Вітчизняна IT-галузь протягом тривалого часу лишалася для українців terra incognita: всі про неї чули, знають окремі імена й назви, але витоки, історія розвитку та процеси, що відбуваються всередині індустрії, відомі одиницям. Покінчити з цією несправедливістю вирішили представники самої індустрії – та ініціювали створення документальної стрічки «Перший код», назва котрої говорить сама за себе. Знімати фільм почали до повномасштабної війни, а днями провели пресконференцію, презентувавши і сам проект, і його тизер, який команда називає окремим мініфільмом з акторами стрічки.
«Перший код» має на меті комплексно дослідити історію розвитку вітчизняного IT-сегменту: від зародження наприкінці 80-х до сьогодення, коли IT є одним із фронтів боротьби з ворогом. Основа фільму – інтерв'ю з найвідомішими представниками українського IT (з ELEKS, EPAM Ukraine, SoftServe, Infopulse Ukraine, Uklon та інших компаній). А для більшої видовищності стрічка матиме ігрові сцени – реконструкцію найбільш значущих подій за участі професійних акторів.
Презентували «Перший код» режисер Артур Лерман, продюсер Владислав Савченко, креативна продюсерка Любов Мочалова та сценаристка Тетяна Буренко. Втім, Савченко у проекті ще й інвестор (про це трохи згодом), а також головний інтерв'юер, оскільки є інсайдером ринку: він керує власними IT-компаніями й очолює Європейську асоціацію програмної інженерії (EASE), що наразі значиться виробником фільму. За словами Мочалової, котра ініціювала створення документалки, завдяки залученості Савченка до IT-індустрії герої більше йому довіряли та, відповідно, ділилися закритішою інформацією, яку навряд чи надали б журналісту.
Цікаво, що з мастодонтами українського IT домовитися про інтерв'ю було набагато легше, ніж із молодими гравцями. А найважче – з міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим, перемовини з котрим тривали два місяці
Усі інтерв'ю зберігалися на сервері в Києві, й, коли розпочалася повномасштабна війна, їх вдалось успішно «евакуювати» у безпечне місце
Одна з цілей створення стрічки – розвіяти стереотипи про IT-галузь. «Для багатьох IT – це досі люди в капюшонах, що сидять в якомусь приміщенні за кордоном. А насправді це ціла індустрія, і люди з неї дуже цікаві. Це кіно про людей. Ми зняли 40 годин інтерв'ю, і тепер команда трохи страждає, позаяк важко щось із цього прибрати», – зізнався Владислав Савченко.
Та найголовніша мета – показати важливу роль, яку українські IT-спеціалісти відіграли та продовжують відігравати у побудуванні глобальної індустрії. А також розповісти, що ця галузь допомагає перемагати ворога. Повномасштабна війна вплинула не тільки на терміни виробництва фільму: тепер до сценарію додано великий блок, присвячений кібервійні, що Україна веде проти росії. Росіяни не лише завдають ударів по енергетичній інфраструктурі, руйнують лікарні та житлові будинки українців – вони також регулярно проводять хакерські атаки, щоб вивести з ладу нашу банківську систему, критичну інфраструктуру. Втім, у росіян і тут нічого не вийшло, і в цьому, безумовно, заслуга українських IT-професіоналів.
Проект «Перший код» не одразу був задуманий таким, яким є сьогодні. За словами Любові Мочалової, спочатку не було команди, а лише три людини, включно з нею та Владиславом Савченком, що їздили Україною та записували інтерв'ю. Та й бюджет початково становив $30 тис. – а зараз дійшов до 8 млн грн.
Звісно, продюсер хотів би, щоб на цьому зростання зупинилось. А якщо серйозно, то без повномасштабної війни ціна такого продукту, за словами Савченка, була б удвічі більша, адже багато з тих, хто працює над фільмом (сьогодні це понад 50 людей), погодилися піти на поступки, зокрема й фінансові. Влітку, коли творці вирішили продовжувати призупинене виробництво, знадобилися додаткові кошти, щоб відзняти ще кілька інтервʼю. Тоді Любов Мочалова створила презентацію та пішла до найбільших представників українського IT-ринку з пропозицією стати партнерами – підтримати стрічку фінансово. Та всі компанії сказали, що ідея класна, але допомогти не зможуть. Тоді Савченко остаточно взяв фінансування на себе.
