Сьогодні - третій день Тринадцятого пітчингу Держкіно, і ми традиційно вирушаємо до «Планети кіно», щоб подивитись, чим цього разу конкурсанти вражатимуть експертну комісію та членів Ради з держпідтримки кінематографії. Сподіваюся, сьогодні технічні проблеми вівторка остаточно стануть лише спогадом, а стежити за тим, як учасники презентують проекти, ніщо не завадить.
Два днi пітчингу, що чекають попереду, будуть присвячені категорії «Ігрові короткометражні фільми-дебюти», а оцінюватимуть її Володимир Войтенко, Тарас Босак, Олександр Красовицький, Ліана Плісецька, Михайло Петренко, Валерія Сочивец і Тарас Ткаченко. До старту залишається не так уже й багато часу, тож влаштовуйтеся зручніше - незабаром починаємо.
10:25
Третій день відкриває проект «Заповіт» (ФОП Скрипій М. О.). Продюсер - Роман Орлов, режисер та автор сценарію - Максим Скрипій. Хронометраж - 20 хвилин. Бюджет: 87 787 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Молодик Тимур береться перевезти свою бабусю з Кракова до Полтави. Такою була умова її заповіту: лише виконавши це просте завдання, головний герой успадкує всі бабусині заощадження - один мільйон євро. Здавалося б, легкі гроші. Та є одна дрібниця: бабуся помирає, щойно вони виїжджають із Кракова. Тимур вирішує перевозити мертву бабусю як живу. Проста поїздка перетворюється на нездійсненну місію, сповнену пригодами.
У заявці проекту як виробник зазначений ФОП, утім, презентацію ведуть від імені Paradogs Production. За словами продюсера, він працює від 2011 року: спершу займався рекламою, а потім - повним і коротким метром, причому одна з короткометражок привезла приз кінофестивалю в Локарно.
Жанр проекту - драма, але з елементами комедії та у форматі роуд-муві. Сценарій натхнений реальною історією про те, як знайомий режисера перевозив померлу бабусю через кордон, удаваючи, що вона жива - так дешевше.
Головна ідея фільму - показати, що любов до рідної земле неоднозначна, а патріотизм - складне і суперечливе почуття.
Референс - фільм Альфонсо Куарона «Останній нащадок Землі», зокрема - його операторські прийоми, за допомогою котрих автори хочуть домогтися для глядачів ефекту присутності. Вже готовий тизер, укомплектована команда, триває препродакшен, а кастинг відбувся у травні. Локації ще обирають, зйомки планують провести восени.
Маркетинг: автори мають на меті запустити сайт стрічки, зняти ще два тизери і трейлер. Свою аудиторію вони планують шукати та залучати в соцмережах, а також проводити зустрічі з акторами. Крім того, серед планів - пошук польських партнерів, аби в підсумку перетворити короткометражку на повний метр.
Володимир Войтенко цікавиться, чи буде повний метр розвитком цієї самої історії. Автори кажуть, що загалом так: додадуться сюжетні лінії, герої, проте ідея не зміниться.
Валерія Сочивец цікавить, скільки знімальних днів (і чи не завищений бюджет), на що режисер відповідає - вісім. Позаяк основна частина подій відбувається в машині, камеру планують встановити у люку в даху - аби мати можливість знімати все на 360°.
Дехто з експертів ставить дивні запитання - неначе вони не читали ані сценарію, ані навіть синопсису.
Презентується проект «Князь» (ФОП Лисенко О. Ю.). Продюсер та автор сценарію - Олена Лисенко, режисер: Марина Моляка. Хронометраж: 10 хвилин. Бюджет: 1 192 332 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: У складних ситуаціях друзі завжди використовують лічилку. Одному з них постійно випадає «жмурити», та одного разу це рятує йому життя.
Продюсер каже, що дуже хвилюється, але бадьоро розповідає, як з'явилась ідея проекту. Одного разу її подруга поділилась історією, як її дідусь за часів Голодомору впав у кому, тому що наївся цибулі. Олену історія вразила, а тому вона вирішила її екранізувати. І хоча історія про страшні часи, стрічку хочуть зробити позитивною. Історія передусім про дитинство, і глядачі все побачать очима дітей. Час дії на «картинці» не позначиться - автори хочуть зробити кольоровий сучасний фільм.
У процесі роботи над сценарієм (уже після подання на пітчинг) автори подумали, що було би круто ввести в нього оповідача. Запитують в експертів - чи можна? Ті кажуть, що якщо дівчата зроблять це добре, то чом би й ні.
За словами оператора, візуально картина буде яскравою і кольоровою, однак розділеною на декілька частин: спершу звичайна зйомка, та коли герой переживає клінічну смерть - кадри будуть довшими, а рух камери - повільнішим.
На головні ролі автори хочуть взяти «бадьорих, активних, веселих» дітей, аби через їхні емоції показати всі проблеми та переживання того часу.
Автори акцентують на тому, що вся команда проекту - жінки, а тому насамперед розглядають участь у фестивалях, які орієнтовані на жіночі проекти. Втім, ними перелік майданчиків не обмежуватиметься.
Володимир Войтенко цікавиться, що з фіналом? Продюсер переповіла фінал, проте зазначила, що у процесі роботи в них з'явилась ідея ввести нового персонажа, тому це питання і порушили на презентації.
Наступний проект - «Велотренажер» (ФОП Лавренюк Валентин Сергійович). Продюсери - Валентин Лавренюк, Сергій Лавренюк. Режисер - Олексій Овчаренко. Автор сценарію - Валентин Лавренюк (адаптація однойменного оповідання Стівена Кінга). Жанр: трагікомедія. Хронометраж: 15 хвилин. Бюджет: 1 497 946 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Після трагічної загибелі дружини у житті Бориса все втрачає сенс, і єдине його бажання - знову бути з коханою. Її старенький велотренажер стає місточком, який з'єднує його світ із дорогою до дружини.
Про цей проект - точніше, історію, що йому передувала, колеги з MBR вам уже розповідали. У лютому Валентин Лавренюк придбав права на екранізацію оповідання Стівена Кінга всього за $1 у межах програми Dollar Baby (передбачає продаж виключно студентам і школярам, для котрих робота стане кінодебютом). І обіцяв зняти короткомеражку до кінця року. Наразі Лавренюк у таймінг вкладається, а конкретику про проект ми зараз почуємо.
