Ваші втомлені від футболу стрічки знову сповнені спортом? Це надійна ознака того, що от-от почнуться Олімпійські ігри в Токіо, які через пандемію змістилися на цілий рік. Схожа доля і в української спортивної драми «Пульс» виробництва компанії KINOROB (входить до FILM.UA Group): фільм мав вийти на екрани ще в березні 2020-го, але коронавірус вирішив інакше. Після кількох перенесень протягом минулого року та міжнародної прем'єри в січні 2021-го на американському кінофестивалі Flathead Lake International Cinemafest стрічка дісталася українців. Перші глядачі вже бачили її на «Молодості», а 22 липня «Пульс» увірветься в широкий прокат.
Напередодні, як це заведено у кіношників, творці фільму влаштували преспоказ - на щастя, ковідна ситуація це дозволяє, а поділитися емоціями від створення стрічки авторам ой як кортіло. Прогуляти таке я не могла, та й нехтувати можливістю сходити в кіно у наш час не варто.
«Пульс» - кіно про спорт, тож фуршету зі шкідливими вуглеводами не чекайте. Лише корисний перекус, лише хардкор!
Народ, треба сказати, не скаржився: фруктові пюре розлітались на ура
Режисер стрічки Сергій Чеботаренко (для якого «Пульс» став дебютом у повному метрі) тим часом роздавав інтерв'ю
А виконавиця головної ролі Наталія Бабенко позувала фотографам
Максим Самчик, що зіграв перше кохання героїні, теж тут. І на відміну від свого персонажа випромінює самий лише позитив
Одна з головних героїнь вечора - паралімпійська чемпіонка Оксана Ботурчук, про життя та перемоги котрої і розповідає «Пульс». На фото вона - в червоному піджаку, тож можете самі порівняти, якою мірою вони з Бабенко схожі
Настане день, і Максим Онопрієнко стоятиме біля банера фільму про затонулий корабель Golden Gate. А наразі можна подивитися, що назнімали колеги
А назнімали ось що
Усього я вам, звісно, показати не можу, тож доведеться обмежитись коротким переказом. Фільм вийшов видовищним, історія Оксани Ботурчук у ній - захоплююча, а фінал - життєстверджуючий. Втім, раджу не вірити мені на слово: сходіть у кіно та переконайтеся в усьому особисто!
Після прем'єрного показу на сцену піднялася знімальна група, якій глядачі подякували оплесками, після чого розпочалась найінформативніша та моя улюблена частина програми - пресконференція
Першою заговорила сама Ботурчук, котра до останнього не вірила, що про неї зняли кіно:
- Фільм неймовірний, він зроблений з такою любов'ю і таким професіоналізмом, що в мене просто захоплює дух! Сказати правду, навіть дорогою сюди я не до кінця вірила, що про мене зняли фільм (сміється). Я, може, і не звичайна людина, але у нас багато спортсменів, гідних власних байопіків. Щаслива, що зі мною це сталося, що прем'єра нарешті відбулась. Тепер мені дуже хочеться, аби фільм сподобався глядачам.
Президент Національного паралімпійського комітету Валерій Сушкевич почав із подяк знімальній групі, а потім зазначив, що хоч і не все показане - щира правда, але своїх цілей стрічка досягла. Принаймні Валерій отримав купу позитивних вражень, тож дрібні нюанси, які додали до сценарію заради більшої кінематографічності, можна й пробачити. «Загалом ви формуєте свідомість суспільства. Багато хто гадає, що перемогти на Паралімпійських іграх просто, а ви показуєте, яких зусиль і якої волі це насправді коштує. За це хочу щиро подякувати», - зазначив він, додавши, що паралімпійські перемоги нинішнього року в українських спортсменів іще попереду - Ігри розпочнуться 24 серпня, в День Незалежності України.
