Без жартів про важливе. Як і навіщо «Мамахохотала» створила соціальний проект «Країна сонячних зайчиків»

Ніша соціальних медіапроектів в Україні порівняно вільна, тому кожне нове починання тут привертає увагу. А вже коли до справи береться відомий продакшен на кшталт «Мамахохотала», що вже набив руку на виробництві гумористичного теле- та кіноконтенту, виникають цілком закономірні запитання: навіщо компанії знадобилося заходити на незвідану для себе територію і як вона з цим дає собі раду? Взагалі ж на друге питання ви можете відповісти й самі: результатом роботи студія поділилася ще у грудні 2020-го, влаштувавши презентацію проекту «Країна сонячних зайчиків». Зараз усі 12 короткометражних фільмів і супутніх їм інтерв'ю з експертами доступні на спеціальному YouTube-каналі - ознайомитися з ними може кожен охочий. 

А от перше питання лишається відкритим, і сьогодні я спробую відповісти на нього за допомогою співзасновника й актора «Мамахохотала» Євгенія Яновича - саме йому належить авторство ідеї «Країни сонячних зайчиків». Змальовуючи проект сухою мовою пресрелізів, у студії називали це спробою порушити 12 соціальних тем і звернути на них увагу українців. Але мені такого визначення видалося замало, тому, скориставшись карантинним затишшям, я вирішила дізнатися про все докладніше.

Аби картина була якнайповніша, для початку розповім і покажу, як створювався проект, а точніше - стрічки, що увійшли до нього. У роботі взяли участь не лише члени команди студії, а й сторонні режисери, а також низка зірок вітчизняного шоубізнесу.

Наприклад, одразу над двома фільмами, короткометражками «Перший крок» і Live, працювала режисер Яна Антонець,

а постановник «Відданої» Христина Сиволап зняла іншу картину - «Про те, що дійсно має значення»

До речі, головну роль тут зіграла Алеся Романова, яку пильний глядач також пам'ятає за фільмом «Віддана»

Аля Бухтіярова також попрацювала над двома короткими метрами - «Зміна правил» і «Ланцюгова реакція добра»

Головні ролі в останньому зіграли актори «Мамахохотала» Володимир Кравчук

й Олег Маслюк, що пізніше красувався поруч з Яновичем на презентації проекту

Євгеній, до речі, особисто контролював усі процеси на знімальних майданчиках усіх фільмів - як і годиться головному автору й ідейному натхненникові

Як я вже згадувала, не обійшлося й без зірок першої величини.

Так, Ольга Сумська взяла участь у записі інтерв'ю про сексуальне виховання дітей,

а Аліна Паш виступила одним зі спікерів із теми захисту тварин

Утім, усе це не відповідає на питання, навіщо проект знадобився особисто Яновичу та студії «Мамахохотала». А зважаючи на те, що раніше продакшен нічим таким не опікувався, саме це викликало в мене найбільшу цікавість. Тому, накопичивши та сформулювавши конкретні питання, я почала катувати «винуватця», тобто особисто Євгена.

- Євгенію, розкажіть, як виникла ідея цього проекту та чому ви вирішили її реалізувати? Маю на увазі не глобально - ви вже казали, що в проекту просвітницькі цілі, а навіщо він особисто вам і студії?

- Не було такого, аби я сідав, заварював собі чай і починав думати про соціальний проект. Усе сталось органічно, зважаючи на мій світогляд саме на той час. Хотілося зробити щось круте і не схоже на вже існуюче. Від миті появи ідеї до презентації продукту глядачеві було чимало пертурбацій.

Загалом я чітко розумів, що це відгукується в мені. І дає виключно для внутрішнього задоволення більше, ніж, наприклад, просто зйомки чергового комедійного ситкому. Для студії теж важливо мати якусь соціальну відповідальність. І якщо є інструменти, аби це реалізувати, то дивно їх не використовувати. Але, щиро кажучи, в мене немає чіткої відповіді на питання. Мені хотілося взятись до цього проекту. А студія підтримала.

- Проект доволі незвичайний для «Мамахохотала», яка спеціалізується на гумористичному контенті. Не було думки реалізувати його з іншим продакшеном, аби не робити серйозного соціального проекту під гумористичним брендом?

- Передусім студія «Мамахохотала» - це творча одиниця, що може реалізувати будь-який проект незалежно від наповнення. В нас немає чіткого завдання лише розважати людей. Просвітництво та пропаганда правильних цінностей, нехай це і дуже суб'єктивно, - також мета нашого бренду.

- Як вибирали теми для фільмів і за якими критеріями відбирали режисерів для кожного з них? Хто розробляв теми та писав сценарії?