Свого часу голлівудський режисер Френк Дарабонт також починав із перемоги у Dollar Baby, тож Валентин робить на цей проект великі ставки. У фільму три ментори: Валерія Кальченко (сценарист «Мої думки тихі»), яка допомагає зі сценарієм, Валентин Васянович - із режисерським баченням і Сергій Лавренюк - зі стратегією. Оператор стрічки - Ян Васянович, син Валентина Васяновича.
Режисер каже, що під час роботи над проектом головним для нього було зробити так, аби фільм був максимально наближений до українських реалій. Ян говорить, що камера буде статичною, а за допомогою різних колірних рішень покажуть різницю між світами.
На головні ролі хочуть покликати Михайла Кукуюка і Римму Зюбіну, з якими вже є попередня домовленість.
Шкода, що тизер проекту показали лише тим, хто перебуває в залі - було би дуже цікаво подивитися на перші напрацювання команди.
Володимир Войтенко: «Ви налякали мене капітальним підходом до проекту. Що ви мали на увазі, коли казали про 150 статей у пресі»? Лавренюк: «Що про нас уже написали». Войтенко: «А, я гадав, це ви тільки плануєте». Від себе додам, що в лютому новина про те, що син Сергія Лавренюка купил права на екранізацію Стівена Кінга, справді була хітом українського інтернету.
Ліана Плісецька уточнює жанр, на що автори кажуть, що це психологічна драма. Референс проекту - серіал «Після життя».
Наступний проект - «Робітня» (ТОВ «Віател»). Продюсер - Галина Криворчук, режисер - Олександра Степашко, автори сценарію - Ольга Апенько та Олександра Степашко. Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 2 448 697 грн (просять 63% держпідтримки).
Синопсис: Молода художниця Оксана Павленко вступає на навчання до Федора Кричевського. У вирі подій Української революциії1917-1919 років вона змінює свій шлях і стає учасницею майстерні Михайла Бойчука. Вступивши до гурту бойчукістів, дівчина знаходить кохання та входить до найпотужнішого українського мистецького напрямку того часу.
За словами продюсера, темою проекту режисер цікавиться дуже давно та вміє зацікавлювати цим інших людей. Фактично проект - байопік, але автори обрали не традиційний метод розповіді, а образний. Галина вважає такий підхід виправданим, адже в центрі сюжету - художники.
2019-го Олександра виграла грант УКФ на розробку сценарію та тизер проекту. Під час роботи режисер вивчила багато матеріалів: найяскравішими були спогади учениці Бойчука Оксани Павленко - вона й стала центральним персонажем фільму.
Оскільки дружній атмосфері «бойчукістів» протистоятимуть страшні часи, автори хочуть показати місто похмурим і холодним. Лейтмотив фільму - «Херувимська пісня». Головна ідея фільму - протистояння творчості та руйнації.
2022-го виповниться 100 років першому та єдиному випуску Української академії мистецтв, тож мотивація зайнятись стрічкою саме зараз зрозуміла. Творців консультуватимуть мистецтвознавці, худпост проекту - Лариса Жилко, художник із костюмів - Олена Дідик.
Михайла Бойчука зіграє Мирослав Павличенко.
Автори вважають, що тема стрічки, крім іншого, ще й може допомогти в об'єднанні України.
Володимир Войтенко застерігає: в тизері надто багато академізму. Автори обіцяють це врахувати під час роботи з фільмом.
Наступний проект - «Пані, гроб і контрабас» (ТОВ «Віател»). Продюсер - Галина Криворчук, режисер та автор сценарію - Олександра Пономаренко. Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 1 499 308 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Комедійна історія про те, як помилка співробітниці пошти змушує вдову авторитетного контрабандиста шукати його гроб, відправлений не за адресою. Кмітлива молода вдова втілює в життя свій давній намір очолити «бізнес» тепер уже покійного чоловіка, обійшовши його крутих партнерів.
Продюсер називає проект гротескною комедією про героїв-авантюристів. А за словами режисера, все розпочалося з питання про те, чому змій у райському саді обрав саме Єву? Вона вважає, це тому, що в неї багато цікавих якостей, серед яких є місце хитрості, допитливості й авантюризму.
Оператор фільму - Євген Сахно, худпост - Серафіма Вутянова, композитор - контрабасист Валентин Корнієнко. Актори затверджені давно і згодні брати участь у проекті. Серед них - Ірина Новак, Володимир Ращук, Мелс Погосян, Леся Островська, Володимир Гева, Олексій Поліщук, Катерина Рубашкіна, Арсеній Бортник, Вадим Лавренюк, Олександр Мирошниченко, Катерина Рубашкіна та... коза Зорька.
Автори планують зробити фільм для широкої аудиторії, тому включатимуть його в альманахи короткометражок (зокрема для некомерційних показів). Також у планах - участь у жіночих кінофестивалях і просування в інтернеті.
Наступний проект - «Козацькому роду нема переводу» (ТОВ «Нова Фільм»). Продюсер - Андрій Полікашкін, режисер - Єгор Станкевич, автор сценарію - Ірина Гончар. Хронометраж: 19 хвилин. Бюджет: 1 498 787 грн (просять 1 365 962 грн держпідтримки).
Синопсис: Конфлікт поколінь іноді штовхає на радикальні випробування. Аби зблизитись із сином, батько вдається до небезпечних кроків, ризикуючи власним життям.
Центральна тема фільму - проблеми батьків і дітей. Батько самостійно виховує сина і продовжує жити в Радянському союзі. А син мріє поїхати в Америку. Спільної мови вдається дійти після проходження своєрідної військової школи в Поліссі.
Автори вже провели кастинг: головну роль зіграє Макар Тихомиров, а його батька - Богдан Бенюк (утім, проб із ним іще не проводили).
Референси: «1917» Сема Мендеса, «Лють» Девіда Ейра - режисерські, «Шоу Трумена» Пітера Віра та «Апокаліпсис» Деррена Брауна - сценарні. Працюватимуть і кольором: місто зобразять у холодних тонах, як у «Бійцівському клубі», дорослішання Алекса у лісі - в теплих, як в «Апокаліпсисі сьогодні». Також у фільмі буде оригінальна музика, котру напишуть спеціально для нього.
