Понад 3 млн (!) фотографій знаменитостей зробив за свою більш як 60-річну кар'єру Рон Галелла – улюблений фотограф Енді Ворхола, об'єкт ненависті Джекі Кеннеді, боксерська груша Марлона Брандо та людина, що колись одностайно була визнана журналами Time і Vanity Fair хрещеним батьком американської культури папараці.

Після армії Галелла все ж таки здобув профільну освіту в Art Center College of Design, вийшовши звідти дипломованим фотожурналістом. І вийшов він не куди-небудь, а просто на вулиці Лос-Анджелеса: міста, де розташований коледж, а заразом – «фабрика мрій і зірок». І де – закономірно – ці самі зірки ходять цими самими вулицями, де на них і чатували Галелла та його камера. Почав Рон зі зйомок кінопрем'єр, спершу намагаючись навіть на офіційних червоних доріжках підловити знаменитостей в якнайбільш неофіційні моменти: зловити невідрепетируваний вираз обличчя, випадковий промовистий жест або погляд. І вже невдовзі його фото стали охоче купувати.

Справжня слава прийшла до Рона Галелли в 1970-х – завдяки як його папараці-знімкам, так і фірмовим «живим» фото з червоних доріжок і церемоній. Передусім, звісно ж, церемонії «Оскара».

Але якби Рон Галелла обмежувався тільки зйомками церемоній – нехай і у фірмовому розслабленому стилі – він би не став легендою. Не став би фотографом, чиї знімки публікували Time, Harper's Bazaar, Vogue, Vanity Fair, People, Rolling Stone, The New Yorker, The New York Times and Life. І чиї виставки потім проводилися в Музеях сучасного мистецтва Нью-Йорка та Сан-Франциско, в лондонській галереї Tate Modern, у Берлінському музеї фотографії фонду Гельмута Ньютона. І про кого сам король артпровокації Енді Ворхол сказав: «У моєму розумінні добре фото – це фото, де у фокусі зірка, яка робить щось «незіркове». Це історія про те, аби бути у правильному місці в неправильний час. І саме тому мій улюблений фотограф – Рон Галелла».

Справді, опинятися у правильному місці в неправильний час Галелла вмів, як ніхто інший. «У моїй роботі безліч ризиків, загроз, випадкового насильства, а іноді й необхідної нерозсудливості, – казав він. – Часом із мене насміхаються і принижують. Але мені байдуже. Я вважаю себе предстоятелем американських папараці».

За довгу кар'єру папараці в Рона з'явилося багато зіркових «заклятих друзів», а то й відвертих ворогів.

Почнімо з Елізабет Тейлор і Річарда Бертона . Двічі одружена пара суперзірок (Тейлор і Бертон були у шлюбі з 1964-го по 1974-й та з 1975-го по 1976-й) свого часу стала найбажанішим об'єктом фотополювання папараці, і Галелла це полювання очолював. Проте здобич виявилась не з легких: Бертон регулярно погрожував Ронові, а одного разу наказав охоронцям побити фотографа. «Бертон був гірший за всіх, – згадував Галелла. – Змусив своїх охоронців побити мене: вони вибили мені зуб, підбили око та кинули до в'язниці в Мексиці на 45 хвилин. Це був жах. За його наказом вони позбулися всіх фотографій, які я відзняв за тиждень. Він знищив моє мистецтво».

Елізабет поводилася пристойніше, ніж чоловік: вона у принципі завжди ставилась до фотографів дуже толерантно. Але навіть попри це, люди з її оточення згадували, як Тейлор часто бурмотіла під ніс: «Я вб'ю Рона Галеллу». Втім, своїх погроз актриса так і не здійснила, натомість використовувала потім його знімки у своїх мемуарах.

До речі, згодом і Бертон відтаяв до Галелли. Коли, остаточно розпрощавшись із Тейлор, він знову зібрався одружитись – на гримерці Саллі Хей, – то саме Рона запросив зробити весільні фото. «Він вчинив так, бо відчував провину за те, що сталося в Мексиці. Я провів зйомку, і він мені подякував», – згадує фотограф.

