Netflix, Amazon, Disney Plus, який готується до виходу... У сфері споживання відеоконтенту загалом, та й телевізійного і кіноконтенту зокрема, відбувається справжнісінька революція. Точніше, вже відбулася - тільки наслідки довгограючі. І хоча дослідження показують, що традиційне ТБ, як і раніше, лідирує з погляду охоплення рекламою, чи дійсно її дивиться - а правильніше сказати, бачить - стільки споживачів? А скільки користувачів уже перевели телевізор у категорію «фону» повсякденного життя та реального споживання контенту на інших пристроях? Хто з ким бореться: мовники з VoD чи навпаки?
Наразі, здавалося б, виграють лише творці контенту, котрі фактично отримують більше майданчиків для дистрибуції. Але чи це так? Як часто європейські стрічки потрапляють до каталогу міжнародних SVoD-сервісів за межами країн, де знімалися? І чи потрапляють узагалі? Про поточні реалії та перспективи ми розповімо в цьому матеріалі, ґрунтуючись на результатах звіту Європейської аудіовізуальної обсерваторії (тут і надалі - дані дослідження за червень 2019 року).
Загальна картина
Усього в дослідженні проаналізовані 79 версій сервісів відео за запитом у 21 країні: Amazon Prime Video (США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Малайзія, ОАЕ, Сінгапур, Єгипет, Мексика, Японія, Індія, Росія, Туреччина), Britbox (Канада, США), HBO GO (Сінгапур, Бразилія, США), Netflix (ОАЕ, Єгипет, Саудівська Аравія, Австралія, Аргентина, Нова Зеландія, Індонезія, Бразилія, Малайзія, Канада, Мексика, Філіппіни, Сінгапур, США, Таїланд, Індія, ПАР, Росія, Японія, Туреччина), Claro Video (Аргентина, Бразилія, Мексика), Foxtel Now (Австралія), Hooq (Індонезія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, Індія), Lightbox (Нова Зеландія), CBS All Access (США), Neon (Нова Зеландія), CraveTV (Канада), Starz Play (ОАЕ, Єгипет, Саудівська Аравія, США), Hotstar (Канада, США й Індія), Stan (Австралія), Hulu (США та Японія), Wavo (Єгипет, Саудівська Аравія, ОАЕ), Showtime Anytime (США), Sundance Now (Канада), Super Channel (Канада), Viu (Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд та Індія), Eros Now (Індія), ivi (Росія), iQiyi (Китай), Tencent Video (Китай) і Youku (Китай).
Дослідники ідентифікували 51 973 унікальні тайтли - фільми, що не дублюються в бібліотеках різних SVoD-сервісів або в різних версіях тієї самої послуги. Це й ігрові, і документальні, й анімаційні, і будь-які інші стрічки, розміщені в розділах «кіно/фільми» відеосервісів. Сумарно на частку ідентифікованих стрічок виробництва ЄС і США припадає половина:
!-01.png)
* Під EUR OBS слід розуміти Албанію, Вірменію, Боснію і Герцеговину, Швейцарію, Грузію, Ісландію, Ліхтенштейн, Чорногорію, Північну Македонію, Норвегію, Росію та Туреччину
При цьому дослідникам не вдалося ідентифікувати приналежність ще 10 064 унікальні тайтли, оскільки вони не були зазначені в базах даних на зразок IMDb, LUMIERE та TMDB. Тож до звіту вони не ввійшли, але важливо розуміти, що реальна картина все ж таки має дещо інший вигляд.
Щодо частки європейських стрічок у складі згаданих SVoD-сервісів, то ситуація наступна:
!-03.png)
Хто виробляє на експорт найбільше
Більшість фільмів виробництва ЄС, які потім «курсують» світом у бібліотеках SVoD-платформ, знімають лише в п'яти країнах співдружності (якщо враховувати в копродукційних проектах тільки країну-мажоритарного продюсера). Найбільшим постачальником виступає Великобританія з показником 38% усіх тайтлів виробництва ЄС. Наступними йдуть Франція з 18%, Німеччина з 12%, Італія з 11% та Іспанія з 6%. Таким чином, на частку п'яти цих держав припадає 85% усіх європейських стрічок.
!-02.png)
Іще 11% припадають на частку семи країн: Ірландія, Бельгія, Австрія, Нідерланди, Данія, Швеція, Фінляндія. Для інших країн ЄС експорт тайтлів залишається чимось на кшталт таємного і доволі рідкісного ритуалу. Надії вони покладають переважно на Netflix та Amazon.