Володимир Войтенко, побачивши величезну кількість референсів, вирішив уточнити - а чи не вимагає це Держкіно? Хоча взагалі-то Войтенко має це знати краще за режисера-дебютанта.
Наступний проект - «Кола» (ТОВ «Добранічфільм»). Продюсер: Світлана Рудюк, режисер та автор сценарію - Тетяна Павлюк. Хронометраж: 12 хвилин. Бюджет: 1 495 538 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Після смерті батьків програміст Микита забезпечує не лише себе, а й молодшого брата-аутиста Іллю. Сьогодні у Микити довгоочікувана співбесіда, скайп-колл, за результатами якого стане зрозуміло, чи отримають брати можливість релокації до розвиненішої країни, де зможуть розпочати нове, краще життя.
Назва фільму відсилає до того, що герої перебувають у співзалежних взаєминах, розірвати які не виходить. Контраст між братами і суспільством буде показаний за допомогою локацій і колірних рішень.
Режисер сподівається, що глядачі, побачивши приклад співзалежних взаємин на екрані, зможуть розібратись із ними у власному житті - якщо вони, звісно, є.
Позаяк один із героїв має розлад аутичного спектра, до проекту планують залучити консультантів.
Тарас Ткаченко цікавиться, чим проект відрізнятиметься від фільму «Людина дощу». Автори кажуть, що не мають наміру акцентувати на аутизмі героя - його планують показувати як звичайну людину.
Перерва 15 хвилин.
12:43
Наступний проект - «Команч» (ТОВ «Мейнстрім Пікчерз»). Продюсер: Артем Колюбаєв. Режисер та автор сценарію Валерій Кочерган. Хронометраж: 16 хвилин. Бюджет: 1 399 064 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Дванадцятирічний ром на ім'я Ерік, живе зі своєю сім'єю у злиднях і бідності. Він не бачить свого життя без футболу та мріє стати професійним гравцем. Ерік, намагаючись втілити свою мрію, йде до знаменитого тренера, який славиться своїми жорсткими принципами, однак той каже хлопцю, що не збирається «тренувати цигана». Ерік не приймає відмову і проявляє залізний характер.
За словами режисера, ідея проекту виникла після того, як він познайомився з ромською родиною і провів із ними певний час. Валерій підготував муд-тизер, проте одразу перепросив за його якість - через карантин не зміг зібрати групу та знімав на мобільний.
Сценарій був написаний близько року тому і, режисер каже, що хотів би уникнути кон'юнктури, хоч тема і дуже актуальна сьогодні. За неї він узявся не через світовий порядок денний, а через те, що живе поруч із найбільшим ромським поселенням в Україні (в Закарпатській області).
Тарас Ткаченко: «Роми зазвичай дуже закриті - як ви збираєтесь знімати їхнє поселення, та ще й використовувати їх як акторів?» Режисер каже, що вже спілкувався з ромами, вони різні (далеко не все крадуть і не хочуть працювати), і в фільмі герої будуть показані позитивно, а налагодити контакт допоможуть різні спеціалізовані фонди.
Наступний проект - «Куди летить камінець?» (ТОВ «ТТМ»). Продюсер - Катерина Савицька, режисер - Юрій Катинський, автори сценарію - Юрій Катинський і Гаяне Джагинян. Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 1 млн 452 тис. грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Новорічний аніматор Аня намагається заробити трохи грошей, аби дозволити собі обігрівач для холодної квартири. Потрапляючи у низку подій, які взагалі не входили в її плани, Аня дізнається, що, можливо, є інший спосіб віднайти тепло.
Сюжет проекту перегукується з назвою: за словами режисера, головна героїня рухається по життю, мов камінець, що летить, - за інерцією.
Актриса на головну роль уже затверджена.
Режисер планує використовувати середні та крупні плани - аби акцентувати: все, що відбувається, глядач бачить очима героїні. Монтаж на початку стрічки буде рваний і навіть некомфортний для глядача, але наприкінці, коли героїня нарешті віднаходить внутрішню гармонію, він стане більш традиційним.
Серед локацій - заправка, ванна кімната, машина, санаторій, ліс, автобусна зупинка, будинок бабусі та дідуся героїні. Всі події фільму розвиваються протягом одного дня - 31 грудня.
Команда вже зібрана, причому більша її частина вже працювала з Юрієм над його дипломною роботою. Оператор проекту - Михайло Любарський, кастинг-директор - Ольга Клименко, звукорежисер - Карина Режевська.
Саундтреком стане пісня «Дерево» гурту «Один в каное».
Володимир Войтенко зізнався, що є шанувальником роботи режисера «Післясмак» - і побажав автору удачі.
Наступний проект - «Лалібела» (ТОВ «Мир і КО Продакшн»). Продюсери - Мирослав Гай і Кирило Нечмоня, режисер - Анна Морозова. Автори сценарію: Оксана Артеменко, Марина Артеменко, Анна Морозова. Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 1 380 697 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Лалібела - це містичний реалізм, який існує на стику реального і магічного. Де правда, а де вигадка, ніхто до кінця не розуміє. В житті ми не завжди можемо обґрунтувати те, що з нами відбувається. Так і у фільмі герої та паства чи то перебувають під впливом магічної чудотворної ікони, чи то просто хочуть бути в ілюзії, жити в котрій простіше та комфортніше.
Проект - один із переможців Одинадцятого пітчингу Держкіно, однак потім був виключений зі списку рішенням Ради з державної підтримки кінематографії.
Гай розповів, що команда працює над фільмом уже понад рік, а те, що тема, яка в ньому порушена, сьогодні стає дедалі актуальнішою, свідчить про проникливість авторів.
Відбувається у фільмі наступне: напередодні Великодня до церкви потрапляє ікона темношкірої Богоматері. Уночі хтось із нетерпимих селян ріже її. Образ починає мироточити та зцілює місцевого військового-алкоголіка.
У проекту вже є тизер, який зняли на грант УКФ.
