Нова українська влада досить серйозно ставиться до реформування української кіногалузі. З одного боку, це більш ніж логічно, адже і сам президент, і велика частина нових можновладців – вихідці з продакшен-бізнесу. З іншого ж боку, будь-кому на ринку зрозуміло, що питання реформування взаємин між державою та виробниками аудіовізуального контенту назріло вже давно. Особливо щодо державної підтримки національного аудіовізуального сектора. Існуюча нині грантова система державного субсидіювання окремих стрічок, м’яко кажучи, не йде у ногу з часом і не відповідає загальноприйнятим європейським та світовим практикам.
Це не означає, що в інших країнах немає систем пітчингів та грантів – вони є. Причому гранти виділяють як урядові організації (аналоги наших Мінкульту, Держкіно або Культурного фонду), так і численні регіональні й місцеві кінофонди, міжурядові та громадські організації. Коли йдеться про «відставання» нашої системи держпідтримки, ми насамперед говоримо про досі нереалізовану схему відшкодування іноземним виробникам частини кваліфікованих витрат на виробництво. Закон, що передбачав введення так званих кеш-рібейтів на рівні 16,6%, був ухвалений парламентом ще 2017 року, однак на практиці так і не запрацював. 12 вересня новий склад Верховної Ради ухвалив у першому читанні за основу зміни до Закону «Про державну підтримку кінематографії в Україні», які передбачають запровадження кеш-рібейтів для іноземних виробників аудіовізуального контенту на рівні 25-30%. Хочеться сподіватись, що справа таки зрушила з мертвої точки і в майбутньому європейські та голлівудські продюсери масово приїздитимуть до нашої країни на зйомки. Тим паче нова влада вже встигла анонсувати створення в Києві центру кіновиробництва (деталей, утім, ніхто не розголошував).
Але від надій та сподівань на світле майбутнє українського кіно- та телевиробництва повернемось до екскурсу в історію фінансових взаємовідносин держави та кіноіндустрії. Не можна сказати, що за останні два десятки років були періоди, коли держава взагалі не допомагала національному кіносектору – гроші виділялися регулярно. При цьому були свої так звані злети і падіння. Останні, як показує українська практика, дуже щільно пов’язані з загальною економічною ситуацією в Україні та у світі. Після майже $3,5 млн, виділених із держбюджету на підтримку кіносектора 2003 року, політичні потрясіння Помаранчевої революції вилились у фактичне зменшення обсягів кіносубсидій до $2,2 млн. В абсолютних цифрах це, звісно, не таке вже й велике падіння (особливо зараз, коли обсяги фінансування аудіовізуального сектора зросли до кількох десятків мільйонів доларів), але у процентному співвідношенні це означало скорочення більш ніж на третину.
Світова економічна криза, що розпочалася 2008 року, боляче вдарила і по українській економіці, знецінивши курс гривні на 60%. Найочевиднішим підтвердженням того, що кіно в нашій країні завжди фінансувалося за залишковим принципом, є падіння обсягів держпідтримки з майже $9 млн у 2008 році до трохи більше ніж $0,5 млн – у 2009-му.
Зі зміною влади та обранням Януковича очільником країни ставлення до українського кіно змінилося: з непріоритетної галузі його записали у пріоритетну та почали виділяти в рази більші кошти на його підтримку. Тут хотілося б зауважити, що у доларовому еквіваленті режим Януковича – Азарова виділяв у свої останні роки не набагато менше, ніж режим Порошенка – Гройсмана. Зокрема, 2012 року українське кіно було профінансоване з державного бюджету на понад $17 млн, а 2013-го – майже на $16,5 млн.
Революція Гідності, втеча Януковича і повалення його режиму, напад Росії не могли не вплинути на обсяги фінансування українського кіно. Та навіть попри те, що скарбниця була майже порожня, а всі гроші йшли на армію, попри стрімку й потужну девальвацію гривні, про кіновиробників таки не забули: бюджетна підтримка галузі у 2014 році склала трохи більше $2,5 млн. Далі вона тільки зростала. 2017 року через Держкіно галузь була профінансована майже на $19 млн. А 2018-го до них додалися ще стільки ж через Міністерство культури, котре отримало 500 млн грн з бюджету на проведення так званого «Патріотичного пітчингу». Одним із найважливіших досягнень того пітчингу було включення до бюджетної програми фінансування не лише повнометражних ігрових, анімаційних, документальних і короткометражних фільмів, а й телевізійних серіалів. Фактично загальний обсяг фінансування кіно- та телеіндустрії минулого року сягнув 1 млрд грн – безпрецедентної для України суми (як у гривнях, так і в перерахунку на долари). Хоча слово «сягнув» у даному випадку не зовсім підходить. Якщо ще врахувати перші конкурси Українського Культурного Фонду, які припали на другу половину 2018 року, то разом із виділеними УКФ коштами загальний обсяг державної підтримки аудіовізуального сектора торік перевищив 1,1 млрд грн.
Цього року Мінкультові держава нічого не виділила, тож минулорічний щедрий «Патріотичний пітчинг», найімовірніше, став першим та останнім в історії. Проте бюджет Держкіно не зменшили і знову заклали на цей рік трохи більше 500 млн грн. Натомість суттєво збільшили бюджет УКФ: із 708 млн грн загального бюджету фонду 400 млн грн передбачені на фінансування розробки та створення аудіовізуального продукту. Тобто загалом у 2019 році держава планувала профінансувати національне кіно- і телевиробництво на 900 млн грн. Як воно буде насправді, побачимо вже після закінчення цього року.
Загалом, історія фінансування державою українського кіносектора (без урахування «Патріотичного пітчингу» та бюджетів УКФ) має такий вигляд:
Фінансова підтримка українського кіно з боку держави у 2001-2009 рр., млн грн
Фінансова підтримка українського кіно з боку держави (через Держкіно) у 2010-2018 рр., млн грн
Розуміючи, що сума державної підтримки у гривнях, виділена при курсі 5,05 грн за долар та при курсі 27 грн – це, як кажуть в Одесі, «дві великі різниці», ми вирахували суму держпідтримки за кожен окремо взятий рік у доларовому еквіваленті. Адже вважаємо, що обсяги державної підтримки кіносектора у доларовому еквіваленті є більш показовими (просто тому, що 137,4 млн грн у 2012 році насправді мало відрізняються від 505,5 млн грн – у 2018-му, а 250 млн грн у 2016 році – це значно менше 57,5 млн грн, виділених у 2007-му).
Для деяких років, коли курс долара протягом досить тривалого періоду був стабільним і фактично не змінювався, показники є точними до цента. Проте для інших (як то, до прикладу, 2009-й, 2015-й чи 2016-й), коли курс долара скакав і по декілька разів змінювався протягом одного року, ця сума є не такою точною. Позаяк вирахувана вона шляхом ділення асигнованої суми держпідтримки у гривнях на середньорічний курс долара за той чи інший рік.
Фінансова підтримка українського кіно з боку держави у 2001-2009 рр., $ млн
Фінансова підтримка українського кіно з боку держави (через Держкіно) у 2010-2018 рр., $ млн
