Серед безлічі стереотипів, до котрих схильні українські телеглядачі, є й такий: якщо в серіалі йдеться про людей та події з нашого минулого, то він неодмінно буде сповнений нотацій і, ніде правди діти, нафталіну. Про причини появи такого стереотипу можна було б написати ціле дослідження, але зараз не про них. Нещодавно мені на очі потрапив ролик, що анонсує проект, здатний зруйнувати це упередження, і сьогодні я хочу вам докладно про нього розповісти.
Йтиметься про серіал «Плеяда», тизер якого творці вперше показали наприкінці жовтня. Якщо ви досі його не бачили, терміново виправляйте ситуацію:
Ролик увінчав період девелопменту проекту, що створюється за підтримки Українського культурного фонду. Автором його ідеї, а також креативним продюсером та сценаристом є Наталя Яковлева, яку багато хто з вас знає за роботою в компанії Star Media. Передбачається, що серіал стане лише частиною мультиформатного проекту, котрий складається ще й з поетичної аудіокниги (з відеоверсією), короткометражного фільму, книжки за сценарієм серіалу, вистави та навіть муралу.
Щодо безпосередньо серіалу, то він розрахований на десять епізодів - кожен із них буде присвячений окремій історичній особистості. Героїв ви вже бачили в тизері - це Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Ольга Кобилянська та інші класики, з якими сьогодні асоціюють першу українську культурну революцію. І хоча стрічка не претендує на документалістику, а автори визнають, що в ній досить багато вигадки й історичних припущень, вона обіцяє освіжити в пам'яті забуті сьогодні сторінки нашого минулого.
Не змогли впізнати в ролику всіх акторів, яким доведеться втілити ідею в життя? Не біда! У тизері з'явилися: Остап Ступка, Анжеліка Гирич, Марина Кошкіна, Алла Бінеєва, Олександр Печериця, Дмитро Суржиков, Яків Кучеревський, Станіслав Боклан, Катерина Слюсар, Джеймс Макван та Володимир Захаренков. Режисером став Тарас Дронь, а оператором виступив Юрій Король
.jpg)
Не знаю, як вам, а мені здається, що кожний актор чудово вписався у свій образ
Наразі творці проекту завершили девелопмент та готуються розпочинати зйомки. Але, чесно кажучи, після перегляду тизеру в мене з'явилось стільки питань до авторів, що я вирішила не тримати їх у собі. І зв'язалася з Яковлевою, яка поділилась зі мною всіма подробицями майбутнього серіалу, а заразом розповіла, чому в ньому не буде ані пафосу, ані нафталіну, натомість будуть живі та зрозумілі герої, що говорять однією мовою з глядачами.
-.jpg)
- Наталю, як я розумію, ви займаєтеся проектом досить давно. Розкажіть, із чого все почалося, як з'явилась ідея, як розвивався процес?
- До розробки теми я взялася в січні 2017 року, коли ще працювала в компанії Star Media креативним продюсером. Спочатку робила це сама, потім з'явилась помічниця, яка також повірила в ідею. Тоді все зводилося переважно до того, що ми шукали інформацію - і що більше її ставало, то яскравіший вимальовувався формат майбутнього проекту. У підсумку, кілька разів міняючи та ускладнюючи структуру, а також закручуючи сюжет, ми докопались до того, що в нас повірив Український культурний фонд, причому двічі: перший грант виділили на попередній девелопмент, а другий - на його завершення. На сьогодні ця стадія вже позаду, є знімальна група, десять серій сценарію, тизер, аудіокнига поезій, і після виходу тизеру багато які ЗМІ зрозуміли це неправильно, повідомивши, що ми вже повністю зняли серіал. Це не так. Справа в тому, що наш проект виходить дуже масштабним і недешевим - настільки, що той бюджет, на який ми можемо розраховувати, виявився лише половиною від реального бюджету. Ми і самі це усвідомили, коли дописали сценарій: у нас там троща потягу, замах на царя, погоні, переходи через кордон і багато інших моментів, які досить затратно знімати. Тож поки головне питання - фінансування, і для того, аби його розв'язати, потрібні вольові рішення дуже великих людей.
- Про роботу в Star Media ви говорите в минулому часі - зараз ви з компанією не співпрацюєте?
- Так, я пішла звідти на початку 2019 року, як то кажуть, «на фріланс». Зібрала команду і тепер співпрацюю з відомим продакшеном Solar Media, який дуже динамічно розвивається. Можна сказати, що проміняла зірки на сонце (сміється). З іншими просто не встигаю.
- Від чийого імені подавалися на гранти УКФ?
- На обидва гранти я подавалась як ФОП Яковлева.
- До речі, чому вам довелось подаватися у два заходи, а не в один?