Головного героя Толяна (алкоголіка) зіграє Володимир Ямненко, нібито просвітленого Іллю - Роб Фельдман, відомий за роботою в серіалі «Вбиваючи Єву», а атеїста отця Артура - Сергій Федорчук.
Продюсер відзначає, що за реалізацію проекту не переживає, адже режисер виросла в родині священика.
У фіналі автори збираються спалити церкву - для цього зведуть макет будівлі. Худпост проекту - Руслан Ревякін, котрий працював на безлічі проектів, включно з Євробаченням. Оператор фільму - Кирило Светецький, звукорежисер - Олександр Шейко. В партнерах уже є VFX-компанія Final Render (Gloria FX), тому автори кажуть, що їхній проект - симбіоз досвіду та молодого запалу.
Ідея сценарію з'явилась у сестер Артеменко, а Анні вони її запропонували під час роботи над фільмом «Нічний Швидкий» - як оплату її праці. Режисер говорить, що намагатиметься зробити стрічку максимально тонко, делікатно, не скочуючись у треш.
Наступний проект - «Лісова пісня» (ТОВ «Цифрова Платформа»). Продюсер - Світлана Соловйова, режисер та автор сценарію - Христина Зінчук (адаптація драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»). Хронометраж: до 20 хвилин. Бюджет: 1 478 670 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Історія кохання між людиною, природою і мистецтвом. Одного вечора офісній працівник виконує пісню, яка змінює його життя.
Поки Ірина Костюк та Анна Єлісєєва працюють над повнометражною анімацією «Мавка», у них з'являються конкуренти. Втім, перейматися їм немає про що: за словами режисера, їй видалось, що у героїв Лесі Українки багато спільного із сучасними людьми, тож дія перенесена до нашого часу.
Місія роботи Христини Зінчук - популяризувати класику. Назва проекту «Лісова пісня» наразі є робочою. Лукаш в інтерпретації режисера перетворився на міського кар'єриста, а Мавка - на творчу мешканку передмістя. Конфлікт їхніх світів - основний конфлікт фільму. Динаміка стосунків Лукаша і Мавки будуть показані за допомогою пор року. Переживання Мавки - за допомогою технології стоп-моушен. Пори року не мають намірів знімати «наживо»: приміром, сніг автори покажуть за допомогою пір'я, зберігши у такий спосіб і містичну складову світу Мавки.
Був проведений попередній кастинг, але остаточного рішення щодо акторів нараз немає. Аби ви розуміли режисерський задум, серед претендентів на роль Мавки - Варвара Лущик, а Лукаша може зіграти Женя Галич.
Операторський референс - робота Еммануеля Любецькі у стрічці «Древо життя» (ручна камера, широкий кут зйомки). Музику напише гурт «Брати Гадюкіни» - попередні перемовини з нею вже провели.
Наступний проект - «Мажорка» (ТОВ «ТОУ»). Продюсер - Дмитро Суханов, режисер та автор сценарію - Маргарита Лукіч. Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 1 млн 465 тис. грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Саші 12 років і вона ненавидить школу, шикарний будинок своїх батьків, бутерброди з лососем і коли мама вказує, що їй носити. Єдина, хто їй подобається, - новенька у школі, дівчина із загадковим ім'ям Вілена. Вілена приїде до Саші у гості на вихідні, після чого життя дівчат зміниться раз і назавжди.
Сьогодні Дмитру Суханову не треба відповідати за альтернативну трансляцію, тож він спокійно презентує проект у ролі продюсера.
Ідею проекту режисер узяла із власного життя. У школі вона дружила з дівчинкою, яка дуже соромилась своїх багатих батьків. Та взагалі-то мажорка - це не про гроші, а про ставлення до життя.
Це історія про дорослішання та про речі, які трапляються вперше. Тому під час кастингу претендентам на ролі ставили запитання на кшталт «У вас уже був перший поцілунок?» і просили розповісти подробиці. Експертам поталанило побачити цей запис, а для тих, хто дивиться трансляцію, залишили тільки звук.
Дівчат на головні ролі вже знайшли, а хлопця-підлітка ще шукають. Щодо дорослих героїв, то тут наразі лише дрім-каст (наприклад, Олеся Власова та Стас Боклан).
«Я тривалий час працювала у кольорокорекції, тож для мене локації - це передусім мова кольору, - каже режисер. - Будинок Вілени - типова багатоповерхівка зі своєю естетикою, будинок Саші - багатий і розкішний, але Саша в ньому самотня, що підкреслює білий колір». У кожної героїні буде своя кольорова гама, яка підкреслюватиме внутрішній світ дівчат: Сашина кімната - рожева, в теплих відтінках. Кімната Вілени - в холодних тонах, аби підкреслити її відчуженість і бажання жити комфортніше.
У розмовних сценах планують використовувати не традиційну «вісімку», а зйомки середнім планом - аби показати відчуженість героїнь.
Кастинг-директор проекту - Алла Самойленко, оператор - Євгенія Бондаренко, художник - Марія Шуб, а за монтаж відповідатиме Олександр Чорний.
Продюсер підтверджує тренд на жінок в українському кіно - це вже третя (чи четверта?) короткометражка, яку планують просувати саме з таким позиціонуванням.
Наступний проект - «Мамо, ти насправді мене любиш?» (ТОВ «Добранічфільм»). Продюсер - Світлана Рудюк, режисер - Юлія Іващенко, автори сценарію - Юлія Іващенко та Владислав Попко. Хронометраж: 16 хвилин. Бюджет: 1 495 120 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Дев'ятирічна Аня - перша і довгоочікувана дитина в родині, тому батьки задовольняють найвибагливіші її примхи. Життя Ані змінюється, коли дівчинка дізнається, що в неї з'явиться братик. Вона не хоче ділити батьківську любов іще з кимсь, у ній починає прокидатись жорстокість.
За допомогою цього проекту автори пропонують замислитись, звідки береться дитяча жорстокість. Жанр фільму - психологічний трилер.
Софія Котлярова, В'ячеслав Довженко та Вероніка Шостак виконають головні ролі - за словами режисера, з ними вже є попередня домовленість. Оператор проекту - Дмитро Пшець.
