Український актор Роб Фельдман, який зіграв у серіалі BBC «Вбиваючи Єву», провів у межах фестивалю «Молодість» майстер-клас для акторів-новачків з інтригуючою назвою «Вбиваючи кар'єру». Можу запевнити: жодна кар'єра не постраждала, і той, хто обрав цей захід, жодного разу не пошкодував про пропущену червону доріжку церемонії закриття.
Роб Фельдман уже понад десять років у професії. Свого часу, не вступивши до Київського університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого, він попрямував вчитись у Лондон і 2013 року закінчив магістратуру в акторській школі Drama Centre London. Саме там Роб навчився радіти успіхові колег та не зациклюватись на невдачах.
Повернувшись до України, молодий актор знявся у популярних серіалах «Спадкоємці» і «Нюхач», у французькому фільмі «Холодна кров» із Жаном Рено й Томом Хоппером. Роб працює з «Диким театром», із нью-йоркською трупою Yara Arts Group і театром «Мізантроп». Аж ось одного разу українець потрапляє на кастинг до популярного серіалу BBC America. Цей шлях був простим і складним водночас. Як усе сталося та що робити, аби досягти успіху, Роб розповів під час майстер-класу. А я просто записала для вас найцікавіше.
Найкращий друг актора - інтернет
- Чому я не знімаюсь у Скорсезе? Бо він мене не знає. Аби Скорсезе про мене дізнався, потрібний контакт. І ви здивуєтесь, скільки всього можна знайти у відкритому доступі в інтернеті.
Для пошуку міжнародних проектів можу порекомендувати сайт spotlight.com. Це платформа, через котру знаходять акторів для більшості західних проектів. Там доступні будь-які контакти - агентів, кастинг-директорів, фотографів. А знайти імена кастинг-директорів за країнами можна на e-talenta. Також у вільному доступі з'являється інформація про те, що шукають акторів. Приміром, буквально днями була можливість відправити самопроби до «Дивні дива». Знайдеться багато скептиків, які скажуть, що це не спрацює: потрібна робоча віза чи ще щось. Нікого не слухайте, будьте наївними - записуйте та відправляйте.
Тим, хто хоче брати участь у міжнародних проектах, варто передусім вчити англійську мову. Є безліч корисних ресурсів (наприклад, відео на Spotlight), де розповідають усі про все. Кастинг-директори міжнародного рівня діляться порадами, пояснюють, яким має бути портфоліо. Зацікавленим у кіно раджу подивитися інтерв'ю Майкла Кейна. Він навчає дуже простих речей: як працювати з партнером, як більше відкриватись на камеру, що робити, аби погляд не починав бігати.
Щоби дізнатися специфіку роботи, варто переглянути Hollywood Reporter's Roundtables, на котрі збирають кастинг-директорів, продюсерів. Багато з цього - вода, але через деякі речі варто пройти, аби знайти діаманти.
Модель кар'єри Віна Дизеля
- Багато хто з акторів скаржиться, що їх не затверджують, хоча вони записують нескінченні самопроби та ходять по кастингах. Є альтернативна модель, яка працює. І це саме те, що сталось із Віном Дизелем. Він дуже довго намагався пробитись у кіно й дійшов до краю, вирішивши зняти власний фільм - «Багатоликий». Грошей заледве вистачило, аби закінчити роботу, проте стрічка потрапила до Канн і там її випадково побачив Стівен Спілберг. Так Віна Дизеля запросили зніматися у «Врятувати рядового Раяна».
Іще один приклад - серіал «Погань». Від самого початку це була моновистава, що переросла у серіал, і тепер ми знаємо Фібі Воллер-Брідж за багатьма іншими роботами. Приміром, зараз вона допомагає писати Джеймса Бонда. Тож можна 20 років шукати, а можна взяти ситуацію у свої руки.
У нас є такі самі приклади: актор Слава Бабенков, який зняв короткометражку «Внутрішній монолог» (і котрий потрапив у проект Paramount. - МН).
Часом корисно вкладати гроші у «неподобства»
- Якось я побачив пост у фейсбуці: шукають актора на підлітка-чеченця до закордонного фільму. Ми в Лондоні давно знімали короткометражку для фестивалю, і я там грав чеченця. Ну який із мене чеченець із прізвищем Фельдман? Але я написав їм, що грав чеченця у короткому метрі. Мене попросили записати самопроби, а після того - затвердили. Так у моїй кар'єрі стався один із найпопулярніших польських серіалів «Ватаха», котрий виходить на платформі HBO GO.
