Авторка колонки - Ліза Сміт, засновниця продакшена TABOR і режисерка, що має у творчому портфоліо нагороду Berlinale Generation KPlus за документальний фільм «Школа номер 3» (2017).
***
Я зняла два документальні фільми («Петро Цимбаліст», «Школа номер 3») та один ігровий короткометражний (Solitude). Наступна історія потребувала вже повнометражної форми. І, аналізуючи свої помилки в сценарії короткого метру, я вирішила писати повнометражний скрипт поступово в сценарних майстернях, аби історія була добре збудована та пропрацьована.
Тож протягом останніх двох років я працювала над сценарієм повнометражного ігрового фільму «Вакуум», який зараз перебуває на завершальній стадії девелопменту. «Вакуум» оповідає про археологиню, що приїздить до міста дитинства, аби владнати справи після зникнення батька. Розв'язуючи проблеми, вона й сама не помічає, як поступово дедалі більше розчиняється у світі, котрий прагнула забути. Продюсерка фільму - Олександра Костіна.
Для розроблення сценарію я брала участь у сценарних майстернях Terrarium (Київ, Україна), The Write Retreat (Майорка, Іспанія), TorinoFilmLab Extended (Турин, Італія) та Midpoint Feature Launch.
До речі, «Вакуум» отримав нагороду як найкращий фільм на кіноринку Connecting Cottbus 2020 року, що відчинило нам багато дверей: акредитація на Cannes Producers Network 2021, презентація фільму ключовим європейським експертам кіноіндустрії та грошовий приз. Ми потрапили на цей індустріальний пітчинг, бо отримали нагороду в індустріальній секції Eastern Promises Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах, коли розробляли сценарій у лабораторії Midpoint Feature Launch 2020.
Міжнародні сценарні лабораторії бувають різного формату: сценарні ретріти, програми написання сценарію на цілий рік, короткі інтенсиви. Але спільна риса - вони допомагають у розробленні від ідеї до синопсису або готового сценарію.
Тож навіщо брати участь у сценарних лабораторіях?
- Розуміння актуальних європейських проектів на стадії девелопменту
Проект вашого майбутнього фільму отримає міжнародну експертизу та буде відібраний нарівні із сильними проектами з усього світу, з якими ви можете познайомитись на стадії девелопменту. Це, з одного боку, розуміння контексту руху сучасного авторського кіно, а з іншого - розуміння для автора, що його історія працює не тільки в локальній бульбашці.
- Глибока співпраця команди майбутнього фільму вже на етапі девелопменту
Якщо проект стане учасником міжнародної лабораторії, це означає, що сценарист, режисер (який у разі авторського кінематографу часто сам пише сценарій) і продюсер разом візьмуть участь у спільному розробленні. Це приведе до глибокої співпраці команди майбутнього фільму вже на етапі девелопменту. Під час розроблення проекту члени команди (сценарист, режисер, продюсер) краще розуміють один одного, історію, художні рішення, можливості промоції та навіть бюджет, бо під час воркшопів команда занурюється в кожен аспект майбутнього фільму. Це допомагає по-справжньому спрацюватися вже на першому етапі роботи та порозумітись у майбутньому.
- Пітчинг міжнародним експертам кіноіндустрії
Майже в кожній майстерні учасники пітчингують свій проект. Перед цим часто проходять консультації щодо пітчу з тьюторами. Це дозволяє потренуватись у презентації майбутнього фільму та, можливо, виграти нагороду. Нагороди бувають фінансові й нефінансові: наприклад, такі, що надають право участі в міжнародних кіномаркетах, послуги з PR, розроблення промостратегії тощо.
- Промо проекту в міжнародній спільноті вже на стадії девелопменту
Селекцію проходять зовсім небагато українських проектів, тому це привертає увагу спільноти та медіа. Часто воркшопи проводяться на великих міжнародних фестивалях, де в авторів фільму є можливість нетворкінгу з колегами, відвідування різних лекцій та івентів. Після проведення пітчингу відбуваються зустрічі з потенційними копродюсерами, партнерами, сейлзагентами та відбірниками фестивалей, які дізнаються про проект та стежать за ним у майбутньому. Наприклад, на програмі Midpoint Feature Launch перша сесія відбувається під час фестивалю в Трієсті, а друга - на фестивалі в Карлових Варах.
- Розроблення універсальної історії, актуальної не тільки для українського контексту
Історія ретельно пропрацьовується залежно від етапу, на котрому перебуває проект (синопсис, тритмент або драфт сценарію). Але відбувається не лише доопрацювання історії: робота з міжнародними тьюторами допомагає побачити, які теми, лінії та деталі спрацюють тільки в українському контексті, а що зрозуміле та близьке європейській аудиторії. Наприклад, можуть звернути увагу на конкретне слово в діалозі, яке має декілька значень, або жарт - те, що може бути зрозумілим лише носію мови та не зчитуватись іноземною аудиторією.