Наступний проект - «Меблі» (ПП «Цифрова Платформа»). Продюсер - Світлана Соловйова, режисер - Христина Зінчук, автори сценарію - Семен Нестеренко та Ніна Нестренко. Хронометраж: до 20 хвилин. Бюджет: 1 317 112 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Таксист отримує незвичне замовлення - відвезти тумбочку до будинку для людей похилого віку. Але замість тумбочки таксист бачить людину.
Продюсер пояснює, як так вийшло, що режисер подалась одразу з двома дебютними проектами. Подавши «Лiсову пiсню», команда одержала сценарій проекту «Меблi», котрий їй дуже сподобався. Проект також вирішили подати на конкурс, і так сталось, що етапу пітчингу дістались обидві стрічки.
Мета творців - аби після перегляду у глядачів виникло бажання зателефонувати рідним. А питання, що його порушує проект, - який шлях люди обирають для своєї родини.
Головні ролі у короткометражці зіграють Віталій Ажнов та Ада Роговцева. За словами режисера, вони вже пройшли попередній кастинг.
Зінчук має намір приділяти багато уваги деталям (наприклад, руки героїні). Крім того, будуть розповідати історію кольором. Коли жінка похилого віку оповідатиме та згадуватиме про свою родину, кольори будуть теплими, а реальність - холодною.
Знімати планують наприкінці жовтня - початку листопада, коли навіть погода буде співзвучна із самотністю героїв.
Говорячи про дистрибуцію, продюсер передбачає покази в складі соціальних проектів і програм (окрім кінофестивалів та альманахів короткометражок).
Володимир Войтенко спершу зробив ліричний відступ, розповівши історію із власного життя, та насправді це була підводка до запитання про те, що буде з проектом, якщо фінансування отримає «Лiсова пiсня». Продюсер заспокоїла: світ не зійшовся клином на держпідтримці, і коли що, фінансування для «Меблiв» шукатимуть в інших місцях.
Узагалі, певна річ, одразу видно, хто з експертів полюбляє все обговорити детально, - решта ставлять запитання зрідка, відступів не роблять. Одне слово, без Володимира Войтенка нам усім було би нудніше, ніж із ним.
Наступний проект - «Моє лавандове поле» (ТОВ «Бі-Ті-Ел-Вавілон»). Продюсер - Андрій Різоль, режисер - Аліна Краснянська, автор сценарію - Єлизавета Чернявська. Хронометраж: 15 хвилин. Бюджет: 1 398 600 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Це історія про час, про його цінність, про важливість моменту, про почуття, самотність, від болючості до прийняття, про циклічність всесвіту. Це історія маленької дівчинки Улі, для якої лавандове поле - цілий світ, і мрія, і бажання.
Аліна одразу перепросила в експертів за хвилювання - це її перший пітчинг. Але досвід роботи у Краснянської чималий: понад 20 років вона працює другим режисером на кіно- та телепроектах.
За її словами, завдання фільму - знайти найбільш легкий, тонкий і ефективний спосіб сторітеллінга, аби кожний глядач побачив своє кіно. Режисер, котра працює в жанрі поетичного кіно, не хоче нічого нав'язувати чи диктувати. Аби показати, що маленька дівчинка на початку стрічки, й доросла жінка, яка з'являється згодом, - це одна й та сама людина, режисер хоче придумати для героїні якийсь упізнаваний жест.
Аліна не хоче брати відомих акторів, щоби не зіпсувати тонкі образи шлейфом медійності.
Серед референсів - «До дива» Терренса Маліка і «Розетта» братів Дарденнів. Обидва - з погляду візуальних рішень, але другий іще й за звуком.
За словами режисера, одразу після пітчингу і до моменту оголошення результатів вона має намір вирушити в поїздку Україною (аби познімати лавандові поля) разом із художником-постановником Оленою Ємельяновою. Одна з додаткових цілей проекту - показати красу української природи.
Вгадайте, у кого з експертів є запитання? Правильно, Володимир Войтенко знову цікавиться, чи є в Аліни «сольний» режисерський досвід. Вона відповідає, що в одному з проектів працювала співрежисером (проте не каже, в якому). Аліна запевнила Володимира та решту експертів, що вроджений перфекціонізм не дозволив би взятися їй за проект, якби вона не була впевнена, що впорається.
Наступний проект - «Наказ» (ТОВ «Кіновир»). Продюсер - Катерина Шевченко, режисер - Дмитро Громов, автори сценарію - Дмитро Громов та Юрій Марташевський (адаптація оповідання Олеся Ульяненка «Наказ»). Хронометраж: 15 хвилин. Бюджет: 1 476 862 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Прапорщик Діденко отримує наказ від керівництва, який не бажає виконувати, однак мусить.
Фільм про події війни в Афганістані, за словами режисера, перегукується із сучасною українською реальністю. Головна думка стрічки - що у всього є логічний фінал: як у житті жорстокого ката, так і в СРСР із його імперськими замашками й амбіціями. За проект узялись тому, що тематика подій 70-80-х сьогодні дуже актуальна, а ще відтоді минуло достатньо часу, аби зробити висновки.
Оператор фільму - Сергій Стеценко, худпост - Вадим Шинкарьов. Художній керівник проекту - Мирослав Слабошпицький, котрий був другом Олеся Ульяненка і допомагав авторам отримати права на екранізацію оповідання.
Цьогоріч виповнюється 10 рік від дня смерті письменника, а через два роки - 60 років від дня його народження. Тому автори фільму планують участь у спецпоказах, присвячених творчості Ульяненка, а також покази у школах (окрім участі у фестивалях).
Наступний проект - «Нова історія про синього птаха» (ТОВ «Наш Продакшн ЛТД»). Продюсер - Наталія Шевчук, режисер - Наталія Лепень, автор сценарію - Альберт Морозов. Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 1 425 281 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Маленький хлопчик, який хворіє на невиліковну хворобу, отримує від незнайомого лікаря креслення повітряного змія у вигляді синього птаха. Він, за словами дивного і загадкового лікаря, має створити диво, якщо хлопчина побудує змія та вдихне у нього життя.
