Будівництво славетного Версальського палацу зайняло півстоліття. На «будівництво» ж серіалу про цей період французької історії - де створення архітектурного шедевра йде паралельно зі становленням Людовика XIV як істинного Короля-Сонце - часу було потрібно менше, але теж чимало. Розробка «Версаля» (Versailles) - з моменту пітчингу ідеї і до старту зйомок - тривала пять років.
За ці роки амбітний проект не раз опинявся на межі закриття, а втім, у результаті він відбувся - і виявився дуже успішним. За підсумками теледивлення осені-2018 «Версаль» приніс французькому Canal+ найвищі рейтинги в секції художнього контенту. На цьому телеканалі кожну з перших серій проекту дивилися в середньому 1 млн людей. А у Великобританії на каналі ВВС Two кожний епізод зібрав майже 2 млн глядачів: за даними Zodiak Rights (дистрибуторського підрозділу французької продакшен-компанії Zodiak Media, яка з 2016 року входить до Banijay Group), «Версаль» став найуспішнішим серіалом, що куплений Великобританією за останні декілька років.
«Сексуальне, красиве, добре зняте шоу» - так охарактеризував «Версаль» Гевін Рірдон (Gavin Reardon), глава відділу продажів і копродакшену канадської компанії Incendo, котра стала копродукційним партнером проекту. Під час свого виступу на KYIV MEDIA WEEK «Incendo: копродукція з Канадою - кейс-стаді серіалу «Версаль» Рірдон розповів про практичні моменти продюсування та виробництва цього складного й масштабного копродукційного проекту. А MBR законспектував ключові моменти.
Таймлайн: 5 років девелопмент-«чистилища»
Коли виникла ідея «Версаля», ще не було буму на масштабні костюмовані історичні (або фентезі) шоу з відвертими сценами. До виходу тієї самої «Гри престолів» лишалося два роки, а з уже успішних проектів такого штибу, що вже були на той момент, можна відзначити, мабуть, тільки «Рим» (HBO; прем'єра - 2005 року) та «Тюдори» (Showtime; прем'єра - 2007-го). Тож як саме будувався «Версаль».
2009
- Французька продакшен-компанія CAPA Drama (з 2010 року входить до NEWEN Group) починає пітчити на міжнародному ринку ідею серіалу «Версаль» як «сексуальну, рок-н-рольну версію історії Франції». Canal+ погоджується взяти проект у розробку.
- Французька продакшен-компанія Marathon Media (з 2008 року входила до складу Zodiak Media, а з 2016-го - до Banijay Group) стає партнером із кофінансування та дистрибуції. Marathon Media і CAPA Drama підписують копродакшен-угоду 50/50.
- З огляду на міжнародний потенціал проекту, ухвалюється морально складне, але необхідне з комерційного погляду рішення - знімати серіал про національний символ Франції англійською мовою.
2010
- Продюсер Marathon Media Бенуа Рунель (Beniot Runel) починає активно проводити зустрічі з американськими агентствами талантів у пошуках шоураннерів для проекту. Чому шукали у США? Знов-таки - заради успіху на міжнародному ринку.
- Canal+ затверджує знайдених Рунелем шоураннерів - Андре та Марію Жакеметтонів (Andre and Maria Jacquemetton), які раніше працювали над серіалом «Божевільні» (Madmen).
- Жакеметтони створюють свій опис проекту, а Рунель починає просувати його на міжнародному ринку в пошуку партнерів для копродукції.
2011-2012
- Ось він - момент, коли, як то кажуть, щось пішло не так. «Те, що запропонували Жакеметтони, - серіал про короля-рокзірку. І це був не той комерційно успішний підхід, який шукав Canal+», - пояснює Гевін Рірдон. У результаті вирішили замінити Жакеметтонів. Але ким?
- 2011 року відбулася прем'єра «Борджіа» (The Borgias; Showtime), що відразу ж став справжньою сенсацією. Команда «Версаля» захотіла залучити до розробки автора та режисера «Борджіа» Ніла Джордана. Всесвітньовідомий режисер міг би стати консолідуючою силою для проекту, котрий просто розвалювався на очах, проте не зрослося.
- «Кілька разів «Версаль» опинявся на межі. Але тоді він практично помер», - згадує Рірдон. А реанімувати його вдалося з допомогою продюсера Енн Томопулос (Anne Thomopoulos), яка була виконавчим продюсером «Борджіа», а також «Рима». Саме вона зайнялася пошуками нових шоураннерів.
2013
- Пошуки Енн мали успіх: вона привела на проект сценаристів та шоураннерів Симона Міррена (Simon Mirren) і Девіда Волстенкрофта (David Wolstencroft). «Уся чуттєвість, сексуальність та енергія влади «Версаля» - їхня заслуга», - підкреслює Рірдон.
- Нові шоураннери нарешті визначають загальний вектор проекту, і в Лондоні розпочинається кастинг. «Цей процес ускладнювався тим, що деякі партнери хотіли залучити до проекту великі зіркові імена, але з фінансових міркувань довелося знизити їхні бажання до реалістичніших», - згадує Гевін. У підсумку «Версаль» отримав двох «відносних» міжнародних зірок: Джорджа Благдена (серіал «Вікінги» та фільм «Знедолені»), що зіграв Короля-Сонце, й Олександра Влахоса (серіал «Мерлін»), який втілив на екрані брата Людовика XIV, герцога Філіпа Орлеанського. А решта касту підбиралася з хороших, проте маловідомих у світовому масштабі акторів.
