У статті про бізнес Патріка Макмуллана журналіст New York Times писав, що на початку 2010-х у певних колах Нью-Йорка було поширене дієслово-новоділ «патрікнути» (to Patrick) – аналог «погуглити». Тільки він мав на увазі пошук на одному конкретному ресурсі – сайті фотоагентства Патріка Макмуллана, де викладалися світлини з усіх значущих світських івентів міста, яке ніколи не спить. І якщо тебе не було в Патріка – виходить, тебе у принципі не існувало: принаймні в очах нью-йоркського бомонду.

До того, аби бути вершителем світських доль – та й самому стати селебріті, – Патрік Макмуллан, корінний ньюйоркець ірландського походження, йшов від початку 1980-х. Він закінчив місцевий університет, здобувши освіту в царині бізнесу. А от фотографії особливо не вчився – просто почав знімати як аматор у середині 1970-х, коли йому було трохи за двадцять.

Цікавість до фотографування селебріті розвинулася в Патріка завдяки приятельським взаєминам, що в нього склались із легендарним Енді Ворхолом. Енді представляв його тусовці Манхеттена, і чарівний талановитий фотограф журналу про клубне життя Details швидко став впізнаваною та популярною персоною. Згодом у Макмуллана з'явилася своя колонка про світське життя в New York Magazine, а також він співпрацював із багатьма іншими впливовими виданнями. «Якщо ви не знаєте Патріка Макмуллана, вам варто частіше виходити в люди!» – якось сказав Енді про приятеля, з котрим дружив до самої своєї смерті 1987 року.

Але якщо збоку життя Макмуллана видається нескінченним святом, то це не зовсім так. Він – cancer survivor: іще на початку 1980-х Патрік зумів упоратись з онкологічним захворюванням. І сьогодні, коли він є дуже заможною людиною, немов на віддяку за другий шанс, що дало йому життя, активно фінансує різноманітні благодійні проекти та організації.

Патрік Макмуллан дуже давно не працює сам. У нього є власне агентство на Манхеттені, той самий сайт, іще – онлайн-журнал і ціла армія фотографів, яка висвітлює у фірмовому стилі всі значущі світські події Нью-Йорка, Південної Флориди та Лос-Анджелеса, зокрема, звісно ж, церемонію «Оскара». Втім, з такої нагоди, як вручення нагород Кіноакадемії, Макмуллан, котрому вже за 60, і сам не проти взяти до рук камеру!

Патрік Макмуллан – автор шести фотокнижок. Glamour Girls – колекція близько 1,5 тис. знімків гламурних дів, зроблених ним за 30 років фотокар'єри. So '80s – про нічне життя Нью-Йорка 1980-х. InTents – про модну індустрію Міста великого яблука. Secrets of the Riviera – про бекстейдж шоу Victoria's Secret на Каннському кінофестивалі 2000 року. Men's Show – про чоловічу моду у виконанні іменитих дизайнерів: Майкл Корс, Кельвін Кляйн, Томмі Хілфігер, Марк Джейкобс тощо. А також у нього є книжка з промовистою назвою Kiss Kiss, в якій зібрано понад тисячу селебріті-поцілунків. До речі, зіркових поцілунків на «Оскарі» він теж назнімав чимало.

«Фотограф, колумніст, телеперсона, видавець, колекціонер мистецтва, філантроп, бізнесмен, документаліст і той, що вижив» – так, без зайвої скромності, позиціонує себе Патрік Макмуллан на своєму сайті. Що ж, він – селебріті-фотограф, який сам став селебріті, – має на те повне право. Зрештою, скромність – найкращий шлях до невідомості. І в Патріка цілком можна повчитися, як даного шляху уникнути. Але не лише цього, а ще й, наприклад, того, як душевно знімати яскраві моменти в кар'єрі багатих і знаменитих.