Випереджаючи запитання Войтенка, Шевчук розповіла, що режисерського досвід в Лепень наразі немає - раніше вона працювала лише на позиції другого режисера. Продюсер каже, що не одразу погодилась займатися проектом, попри те, що знайома і з режисером, і з автором сценарію. Спершу вона хотіла відвідати зйомки тизеру, а коли це відбулось, побачила, що Наталія з роллю режисера справляється та добре працює з дітьми, тож сумнівів не лишилось.
На написання сценарію Альберта Морозова надихнула історія семирічного онкохворого хлопчика, котрий подівається на зцілення за допомогою молитви. За його словами, фільм передусім розрахований на таких дітей (щоби дати їм надію), і вже потім на аудиторію кінофестивалів та глядачів у кінотеатрах.
Режисер також хоче, аби фільм став своєрідним мотиватором і приводом повірити, що все можливе.
Колірний референс стрічки - «Хлопчик у смугастій піжамі». Кольорова гама фільму буде теплою, а сцени в лікарні планують зняти в темних тонах, але зі світлим променем, який символізує надію на одужання. Атмосферний референс - «Лабіринт Фавна» та «Хранитель часу»: незважаючи на складну тему, автори обіцяють зробити стрічку максимально дитячою.
Дитячий кастинг уже проведений: головні ролі виконають Марія Мархай і Максим Костюнін.
Перерва до 16:00.
16:14
На черзі - відразу п'ять проектів від компанії «Директорія кіно». Ігор Савиченко, який з позиції продюсера має презентувати їх усі, вирішив почати із шоуріла «Директорії кіно», де, за його словами, більшість проектів - дебюти.
А після шоуріла - довгий вступ про внесок компанії в український кінематограф за останні роки. Звісно, коли в тебе в запасі більше ніж година, можна і про це поговорити.
Першим презентується «Людина, яка нікому не заздрила» (ТОВ «Директорія кіно»). Продюсер - Ігор Савиченко, режисер і автор сценарію - Наталка Левіна (за однойменним оповіданням Любомира Дереша). Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 1 499 560 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: У гонитві за коханням Мирон зазнає поразки і мало не зводить рахунки з життям. Лише зустріч з панотцем Романом і юродивим Інокентієм допомагає Мирону знайти своє місце в житті й урятуватися від смерті.
За словами Савиченка, в дебютантки Наталки великий досвід роботи на телебаченні, тож проект їй можна сміливо довірити. Режисер же, переказавши синопсис стрічки, зазначила, що хоче зробити веселу та насичену комедію з безліччю ходів і конфліктів.
Референсом Наталка називає «Серйозну людину» братів Коенів, а заразом визнає, що багато в чому успіх фільму залежатиме від акторів. Частину кастингу вже провели - на доказ експертам показали запис із проб.
У першоджерелі дія відбувається на Західній Україні, проте для стрічки з низки причин його перенесли в центр країни, а знімати планують під Києвом.
Після фестивалів фільм вийде на платформі Takflix.
В експертів питань немає, тому Савиченко лишається на місці, а режисер поруч із ним змінюється.
Наступний проект - «Ма» (ТОВ «Директорія кіно»). Продюсер - Ігop Савиченко, режисер і автор сценарію - Ганна Гнатенко-Шабалдіна. Хронометраж: 14 хвилин. Бюджет: 1 474 372 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: У домогосподарки Віри кепські стосунки з чоловіком через психологічні проблеми, що з'явилися після народження дітей. Кожен день схожий на попередній, протягом кількох років Віру оточують ті самі люди та події. Після чергової сварки й образи на чоловіка Віра вирішує покінчити життя самогубством і виходить у вікно.
Проект брав участь в Одинадцятому пітчингу від компанії «4*4 Фільм Продакшн» із продюсером Дмитром Кожемою. Бюджет відтоді не змінився.
За словами Савиченка, Ганна працювала другим режисером на стрічці Дар'ї Онищенко «Забутi» й тоді принесла сценарій цього проекту, зацікавивши його.
Йтиметься у фільмі про післяпологову депресію - дуже актуальну проблему для тисяч жінок, порушувати яку не прийнято. За словами режисера, фінал стрічки, в котрому героїня здійснює самогубство, прописаний не для того, аби шокувати, а щоб донести, що проблема є і її не можна ігнорувати.
Ганна обіцяє зйомки ручною камерою та динамічний монтаж. Зйомки планують на осінь, а локації ще шукають - хочуть підібрати такі, аби вони відображали внутрішній стан героїні.
Виконавицю головної ролі вже знайшли, решті каст підбиратимуть під неї.
Від експертів заговорила Плісецька, якій у проекті відчайдушно бракує позитиву - бодай маленького посилання. Режисер на це зазначає, що проект передусім для оточення таких жінок - аби вони дізналися про симптоми та змогли допомогти. Продюсер додає, що в глобальнішому розумінні ця стрічка - спроба початку соціального діалогу на складну тему.
Наступний проект - «На другий день після смерті» (ТОВ «Директорія кіно»). Продюсер - Ігор Савиченко, режисер і автор сценарію - Альона Капоріна. Хронометраж: 12 хвилин. Бюджет 1 488 000 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Наступного дня після похорону коханого чоловіка Ніна йде до його найкращого друга, аби вийти за нього заміж. Друг проти. Та ще більш проти дівчина друга.
Проект також був одним із переможців Одинадцятого пітчингу Держкіно, але потім був виключений зі списку рішенням Ради з державної підтримки кінематографії.
За словами Савиченка, ця історія балансує на межі комедії та трагедії. Альона підтверджує, що хоче зняти легкий і атмосферний фільм.
Ідея прийшла режисерові після спілкування з подругою, котра розповіла історію зі свого життя: чоловік порадив їй бути разом з його найкращим другом, якщо його самого раптом не стане. Минулого року стрічку презентували тизером за участю Юлії Першути - і цього разу нічого не змінилося. За словами режисера, Юлія вже затверджена на головну роль.
Такого підходу в українському кіно ще не використовували, але у світі прикладів повно - згадайте бодай серіал «Мертвий для мене» від Netflix або шоу невдалої платформи Facebook «Співчуваю вашій втраті» з Елізабет Олсен у головній ролі.
