Здавалося б, черговий сезон нагород у кіноіндустрії - привід для радості за переможців, смутку за тих, хто програв, і наївних сподівань на те, що вже тепер на всіх фронтах галузі точно запанують добро, рівність і справедливість. Але не цього разу: не встигли ми надивитися на ошатних і не дуже селебріті на червоній доріжці премії «Оскар», як із голлівудських пагорбів повіяло тривогою. Місцева Гільдія сценаристів (WGA) оголосила: її члени перебувають на межі страйку, котрий може стати для індустрії ще болючішим, ніж страйк 2008 року. Що до цього призвело, до яких наслідків варто готуватись і чому в цих обставинах є не лише мінуси, а й плюси - розберімося.
Хочеш справедливості - страйкуй
Фото - Matthew Simmons/WireImage
Для початку спробуємо відповісти на перше запитання - як американська кіноіндустрія опинилась у сьогоднішній ситуації. Формально все почалося 1 лютого, коли президент західного крила WGA Девід Гудман заявив: сценаристи готові до рішучих дій. Коротенько про це MBR уже розповідав, проте цікаво, що в тому самому коментарі Гудман зазначив: насправді страйкувати ніхто не хоче - на те й він і крайній захід. Та й спрогнозувати ймовірність страйку, поки тривають перемовини, майже неможливо.
Дипломатично, чи не так? І все тому, що для самих авторів страйк - не прогулянка літнім полем ромашок, а час відсутності заробітку. До того ж досвідчені продюсери, пам'ятаючи 100-денну зупинку галузі 2008-го та навислу загрозу страйку 2017-го, доклали максимум зусиль, аби наступний бунт авторів пройшов для них із мінімальними втратами. Виданню The Hollywood Reporter вдалось з'ясувати, що практично всі великі гравці вже певний час зайняті накопиченням контенту на майбутнє: кабельні й ефірні мовники регулярно поновлюють дискусію про необхідність відмовитися від звичної перерви між закінченням роботи над одним сезоном проекту та написанням сценарію наступного (він, як правило, триває кілька місяців). А дехто, зокрема канал The CW, і геть уникає участі в сезоні пілотів, одразу замовляючи сценарії цілих сезонів нових шоу, котрі за необхідності можна буде швидко завести у знімальний період. Програмний директор НВО Кейсі Блойс теж не приховує, що найкраще для студії або каналу за умов близької бурі - це запастись якнайбільшою кількістю скриптів. Крім того, і НВО, й інші компанії дедалі частіше дивляться в бік сценаристів, що не мають стосунку до Голлівуду, адже Гільдія для них не указ.
Словом, на перший погляд страйк справді має не просто непривабливий вигляд для індустрії, але й малоефективний для самої Гільдії сценаристів - якщо продюсери вже запаслися скриптами, то навіщо їм відволікатись на проблеми авторів, у чиїх послугах найближчим часом не буде потреби? За відповіддю, втім, далеко ходити не треба: Голлівуд - величезна виробнича машина, кожен гвинтик котрої приносить величезні гроші, а будь-яка поломка неминуче виливається в коштовний ремонт. Простіше кажучи, коли сценаристи справді поставлять питання руба, то превентивні заходи лише замортизують удар, однак не вбережуть від нього на 100%. Передусім, як це вже траплялось 2008 року, постраждають щоденні late-night шоу, де запастися контентом наперед неможливо, потім під роздачу потраплять довгограючі серіали ефірних каналів, чиї сезони складаються з 22-24 епізодів, а згодом справа дійде й до повного метра, адже нескінченні сиквели, що сьогодні головують на всіх екранах світу, самі себе не напишуть.
Контент - король, та гроші дорожчі
В історії з потенційним страйком багато ввідних, але всі вони так чи інакше впираються у гроші. Точніше, в їхній розподіл. Якщо вивчити обставини, в яких опинялась індустрія напередодні кожного страйку сценаристів у минулому, то стає зрозуміло, що всі вони були своєрідними відповідями на реалії ринку, котрі змінилися. Так, 1960-го члени Гільдії вимагали виплат роялті від показів їхніх фільмів на ефірному телебаченні, 1973-го - від демонстрації кабельними каналами, 1988-го - від продажів відеокасет, 2008-го - від DVD-дистрибуції й інтернет-прокату, який тільки-но зароджувався. Тобто, щойно студії знаходили новий спосіб монетизації контенту, сценаристи відразу активізовувались і вимагали свій чесно зароблений шматок пирога. Ну а позаяк зараз ми перебуваємо в моменті, коли ситуацією рулять стримінгові платформи, напрошується висновок, що до нового бунту авторів підштовхує стрімкий розвиток потокового мовлення.