- Якщо пам'ятаєте, УКФ створювали в якомусь екстреному режимі, через це період реалізації першого гранту в нас був дуже стислий - лише півтора місяця. А що можна встигнути за цей час? Правильно, майже нічого. Ми намагались максимально вкластися в терміни, визначились, що можемо написати поепізодні плани восьми серій (а в підсумку вийшло десять). Тому першого разу все було на рівні підготовки до виробництва сценарію. Він, до речі, в нас дуже складний: це найважче, що було як у моїй практиці, так і у практиці всієї нашої команди. А вони, між іншим, дуже досвідчені професіонали.
- Якщо зайшлося про команду, розкажіть, як ви її збирали? Над виробництвом проекту працюватимуть ці самі люди чи склад може змінитись?
- В основному складі змін не буде, бо всі себе зарекомендували не просто чудово, а в хорошому розумінні мене здивували - передусім своїм ставленням до проекту. Наприклад, я давно знаю оператора Юру Короля: він дуже творча людина, ретельно обирає проекти, в яких працює. Коли йшла на першу зустріч із ним щодо «Плеяди», розуміла, що загалом це його зацікавить - у принципі, так було з усіма, кому я розповідала про серіал. Та його ставлення, чесно кажучи, перевершило мої очікування: так він віддавався роботі, так включався у процес, пропонував такі рішення... Навіть зараз, коли переказую йому якісь уривки сценарію, він умить підхоплює, думає, як знімати ту чи іншу сцену. Аналогічна історія і з режисером Тарасом Дронем. Загалом пошуки режисера-постановника тривали всі два роки, поки я виношувала ідею. Багато хто, усвідомлюючи відповідальність, чесно казав, що не готовий до неї, тому відмовлявся. І їх можна зрозуміти: режисерів у нас розпинають першими. А в Тараса я побачила ставлення, схоже з моїм: цей проект - справа честі. Можливо, як і інші, він трохи побоювався, однак зі старту рішуче взявся до справи (сміється). Так, у нас траплялись моменти, коли ми могли б посваритися та розійтися, але Тарас не підвів. Він, до речі, не серіальний режисер, і я про це знала від самого початку, та й він не горів бажанням знімати серіал. Але зараз, коли ми всі розуміємо, що знімаємо не так серіал, як багатосерійний художній фільм, всім полегшало (посміхається).
- Ви зняли хороший тизер, у котрому зібрали чудовий каст. Як довго його підбирали? Чи є домовленості з акторами щодо проекту або все може змінитися?
- Так, каст - наша гордість! Тому, кажучи відверто, в нас навіть немає варіанту, аби когось замінити, ми такого не терпітимемо (сміється). Ми з Тетяною Владзімірською, яку я вважаю найкращим кастинг-директором у країні, підбирали акторів протягом двох років і поставились до цього дуже серйозно. Звісно, не обійшлося без труднощів: приміром, великою проблемою для нас було знайти актрису на роль Лесі Українки - у принципі, це завжди для всіх велика проблема, як мені відомо. Але з Мариною Кошкіною, я вважаю, ми поцілили в яблучко: відбувалися різні, зокрема й містичні, речі, завдяки котрим ми в цьому переконалися. До речі, Марина й сама не розуміє, чому затвердили саме її, але в одній із ситуацій вона вчинила так, як могла вчинити лише Леся. Взагалі нашим кастингом я Таню буквально замучила - вона навіть на Балі від мене їхала (сміється). Та коли цей етап закінчився, ми зрозуміли, що зібрали ідеальний склад. Коли всі з'явились на майданчику в гримі, в нас були такі мурахи - просто словами не переказати! Зрозуміло, найскладніше на нас чекає попереду, але зараз я щаслива, що все так склалося. Адже були ситуації, коли взагалі не вірилось, що нам вдасться зрушити проект з мертвої точки.
Найскладніше, за словами Яковлевої, було підібрати актрису на роль Лесі Українки. В результаті образ дістався Марині Кошкіній, а Ольгу Кобилянську зіграє Алла Бінеєва. Ще одна жіноча роль - Олена Пчілка (на фото праворуч) - відома поетеса та мама Лесі Українки. Її в проекті зіграє Анжеліка Гирич
- Чому?