Савиченко ніби читає мої думки: він, щоправда, згадав іще одного представника жанру, де на самоті лишається чоловік, - «Після життя» Рікі Джервейса.
Володимир Войтенко довго мовчав, але тут знову включився, поцікавившись, ким працює головна героїня - не з тумбочки ж їй гроші брати. В режисера відповіді не знайшлося, але вона обіцяла доопрацювати цей момент. На питання Ліани Плісецької, наскільки реальна така історія, режисер відповідає, що консультувалась із психологами: ті кажуть, що такий психічний розлад можливий - щоправда, короткочасно.
Наступний проект - «Таємний покупець» (ТОВ «Директорія кіно»). Продюсер - Ігор Савиченко, режисер і автор сценарію - Володимир Рудик. Хронометраж: 17 хвилин. Бюджет: 1 499 135 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Вітя не вступив до університету й, аби не розчаровувати мами, що покладає на сина великі сподівання, вирішив не повертатися з Києва до свого рідного містечка, а зображати для неї студента. Приховувати свою ідентичність від Віті вимагає і його перша робота. Але такий шлях, до якого героя підштовхує, здається, саме життя, викликає у сімнадцятирічного героя дедалі більший внутрішній опір.
За словами продюсера, сценарій переписувався тричі, і тепер він ідеальний. Подивимось, що скажуть експерти.
18-річний герой, який ще не до кінця розуміє, хто він такий, змушений видавати себе не за того, ким він є, працюючи таємним покупцем. Режисер хоче показати, як розвивається особистість.
Володимир грунтовно попрацював над розкадровками проекту й, аби добро даремно не пропадало, показав їх експертам, пояснюючи художні прийоми та режисерські рішення. На створення візуальної концепції фільму його надихнув акваріум.
Знімати планують у спальних районах Києва, аби героя оточував не надто привітний і комфортний фон.
Щодо кастингу, то на головного героя наразі є лише референс, а серед загальних референсів - стрічки «Чорний Петро» Мілоша Формана та «Лобстер» Йоргоса Лантімоса. Оператор проекту - Михайло Любарський, худпост - Андрій Лідаговський.
Останнього режисер чомусь назвав актором із реклами морозива, хоча міг би - виконавцем головної ролі в «Мої думки тихі». Так ми й дізналися про пріоритети постановника.
Наступний проект - «Прощання» (ТОВ «Директорія кіно»). Продюсер - Ігор Савиченко, режисер і автор сценарію - Юрій Марташевський. Хронометраж: 12 хвилин. Бюджет: 1 491 160 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Через недосконалість законодавства щодо посмертного донорства в Україні людям доводиться використовувати процедуру гемодіалізу все життя. Сергій приходить до лікарні навідати матір, котра переживає термінальну стадію гострої ниркової недостатності. Та сьогодні особливий день - хлопець прийшов попрощатися.
Савиченко зазначає, що майже всі проекти, які він сьогодні презентує, режисери знімають за власними сценаріями і «Прощання» - найбільш особистий з них, позаяк історія автобіографічна для Марташевського. Але різниця теж є: Юрію пощастило, і він зумів одужати (йому пересадили нирку матері), а герою стрічки - ні.
Своїм фільмом режисер має намір розпочати діалог на дуже важливу для країни тему. Його мета - аби закон про посмертне донорство нарешті запрацював, і люди, в яких немає можливості пересадити орган родича, отримали шанс на життя. Але діалог у художньому вигляді - так цього в нас іще ніхто не робив (були статті у пресі, репортажі на ТБ). Можливо, за допомогою сили мистецтва вдасться достукатися до тих, хто ухвалює рішення.
Савиченко додає, що знімати планують у реальній лікарні - хорошій, котра має сучасне обладнання, аби страшними «декораціями» не відволікати глядача від головного. Він визнає, що це складно, але такий досвід є і в «Директорії кіно», і в Юрія особисто - він знімав у справжній лікарні свій документальний проект.
Наступний проект - «Один білборд біля цвинтаря» (ФОП Коваленко Євгеній Анатолійович). Продюсер - Андрій Суярко, режисер - Артур Скоробогатський, автор сценарію - Євген Положій. Хронометраж: 10 хвилин. Бюджет: 1 млн 688 тис. грн (просять 1 497 500 грн держпідтримки).
Синопсис: Рекламний білборд з оголеною молодицею, розташований біля цвинтаря, не бентежить ані міської влади, ані городян. Але мати, котра на війні втратила єдиного сина, не може примиритись із цією обурливою пошлістю. Маленька жінка з великим горем виступає проти порочності системи, в якій живе. Стикаючись із нерозумінням, зневагою й байдужістю, вона постає перед вибором: намагатися змінити суспільство або ж обрати шлях особистих змін?
Щиро кажучи, із синопсиса не дуже зрозуміло, чому саме героїню настільки обурює така реклама. І режисер відповіді на це питання не дає: каже, що тільки мати, яка втратила дитину, може це відчути.
Утім, для режисера історія по-своєму особиста: 2014-го його батько вирушив воювати до зони АТО.
Судячи з тизеру, з головною актрисою автори вже визначилися, це Наталя Корпан. Аби актриса відчула правильний емоційний стан, режисер планує познайомити її з ветеранами.
Знімати планують у місті, де відбувалася реальна історія - в Сумах.
Зйомки мають відбутися восени, а готовий проект буде до весни 2021-го.
Перерва 15 хвилин.
18:00
Презентується проект «Одні» (ФОП Дріз Олександр Якович). Продюсер - Олександр Дріз, режисер - Валентина Черкашина, автор сценарію - Марина Артеменко. Хронометраж: 15 хвилин. Бюджет: 1 413 019 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: До дитячого будинку привозять нового мешканця - хлопчика Юру, який дуже сумує за татом. Тому тато приходить до нього вночі в тілі вже дорослого вихованця будинку, Богдана. Виявляється, що Богдан - провідник душ батьків і для інших дітей.
Сестри Артеменко нарозхват, щоправда, цей проект представляє лише одна з них, Марина. Вона каже, що ідея сценарію народилася з бажання ще раз поговорити зі своїми бабусею, дідусем й іншими близькими, яких не стало. Меседж стрічки - показати, що рідні, які вже не з нами, однаково завжди поруч і в пам'яті.
