Цього тижня відбувся другий етап Сімнадцятого конкурсного відбору кінопроектів Держкіно. Під час пітчингів, що тривали з 1 по 3 вересня, розглядалися категорії «Ігрові повнометражні фільми для широкої глядацької аудиторії», «Ігрові повнометражні фільми для дитячої аудиторії», «Ігрові повнометражні фільми художньої та культурної значущості (авторські)», «Неігрові фільми», а також «Анімаційні повнометражні фільми для широкої глядацької аудиторії» й «Авторські анімаційні повнометражні фільми». З двох останніх категорій я й хочу почати свою традиційну серію оглядів пітчингів. Загалом в них було заявлено п'ять проектів, але на презентацію прийшли лише представники чотирьох.
Категорію «Анімаційні повнометражні фільми для широкої глядацької аудиторії» оцінювали експерти Аліна Горлова, Олександр Авшаров, Олена Голубєва, Людмила Ткачикова, Андрій Кокотюха, Віктор Андрієнко та Олександр Бєляк.
Відкрив анімаційну секцію Сімнадцятого пітчингу 85-хвилинний мультфільм «Далія і Червона Книга» (ТОВ «студіо КАПІ»). Режисери - аргентинець Давид Бісбано та українка Оксана Карпус, автор сценарію - Давид Бісбано, продюсер - аргентинець Альваро Уртізбереа (Alvaro Urtizberea), виконавчий продюсер від України - Михайло Маргуліс. Бюджет: 99 млн 789 тис. грн (просять 15 млн 100 тис. грн).
Синопсис: після смерті письменника його 12-річну доньку Далію викрадають персонажі його ж роману «Червона Книга». У казковому світі на дівчинку чекає низка незабутніх, а іноді й небезпечних пригод.
«Далія має лише 12 годин, одну порожню сторінку та ручку, щоб завершити роман, який не встиг дописати її батько», - розповіла більше про сюжеті представниця «студіо КАПІ», яка почала презентацію проекту. «Далія і Червона Книга» створюється в змішаній техніці - 2D, 3D і stop motion. Розрахований цей великий міжнародний проект в першу чергу на сімейну аудиторію. Автори хочуть показати, що всі люди незалежно від віку відчувають одні й ті самі емоції. «Тут дівчинка долає зневіру щодо своїх творчих здібностей. І мені здається, що це дуже важлива тема - особливо для дітей 10-12 років. Адже в п'ять років малюють все, а в 12 раптом з'являється страх чистого аркуша», - доповнила розповідь про ідеологічну складову проекту режисер із української сторони Оксана Карпус.
У проекті беруть участь три продюсерські компанії з Аргентини, а також по одній - з Іспанії, Перу, Колумбії. «Та, сподіваємося, України», - з акцентом на «сподіваємося» додала представниця «студіо КАПІ».
Мультфільм розробляється з 2016 року, у виробництво зайшов 2017-го, а 2019-го до його команди приєдналася «студіо КАПІ». Станом на сьогодні, зокрема, створені 500 сторінок сторіборду та цілих 40 хвилин готового анімованого матеріалу. А за результатами Каннського кіноринку права на дистрибуцію проекту на території всієї Латинської Америки вже запросив Disney. Окрім того, проект отримав хороший фідбек на European film market і найбільшому в Європі ринку анімаційного контенту MIFA в Ансі. За словами продюсера Михайла Маргуліса, вже відомо, що анімацію покажуть у 60-ти країнах світу.
У презентації підкреслили, що Давида Бісбано має впізнаваний авторський стиль, який вже полюбився глядачам його попередніх 3D-проектів. І що цей досвід в 3D-анімації допоможе зробити мультфільм на високому рівні якості. А Оксана Карпус має не менш корисний досвід роботи в подібному великому міжнародному проекті: вона була режисером в україно-французькому анімаційному серіалі «Планета Гарбо». Режисер розповіла, що її команда планує працювати над лайтингом, поєднуючи різні технології: декорації, зняті в 2D-технології з натуральним освітленням, потрібно з'єднати з 3D-персонажем, зберігши ефект такого саме освітлення. «Це досить складно, а значить - цікаво», - підкреслила вона. Маргуліс додав, що також українська сторона відповідає за створення 20-ти хвилин 3D-анімації, VFX-спецефекти і фінальний монтаж.