- Тому що в нашому суспільстві є упередження і щодо історичних тем, і щодо того, як їх втілюють колеги, і безпосередньо щодо наших персонажів. Чесно вам зізнаюся, спершу великого інтересу вони ні в кого не викликали: їх вважали занадто древніми. Мені на кожному кроці казали, що вони - нафталін і пафос (сміється). На щастя, ми зуміли подолати упередження: приміром, кожний герой у нас говорить сучасною мовою, передає актуальні меседжі сьогоднішньому глядачеві, але робить це в межах власного світогляду. Той, хто був проти війни та радикальних дій, обстоює саме таку позицію; Іван Франко, який організував першу українську Радикальну партію, в серіалі показаний у цьому контексті; Ольга Кобилянська, відома феміністськими поглядами, передає відповідні меседжі. Кожна фраза наших персонажів, кожне їхнє слово сто разів вивірені з істориками, а їх у проекті цілих п'ять. Треба сказати, що дозволити собі такий рівень підготовки ми змогли виключно завдяки УКФ - жоден продакшен або канал не вклали б стільки ресурсів в девелопмент серіалу. Слава богу, в УКФ повірили і оцінили весь масштаб заходу, і я впевнена, що ці зусилля відіб'ються на якості проекту.
Іван Франко у проекті буде доволі радикальний, і Олександр Печериця в тизері чудово впорався із завданням. А Остапу Ступці дістався образ Михайла Драгоманова. Що скажете, схожий?
- Консультанти поміж собою не сваряться?
- (Сміється.) Сваряться, і не лише консультанти, а декотрі навіть злітають із дистанції - це природний добір. До речі, у нас окремий консультант з історії Конституції Пилипа Орлика - єдиний історик, який офіційно є експертом із даного документу. Нам він знадобився, адже одна з вигаданих сюжетних ліній заснована на історії Конституції.
- До речі, проясніть щодо сюжету: ви, як я зрозуміла, маєте намір розповісти щось на кшталт альтернативної історії?
- Це радше фантазії на історичні теми із серії «що було б, якби...», але засновані на реальних історичних подіях. Наприклад, що було б, якби Конституція Пилипа Орлика потрапила до рук членів «Плеяди». Певні моменти є цілковито вигаданими, однак, говорячи про проект загалом, ми дозволяємо собі робити це лише на 30%.
- Ви казали, що найскладніше - попереду. Вже є розуміння виробничих термінів, бюджету?
- Є. Бюджет у нас дуже солідний, і, можна сказати, саме через це ми поки не розголошуємо назви телеканалу, з яким ведемо перемовини. Хоча він є, і треба зауважити, що його топи зацікавилися «Плеядою» ще на тому етапі, коли проект був сируватий: мені говорили, що такий серіал було би цікаво хоча б побачити. З іншого боку, я вважаю, він більше підходить для якоїсь VoD-платформи, котрими всі сьогодні буквально марять. Гадаю, будь-яка платформа, яка вирішила б стартувати з нашого серіалу, відразу б задала дуже високу планку. У нас вже в коментах запитують, на що підписуватися!
- Був би резонанс, гідний «Гри престолів»?
- Ну це, мабуть, ви загнули, але так: резонансу в нас вистачає вже зараз. Нам, приміром, багато пишуть з діаспор, кажуть, що хочуть демонструвати серіал в своїх культурних центрах, на каналах, багато розповідають, як вони чекали, що хтось зважиться підняти цей період і тему. Навіть просять перекласти тизер на англійську та французьку, бо їхні діти вже не розуміють української, але їм дуже важливо знати про своє коріння і пишатися ним.
- Ви збираєтесь подавати проект на пітчинг Держкіно?
- Так, щойно його оголосять, ми це зробимо. Куди ж нам ще, як не в Держкіно (посміхається)? Хай там як, але, якщо зараз з'явиться хоча б 50% фінансування, ми можемо заходити у зйомки вже навесні. У цьому плані майже все готове: потрібно тільки провести читку та зшити костюми. Кастинг уже завершений, локації визначені, а з багатьма навіть є домовленості. Тож тепер усе залежить від фінансування. Ми, звісно, перепрошуємо, що все так круто написали (сміється), та інакше не можна було: якби сценарій не був такий динамічний, він би не зачепив молодь, а це сьогодні ядро нашої аудиторії. Нам, до речі, в тому самому Мінкульті казали, що рекомендуватимуть наш проект до показу на позакласних заняттях у школах. Певна річ, приємно, проте я вважаю - лише цим молодих глядачів не зачепити: треба не примушувати, а робити так, аби вони асоціювали себе з героями і самостійно шукали додаткову інформацію про них.
Асоціювати себе з героями Станіслава Боклана - окреме задоволення, а коли він грає Миколу Лисенка, то слова геть зайві
.jpg)
А якщо Боклан-Лисенко вам не до душі, придивіться до Дмитра Суржикова - він у «Плеяді» грає Михайла Коцюбинського
- Як ви цього досягали?
- Кожна серія проекту має свою тему і свого центрального героя. Ми намагалися зробити так, аби максимально наблизити персонажів до сучасного глядача: у когось буде шалена любовна драма, хтось страждає в еміграції тощо. Тобто ми порушуємо як серйозні глибокі теми, так і ті, що зацікавлять наших улюблених домогосподарок. Завдяки цьому, сподіваюся, стрічку дивитимуться навіть ті, в кого наші герої спочатку не викликатимуть жодних емоцій.
