Сьогодні у Міністерстві культури та інформаційної політики великий і складний день. По-перше, вранці відбулось дебютне засідання Ради з розвитку креативної економіки при Кабміні, головна мета існування якого криється у самій назві. А по-друге, ближче до обіду очільник відомства Олександр Ткаченко вирішив зібрати пресу, аби відзвітувати про тяготи та звершення останнього року, проведеного на посаді міністра. Так, мені теж складно повірити, що минув уже цілий рік, проте з фактами марні суперечки. Тож у визначений час я приготувалася звернути всю свою увагу на Олександра Владиславовича, щоби й підсумки підбити, і в майбутнє разом подивитись.
Шашликами у нас журналістів годує лише президент і виключно у свята, а міністр обмежився духовною їжею - зустріч відбувалась у Національному художньому музеї України
Розпочав Ткаченко теж із красивого, презентувавши нову айдентику свого відомства, розроблену агентством Green Penguin за підтримки програми USAID Transformation Communications Activity. За словами міністра, це інструмент, за допомогою якого Мінкульт транслюватиме свої цінності та меседжі, а під час розробки була врахована спадщина Русі:
Запам'ятовуйте: тепер лінії Мінкульту плавніші, а подача - динамічніша
А ще у найближчому майбутньому міністерство матиме новий сайт, прототип якого вже готовий. «Принаймні айдентика для нього є», - потішився Ткаченко
Та якщо до справ, то говорив Олександр Владиславович багато, швидко і на диво не тихо - спершу звітуючи про результати роботи за останній рік, а потім презентуючи плани на майбутнє. Левова частка пресконференції була присвячена масштабному проекту «Велика реставрація», захисту культурної спадщини, протидії хаотичній забудові, музеям, Інститутові нацпам'яті, книговидавництву, туризму та мовному питанню.
Окремим рядком у списку досягнень року Ткаченко згадав свіжостворену Раду з розвитку креативної економіки. І тепер у нас є конкретика: орган, крім очевидного, заснували для здійснення діалогу між владою й бізнесом, координації стейкхолдерів у всіх сферах креативних індустрій і напрацювання секторальних програм та законодавства. Цілі цього доволі амбіційні: протягом найближчих років внесок креативних індустрій у бюджет країни мають намір підняти з 4% до 15%.
Про кіно, певна річ, теж згадали - такий вигляд мають досягнення в цій галузі натепер, включно з українськими зйомками фільму «Останній найманець» для Netflix. Ткаченко з гордістю повідомив, що вони стали реальністю завдяки запровадженню системи рібейтів, однак про проблеми з нею, як і про те, як вони будуть розв'язані, чомусь не згадав. Може, міністру ще не доповіли?
Коли зі звітом розібралися, Олександр Владиславович перейшов до планів на майбутнє, і серед них було чимало цікавого.
Наприклад, у сфері інформаційної безпеки відомство планує не лише створити онлайн-музей російської дезінформації, але й зняти телепроект у жанрі соціального реаліті. Як гадаєте, який канал його покаже?
Щодо креативних індустрій, то тут на часі - наміри забезпечити проведення конкурсів Держкіно за новими правилами,
а також популяризувати українські локації серед іноземних кіновиробників
Амбітні плани вимагають амбітних вкладень, тож у бюджетній резолюції на наступний рік Мінкульт попросив досить значну суму:
Хочеться вірити, що решта членів уряду не заперечуватимуть такому завзяттю
Якщо вам здається, що для цілого року роботи цього замало, то Олександр Ткаченко поспішає вас переконати: «За рік я докорінно змінив своє уявлення про світ. Ніколи не думав, що в культурі може бути стільки викликів. Це, з одного боку, виснажує, проте також тримає в тонусі - ти розумієш, що маєш шанс зрушити з місця процес, котрий раніше називали «культуркою». Наша мета - аби його почали називати «культура». І повірте: українська культура - це дуже потужна м'яка сила».
Можливо, ви не звернули уваги, але в своєму монолозі міністр майже не торкнувся справи Українського культурного фонду, хоча інституцію та її наглядову раду лихоманить уже який день поспіль. Ба більше, буквально напередодні пресконференції міністра очільниця цієї самої наглядової ради Лариса Мудрак після скандалу з відмовою великій кількості знакових заходів у виділенні коштів склала повноваження. Присутні журналісти поцікавилися, що Ткаченко взагалі про це думає.
«Щиро кажучи, те, що відбувається в УКФ, - це мій біль. Я за стабільність в інституціях, аби вони могли працювати й підтримувати культурну сферу. Минулого тижня я публічно пояснив своє ставлення до ситуації і до двох членів наглядової ради - Сусленського та Тулузова. Сподівався, що їх заміна дозволить розв'язати кризу і забезпечити безперебійну роботу наглядової ради. Та мене не почули, а двоє людей, на яких я покладав великі надії, - Лариса Мудрак і Катерина Чуєва - взяли самовідвід. Тепер, вочевидь, процес потребує глибшого занурення - як щодо визначення подальшого функціонування наглядової ради, так і в питанні [внесення] можливих змін до закону про УКФ», - поділився Ткаченко, додавши, що, на щастя, сам фонд роботи не припиняє.
На цьому, певно, закінчу. Як бачите, зроблено чимало, але й роботи у Мінкульту попереду хоч греблю гати. Сподіваюсь, запалу й завзяття у Ткаченка стане, а бюрократія його не поглине.
