля Чорного моря, де відчувається невидима присутність прекрасної Лігейі (яка смертельно хвора і краде душі інших людей, аби подовжити своє життя), що поступово приводить його до втрати розуму. Зйомки відбувалися в Ялті, Севастополі та Балаклаві, для організації знімального процесу залучали місцевих технічних фахівців.
Виробництво було організоване американськими Jeff Most Productions, Lamplight Films, Most Films та Poe Vision. Місцевим субпідрядником виступила українська кінокомпанія «Ялта-Фільм». Бюджет стрічки оцінюється у $8,8 млн. Прем'єра відбулася 2009 року в межах St. Louis International Film Festival. Фільм демонструвався не тільки в США, а й у Іспанії, Канаді, Німеччині, Нідерландах і Греції.
Певна річ, 2009 року зйомки західних проектів в Україні не закінчилися, але про це - в наступному матеріалі.