Представник компанії «Київстар», яка виступила партнером у створенні стрічки, зауважив, що це сталося не просто так: «До нас вряди-годи приходять із пропозицією підтримати кіно - по кілька проектів на рік. Чому ми вибрали саме цей фільм? Бо він про боротьбу, підтримку та жадобу перемоги. Він про те, як створюється сучасна Україна, а ми саме цього й прагнемо - аби сучасна Україна розвивалась. Нам дуже сподобався сюжет, тож для нас це був цікавий і важливий досвід». Отже, коли ви працюєте над проектом, що відповідає цим критеріям, знайте: підтримку можна знайти не лише в Держкіно.
Жоден преспоказ не уникає історій про те, з чого починався фільм, і вчорашній захід не виняток. За словами Чеботаренка, про Оксану Ботурчук він дізнався з «Вікіпедії», після чого зажадав зняти про неї кіно, а продюсер Єгор Олесов, до якого режисер прийшов з ідеєю, погодився взяти участь у проекті, позаяк побачив у ньому кінематографічний потенціал. Олесов певен, що історії перемог українців самі собою цікаві співвітчизникам, а коли вони, як «Пульс», іще й вчать іти за мрією та не здаватися - це просто безцінно.
Наталії Бабенко, що зіграла Ботурчук, теж було чим поділитися з глядачами. По-перше, аби правдоподібно бігати, їй довелось пів року щодня тренуватися, в результаті чого в акторки постраждали коліна, й нині вона поставила біг на паузу. Як бачите, піт і сльози - це не лише про спорт, а й про акторів. По-друге, після перегляду фільму вас напевно зацікавить, яким чином Бабенко вдалося передати майже цілковиту втрату героїнею зору. «Щиро кажучи, це не був якийсь особливий прийом. Я пробувала різні варіанти, і на одному з них режисер сказав: «Зафіксуй цей погляд». Ну я і зафіксувала», - поділилася секретами ремесла Наталія.
Коли річ дійшла до запитань із залу, авторам довелося розкрити ще кілька таємниць. Єгор Олесов, наприклад, розповів, що після кінопрокату в «Пульсу» буде реліз на одному з діджитал-майданчиків (якому - наразі просять не уточнювати), а також телепрем'єра на «Плюсах», що відбудеться в День Незалежності України - 24 серпня.
А Сергія Чеботаренка почали допитувати, яким чином він, будучи в Києві, знімав Олімпійський стадіон у Пекіні. «Спершу ми планували їхати до Пекіна і знімати там, але потім усе пішло за планом Б (сміється). У підсумку працювали з неймовірною командою студії Postmodern Digital, і от як зробили. Спочатку відзняли всі ці кадри на НСК «Олімпійський» на реальну техніку, а потім замінили наш стадіон на пекінський за допомогою графіки. Тому це й має такий реальний вигляд, чого не можна було б досягти, знімаючи на зеленому екрані», - пояснив режисер.
Після цього офіційна частина завершилася, задоволені глядачі вирушили по домівках, а я - до Єгора Олесова, аби добути ще трохи цікавих фактів.
- Єгоре, прем'єра «Пульсу» переносилась кілька разів - як, по-вашому, це позначиться на підсумкових зборах фільму?
- Зараз складно щось прогнозувати. Передусім тому, що літо - час великих блокбастерів. Ми вирішили не тягнути та ризикнути з кількох причин: по-перше, були думки вийти восени, але ми розуміли, що, можливо, трапиться наступна хвиля пандемії і знову почнеться локдаун (судячи з усього, все до цього йде). По-друге, з'явилась ідея вийти напередодні Олімпійських ігор - її запропонував керівник дистрибутора «Кіноманія». Нам це сподобалося - таким чином ми і підтримуємо наших спортсменів, і будуємо піар навколо цієї події.
- До речі, плануєте влаштовувати спецпокази для наших олімпійців і паралімпійців?
- Вони вже приходили на нашу прем'єру на «Молодості», але й у майбутньому теж плануємо. Ми, до речі, зробили спеціальні версії фільму для людей з вадами слуху та зору, тож фільм зможуть подивитися геть усі охочі.
- Який розпис у «Пульсу» з огляду і на літо, і на пандемію?
