МЕНЮ
МЕНЮ
RU
Анна Чапала
«Кожен фотограф мріє зробити фото, яке змінить щось у світі» , – вважає Анна Чапала.

Анна працювала у виданні «Новини Полтавщини», була регіональним кореспондентом УНІАН, проте найбільше вона відома як спеціальний кореспондент.
Події на Сході України Чапала фотографує з 2015 року. Першим досвідом для неї стала поїздка разом із групою волонтерів до Маріуполя, який уже був під контролем української влади. З року в рік Анна все частіше їздила з фотоапаратом до району проведення АТО/ООС, а 2019-го вирушила на передову як спеціальний кореспондент пункту «Армія Інформ».
Тема війни та військових дуже близька Анні (і це відбилося на її виборі фото для нашого спецпроекту). 2015 року Чапала здобула приз глядацьких симпатій за фотографію «Тато йде на війну» на фотоконкурсі видання «День», а вже за три роки виборола Гран-прі того ж конкурсу за фото травмованого військового, який на спортивних змаганнях у Полтаві дереться канатом угору – дереться разом зі своїм інвалідним візком… «Для мене в кадрі має бути людина. Людина – це зав'язка того, що відбувається потім: на другому, третьому слайді. Людина або місце. А потім ти відштовхуєшся від того, що хочеш показати», – розповідає Анна. Саме тому вона обрала фотографії, які демонструють силу, впевненість і дорогоцінність людини.
Одне з найскладніших завдань, що демонструє справжню майстерність фотографа, – зуміти одним кадром передати сутність, глибину людини. Особливо коли йдеться про людину, що її знає весь світ. Таку, як Майкл Джексон. Анна Чапала з дитинства захоплювалася його мистецтвом, хоча й зізнається, що тоді ще не усвідомлювала всього впливу його музики. З кожним хітом – від Black or White до Earth Song – артист намагався змінити світ і ставлення людей до нього. «Я дуже люблю передивлятися виступи Джексона. Періодично переслуховую його альбоми, і щоразу відкриваю щось нове для себе, – розповідає Чапала. – Я обрала цей портрет, бо в ньому чітко видно характер Майкла Джексона. Його погляд, міміку. Так, він пройшов через зміни, через операції, але погляд залишився незмінним. Погляд митця, погляд упевненої людини, яка знає, що робить». / Lynn Goldsmith/Corbis/VCG via Getty Images
Від суперзірки, чиє обличчя знає весь світ, Анна переходить до чоловіка, якого теж бачив кожен, проте лише зі спини – завдяки цьому знімку. У ХХ–ХХI століттях людство пережило – і досі переживає – чимало протистоянь авторитарним режимам. Один із найвідоміших героїв таких протистоянь – «Танкова людина», чоловік, який протягом кількох хвилин самостійно стримував колону танків під час студентських заворушень на площі Тяньаньмень (Китай) у червні 1989 року. Фото інциденту обійшли всю планету, ставши класичним прикладом протесту проти тиранії тоталітарної держави. «Навіть не пам'ятаю, коли вперше побачила цей кадр. Зацікавилася ним, коли почала працювати у воєнній фотографії. Мала розмову з одним фотографом, який сказав мені: «Наше найбільше досягнення – зробити фото, яке зупинить війну», – додає Чапала. / CNN via Getty Images
«Мені дуже хочеться поділити цей знімок по діагоналі: одну частину залишити чорно-білою, а на іншу підставити світлину із сьогодення», – розповідає Анна про фото шпиталю просто неба. Воно було зроблено понад 100 років тому під час епідемії іспанського грипу, яка забрала мінімум 50 мільйонів життів у всьому світі. «Дивлячись на цей кадр, підсвідомо проводжу паралелі з пандемією, яка відбувається нині. Фотографія чудово відображає розріз поколінь. Яка б не була хвороба, їй байдуже на місце, час і людину», – розповідає Чапала. І додає: «Фото – своєрідний показник того, що було, що є і що буде. Ми не можемо точно знати, що буде далі, які катастрофи та хвороби на нас чекають. Але, завдяки фотодокументам, можемо проводити паралелі між минулим і сучасністю – і робити висновки на майбутнє» / PhotoQuest/Getty Images
«Титанік» – одне з найбільших досягнень і водночас одна з найбільших трагедій ХХ століття. Корабель став історією, яка більше не повториться. Як і це фото. «Саме ця світлина для мене дуже емоційна, – каже Чапала. – Можна знайти безліч зображень «Титаніка», але тут ми бачимо його біля берега, з пасажирами на палубі, зі звичайними перехожими поруч. Лайнер іще не вийшов у море, ще не знає, що на нього чекає. Тут «Титанік» такий, яким був до катастрофи. Ми можемо подивитися на нього очима людей, які були в захваті від пароплава, не маючи й гадки про його жахливу долю». / Universal History Archive/Universal Images Group via Getty Images
«Я завжди захоплювалася фотографами і зберігаю багато старих фотожурналів. Люблю роздивлятися старі плівкові знімки – вони символізують час, коли фото було єдиною можливістю спіймати момент і поділитися ним із майбутніми поколіннями», – розповідає Чапала. Це фото сонячного затемнення було зроблено 1919 року експедицією фізика Артура Едінгтона. Світлину виготовлено способом отримання позитивного зображення безпосередньо зі скляного негативу, який розглядався на темному тлі. Не маючи просунутої техніки, фотографи того часу робили приголомшливі знімки завдяки власній майстерності та витримці. «Мене завжди цікавило, як професіонали вичікують на ТОЙ САМИЙ момент: ось іще кілька сотих секунди – і вийде зовсім інше фото. Вони готуються заздалегідь – аби закарбувати ту легендарну секунду. Це – історія. І, знаєте, усе, що ми фотографуємо й бачимо зараз, – також історія», – підсумовує Анна. / SSPL/Getty Images
Текст: Ольга Тарасенко
Дизайн: Олексій Панов
Більд-редактор: Андрій Поліщук
Фотоматеріали: Getty Images
Літературний редактор: Світлана Кирилаш
Редактор спецпроекту: Анна Давидова