«Я завжди раджу людям дивитися «Паразитів» принаймні двічі, ба навіть більше. Першого разу ти думаєш, що паразити - бідняки, проте багатії - паразити також. Усе, що їх розрізняє, - це гроші», - каже Мікі Лі. І каже переконливо, адже саме вона - 61-річна віцепрезидент корейського медіаконгломерату CJ Group - фактично переконала весь світ подивитись «Паразитів» Пон Чжун Хо. А до чого це призвело, всі й так уже знають. Проте мало хто в курсі, хто взагалі така Мікі Лі та як їй, власне, вдалось прокрутити «оскарівську революцію - 2020». Лікнеп із цього питання взявся зробити The Hollywood Reporter. А ми переклали для вас головне з цього ґрунтовного матеріалу.
Мікі Лі побудувала перший у Південній Кореї мультиплекс-кінотеатр, інвестувала у DreamWorks (та ще багато куди), створила інтертейнмент-імперію обсягом $4,1 млрд, що допомогло становленню цілого покоління локальних кінематографістів - включно з Пон Чжун Хо. А зараз її мета - Голлівуд.
З моменту восьмихвилинних овацій у Каннах у травні минулого року «Паразити» Пон Чжун Хо раз у раз ставали прецедентом: перша південнокорейська стрічка, що отримала «Золоту пальмову гілку»; перший закордонний фільм, що взяв нагороду Гільдій кіноакторів США за найкращий акторський ансамбль; перший корейський проект у шорт-листі «Оскара» - ще й одразу у шести номінаціях (а тепер іще й із фантастичними чотирма перемогами: найкращий режисер, найкращий фільм, найкращий міжнародний фільм та найкращий сценарій).
За успіхом «Паразитів» - і Кореї - стоїть саме Мікі Лі, віце-президент корейського конгломерату CJ Group. Важко знайти сферу кіно-, теле- та музичної індустрій, до якої б не була залучена CJ Group: компанія займається продакшеном, фінансуванням, ліцензуванням, дистрибуцією та навіть виставковою діяльністю. До того ж поза прямою діяльністю компанії Лі зробила величезний особистий внесок у процес становлення локальних митців і виведення їх на світову орбіту. Фактично є пряма залежність між інвестиціями CJ та розвитком національної кіноіндустрії. Й розквітом таких фільммейкерів, як Пон: не буде перебільшенням сказати, що без Лі «Паразити» могли б узагалі не відбутися.
CHARLIZE THERON AND TOM HANKS PARASITE NATION AND BONG HIVE FIRST, HUMANS SECONDpic.twitter.com/ViwAxmJu23
- charlize theron's bitch (@galadrielise) February 10, 2020
Недивно, що оскарівську промову під час тріумфу «Паразитів» проголошувала саме Мікі Лі
«Віцепрезидент Лі - величезна фанатка кіно, ТБ та музики, - каже Пон, який отримав від CJ фінансування та дистрибуцію чотирьох стрічок: «Спогади про вбивство» (Memories of Murder), «Мати» (Mother), «Крізь сніг» (Snowpiercer) та «Паразити» (Parasite). - Вона - справжній синефіл, що дивиться величезну кількість фільмів і приносить у бізнес справжню пристрасть до кіно».
З цією самою пристрастю Лі вже давно займається міжнародною промоцією південнокорейського кіно. «Я брала DVD і йшла з ними до Warners, Universal, Fox - до будь-кого, до кого могла. І пітчила, пітчила, пітчила корейські проекти. Ніхто не думав, що з корейськім кіно варто мати справу, - згадує Лі про часи до того, як корейське кіно дісталось поворотної точки, Канн-2004, де «Олдбой» Пак Чхан Ука взяв Гран-прі. - А відтоді мені вже не доводилося аж так викладатись».
Тож, коли 15 років по тому до Канн потрапили «Паразити», світ вже не цурався корейського кіно. Пон був у Каннах 2006 року, де тоді познайомився з дистрибутором Томом Квіном та компанією Magnolia Pictures. Торік саме компанія Квіна Neon взяла «Паразитів» - 10-й фільм CJ, відібраний до Канн, - в американський прокат.
Компанія CJ була заснована 1953 року дідусем Мікі Лі - Лі Бьон Чхолем - як цукровий та харчовий виробничий і торговельний підрозділ його головної компанії, Samsung. Понад 40 років по тому CJ розрослася, зайнялась також біотехнологіями та фармацевтикою, проте не мала нічого спільного з медіа.