- На щастя, зараз дозволена повна посадка в кінотеатрах, а не як раніше - лише 50%. Тому загалом розпис непоганий, але фінально розумітимемо його тільки завтра (20 липня. - MBR).
- Є думка, що локальні спортивні драми про перемоги, як «Пульс», можуть бути такими самими успішними у прокаті, як локальні комедії. Ви з цим згодні?
- Гадаю, цьому жанру потрібно пройти такий самий шлях, що свого часу пройшли комедії - тренд на останні теж з'явився не миттєво, а сформувався. Є яскраві приклади американських спортивних драм, російських спортивних драм - мені видається, глядачів треба поступово привчати до цього жанру, а потенціал, як на мене, у нього справді дуже великий. Це універсальні та дуже емоційні історії, але потрібно вчитись їх знімати. До того ж у виробництві спортивна драма помітно дорожча за комедію - спорт потрібно знімати видовищно, це інша техніка. Але повторюся, потенціал у жанру дуже великий, причому не лише в ігрового, а й у документального кіно. Яскравий приклад - документальний фільм «Особлива атмосфера», який зняли мої близькі друзі. Він присвячений підготовці нашої збірної з футболу до Євро-2020, і це вперше, коли до роздягалень футболістів пустили знімальну групу. Стрічка дуже добре спрацювала: у неї топові показники і на діджитал-платформі OLL.TV, і на телику. Так, це не кіноісторія, та цифри дуже добрі. Ще є «Папаченко», що виходив на MEGOGO - вони теж дуже задоволені результатом. Ми ж продовжуємо працювати в напрямі ігрового кіно в цьому жанрі, наступним проектом стане фільм «Наставник» про Валерія Лобановського. Це велика історія з великим потенціалом.
- Чи допомогла участь Держкіно у промокампанії фільму - як я пам'ятаю, вам виділили для цих цілей 400 тис. грн?
- Певна річ, на промо хотілося б витратити більше, до того ж більшу частину бюджету ми витратили ще минулого року перед локдауном. Але так, участь Держкіно допомогла. Зараз у них ліміт 350 тис. грн на промо, і для повноцінної кампанії цього б забракло, проте як допомога та підтримка це працює.
- На торішньому Каннськоу кіноринку «Пульс» продали до Франції, франкомовної Європи й Африки. А на нинішньому, який вже завершився, були угоди щодо «Пульсу»?
- Наразі нічого не можу сказати.
- Немає новин чи немає угод?
- Новин (посміхається).
- Яка частина бюджету фільму пішла на те, аби перетворити наш Олімпійський на стадіон у Пекіні?
- Точно я зараз не скажу, але в розрізі наших лімітованих бюджетів - доволі велика. Це, по-перше, самі собою дорогі зміни з масовкою, орендою стадіону, світлом тощо, а по-друге, комп'ютерна графіка. Гадаю, все затягнуло відсотків на 20 від загальної вартості виробництва. Але повторюся, такі фільми потрібно робити видовищними, а ми лімітовані в бюджетах. Таке кіно, по-доброму, має коштувати втроє-вчетверо дорожче, та ми обмежені нашим внутрішнім ринком. Тому робимо що можемо з тим, що в нас є.
- Ви вже казали, що історії наших спортсменів і наших перемог популярні на локальному ринку. А щодо міжнародного? Те, що минулого року «Пульс» придбали французи, - це радше виняток чи у таких проектів є потенціал для міжнародних продажів?
- Моє відчуття - це все ж локальніші історії. Якщо говорити про міжнародний потенціал, історії мають бути або якимись незвичайними, вже гучними у світі, або про умовно американських героїв. І то мені видається, що навіть фільми про американських героїв більше розраховані на місцевий ринок. Є також кейс російських спортивних драм - вони не дуже добре мандрують світом, натомість класно працюють удома.
Тепер для повноти картини вам лишається самостійно подивитись «Пульс» у кіно. І не забудьте повболівати за наші збірні на Олімпійських та Паралімпійських іграх!