У проекту вже є виконавець головної ролі - Андрій Пономаренко. За словами режисера, це пряме влучання в типаж. На дитячі ролі відібрані юні актори з досвідом зйомок - Женя Інтелегатор і зірка серіалів Марго Лапіна.
За допомогою локацій хочуть показати самотність маленьких героїв. За словами режисера, їй дуже подобається стилістика фільму Мирослава Слабошпицького «Плем'я», й у своїй роботі вона черпатиме натхнення звідти (особливо щодо локацій). Оператор фільму - Олександр Бойко.
Олександр Дріз обіцяє докласти всіх зусиль, аби фільм показали на провідних українських телеканалах.
Наступний проект - «Освідчення» (ТОВ «Ейдетік Пікчерз»). Продюсер - Роман Негрієнко, режисер - Нелля Дубовська, автор сценарію - Віра Яковенко. Хронометраж: 15 хвилин. Бюджет: 1 448 978 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Іва, неприкаяна та мрійлива тінейджерка з закарпатського села, таємно закохана в контрабандиста Діму й хоче освідчитися йому. Стежачи за ним і його компанією, вона потрапляє в небезпечну кримінальну пригоду, яка стає шансом дівчини звернути на себе увагу хлопця.
За словами авторів, їхній проект - не просто цікава історія, а порушує важливу соціальну проблему, особливо актуальну для Заходу України (мати героїні працює в Італії, а з батьком вона не може знайти спільну мову). Режисер називає історію водночас брутальною та зворушливою.
Актрису на головну роль уже знайшли, причому продюсер зазначає, що дуже втішений знахідкою, позаяк дівчина має дивовижну харизму. Втім, згодом режисер каже, що в них наразі є лише дрімкаст.
Щодо режисерських рішень, то перша частина, поки Іва перебуває вдома, буде максимально реалістична, а другу, коли вона тікає, покажуть у фантазійнішій манері, через сприйняття самої героїні. Показувати різницю планують, зокрема, за допомогою колірних рішень.
Локації добиратимуть так, аби було зрозуміло: живучи в такому місці, дуже просто уявити себе героїнею фільму.
ЦА проекту - заробітчани, їхні діти й інші родичі.
Кумедний момент: історія повністю закарпатська, а режисер родом зі Сходу.
Усі інтер'єрні сцени планують знімати в Київській області, аби заощадити, а по натуру поїдуть на Закарпаття. Валерія Сочивец цікавиться, наскільки економічно вигідно брати акторів із Західної України та везти їх на зйомки до Києва, але продюсер каже, що це точно вигідніше, ніж усією групою їхати туди. Володимир Войтенко закликає не забувати про кінокомісії.
Наступний проект - сюрреалістичний хорор «Павучиха» (ТОВ «Укркіно»). Продюсер - Ольга Журженко, режисер і автор сценарію - Лєля Поліщук. Хронометраж: 15 хвилин. Бюджет: 1 млн 500 тис. грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Виправдавши очікування, нав’язані суспільством, мораллю та ґендерним вихованням дівчаток, Марічка вийшла заміж. З погляду стандартів соціуму її статус змінився доволі пізно. Згодом, здобувши певні висоти в кар’єрі, вона кладе всі свої досягнення на «вівтар» шлюбу.
Головна тема фільму - наскільки жахливі наслідки психологічного тиску й насильства в суспільстві та сім'ї (звідси і жанр хорору).
Проект має вигляд чергового прочитання Кафки - що й підтверджує режисер. До слова прийшовся й «Чужий», точніше, сам ксеноморф, створений Гігером - творчість художника надихає режисера.
Катерина Молчанова зіграє головну роль - Павучиху. Її партнеркою стане Наталя Рюміна - команда вже домовилася з обома актрисами. З усіма акторами з дрімкасту також попередньо домовились, та хочуть провести проби, аби подивитися, чи буде між ними необхідна хімія.
Команда проекту також уже зібрана:
Цей фільм - самодостатня одиниця, але згодом стане однією з п'яти частин сюрреалістичного мультимедійного альманаху, зв'язаних темою психологічного насильства.
Експерти справедливо зазначають, що добре зняти таке кіно - дорого. Продюсер каже, що планують підключити різних донорів і західних партнерів.
Останній проект на сьогодні - драма «Переможниця» (ТОВ «Лелека Продакшн»). Продюсер - Олександр Ковш, режисер - Катерина Коцюба, автор сценарію - Ігор Семецький. Хронометраж: 20 хвилин. Бюджет: 1 473 590 грн (просять 100% держпідтримки).
Синопсис: Мати маленької Ані дізнається, що в її дочки поліомієліт і ходити вона більше не зможе. Аня з мамою вступають у боротьбу з вироком лікарів і обставинами… За кілька років Ані вдається не лише стати на ноги, а й увійти до збірної України з велоспорту. Та чи зможе вона стати переможницею міжнародних змагань?
Щодо режисерського бачення, то акценти будуть на стриманій грі акторів, планується використання великої кількості великих планів. Кадри довгі, жива камера протягом усього фільму, в фіналі - динамічний монтаж. Оператор фільму - Катерина Коцюба.
Актори - подружжя Надія й Олексій Хильські - вже дали згоду брати участь у проекті, а головну героїню, можливо, зіграє Марія Тарасова, проте режисер хоче провести додатковий кастинг.
Тарас Ткаченко зазначив: судячи зі сценарію, акторам буде потрібно виявити максимум таланту, аби втілити образи (зокрема, переконливо зіграти фізичні недоліки). Навчити виконавицю дитячої ролі достовірно грати хвору на поліомієліт людину мають допомогти реабілітологи, з якими вона багато репетируватиме.
Зайшла коса на камінь: Володимир Войтенко знову поцікавився, над якими проектами режисер працювала саме як режисер, а та відповіла, що на одну її студентську роботу писав рецензію... Войтенко!
Ну й головне питання від експертів: який проект - цей або вчорашня «Душа айсбергу» - Катерина більше хоче зняти. Дівчина каже, що знає відповідь, але вибір за експертами.
На цьому все, а завтра буде фінальний ривок. Тож до зустрічі вранці!
