«Я здавав тест на COVID вісім разів за три тижні», - каже спеціальний спортивний кореспондент Getty Images Аль Белло (Al Bello), згадуючи, як у серпні-вересні минулого року знімав тенісний чемпіонат US Open. Та коли видається, що Аль скаржиться, то це геть не так. Навпаки - тішиться. Адже знімати, нехай і з обмеженнями, для фотографа-репортажника куди ліпше, ніж не знімати взагалі.
Складно повірити, але низці локдаунів і карантинів по всій планеті, що почалася в середині березня 2020-го, вже рік. За цей час світ навчився жити по-новому. Представники багатьох спеціальностей підлаштувались, перебудувалися й адаптувались, але деяким професіям довелося складніше за інших. Професія фотографа-репортажника - одна з них: вона просто немислима без подій - і без можливості доступу до них.
«Я буквально щодня розмовляю з різними багатообіцяючими фотографами та повторюю їм: ви маєте через це пройти - не зупиняйтесь, продовжуйте придумувати нові творчі ідеї, навіть коли доведеться влаштуватись на роботу, що виходить за межі вашої професії. Я знаю кілька справді добрих фотографів, котрим потрібно заробляти на життя, і вони зараз водять Uber - така нинішня реальність», - каже Аль Белло. Стати водієм таксі, звісно, не єдине розв'язання проблеми. А які ще є варіанти - розглянемо на прикладі найбільшої цифрової медіаплатформи Getty Images і фотографів, що з нею співпрацюють.
Портрети в Zoom і тренування на балконі
«Наша історія висвітлення спортивних подій - це понад 25 років інновацій, та ніколи раніше ми не стикалися з таким викликом, як зараз», - каже Кен Майнардіс (Ken Mainardis), старший віцепрезидент Getty Images із питань контенту. Як же компанія впоралася з цим викликом? Передусім - завдяки креативності.
«Нам неймовірно пощастило, наша команда фотографів - чудові сторітелери, і вони використали ізоляцію як можливість розширити свої творчі межі та віднайти нові способи знімати цікавий контент, - пояснює Кен. - Завдяки добрим взаєминам, що склалися за довгі роки, наші фотографи - звісно, дотримуючись соціальної дистанції - змогли зафіксувати, як спортсмени-професіонали всього світу адаптувалися до тренувань удома». Так, на платформі Getty, наприклад, з'явились репортажі про те, як учасники збірної Великобританії з академічного веслування тренувалися у своїх садках і на балконах, а тріатлоністи здійснювали запливи в дитячих басейнах на задньому дворі.
Поллі Свонн, яка виступала у складі британської збірної з академічного веслування на Олімпійських іграх, тренується вдома під час локдауну/Photo by Jeff J Mitchell/Getty Images
Розширити межі доступного контенту допомогли й технологічні інновації. «Щойно ввели локдаун і всі «переїхали» в Zoom, наші фотографи побачили можливість перейти на віртуальну фотографію. Наприклад, ми провели для УЄФА сеанс портретної Zoom-зйомки Тібо Куртуа (бельгійський футболіст, воротар іспанського клубу «Реал Мадрид» і збірної Бельгії. - MBR). А також зафіксували за допомогою віртуальної фотографії кілька цифрових заходів. Один із них - One World: Together At Home Global Citizen, історична подія світового масштабу на підтримку медичних працівників та ВООЗ», - згадує Майнардіс.
Портретна Zoom-фотосесія Тібо Куртуа/Photo by Michael Regan - UEFA/UEFA via Getty Images
Ще одним вектором доступного спортивного контенту став кіберспорт. До речі, за словами Майнардіса, на час настання пандемії Getty Images працювала над стратегією щодо кіберспорту вже понад два роки, давно визначивши для себе цей напрям як зону зростання. На початку літа-2020 платформа оголосила про партнерство з Polyphony Digital Inc - японською компанією, що спеціалізується на розробленні відеоігор: Getty виступила як ексклюзивне фотоагентство світової програми кіберспортивних змагань із перегонової гри Gran Turismo.
До того ж компанія стала партнером W Series Esports League, першої офіційної жіночої ліги перегонових симуляторів, а також - партнером чемпіонатів із суперпопулярної рольової гри League of Legends. «Переїзд до кіберспортивного світу видався мені цілком природним, - коментує Кен Майнардіс. - У нас є професійні фотографи світового класу, що спеціалізуються на автоспорті, які нині можуть поділитись своїм досвідом і знімати захоплюючий ігровий контент, котрий ми поширюємо серед наших клієнтів у всьому світі. Ми побачили, що цікавість до кіберспорту під час локдауну зростала за експонентою, й очікуємо, що ця тенденція збережеться».
Photo by Clive Rose - Gran Turismo/Gran Turismo via Getty Images
Але що все ж таки зі «звичайним» спортом? Коли змагання нарешті відновились, фотографам довелося зіткнутись із безліччю нових обмежень. «Раніше наші фотографи перебували у привілейованому становищі, в безпосередній близькості від місця дії - просто на краю ігрового поля, - але в деяких видах спорту тепер це неможливо через дотримання правил двометрової відстані до спортсменів, - розповідає Кен. - Зворотним боком цих обмежень стало те, що фотографам довелося виявляти творчий підхід і пристосовуватись до зйомки з інших ракурсів і позицій. Хоча, звісно, нам хочеться, аби фотографи висвітлювали спорт із найліпших ракурсів і на найліпшому тлі, новий підхід до зйомок надав знімкам іншого вигляду та відчуття. Таким чином, показуючи спортивні заходи в незвичних ракурсах, ці світлини стають не просто репортажами з подій, а й своєрідними документами нинішнього дивного часу».