Тим часом Мікі Лі отримувала гуманітарну освіту, вивчаючи мови та лінгвістику в провідних університетах Кореї, Тайваню та Японії. Вона досконально володіє корейською, англійською, японською і мандаринською. Також навчалась у Гарварді, де отримала ступінь зі сходознавства. І саме там відкрила у собі поклик до викладання та бажання зацікавити корейською культурою своїх студентів - американців корейського походження, що аж надто «вестернізувалися».
1987 року дідусь Мікі Лі помер, і його контрольований сім'єю конгломерат Samsung, що включав напрямки рітейлу, електроніки та інших бізнесів, був розділений між його спадкоємцями: CJ Group відійшла брату Мікі Лі, Лі Джей-Хену. Сама ж Мікі тоді щойно випустилася з Гарварду та приєдналась до американського офісу Samsung у Нью-Джерсі. Вона працювала там наприкінці 1994-го, коли їй зателефонував юрист, з яким компанія часто вела справи, та розповів про цікаву інвестиційну пропозицію: «Стівен Спілберг, Девід Гефен (впливовий американський музичний продюсер. - MBR) і Джеффрі Катценберг (кінопродюсер, голова ради директорів The Walt Disney Company у 1984-1994 роках. - MBR) хочуть побудувати студію. Samsung це цікаво?»
Хоча азійські технологічні гіганти, такі як Sony та Matsushita, активно вкладали гроші у кіновиробництво, Samsung, котрим керував дядько Мікі, вирішив зосередитись на обладнанні. На щастя, на стороні Лі був її брат. 1995 року після повторних перемовин із DreamWorks компанія CJ інвестувала у студію $300 млн, отримавши 10,8% акцій та права дистрибуції у країнах Азії.
«DreamWorks не існувало б, якби не двоє людей. Це Пол Аллен (перший інвестор, який вклав $500 млн) та Мікі Лі», - заявив Катценберг.
Співпраця з DreamWorks несподівано вивела CJ на ринок розваг. Лі розробила план популяризації корейської культури: задля його втілення компанії довелось повністю змінитися та почати будувати індустрію розваг Південної Кореї практично з нуля.
Коли в 90-х роках у Кореї працювали лише окремі крамниці з прокату фільмів, Лі та її брат почали масово будувати кінотеатри. CJ викупили права на дистрибуцію стрічок Стівена Спілберга, які давали компанії величезну силу на півострові.
Після відкриття першого у країні кінотеатру-мультиплексу (1998 року) CJ активно розвивала свою мережу. Наразі компанії належить приблизно 50% вітчизняного ринку кінотеатрів. Разом із конкурентами Лі за 20 років у чотири рази збільшила відвідуваність корейських кінотеатрів - з 0,8 переглядів на людину на рік до 4. У 2019 році Південна Корея зайняла п'яту позицію у списку найбільших кіноринків світу.
CJ Group також відкрила фонд для підтримки вітчизняних кіновиробників. У цей час заробляли собі репутацію Пон Чжун Хо, Пак Чхан Ук («Олдбой») та Кім Чжі Ун («Я бачив диявола», «Історія двох сестер»). Їхні роботи так зацікавили місцеву аудиторію, що частка вітчизняного кіно зросла з 10% до 50%.
Мікі Лі мала схожі плани щодо популяризації музики - наразі всесвітньовідомого K-pop. Вона організувала величезні конвенції корейської культури KCON та відкрила один із найпопулярніших музичних телеканалів у Кореї - Mnet.
Хоча Лі перетворила індустрію розваг на потужну машину так званої м'якої сили, котра охопила не тільки Азію, а й увесь світ, вона продовжує розвивати CJ. Компанія вже випустила 140 власних фільмів у США та залишається єдиною студією Південної Кореї, що напряму займається дистрибуцією за кордон. Інтелектуальною власністю CJ зацікавились у 14 країнах, де зняли 57 римейків.
Лі та її брат відкрили дочірні компанії у шести країнах, аби посилити свій вплив на нових територіях і затьмарити Голлівуд. Мета компанії - фінансувати та знімати два-три англомовні фільми на рік. Наразі у розробці CJ перебуває 17 стрічок, серед яких - копродукція з Universal та римейк комедій Sunny і Extreme Job під керівництвом Кевіна Гарта. CJ також продюсує оригінальний фільм Дрейка Доремуса Endings, Beginnings та мінісеріал HBO за оскароносними «Паразитами» Пон Чжун Хо.
«Я щаслива бути мостом. Скористайтеся мною. Якщо ви перейдете через нього, це означатиме, що ми досягли успіху», - коментує свій внесок у популяризацію корейської культури Мікі Лі.