«Ми б дуже хотіли, аби Україна була в проекті, тому як бачимо в ній дружню країну. З огляду на те, що Аргентина складається з емігрантів - переважно, з Європи та Східної Європи, - наші культури близькі. Якщо ми дофінансуємо фільм, нам вистачить два роки, щоб його завершити», - резюмував головний продюсер проекту Альваро Уртізбереа в заздалегідь записаному відеозверненні.
У Людмили Ткачикової виникло питання щодо різниці технічних характеристик анімації для кінотеатрального прокату в Латинській Америці та в Україні, але творці картини запевнили, що все буде адаптовано для нашої країни. Андрій Кокотюха задав питання ідеологічне: «Я дуже уважно прочитав сценарій, але, можливо, чогось не зрозумів. У мене як у громадянина України питання: ваш фільм побачать в 60-ти країнах, але хто з його героїв дає хоча б натяк на участь України? Адже країну ідентифікують не за титрами у фіналі, а за певними складовими історії».
«Створення фільму - це не Олімпіада, де кожна країна йде зі своїм прапором», - парирував Михайло Маргуліс. Команда передбачала, що таке питання може бути поставлене, й заздалегідь підготувала пояснення. «Дозволю собі його зачитати», - сказав Маргуліс. І зачитав: «Ми вважаємо, що наратив проекту «Далія...» близький українцям, тому що фільм насправді про сімейні цінності». Далі продюсер вчергове повторив вже неодноразово згадану думку про творчу реалізацію та резюмував: «Продовження справи життя - з моєї точки зору, це надзвичайно важлива для України тема. Якщо ви запитаєте «що в цьому фільмі українського?», то я відповім - контекст, який я прояснив вище». На цьому й розійшлися.
Наступним пітчінгувався повнометражний анімаційний фільм «Вовк Собаця. Поклик серця» (ТОВ «КАРАНДАШ Анімейшн Студіо»). Режисери - Сергій Гармаш і Даша Вернова. Автор сценарію - Дар'я Новицька (вона ж Даша Вернова, яка написала сценарій на основі власної книги «Вовк Собаця»). Продюсери - Дмитро Бєлінський і Олена Моренцова-Шулик. Бюджет: 56 млн грн (просять 28 млн 949 тис. 800 грн).
Синопсис: добрий вовк на прізвисько Собаця, не прийнятий диким суспільством Темного лісу, потрапляє у доброзичливий Світлий ліс і знаходить там друзів. Але щасливе життя в Світлому лісі приховує страшну таємницю. Після подолання небезпечних пригод друзі розуміють, що силу, здатну змінити цей світ, ти можеш знайти тільки у своєму серці.
Презентацію Даша Вернова почала з того, що придуманий нею персонаж вовк Собаця вже популярний, його люблять і діти, й дорослі, а значить, аудиторія проекту досить широка. Дизайн багатьох персонажів майбутнього мультфільму вже готовий, та робота триває: як зі створення візуальних рішень, так і з прописування характерів.
Автор розповіла, що під час роботи над сценарієм консультувалася з дитячими психологами та переконалася: ідеї, що їх несе проект, - боротьба зі стереотипами, забобонами, буллінгом, опора на особистий моральний стрижень, - зараз дуже актуальні. У порівнянні з початковим варіантом сценарій вже значно змінився: після залучення скрипт-докторів у ньому посилили інтригу, зробили гостріше деякі моменти, прибрали зайві діалоги та додали динаміки дії, керуючись принципом «не розповідай, а показуй». Мета - зробити сюжет зрозуміліше для дітей молодшого шкільного віку, головної ЦА проекту.
Продюсер Дмитро Бєлінський підкреслив, що команда «КАРАНДАШ Анімейшн Студіо» - потужна, досвідчена, готова вирішувати будь-якы технічні та творчі завдання анімації. «Дашині ілюстрації до книги - це акварель. І для нас дуже амбітний виклик - передати цю стилістику, поєднавши 3D- і 2D-анімацію, але зробити це так, щоб все виглядало художньо, «акварельно», - зазначив він.
«Це технологія, яку ми тестуємо. Наскільки я знаю, настільки «акварельного» 3D ще не робив ніхто в світі. Тож Україна має шанс стати форвардом цього процесу », - акцентувала Вернова.
Олена Моренцова-Шулик приєдналася до презентації по відеозв'язку та розповіла, що разом із Дашею Верновою розробляє проект вже два роки й займається його просуванням. Зокрема, «Вовк Собаця» був представлений на кіноринках у Берліні та Торонто, й отриманий фідбек переконав авторів у акутальності та міжнародному потенціал їхньої історії, оскільки проблеми, що їх підіймає мультфільм, зрозумілі та знайомі дітям у всьому світі. Проект й надалі планують активно представляти у секціях work-in-progress провідних профільних фестивалів і кіноринків. До нього є інтерес з боку потенційних копродюсерів із Німеччини, Латвії, Норвегії. Також команда вже зараз веде переговори з міжнародними стримінг-платформами, зацікавленими в локальній анімації.