- Повернімося до бюджету. Ви вже можете назвати хоча б орієнтовну вартість проекту?
- Поки ми в процесі підрахунків, тому зараз рано про це говорити. Скажімо так, сума чимала, напевно, це один із найбільш високобюджетних проектів на нашому телебаченні.
- Яку її частину на себе готовий узяти телеканал, з яким ви ведете перемовини?
- Коли ми лише починали домовлятися, сума становила половину бюджету, але тепер ми розуміємо, що вона покриває близько 25%. Власне, це й уповільнює виробничий процес, адже решту грошей іще треба десь знайти.
- Ви акцентували, що серіал - тільки частина мультиформатного проекту. Розкажіть детальніше про інші складові, чому вирішили робити саме так?
- Справа в тім, що до різних людей можна достукатися по-різному: комусь для цього підійде серіал, комусь, наприклад молоді, - блоги в інтернеті. Хтось почитає книгу, а потім подивиться серіал. Мені наразі складно сказати, вона вийде до прем'єри чи після, однак такий продукт теж є у планах. Тобто ідея мультиформатності полягає в тому, щоби таких гачків, за які може зачепитися людина, було якнайбільше. Вона дізнається про проект у той спосіб, що буде зручний саме їй, а потім перегляне решту, аби якомога краще вивчити тему.
Самим лише серіалом справа не обмежиться: в авторів проекту просто-таки грандіозні плани
- У вас у планах є навіть створення тематичного стінопису…
- Так, і, хай би як дивно це звучало, мурал - чудовий спосіб залучити молоду аудиторію. Їй може не сподобатися тизер або книжка, проте крутий, красивий і стильний стінопис із цим напевно впорається. До того ж зараз усі мурали заносять на спеціальну карту, тож про наш проект зможуть дізнатися й іноземні туристи, а стінопис - стати однією з визначних пам'яток.
- Чи є серед ваших планів продаж серіалу на якийсь стримінг типу Netflix чи Amazon?
- Є, і ви назвали обидві платформи, з котрими ми би хотіли співпрацювати. Гадаю, ми обов'язково проведемо перемовини і навіть публічно повідомимо, чим вони завершаться, хай би яким був результат. Наприклад, коли нам скажуть, що це локальна українська історія, з національною ідеєю, та міжнародні платформи не готові в неї інвестувати, доки самі українці так не вчинятимуть, то це буде корисно дізнатися нашому ринку.
- Плануєте тільки один сезон, чи все залежить від успіху першого і можливе продовження?
- Ви ніби вже поговорили з кимось із нашої команди (сміється). Наразі ми дописали перший сезон і розуміємо - має бути другий. Річ у тім, що коли вивчаєш історію, то все працює лише на розширення. Ми накопали стільки всього, що придумали не лише продовження «Плеяди», а й три сторонні проекти! Аби ви розуміли, який це глибокий процес, скажу, що один із проектів стосується XI століття - хоча, здавалося б, де XIX століття, а де XI. І хоча «Плеяда» зараз у команди на першому місці, декотрі з цих трьох хочеться швидше почати девелопити: люди, виявляється, дуже багато чого не знають, та й ми б не дізнались, якби не зіткнулися у процесі роботи. Цінність «Плеяди» в тому, що вона дає зрозуміти - ми, українці, належимо до дуже давньої, дуже гідної нації, яка боролась за виживання попри те, що її гнобили з усіх боків. І ми не просто вижили, ми сьогодні не гірше за тих, хто творив культуру і історію в XIX столітті, а можливостей наразі набагато більше! Нам пощастило, і саме наші покоління побачили те, про що мріяли герої серіалу: Україна офіційно стала незалежною самостійною державою, і вона тепер в наших руках. А цього всього могло б і не бути, якби ці люди, ризикуючи всім, не зібралися і не зробили першу українську культурну революцію, створивши для нас класичну українську мову, літературу, музику, а також модель діяльності «Плеяди», завдяки якій ми зможемо створити наступний культурний пласт.
Творці «Плеяди» мають намір знайти підхід до будь-якої аудиторії
Якщо все пройде без затримок, прем'єру проекту автори обіцяють на початку 2021 року. Чесно кажучи, після перегляду тизеру та розмови з Наталею мені хочеться побажати команді, аби все вийшло саме так, як задумано: за часів, коли українці намагаються заново усвідомити власне минуле, такі проекти можуть дуже в цьому допомогти. Та й, знаєте, вже час мати власну «Гру престолів» - якщо не в плані графіки, то бодай за драматизмом.