Це, проте, справедливе лише частково, адже кілька гострих кутів нової дійсності WGA й AMPTP (Асоціація продюсерів кіно і телебачення, що, по суті, представляє студійні інтереси) обійшли ще 2017-го. Тоді сценаристам вдалось домогтися збільшення базової гонорарної ставки на 3% на рік, мінімальних медичних і пенсійних відрахувань (по 0,5% на рік), гарантій восьмитижневого декрету, а також пропорційного перерахунку гонорарів для «коротких» шоу (менше 14 епізодів на сезон) і зростання авторських відрахувань із міжнародних продажів (на 3% щорічно).
У Гільдії сценаристів договір зразка 2017-го називали безумовною перемогою, хоча насправді він таким не був. По-перше, сторонам не вдалося досягти домовленостей щодо потокового мовлення: у заяві WGA згадувалось збільшення відрахувань від SVoD, хоча точні цифри скромно замовчувалися, а зростання виплат від AVoD (платформи з рекламою) і геть не було передбачене. По-друге, три роки тому сторонам не вдалось досягти компромісу у виробництві повного метра, і проблема так званої одноступеневої угоди (Single-Step Deal), що передбачала оплату лише одного драфту сценарію, так і лишилася нерозв'язаною. По-третє, незважаючи на деякі поступки щодо комедійних авторів, котрі працюють над форматами late-night (2017-го вони вперше в історії Гільдії почали отримувати відрахування з повторів і цифрових переглядів), питання їхньої неоціненності, якщо порівнювати з авторами драм, теж залишилось без чіткої відповіді. Судячи з нинішніх вимог WGA, цього разу вона намагатиметься домогтись реваншу за всіма пунктами.
Кому - криза, а кому - привід для радості
Фото - Bernd von Jutrczenka/picture alliance via Getty Images
Більшість гравців індустрії створення контенту ще пам'ятає наслідки страйку 2008 року та повторення кризи в жодному разі не хоче. Наслідки справді були болісними: за приблизними оцінками збитки галузі склали $2,5 млрд, ефірні канали були змушені покласти на полицю десятки серіалів, у результаті чого зіткнулися зі значним відтоком аудиторії, а кіноіндустрія відчувала відгомони страйку навіть через рік після його закінчення - влітку 2009-го у прокат вийшли «Квант милосердя», «Трансформери: Помста полеглих», «Люди Ікс: Початок. Росомаха» й багато інших стрічок, що знімались за недописаним сценаріями і тому були жорстко розкритиковані та не зібрали очікуваної каси. Крім того, у профільній голлівудській пресі поширена думка, що саме страх повторення історії 2008 року спрацював як запобіжник 2017-го - ось чому до страйку тоді справа не дійшла, попри сумнівні умови нової угоди.
З іншого боку, були й ті, хто з битви 12-річної давнини вийшов переможцем. Передусім свято прийшло на вулицю non-scripted форматів, головний з яких - «Сімейство Кардаш'ян» - дотепер уважають одним зі стовпів сучасних реаліті-шоу. Також у виграші «короткі» серіали: на кожну «Клініку» з її урізаними та «змазаними» через страйк останніми сезонами (особливо дев'ятим - про нього більшість шанувальників воліє не згадувати) припадають щонайменше одні 13-серійні «Божевільні», котрі не тільки забрали головний «Золотий глобус» 2008-го, а й на найближче десятиріччя задали тренд на невелику кількість епізодів у сезоні. Це логічно позначилось і на якості телеконтенту - в сучасних серіалах трапляється істотно менше серій-філерів, прохідних епізодів і непотрібних побічних ліній, аніж у продукції до страйку.
Ну і, мабуть, головне, за що варто подякувати страйку навіть тим, хто не має жодного відношення до сценарної справи, - розквіт стримінгових платформ, хай би як іронічно це звучало в контексті нинішньої ситуації. Як уже було сказано, не отримавши належної дози контенту від ефірного ТБ, глядач пішов по неї в інтернет, де на нього вже чекав Netflix. Тоді, звісно, платформа була геть іншою, та й до «Карткового будиночка» залишалося цілих три роки, однак пробувати себе в потоковому мовленні компанія почала 2007-го, що було дуже доречно. До чого це в підсумку призвело - ви знаєте.
Ситуація стає ще дивнішою, коли врахувати, що саме Netflix може опинитися серед тих, хто виграє від нового страйку сценаристів. По-перше, компанія не є членом AMPTP, а тому профспілкові пристрасті як такі її мало хвилюють. По-друге, сервіс давно не робить «священної корови» з американського ринку, дедалі активніше захоплюючи нові території, де є свої сценаристи... і немає гільдій.
Моралі тут наразі не буде: у сценаристів іще є шанс домогтися від продюсерів поступок, адже термін дії старої угоди спливає тільки 1 травня 2020 року. От і побачимо, наскільки жива в Голлівуді пам'ять поколінь, чи вбереже страх від нового страйку і чи готова індустрія до змін. Останніх у кожному разі не уникнути, але питання ціни лишається відкритим.