Віктор Андрієнко поцікавився, скільки часу за умови отримання фінансування потрібно команді, щоб закінчити роботу. Дмитро Бєлінський відповів, що хотів би бути обережним щодо строків, але в планах - завершити фільм за три роки. На цьому питання експертів закінчилися - як і проекти в категорії повнометражної анімації для масового глядача.
Переходимо до наступної секції - «Авторські повнометражні анімаційні фільми». Її оцінювали Людмила Ткачикова, Валентина Тужина, Ігор Лоташевський, Віктор Андрієнко, Аліна Горлова, Олександр Авшаров і Олександр Бєляк.
Категорію мав відкривати проект «Абу-Касимові капці» (ТОВ «Фрески») - адаптація однойменної поеми-казки Івана Франка режисера, автора сценарію та продюсера Володимира Кметика. Та оскільки представники проекту не надали матеріалів і не прийшли на пітчинг, конкурс продовжила наступна команда.
Отже, повнометражна авторська анімація в жанрі історичного фентезі «Королівство Ольги: дівчина и зорі» (ТОВ «Фільм Дівіжн») хронометражем 90 хвилин. Режисер і автор сценарію - Ольга Онишко, продюсери - Ольга Онишко, Олексій Карпенко, Дмитро Перевалов. Бюджет: 24 млн 900 тис. грн (просять 100% фінансування).
Синопсис: фентезійна історія юності княгині Ольги зі слоганом «Ніколи не знатимеш, хто ти насправді є, поки не підеш наперекір долі!».
Презентацію проекту почав продюсер Олексій Карпенко. Він повідомив, що Ольга Онишко не змогла особисто бути присутньою на пітчингу, оскільки живе у США, але записала відеозвернення.
У ньому Онишко розповіла, що ідея проекту про княгиню Ольгу прийшла до неї під час подій зими 2013-2014 років біля Михайлівського собору в Києві, де є зображення княгині, котрі «як Оранта оберігає людей». Режисер знімала там проект «Жінки Майдану». «Тоді я познайомилася з нею не як з княгинею, не як з жінкою, що жорстоко помстилася за смерть свого чоловіка, а як з дівчинкою Хельгой. Дівчинкою, якій щойно виповнилося 12 років. Вона не українка, а кельтського походження, вихована далеко звідси - в містичній колонії друїдів. Вона потрапляє в незнайоме оточення, знайомиться з принцем на білому коні, і розуміє, що він - її майбутнє. Наш проект дозволяє не просто побачити цю дівчинку та її пригоди, але подивитися її очима на давно втрачений світ, який був неймовірно цікавим. І - незнайомим для нас: адже це не лише український світ. Ще він хозарський, варязький, кельтський, печенізький. Світ, в якому були герої, відомі й західному глядачеві. У нашій історії можуть знайти своє коріння не тільки українці. Тому вона має потенціал бути показаної на Disney Plus, Hulu, Netflix», - розповіла Онишко.
Хоча фільм подавався в авторській категорії, під час презентації Карпенко зазначив, що анімація розрахована на широку глядацьку аудиторію без вікових обмежень.
Проект розробляється близько двох років, зайти в виробництво творці готові протягом року - якщо отримають фінансування, а закінчити планують за два-три роки. В анімації буде 2D-графіка з елементами 3D. Уже розроблені перші віжуали двох образів - Ольги та Еріка Рудого.
Розповідаючи про стратегію просування, Карпенко зазначив, що запланована участь у кіноринках на етапі девелопменту з метою залучення зарубіжних агентів.
У Людмили Ткачикової виникло питання, наскільки Онишко - режисер документального кіно - готова робити повнометражну анімацію. Карпенко відповів, що в команді - професійні аніматори, які будуть у всьому допомагати режисерові. Відповідь не зовсім задовольнила експертів: свої сумніви висловив і Віктор Андрієнко, запропонувавши все ж таки знайти для проекту саме режисера анімації. Команда відповіла, що консультується з досвідченим режисером-аніматором Ярославою Руденко. Андрієнко же зазначив, що консультант не заповнить режисерський вакуум, підкресливши, що інших проблем проекту не бачить.