Куди європейські фільми закуповують найчастіше
У Північній Америці (16 відеосервісів) і Китаї (3 відеосервіси) перебувають найбільші бібліотеки фільмів виробництва ЄС - 4095 та 2585 унікальних тайтлів відповідно. Далі йдуть Росія (3 сервіси) і Нова Зеландія (8 сервісів) із показниками 1813 та 1644 тайтли. Цікаво, що лідером є не Netflix, а Amazon: останній нараховує 3281 європейський тайтл у каталозі на території 14 країн, тоді як у Netflix - лише 1816 тайтлів у 20 локальних каталогах.
Середній показник потенціалу експорту стрічок європейського виробництва - тобто їхнього обсягу від загального каталогу SVoD-платформ - тримається на позначці 15% по світу. Однак, як свідчить наведена нижче таблиця, показник істотно варіюється залежно від території:
Середня частка* фільмів виробництва ЄС у каталогах SVoD-сервісів за регіонами, %
|
Туреччина |
22,4 |
|
Росія |
21,3 |
|
Латинська Америка |
18,6 |
|
Близький Схід |
18 |
|
Північна Америка |
17,3 |
|
Австралія і Нова Зеландія |
16,4 |
|
ПАР |
15,6 |
|
Південно-Східна Азія |
12,7 |
|
Китай та Японія |
12,4 |
|
Індія |
8,1 |
*рахуючи ті фільми, що вдалося ідентифікувати
Вищому показникові сприяє культурна та/або мовна близькість, як, приміром, у випадку з Іспанією і країнами Латинської Америки. Або Австралією та Новою Зеландією. Неменшою мірою важлива й географічна близькість, що стосується держав Близького Сходу і Азії, зокрема Індії. Як видно з таблиці вище, в Індії популярність європейських тайтлів не така висока, натомість ця країна активно експортує свої стрічки за кордон. Локальні SVoD-гравці не надто зацікавлені в контенті виробництва ЄС, і навіть показник у 8,1% завдячує міжнародним платформам - тим самим Netflix та Amazon.
Британські стрічки найбільше представлені у каталогах Північної Америки, ПАР, Індії, Південно-Східної Азії, Австралії і Нової Зеландії. Французькі - на Близькому Сході, в Туреччині, Китаї та Японії. Іспанські - у Латинській Америці, що не дивно, але також і в Південно-Східній Азії. Італійські - переважно класика - найбільш «популярні» у Північній Америці. А німецькі мають приблизно однаковий попит у всьому світі.
!-04.png)
Якщо брати до уваги ТОП-5 стрічок виробництва ЄС, то іспанські фільми, попри найменшу присутність у каталогах, циркулюють у світі частіше за інших - середній показник 5,3 каталогу відеосервісів. Далі йдуть британські стрічки - 3,4 каталогу SVoD, і французькі - 3,2. Німецькі та італійські фільми просуваються складніше - 2,8 та 2,1 відповідно.
У середньому тайтл виробництва ЄС присутній у каталозі SVoD-платформ на території принаймні трьох країн. А тайтли країн із невеликим обсягом національного виробництва з бібліотек локальних відеосервісів - Швейцарії, Болгарії, Кіпру та Хорватії - можуть набути широкого поширення, якщо потраплять до каталогу того самого Netflix. Наприклад, стрічки Швейцарії можна в середньому побачити у SVoD-каталогах семи країн.
Cui bono
З урахуванням введення в Україні рібейтів, а також з огляду на зростаючий інтерес у створенні типових копродакшенів з українськими продюсерами з-за кордону (хоча вже і без рібейтів), для нашої індустрії було б непогано привернути увагу продюсерів ТОП-5 найбільших ринків ЄС. Тим паче що такий досвід уже є. Приміром, серед нещодавніх проектів можна виділити бойовик «Холодна кров» (Cold Blood Legacy), який знімався Україною, Францією та Бельгією, а історична драма «Захар Беркут», що наразі йде в національному прокаті, - взагалі копродакшен України і США.
Спільний фільм - не просто відомі закордонні актори та інвестиції у валюті, але ще й імідж України. Більше майданчиків дистрибуції, більший прибуток. Українське кіновиробництво нарешті має всі шанси перетворитися на бізнес у повному розумінні цього слова.
