Шведський актор Макс фон Сюдов, який зробив собі ім'я зйомками в серії фільмів Інгмара Бергмана і досяг міжнародного визнання, помер у Франції. Йому було 90 років. Новину повідомила його дружина, продюсер Кетрін Брелі: «З розбитим серцем і з нескінченним смутком ми оголошуэмо про відхід Макса фон Сюдова 8 березня 2020 року».
Фон Сюдов народився в багатій родині в Лунді на шведському узбережжі. До зустрічі з режисером Інгмаром Бергманом в 1955 році він навчався в Стокгольмському Королівському драматичному театрі. Спочатку вони працювали разом над театральними постановками, потім переключилися на кіно.
Знаковою для фон Сюдова стала роль лицаря в бергманівській стрічці «Сьома печатка» (1957). В цілому він знявся в одинадцяти стрічках режисера. Можна сказати, він став його улюбленцем, навіть ледь не втілив образ Ісуса Христа в його постановці. З ростом популярності фон Сюдова стали запрошувати зніматися в Голлівуд, і поступово творчий тандем з режисером розпався. Роль Христа таки судилася шведському актору, але вже в голлівудській стрічці Джорджа Стівенса «Найвеличніша історія з коли-небудь розказаних» (1965).
Фон Сюдов також знаменитий своїми ролями приреченого священика в «Екзорцисті» Вільяма Фрідкіна (1973) і художника інтелектуала в фільмі «Ханна і її сестри» Вуді Аллена (1986), а також працював з Девідом Лінчем у «Дюні» (1984). Шведська драма «Пелле Завойовник» (1987) принесла йому першу номінацію на «Оскар» за кращу чоловічу роль.
Не так давно він з'явився в драмі «Страшенно голосно і неймовірно близько» (2011, друга номінація на «Оскар»), «Зоряні війни: Пробудження сили» (2015), в «Грі престолів» в ролі містичного триокого Ворона, і навіть в «Сімпсонах» (2014).
Фон Сюдов не обирав між «високим» і «низьким» жанром, між мистецтвом і розвагою, а паралельно знімався в дуже різних стрічках. За свою більш ніж шістдесятирічну кар'єру, він виконав близько 120 ролей.