Останнім пітчінгувався повнометражний мультфільм «Селяни» (ТОВ «Укркіно»). Режисери і автори сценарію - полька Дорота Кобєла і британець Х'ю Уелшман (адаптація однойменного роману польського письменника Владислава Реймонта, що отримав за нього 1924 року Нобелівську премію з літератури). Проект - копродукція України, Польщі та Сербії. Українські копродюсери - Ольга Журженко, Десняна Рожкова. Бюджет: 179 млн 345 тис. 956 грн (просять 6 млн 550 тис. грн). Анімація брала участь в Чотирнадцятому пітчингу Держкіно, претендуючи на держпідтримку в розмірі 15 млн 750 тис. грн, а загальний бюджет тоді становив 149 млн 285 тис. 773 грн. На той момент проект вже обзавівся дистрибутором в Україні (UFD) і тизером.
Синопсис: у польському селі Липка одруження місцевої красуні Ягни з багатим вдівцем призводить до жорсткого суперництва та хтивих бажань, які штовхають спільноту у вир катастроф, що закінчуються трагічною загибеллю Ягни.
Дорота Кобєла і британець Х'ю Уелшман - автори нашумілого анімаційного фільму «Ван Гог. З любов'ю, Вінсент» (Loving Vincent). Проект «Селяни» робиться в тій самій в змішаній техніці, що й «З любов'ю, Вінсент»: спочатку знімають акторів, а потім художники працюють із цими зображеннями, перетворюючи їх на анімацію.
Представляти проект вийшли Ольга Журженко і Десняна Рожкова. Вони розповіли, що Дорота Кобєла і Х'ю Уелшман не змогли бути присутніми на пітчингу, оскільки знаходяться на зйомках у Польщі.
Аргументуючи важливість цього проекту для нашої країни, продюсери підкреслили, що дія роману розгортається наприкінці XIX століття, коли і Україна, і Польща були під владою Російської імперії, а селяни обох країн однаково потерпали від російських панів. До того ж зображені в романі персонажі, конфлікти, проблеми людських взаємин (економічна нерівність, любовні трикутники, боротьба за спадок, бажання самореалізації тощо) є актуальними і сьогодні.
Особливо продюсери акцентували важливість проекту в контексті культурної дипломатії: «Коли фільм поїде світом - а не можна сумніватися, що автори «З любов'ю, Вінсент» зроблять для цього все можливе, - всі знатимуть, що цей проект український і польський».
Візуальна стилістика фільму базується на художніх картинах в жанрі реалізму XIX століття. У музичному оформленні для українського дубляжу використають українські народні пісні у виконанні відомого польського колективу Laboratorium Pieśni. 40% анімації буде створено художниками в Україні, також українці будуть дизайнерами і супервайзерами проекту, тож отримане державне фінансування залишиться в країні - буде вкладено в українські таланти. Крім цього Україна отримає частину від доходів готового фільму, включно з часткою від дистрибуції на території Польщі.
Ігор Лоташевський запитав, де планується світова прем'єра - в Україні чи Польщі? Творці відповіли, що, швидше за все, це буде на одному зі світових кінофестивалів класу «А» - наприклад, Венеціанському або Каннському. Також експерт поцікавився просуванням проекту, зазначивши, що не знайшов відповідної інформації в заявці. Продюсери розповіли, що готова детальна маркетингова стратегія: нею займається досвідчений міжнародний дистрибутор - польська компанія New Europe Film Sales. Що стосується України, то тепер продюсери не називають конкретну компанію, обмежуючись повідомленням, що вели переговори з вітчизняними дистрибуторами, і ті бачать у проекті потенціал. Ба більше, творці мають на думці відродити ідею пересувних кінотеатрів і поїхати з цим фільмом у села, оскільки людям, що там живуть, буде дуже близька ця історія: «Ці конфлікти - вони в кожному селі України».
Валентина Тужина поцікавилася, наскільки проект перегукується з сучасними реаліями у гендерному контексті: чи буде близька проблематика XIX століття жінкам XXI століття. Продюсери відповіли, що емансипація, свобода жінки - це сучасні реалії великих міст, тоді як у селах доля жінки досі дуже сильно залежить від шлюбу. До того ж, показані в романі і фільмі проблеми мізогінії - не лише з боку чоловіків, але й з боку жінок стосовно до інших жінок, - нікуди не поділися і в мегаполісах.
На цьому презентація повнометражних анімаційних проектів у межах Сімнадцятого конкурсу Держкіно завершилася. А я незабаром повернуся до вас із оглядом пітчингів інших категорій.
