Сьогодні міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський приголомшив кіноіндустрію новиною: на посаду голови Держкіно, порожню від серпня минулого року (з часу відставки Пилипа Іллєнка), призначили Марину Кудерчук - кандидата з дворічним досвідом роботи в кіногалузі. Після конкурсу НАДС (експерти якого, нагадаю, раніше завалили Юлію Сінькевич - єдиного кандидата, що проходив за балами) Кудерчук займала в списку претендентів лише третє місце - після Сергія Зленка та Ольги Бесхмельніциної.
Чому уряд ухвалив таке рішення, громадськості наразі не пояснили, тому індустрія називає Марину «темною конячкою» і обговорює конспірологічні теорії про те, як їй вдалося обскакати Зленка та Бесхмельніцину. Я ж вирішила зібрати для вас трохи фактів - ну, щоб коли вже й робити якісь висновки і прогнози, то не на порожньому місці.
Отже, Марина Кудерчук народилася 31 березня 1980 року в селищі Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. Втім, дитинство і юність Марини Миколаївни нас зараз мало цікавлять, а ось освіта - дуже. У 2004 році вона закінчила Бердянський інститут підприємництва за фахом «Економіка підприємства», в 2008-му - Бердянський університет менеджменту і бізнесу за спеціальністю «Маркетинг». Там же 2013 року отримала диплом юриста, а 2016-го захистила диплом магістра в Національній академії державного управління при президентові України.
Але не будемо забігати наперед. З 2003-го по 2013 рік Кудерчук працювала податковим інспектором і дослужилася до посади головного податкового ревізора-інспектора Запоріжжя, а 2013-го перейшла до відділу екології Запорізької ОДА, ставши його очільником. У 2017-му Марина Миколаївна перейшла в сектор взаємодії з громадськістю та ЗМІ екологічної інспекції Запорізької області, але буквально через пару місяців в її кар'єрі трапився новий несподіваний виток: вона стала заступником директора комунального кінотеатру імені Довженка, а невдовзі й виконуючою обов'язки директора.
«Я прийшла працювати заступником до Людмили Миколаївни (Зеленюк, директора кінотеатру. - МН), розраховуючи, що буду займатися економічними питаннями, залучати інвестиції та паралельно підстраховувати в юридичному плані, тому що тут не було юриста. Але якось несподівано для мене виявилось, що Людмила Миколаївна йде на пенсію (дійсно, людина 1945 року народження, чого це раптом? - МН). Чесно кажучи, було навіть страшно ставати директором», - розповідала Марина в інтерв'ю виданню 061.ua у вересні 2017-го.
У лютому 2019 року Кудерчук стала директором кінотеатру, без приставки в.о., та вже в листопаді її професійний шлях знову різко змінився: вона стала заступником губернатора Запорізької області Віталія Туринка. Варто зазначити, що головою ЗОДА Туринок став у вересні 2019 року, після зміни влади в країні.
З огляду на описані вище кар'єрні зигзаги, чергова різка зміна галузі - із заступника губернатора в очільники Держкіно - вже не така й дивна.
Що саме пов'язує Марину з новою владою, гадати не буду. Зазначу лише, що в соціальних мережах активно репостять фотографію зі сторінки Кудерчук:
Фото зроблене в грудні 2018-го після концерту «Кварталу» в Запоріжжі - до того, як Володимир Зеленський заявив про свої президентські амбіції
За нетривалий час роботи в кіносфері Марина встигла організувати Запорізький кінофестиваль ZIFF (Zaporizhzhya International Film Festival). Але що ж вдалося зробити у ввіреному їй комунальному кінотеатрі?
Судячи з того самого інтерв'ю, ставши в.о. директора, Кудерчук почала оптимізувати всі процеси: скоротила частину співробітників (наприклад, перевіряльників бобін, котрі в кінотеатрі давно не використовували, і художника - середній вік скорочених, за її словами, становив 70 років), замінила намальовані від руки афіші, з яких у місті вже сміялися, друкованими («Друк загальної афіші для малого залу коштуватиме 600 грн на місяць, а мінімальна зарплата людини - 3200 грн, плюс фарби і полотно треба купити», - пояснювала своє рішення Кудерчук), зробила нове, більш зручне приміщення каси, оновила меблі, повісила картини і склала кошторис на оновлення комунікацій (чи вдалось отримати на це гроші від міської влади, історія замовчує).