2014
- Пізньої весни в Парижі починаються зйомки. І це були ДУЖЕ масштабні зйомки.
- Крім самого Версаля були задіяні такі локації, як садиба Во-лє-Віконт, замки П'єрфон, Віні, Лесіні, палаци Мезон-Лаффіт, Жанврі, Шан-сюр-Марн і Со.
- За даними The Guardian, загальний бюджет першого сезону склав 30 млн євро. І 12% бюджету дісталося департаменту, який займався костюмами та декораціями, аби зробити серіал максимально красивим й історично достовірним.
2015
- 16 листопада відбулася прем'єра серіалу на французькому Canal+ та канадському Super Channel.
Бюджет і структура копродукції
Будувати Версаль - нехай то палац чи серіал - дуже-дуже дорого.
За даними Вікіпедії, загальна сума, яка за 50 років пішла на створення Версаля-палацу, склала 25 млн 725 тис. 836 ліврів (1 лівр дорівнював 409 г срібла). Коректно перерахувати це відповідно до сучасної вартості практично неможливо, а тому діапазон версій розходиться: від 4,3 млрд євро - через «посередні» 37 млрд євро - до абсолютно фантастичної цифри 259,56 млрд євро.
Із «Версалем»-серіалом простіше: один епізод першого сезону коштував $3 млн 150 тис. (близько 2,8 млн євро), другого - $3 млн 200 тис. (близько 2,9 млн євро). Усього в кожному сезоні по 10 серій.
А щодо третього - фінального - сезону, то його цифри Рірдон не назвав, адже на цьому етапі компанія Incendo вже не брала участі у проекті.
«Коли йдеться про такий високобюджетний проект, як «Версаль», тобі просто необхідно шукати додаткові джерела фінансування», - підкреслює Гевін. Тому серіал від початку розглядався як копродукційна історія.
Партнерство Франції та Канади на проекті будувалося у співвідношенні 80% до 20% відповідно. Якщо говорити про частки конкретних компаній, то вони мали такий розподіл: Zodiac Fiction - 40%, CAPA Drama - 40% й Incendo - 20%.
Співпраця двох країн над серіалом регулювалася міждержавними угодами - договором про копродукцію на кшталт того, що підписали Канада та Україна в липні цього року.
За словами Рірдона, Канада пильно стежить за всіма умовами, які мають бути виконані, аби проект вважався копродукцією. Регулюється все: розподіл вкладень із боку партнерів, питання дистрибуції, хто які ризики несе тощо. При цьому він підкреслює: «Канада - прекрасна територія з погляду отримання soft money. Вся індустрія побудована навколо тези: в Канаді ти повинен робити канадський продукт для канадської аудиторії. Інакше країну культурно поглинуть Сполучені Штати. Тому локальне виробництво дуже підтримує канадський уряд».
Компанія Incendo мала забезпечити 20% загального бюджету «Версаля» (тобто близько $600 тис. на кожний епізод двох сезонів). Завдяки державній підтримці близько 35-38% коштів прийшли саме як soft money. І це притому, що у виробництві «Версаля» Incendo здебільшого відповідала за VFX та постпродакшен (хоча робота канадських акторів, режисерів і композиторів також враховувалась у загальних витратах).
Продажі: sex sells! Але не скрізь
Канадські продажі «Версаля» спочатку йшли дуже добре. Перший сезон був проданий на Super Channel (Рay-TV) із 18 місяцями ексклюзивних прав. Однак після прем'єри першого епізоду телеканал раптово... оголосив про банкрутство. В результаті Super Channel випустив в ефір усі 10 серій першого сезону, але заплатив лише третину ліцензійних відрахувань. Паралельно канадський мовник Citytv (безкоштовне телебачення) також придбав п'ятирічні права на проект.
Incendo довелося екстрено шукати заміну Super Channel. Нею стали Рay-TV-мовники The Movie Network та Super Ecran (після ребрендинга 2019 року - Starz у складі Bell Media). Вони замінили Super Channel у 18-місячній угоді й отримали ексклюзивні права на такий самий термін на другий сезон серіалу.
Другий сезон також придбав і Citytv - знову на п'ять років. Але мовник відразу попередив, що третій сезон не купуватиме, адже через «перезмінки» ексклюзивних правовласників він опинився в ситуації, коли, маючи на руках два сезони серіалу, на той момент жоден із них не міг випустити в ефір.
Щодо світових продажів, то за глобальну ліцензію «Версаля» відповідала компанія Zodiak Rights. Для неї критично важливим був продаж серіалу до Великобританії, на канал BBC Two, аби потім поліпшити свої шанси для виходу на американський ринок (платформи Netflix та Ovation).
«Щойно BBC Two придбали серіал, його «кредитоспроможність» в очах міжнародних бродкастерів зросла, так само як і ціна прав на нього», - підкреслює Рірдон. У підсумку «Версаль» став справжнім міжнародним хітом, який був проданий у 140 країн світу.
«Те, що бум OTT-платформ припав саме на період виходу «Версаля», - ще одна запорука успіху проекту, - акцентує Рірдон. - Шоу дуже добре проявило себе в системі Рay-TV, а от у безкоштовних показів рейтинги були посередні як для канадських драматичних серіалів. Для традиційного безкоштовного ефірного телебачення «Версаль» виявився занадто сексуальним і відвертим». Що ж, як то кажуть, sex sells. Та як виявилось - не все, не завжди і не скрізь.
