«Цього року серед 94 стрічок, що були подані різними країнами як кандидати на оскарівську номінацію «Найкращий фільм іноземною мовою» (зокрема «Знедолені», котрі офіційно відібрані представляти Францію), 18 робіт створені у французькій копродукції. Причому в чотирьох із них Франція є провідним партнером» - така новина, що викликає гордість за країну, стоїть на головній сторінці сайту UNIFRANCE.
Ця некомерційна організація, яка відповідає за просування французького кіно в усьому світі, була створена ще 1949 року. Натепер у ній - близько 900 учасників: виробники повнометражних і короткометражних фільмів, дистрибутори, режисери, актори, сценаристи, агенти з роботи із талантами та багато інших професіоналів індустрії. UNIFRANCE щосили намагається зробити так, аби їхня робота була легшою й продуктивнішою, і як результат - сприяла формуванню й підтримці міжнародного іміджу Франції. Що ж, 18 «майже французьких» фільмів у «передоскарівському» списку - цілком наочний показник ефективності роботи організації.
UNIFRANCE присутня на кожній стадії життя французької стрічки за кордоном: допомагає в поданні для відбору на фестивалі та участі у світових кіноринках, сприяє дистрибуції на іноземних територіях, створює умови для ефективної співпраці із зарубіжними партнерами.
Асоціація бере участь у понад 60 міжнародних фестивалях і ринках - включаючи Канни, Берлін, Венецію; міжнародні кінофестивалі в Торонто, Роттердамі, Сан-Себастьяні, Локарно і т. ін., - активно просуваючи там не тільки французькі проекти, а й самі можливості французької кіно- та телеіндустрії, поширюючи інформацію про сервіси, локації, умови для копродукції etc.
У принципі, таким самим просуванням нещодавно займався в Києві і Жоель Шапрон (Joël Chapron) - кінознавець, провідний спеціаліст UNIFRANCE із кінематографа країн Центральної та Східної Європи, кореспондент селекційної комісії Каннського кінофестивалю. На KYIV MEDIA WEEK він виступив із доповіддю «Як створювати імідж кінематографа країни за кордоном. Досвід UNIFRANCE».
Спершу Шапрон прояснив технічні моменти та розповів про структуру організації. Очолює UNIFRANCE президент, якого переобирають що два роки. Зараз цю посаду обіймає Серж Тубіана, кінокритик і журналіст, котрий близько 30 років пропрацював у впливовому профільному виданні Les Cahiers du Cinéma, а на посаді його головного редактора - з 1981 року. Також Тубіана з 2003-го по 2016-й очолював La Cinémathèque Française, найбільший у світі архів фільмів і будь-яких документів, пов'язаних із кінематографом.
Керувати діяльністю UNIFRANCE йому допомагає рада директорів, її склад теж затверджується на два роки. Вона складається з 10 представників професійних організацій, 12 статутних та 23 обраних членів і трьох ключових експертів (двоє з них - представники Міністерства культури, один - Міністерства закордонних справ). Плюс - гендиректор Національного центру кінематографії та анімації Франції (Le Centre national du cinéma et de l'image animée; CNC) і фінансовий аудитор, котрий також представляє CNC. Разом - 50 осіб, з яких 48 мають право ухвалення рішень, що стосуються UNIFRANCE: які в організації цілі, чим вона займатиметься та які території завойовуватиме. Всі їхні рішення держава лише погоджує.
UNIFRANCE комплексно підходить до ідеї всебічного розвитку французької аудіовізуальної індустрії, приділяючи увагу і глобальним стратегічним питанням, і невеликим, але дуже важливим деталям, що допомагає кінематографістам комфортніше займатися своєю справою. Наприклад, Жоель Шапрон розповів, що в разі, якщо продюсер їде кудись укладати потенційну угоду з продажу французького фільму, йому обов'язково оплачують переліт. Погодьтеся - дрібниця, а приємно!
Але перш ніж кудись летіти, треба зрозуміти - куди і навіщо. Для цього UNIFRANCE проводить системну роботу з моніторингу та щомісячної аналітики різних ринків і територій, з'ясовуючи для сейлз-агентів (а їх в організації 44), як ідуть справи в індустрії кіно просто зараз.
Також Шапрон підкреслив важливість роботи «агентурної мережі» на територіях, що становлять стратегічний інтерес для нашої країни. Приміром, зараз у UNIFRANCE такі спеціально навчені люди є в США, Сінгапурі та Китаї - вони займаються просуванням французького кіно на місці.
Навіть Алік Шпилюк, який уже бачив усякого, схоже, вражений
Та й Людмила Горделадзе не лишилася байдужою
Продовжуючи тему закордонної експансії, Шапрон розповів про додаткові промоактивності, якими займається UNIFRANCE. Зокрема, це регулярне створення роликів із кадрами з французьких фільмів, із французьким музичним супроводом і, певна річ, грамотне їхнє поширення.
UNIFRANCE не тільки відправляє свої стрічки на фестивалі, а й влаштовує кінофоруми самостійно. Те саме «Паризьке рандеву» (Rendez-vous du cinéma français à Paris) - кіноринок французьких фільмів (зазвичай їх представлено близько 75), на який щороку з'їжджаються приблизно 500 закупівельників із 58 країн. Такі виставки досягнень французького кіногосподарства проводяться не лише у Франції, але також у Німеччині, Японії та США.
Причому відбирають для них найрізноманітніші фільми, аби показати весь спектр кінематографа Франції.
Забудьте про стереотип, що французьке кіно - це комедії, комедії та ще раз комедії: його жанровий спектр дуже широкий, і свій глядач є в кожного сегмента
Нарешті головне питання - а чи вартий товар роботи? В тому розумінні, чи потрібна Франції UNIFRANCE - з її бюджетами, великим штатом. Чи треба витрачати на все це гроші?
Що ж, можливо, відповіддю на нього слугуватиме той факт, що сьогодні кіноіндустрія Франції є другою за прибутковістю у світі - після США. До прикладу, лишень 2017 року вона заробила 213 млн євро (з яких близько півмільйона принесли короткометражки - так, вони теж продаються, якщо їх продавати!). І при всьому цьому різними державними структурами на виробництво кіно виділяється тільки 10 млн євро на рік. Але перш ніж говорити щось на кшталт «От у них лише 10 «лямів» - і такий прибуток. А що в нас?!», освіжімо в пам'яті, з якого року існує UNIFRANCE. Я вам нагадаю - з 1949-го: тобто вже 70 років. Увесь цей час організація веде системну роботу з просування французького кіно у світі. І закономірно, що зараз ця робота приносить свої плоди. Та не відразу, звісно. Кіно - гра у довгу. І здається, Україні час у неї вступати.