Уже тоді, 2017-го, Марина виступала за українське кіно. «Ми всі українські фільми беремо в прокат, проте, на жаль, наповнюваність залів на них іще погана. Якщо фільм іде в HD-форматі, намагаємося показувати українське кіно в малому залі. Адже коли на показі в малому залі сидять 10 людей, це не так прикро, коли стільки ж у великому [...] Рекламуємо ми всі фільми однаково - розігруємо квитки в газетах і по телевізору, ставимо афіші на сайті та у Фейсбуці. Коли українські фільми, особливо якщо допрем'єрний показ, намагаємося давати заздалегідь рекламу на телебаченні, показ висвітлюють у ЗМІ і рекламують стрічку. Але не знаю, чому зали незаповнені [...] А взагалі українське кіно зараз у стані становлення. Буквально 5 років тому багатьох відомих зараз режисерів і акторів іще ніхто не знав. Американських і європейських акторів знають. Українські - ще не такі розкручені. Можливо, справа в цьому», - говорила тоді майбутня глава Держкіно.
З огляду на дотації влади, кінотеатр не бідував, однак Марина запланувала вивести його на самоокупність і вже до початку 2018-го підвищити прибутковість на 20-30%. Також вона збиралась «навчати персонал якісному обслуговуванню, щоб до нас хотілося повертатись». Не знаю, чи вийшло, але сам підхід безперечно вартий уваги.
За час керівництва кінотеатром Кудерчук зіткнулася з двома гучними скандалами. Один вибухнув навколо фільму «Червоний», якому «Довженко» нібито не хотів давати гарний розпис.
Ось що говорила про це Марина: «У нас ішли переговори з кінокомпанією (виробник стрічки - InsightMedia, дистрибутор - B&H. - МН), нам ставили жорсткі умови. Ми повинні були взяти фільм на три тижні, і на першому зробити чотири сеанси на день у великому залі. Це для нас було збитково. Ми загалом на день ставимо 6-7 сеансів, навіть блокбастери не ставимо по чотири сеанси на день. Ми все ж таки комунальне підприємство і маємо думати про економічну складову. Тому просили лояльніші умови та дійшли згоди, що беремо фільм пробно на тиждень, на один сеанс на день, а якщо люди йтимуть, то подовжимо ще на тиждень. Поставили гарний час, розрекламували, на прем'єру роздали безкоштовні запрошення, а частину залу продали. Але все одно квитки не дуже розійшлися. Потім фільм вийшов в HD-форматі, і зараз він у нас іде в малому залі. Тому що коли фільм уже пройшов, ним почали цікавитись».
Другий скандал вибухнув навколо сайту кінотеатру, на якому раптом з'явився анонс російського пропагандистського фільму «Крим». За словами Марини, до того моменту офіційний сайт кінотеатру переїхав на новий домен - dov.zp.ua, а старим ресурсом dovzhenko.zp.ua займались люди, що не мали відношення до кінотеатру. Власне, і сайт відношення до кінотеатру вже не мав, але глядачі, як виявилося, заходили на нього, як і раніше.
Про кіноуподобання Кудерчук може свідчити такий нюанс: «Довженко» був єдиним кінотеатром Запоріжжя, де не демонстрували стрічку «Воно», один із рекордсменів прокату. «Ми вирішили відійти від принципу «всі беруть і ми беремо», - пояснювала свою позицію Марина Миколаївна. - На той момент у нас була перенасиченість жахами і бойовиками. Захотілося більше доброго, світлого. А фільм «Воно» ще й довгий, і він у нас ніяк не ставав у графік».
На засіданні Комісії з питань вищого корпусу державної служби Кудерчук називала себе демократичним керівником, і деяке підтвердження цьому також є: «Ми спокійно ставимося до того, аби глядачі приносили [на сеанси] свою їжу, - говорила вона, коли очолювала кінотеатр. - Головне, щоби борщ у банці не приносили. Якщо зайдуть із морозивом, чіпсами або печивом - без проблем. Головне, аби зал не засмічували, адже між сеансами лише 5-10 хвилин, і персонал має встигнути прибрати. Категорично не пускаємо тільки з алкоголем і пивом».
Гадаю, для першого разу інформації достатньо. А висновки робіть самі.