- Теми відбирав я. Це моє бачення того, що потрібно змінювати в нашому суспільстві, про що варто говорити. Щодо сценаріїв - тут не було одного варіанту. Звісно, спершу ми зібрались зі сценаристами студії, і вони вибирали, що їм буде цікаво писати. Хтось стикався з деякими проблемами особисто, тому горів чітко цією темою. Далі сценаристи зв'язувались із організаціями, отримували від них більше інформації, експертизу, точки, на які потрібно звернути увагу. Потім були зустрічі/зумколи з режисерами й обговорення побажань.

Христина Сиволап, наприклад, попросила, аби сценарій фільму, над яким вона працювала, писав її чоловік. Я в цьому проблеми не бачив. Деякі режисери бралися до вже готового сценарію. Все було індивідуально. Все ж таки 12 робіт і 9 режисерів - це вибірка, де не було однакового сценарію опрацювання сценарію, отака вийшла тавтологія.

- Режисер Дмитро Шмурак казав, що ваша пропозиція була з розряду тих, від яких неможливо відмовитися. З усіма решта переговори про участь відбувались так само легко чи хтось відмовлявся? Можливо, були режисери, яких ви дуже хотіли залучити до проекту, але не вийшло?

- Звісно, велися переговори з багатьма. Мені дуже хотілось, аби одну з робіт зняв Наріман Алієв, але він не був готовий братися до кінцевого варіанту сценарію, який ми запропонували. Антоніо Лукіч хотів знімати щось із власних напрацювань, та я чітко розумів, що тоді ми не вліземо в бюджет. Валик Шпаков готовий був приєднатися до проекту, але саме тієї теми, що йому близька, не було у списку з дванадцяти затверджених. Часто, як буває, допомагали особисті зв'язки та знайомства з режисерами. Тому так, Шмурак, з котрим я дружу, мабуть, не міг відмовитися.

- Ролики вийшли в YouTube і на MEGOGO. Не плануєте розміщувати їх у телеефірі? Можливо, ведете переговори з якимось каналом?

- По телебаченню - не до кінця розумію, якому каналові такий контент може бути цікавий з огляду на постійні перегони за «частками» та «цільовою аудиторією». Але розумію, що деякі з короткометражних робіт можуть легко стояти в лінійці трейлерів перед показами в кінотеатрах. Утім, конкретних результатів у цьому напрямі наразі не маємо.

- Ви залучили до створення фільмів зірок шоубізнесу. Чи всі погоджувалися відразу? Як зірки вибирали теми? Як ви вибирали зірок для фільмів - чи була важлива наявність власного досвіду в кожному конкретному питанні?

- Звісно, вішліст був нереальний. До фінальної версії увійшли лише кілька зірок із початкового списку - з іншими не склалося через графік і зацікавленість. Певна річ, що ми брали до уваги діяльність зірок, чи мають вони компетенції в тому чи іншому питанні. Погодьтесь, було б дивним спілкуватися про захист тварин з якимось Добкіним - гіперболізований приклад, аби було наочніше.

- Який був бюджет проекту і як шукали фінансування - це ваші особисті кошти, інвестори, гранти? Чи вигідно (не дуже гарне слово, та все ж) в Україні створювати такі суспільно-соціальні проекти?

- «Країна сонячних зайчиків» була в пулі ідей, які ми представили USAID. Тому це чітко грантова історія. Можу сказати, що кошти використовувалися справді невеликі. Реалізувати все вийшло лише завдяки добрим домовленостям із багатьма напрямами виробництва.

Режисери знімали короткі метри безкоштовно, зірки не брали гонорарів, PATRIOT Rental пішов назустріч з орендою техніки та робив неймовірні знижки, локації часто шукалися по знайомству. Зараз перераховую все і сам не розумію, як нам це вдалось. Ну й додайте фактор того, що все відбувалося в умовах пандемії. Загалом, під час зйомок у мене з'явилось чітке відчуття, що кожній людині незалежно від професії хочеться мати якесь внутрішнє задоволення, не лише матеріальне. Тому все склалось.

- Чи буде в проекту продовження та від чого це залежить? Чи плануєте шукати партнерів для його виробництва?

- Зараз ми над цим думаємо. Мабуть, буде менш ніж 12 історій одночасно, але з великими бюджетами.

Бренди/партнери завжди хочуть бачити, куди вони інвестують. Нині ми можемо показати результат першого сезону. Гадаю, домовлятися стане легше. Якщо зараз ці рядки читає саме той, кому це цікаве, - обов'язково пишіть нам. «Країна сонячних зайчиків» - трохи більше, ніж просто контент. Тому є відчуття, що цього напряму не облишатимемо.

Як бачите, попри несерйозний бекграунд, до роботи над соціальним проектом у «Мамахохотала» підійшли з максимальною серйозністю. І щось мені підказує, що вже випущені 12 стрічок та інтерв'ю не межа й Євгеній Янович і Ко ще потішать нас висловлюваннями на важливі теми.