А от із Робертом Редфордом у Галелли склалися більш мирні взаємини, що нагадують радше не полювання, а гру в кішки-мишки. «Я знімав кар'єру Роберта близько півстоліття», – згадує Галелла. За ці роки бувало всяке, та найкомічніший випадок стався під час останнього знімального дня фільму «Три дні Кондора» (1975) на майданчику перед будівлею New York Times. Галелла звично сидів неподалік у засідці. На майданчику з'явилась людина, схожа на Редфорда, Рон кинувся у фотоатаку. І – схибив. Поки Галелла відволікся, справжній Редфорд прослизнув у свій трейлер через будівлю New York Times, загримувався там, наклеївши вуса, надягши афроперуку, – і тільки його й бачили!

У випадку Шона Пенна та його тодішньої дружини Мадонни Галеллі пощастило – можна сказати, що він відбувся легким переляком. Відомий своєю буйною вдачею, Пенн фотографів неодноразово бив, а в одного навіть стріляв, за що загримів до в'язниці на два місяці. А от у короля папараці він лишень... плюнув.

Та головним ворогом Галелли був Марлон Брандо . Одного разу в Чайнатауні, у Нью-Йорку, Рон підкараулив актора на шляху до ресторану, зробив близько десяти знімків. І тут Марлон попрямував до нього: «Що ще тобі потрібно, чого ще в тебе немає?» – «Я б хотів зробити знімок без сонячних окулярів», – відповів Галелла. І відразу отримав потужний удар: Марлон зламав йому щелепу та пошкодив п'ять зубів. А якщо ви гадаєте, що це зупинило Рона, то помиляєтеся – він продовжив фотополювання на Брандо, тільки на наступну зустріч із зіркою прийшов підготовлений – у шоломі для американського футболу. І довгий час по тому не втрачав нагоди похвалитись: «У нього [Марлона] досі є шрами від моїх зубів».

Коли нещодавно в інтерв'ю Галеллу запитали, чому ж Брандо так сильно розлютився, фотограф відповів, що через багато років дізнався причину. За його словами, тоді в актора був таємний роман із Джекі Кеннеді, з якою Рон саме судився – вдова президента США звинувачувала фотографа в переслідуванні. І мовляв, Марлон просто не витримав, побачивши так близько кривдника його коханої. До речі, після удару виник уже позов Галелли проти Брандо: папараці виграв суд, отримав близько $40 тис. компенсації, більшу частину з яких віддав на благодійність. «Просто хочу, аби всі зрозуміли – вони не мають права бити мене, коли їм заманеться! Навіть якщо я роблю їхні фотографії, то роблю це не задля грошей, а заради мистецтва», – заявив тоді Галелла.

Сама Джекі Кеннеді, до речі, колись наказала своїм охоронцям: «Розбийте його камеру!» І ці слова стали назвою документального фільму про Рона Галеллу. Стрічку Smash His Camera (2010) зняв лауреат «Оскара» Леон Гаст і одержав за неї нагороду «Санденса» як найкращий режисер-документаліст. Тож, якщо хочеться дізнатись іще щось про Рона, – рекомендуємо.

Хоча все ж таки найкраще про фотографа без жодних слів говорять його власні знімки – такі як ці: з «Оскарів» різних років.

«Що означає бути папараці? Передусім це означає бути фрілансером. Я – фрілансер, я – незалежний», – каже Галелла про своє професійне кредо. На думку Рона, зараз справа, якій він присвятив усе життя, занепадає: «Сьогоднішні папараці агресивні, вони провокують зірок, а мені таке геть нецікаве. Ніколи не провокував селебріті. Мій підхід і мої знімки говорять самі за себе. Я вважаю себе фотожурналістом-художником. А фотографи нині, особливо в Лос-Анджелесі, – вони «генг-бенгери»: натовпом налітають на знаменитостей, заважають один одному. Взагалі не розумію, як вони заробляють на життя, якщо всі роблять однакові знімки».

Так, знімки Рона Галелли і справді говорять самі за себе. Навіть зараз, у його більш ніж поважному віці (10 січня 2020 року фотографові виповнилося 89), він не відмовляє собі в задоволенні взяти до рук камеру і показати клас. Ось, наприклад, як навесні минулого року він зняв виконавицю Карді Бі на балі Met Gala. І так, той самий шолом усе ще при ньому – про всяк випадок.