- Фідбек від колег з Європи
Колеги в групі з різних країн і контекстів можуть дати вам більше для розвитку історії та фільму, ніж усі воркшопи, адже саме в таких вузьких творчих групах відбувається справжня хімія: обговорення, отримання фідбеку та, можливо, народження майбутнього співавторства або партнерства.
- Головне - інструменти, які допоможуть вам у роботі над сценарієм
Поділюся з вами нотатками зі своїми роздумами та порадами від тьюторів, з якими мені пощастило розробляти сценарій від ідеї до написаного драфту (це Резван Редулєску, Дьюда Газдаг та Іво Трайков).
1. Завжди пишіть про те, що ви знаєте. Коли не знаєте - зробіть документальний ресьорч. Шукайте прототипів героїв, відвідуйте локації, які описуєте. Якщо у вашій історії продається квартира - подивіться ціни на квартири. Ресьорч завжди наштовхне на нові ідеї, рішення, а головне, надасть історії точності та деталей.
Наприклад, уже на етапі розроблення сценарію ми з оператором-постановником (В'ячеслав Цвєтков) подивилися специфічні локації для фільму - давньогрецьке місто Ніконій в Одеській області. Воно, на жаль, не є заповідником, як, наприклад, Ольвія, і тому розграбоване чорними археологами. Аби зрозуміти, як у нашій країні працює ринок чорної археології, я знайшла чорного археолога, котрий згодився зі мною спілкуватись. Без диктофона, щоправда, але він дозволив прийти з ним на блошиний ринок, де я записала їхні діалоги, побачила реальні ситуації та людей.
2. Ту саму подію можна показати через дороговартісну для бюджету сцену, а можна передати малою формою - деталлю, світлом, словом.
3. Коли ви виписуєте саме сюжетну лінію ще на рівні тритменту, варто обирати такі події, що рухають дію вперед.
4. Ведіть щоденник із нотатками про майбутній фільм і дайте собі в ньому свободу: записувати деталі, запахи, вирази облич. Цей щоденник, коли автор сценарію - це режисер, згодом перевтілиться в те, що називають director’s note.
5. Увесь час ставте собі питання: про що сцена, яка у ній колізія, як змінюється персонаж?
6. Працюйте зі страхом перед білим папером. Для таких моментів теж є цікавий лайфхак. Поставте таймер. Перші три хвилини пишіть потоком від себе, продовжуючи речення: «Сьогодні зранку, зайшовши до кімнати, я...» Коли спрацьовує таймер, зупиняйтеся. Далі ви продовжуєте писати таким самим потоком, але тепер від свого персонажу. Початки речення можуть бути різними, їх можна заготовити для себе, відштовхуючись від історії. Наприклад: «Того дня, коли не стало моєї матері…»
7. Пишіть біографію ваших персонажів від народження до моменту початку історії. Додавайте персонажам реальні риси людей, знайомих вам. Добирайте фото.
8. Працюючи над конфліктом в історії, напишіть два листи від обох учасників конфлікту (наприклад, від доньки - матері, а потім від матері - доньці, якщо це родинний конфлікт).
9. Створіть дошку з картками-сценами. Це допоможе вам побачити структуру збоку та дасть змогу монтувати (переставляти місцями, прибирати зайве або додавати те, чого бракує) ще не етапі сценарію.
10. Коли відчуваєте, що застрягли в сцені, спробуйте уявити протилежну за значенням сцену, ніби поміняти плюс на мінус. Це точно подарує нові деталі й рішення та дозволить рушити з місця.
11. Спробуйте викинути зі сцени всі діалоги. Це змусить вас виявити той самий зміст через дію або атмосферу.
12. Опрацюйте головного героя:
- знайдіть його want - те, чого персонаж хоче досягти;
- знайдіть need - про що персонаж може не знати спершу, але насправді потребує. Наприкінці історії він, найімовірніше, знайде його;
- розберіть шари мотивації: що персонаж сам сприймає як свою мотивацію і що він від себе приховує;
- поверніться на початок історії або сцени, уявіть себе на місці персонажу та пройдіть кожну ситуацію в його шкурі.
На завершення хочу ще раз підкреслити, що сценарні майстерні відкривають величезну кількість інструментів та можливостей для авторів і команди: від конкретного опрацювання сценарію до зустрічей з майбутніми партнерами та навіть фондами фінансування. А крім цього, поза часом карантину на вас чекають подорожі та зустрічі з дивовижними людьми з усього світу.