Після цього до роботи долучився Артур Лерман, а проект почав викристалізовуватись у ту форму, яку глядачі побачать у найближчому майбутньому.
Режисер зізнається: на початку роботи не був певен, що вдасться зробити те, чого хочуть продюсери. Зокрема, через «фатальну картинку» відзнятих інтерв'ю. Спершу Лерман пропонував усе перезняти, та через зайнятість спікерів і самого Савченка це було неможливо. «Через певний час ми зрозуміли один одного. І я став монтувати такий фільм, який би мені було цікаво передусім дивитися. До речі, самі герої дуже цікаві. В них дуже структурне мислення. Вони розповідають сценарно», – поділився Артур.
Сценаристка проекту також зізналася, що геть не розумілася на IT-галузі. Проте це можна назвати і плюсом, адже вона писала історію, котра була б цікава широкому загалу глядачів. «Це не буде кіно суто для людей зі сфери IT», – пообіцяла Тетяна Бурченко.
Важливий елемент фільму «Перший код» – локації. Проект знімали у Київському крематорії, Бібліотеці ім. Вернадського, Українському домі. «Цей фільм – про подорож у часі. Ми починаємо з 90-х і доходимо до наших днів. Для мене референсом із настрою був фільм «Назад у майбутнє», – пояснив свій задум режисер. – Локації, у котрих з'являються герої, мають бути поза часом. Бо спікери у своїх інтерв'ю можуть розказати і про 90-ті, і про 2000-ні, і про сьогодення. Тому ми не шукаємо під них локацій певної епохи, а обрали щось таке футуристичне. А з футуристичного найцікавіше у нас – радянський модернізм».
Звісно, знімати кіно в Україні 2022 року – той ще виклик. З осені до перманентної ймовірності ракетного обстрілу, повітряних тривог і бюрократії з дозволами на зйомки під час воєнного стану додалися ще й регулярні відключення електроенергії. «Казати, що було складно працювати, банально. Краще розповісти на прикладах, – додав Лерман. – Тизер, що ми побачимо сьогодні, було відзнято тиждень тому, а на монтаж було чотири дні: ті, хто розуміють індустрію, знають, що це і до блекауту важка історія. Крім того, режисер монтажу перебуває в Італії, людина, що опікується кольорокором, – у Канаді. Частина групи, котра в Україні, перебуває в різних районах Києва, з різним графіком постачання електроенергії. І ми мотаємося містом із лептопами... Але нічого. Це велике щастя – робити улюблене діло під час повномасштабного вторгнення».
Пошук головної пісні стрічки ще триває – за словами креативної продюсерки, ведуться перемовини з топовими українськими артистами. Композитором фільму виступив Роман Вишневський («Толока», «Таємний щоденник Симона Петлюри», «Область Героїв»). «Я йому сказав: потрібне поєднання класичних інструментів, хорового вокалу та хайтеку. В тебе є одна ніч. І в тизері ви почуєте, що вийшло», – заінтригував Лерман.
Власне, саме час ознайомитися з тизером:
Зйомки фільму також іще тривають, хоча всі нтервʼю (майже 20) вже записані: команда реконструює певні події з акторами. Повністю робота над фільмом має завершитися в першому кварталі наступного року. А от новин про дистрибуцію наразі небагато, адже творці «Першого коду» замахнулися на найбільші стримінгові сервіси. Як розповів Владислав Савченко, переговори ведуться з Amazon Prime, Apple TV Plus та Netflx, і, оскільки у кожного свої умови щодо розповсюдження контенту, про кінотеатральну дистрибуцію поки не йдеться.
У перемовинах зі стримінгами в айтішників працює «правило трьох (!) рукостискань»: Савченко використовує свої зв'язки в IT-індустрії, щоб комунікувати з людьми зсередини компаній
Якщо ж відповіді від міжнародних платформ не буде, творці застосують традиційніші інструменти. До речі, всі українські VoD-сервіси готові показати «Перший код» уже сьогодні.