Об'єктив - більший, від спортсменів - подалі
Про те, як це - знімати спорт у таких умовах, - найкраще може розповісти той, хто, власне, його знімає. «Тести на COVID, перевіряння температури, нескінченне заповнення якихось форм, повсякчасне носіння маски» - так описує нинішні будні спортивного фотографа Аль Белло. За його словами, минулого року, наприклад, на матчі НХЛ допускали лише одного фотографа (хоча раніше на таких заходах працювала ціла команда). «В нас було по одному фотографу в кожному місті, де відбувалися матчі НХЛ, і їм довелось провести 14 днів на карантині в готельному номері. Це нудно», - зізнається Аль. Так само було й на турнірах US Open: за словами Белло, зазвичай їх висвітлюють від восьми до десяти фотокореспондентів агентства, а тут сам Аль знімав усі денні матчі, а його змінник - вечірні змагання, і все.
«Нам узагалі заборонялося заходити до ігрової зони - чи то баскетбольний майданчик, бейсбольне або футбольне поле, - навіть до початку матчу. Фотограф має бути далеко від спортсменів: на трибунах, поза ігровою зоною. Тож це справжній виклик - довести, що ти професіонал, здатний придумувати нові ракурси та способи роботи. Я зараз використовую справді потужні телеоб'єктиви й зі шкіри пнуся», - розповідає Белло.
Аль Белло (праворуч) і його напарник Метью Стокман удвох висвітлювали весь US Open/Фото - instagram.com/albello55
«Не стану брехати - фрілансерам у спортивній журналістиці зараз непереливки, - визнає Аль Белло. - Причина в тому самому обмеженні допуску: на заходи не акредитують стільки фотографів, як раніше. В результаті роботи майже не лишається. І коли ви працюєте в одному з великих агентств - як я, - то вам пощастило».
Утім, навіть попри це, Алю теж довелося викараскуватись, шукати нові теми та підходи. «Я став допомагати команді Getty News, хоча ніколи раніше не робив такого контенту, - розповідає він. - Наприклад, знімав фоторепортажі про самостійні локдаун-тренування боксерів, висвітлював роботу фітнес-клубів у режимі карантинних обмежень і знайшов багато інших тематичних новин. Треба вміти адаптуватися».
Гнучкість - сестра таланту
Бажаючи підтримати репортажників, минулого року платформа Getty Images виділила $40 тис. на гранти для фотографів, які знімали під час пандемії. Загалом обрали вісім переможців - із Бразилії, Німеччини, Ірану, Колумбії, Лівану, Італії, Перу та Китаю, - кожен з яких отримав по $5 тис. за свій проект. Це стало частиною масштабної багаторічної грантової програми Getty Images, від часу створення котрої вже виділено $1,7 млн на підтримку фотографів і кінематографістів, і брати участь в якій можуть охочі з усього світу, включно з Україною.
Робота одного з переможців - фотографа Дієго Ібарри, що мешкає в Лівані: його об'єктив зафіксував скорботних жителів Бейрута після вибуху в порту/Photo by Diego Ibarra Sanchez/Getty Images
Грантова підтримка - непогана підмога у важкі часи. Та все ж таки найкорисніша якість для фотографа-репортажника у складних умовах - навіть не стільки талант, що дозволяє виділитися серед інших, скільки вміння бути гнучким, здатним підлаштуватись під нові реалії. Так, коли для фотографів, які спеціалізуються на спорті, з'явилися мінімальні можливості працювати за профілем, то репортажники, що висвітлювали світське життя, досі лишаються не при справах.
Один із них - Артуро Холмс (Arturo Holmes), ентертейнмент-фотограф Getty Images, який протягом останніх п'яти років робив для агентства fashion- і lifestyle-зйомки, репортажі з червоних доріжок, різноманітних світських і спортивних подій. І на жаль, під час пандемії знімати йому геть нема чого. Але Артуро не розгубився: свого часу він починав як вуличний фотограф - і тепер згадав минуле. Холмс вийшов на вулиці рідного Нью-Йорка і став знімати звичайних перехожих у незвичайних карантинних обставинах. «Я повернувся до свого коріння. І знаєте, це було класно. Я згадав, що таке креативність і творчість, - каже він. - Коли почалась пандемія, відчув, що просто не можу сидіти в чотирьох стінах: мені треба вийти на вулицю. Це стало своєрідною терапією: я хотів не просто знімати - я хотів зустрічати людей, рухатися, реалізувати свою пристрасть до мистецтва. І щоразу, коли чув клацання свого фотоапарата, це була та сама мить - мить самореалізації».
Через повернення Артуро до його коріння світові на пам'ять про дивну карантинну весну-2020 лишилися вражаючі атмосферні фото Нью-Йорка - міста, що звикло до невпинного руху, а тут змушене було завмерти. І рівно так само завдяки його колегам-репортажникам по всій планеті, які зуміли виявити креативність і не опустити рук навіть у найскладнішій ситуації, світовий потік створення фотоконтенту в пандемію нехай і сповільнився, але не зупинився.
Таким побачив карантинний Нью-Йорк Артуро Холмс/Photo by Arturo Holmes/Getty Images