Того самого року ми з театром «Мізантроп» привозили виставу на фестиваль до Единбурга - один із найстаріших театральних фестивалів, туди з'їжджаються просто всі та за один місяць показують близько 4 тис. вистав. Грошей не вистачало, як завжди в театрі - кожному треба було платити за себе. Гонораром із «Ватахи» я зміг покрити фестивальні витрати. Тобто іноді ви берете гроші з проектів, в яких вони є, і вкладаєте ось у такі «неподобства». Це замкнене коло.
Оскільки нашої трупи ніхто не знав, у мене була мета запросити на виставу якомога більше кастинг-директорів, продюсерів, режисерів. Я розіслав близько 500 листів по всьому світі, сподіваючись, що хтось прийде. Відповідей не отримав, однак через кілька місяців, коли ми вже повернулися до України, мені написала кастинг-директор серіалу «Вбиваючи Єву».
Для тих, хто ніколи з цим не стикався: коли на проект шукають акторів, кастинг-директор надсилає кандидатам певні сцени. Акторові треба їх записати і відправити назад, щоби показати, як він попадає у типаж, чи правильно зрозумів сценарій. Залежно від цього кастинг-директор робить вибір.
У мене свій підхід - хочеться максимально наблизитись до того, який усе матиме вигляд у проекті, використовувати реквізит, живу камеру. Але для міжнародних проектів зазвичай просять нейтральне тло і жодного руху, просто портрет. Вони хочуть побачити, як ти все це відіграєш, нічого не використовуючи. Це багато у вас забирає в плані дії, з іншого боку, має чистіший вигляд. Раджу спробувати і так і так, знаходити свій шлях.
Чи достатньо російська твоя англійська?
- У нас була voice coach Баджо Салам, яка працювала над «Грою престолів». Її завданням було «згуртувати» акторів, котрі грали родину, адже всі вони приїхали з різних країн: Ізраїлю, Білорусі, Сербії, Німеччини. Не було жодної людини, що живе в Росії, тому вона мала зробити з нас сім'ю. Події відбуваються у містечку на периферії, проте в серіалі всі підозріло добре говорять англійською, і довелось трохи прибрехати - акцент ми збивали на російський свідомо. З мене коуч його буквально витягувала, хай як то дивно, російський акцент не виходив: коли звикаєш грати з якимсь іншим акцентом, свій потім дається дуже складно. На це варто було витратити час. Баджо допомогла створити російську родину - зважаючи, що все робиться для британського й американського ринку. Дикція та слова мають бути зрозумілі.
Іще один момент, який мене вразив. На проекті був продюсер, котрий постійно перебував поруч, утім, правки озвучував коучу, а не тобі напряму. Є спеціальна людина, аби розв'язати це завдання. Ніхто не забирає чиюсь роботу.
На майданчику «Вбиваючи Єву»
- Вони дуже багато працюють, але в переробки не йдуть: повністю викладаються під час зміни. Коли я потрапив на майданчик (не у свій день), команда саме зробила перерву на обід. Режисер Шеннон Мерфі, побачивши мене, одразу покликала поспілкуватись. Обговорювали історію і те, як мій герой взаємодіє з іншими персонажами. За півгодини ми встигли все розібрати так точно та детально, що відпало багато запитань. При цьому у мене аж ніяк не головна роль у серіалі! У нас такого бракує - буває, потрапляєш у кадр, навіть не спілкуючись із режисером. Одного разу я відзнявся 12 годин, не знаючи, хто режисер... У нас періодично відбувається безлад, і, на мою думку, це та штука, яку акторам варто взяти на себе. Якщо вас затверджують у проект - ідіть на контакт першими. Якщо ви знаєте, хто режисер, - запрошуйте його зустрітись, познайомитися.
У нас були репетиції, повна читка сценарію з усіма, багато часу на підготовку. Однак це можливості бюджетів. Шеннон казала, що в неї у запасі вісім знімальних днів: якщо раптом чогось не зняли, то в бюджеті закладена можливість. Виробка - 3-4 хвилини на день, можна спокійно знімати, допоки не отримаєш бажаний результат.
Актор у такому разі почувається співавтором - ти щось пропонуєш, тебе завжди вислухають. Можуть відповісти: «Це жахлива ідея, але дякую, що сказав». Ви робите стільки дублів, скільки потрібно, пробуєте різні варіанти. Режисер спокійний на монтажі, адже є варіанти. І ти спокійний - відчуваєш, що у надійних руках.
Завжди є важелі, але без переходу на особистості
- На іншому проекті був випадок, коли трапився важкий актор, що категорично не бажав слухати режисера: «Мій персонаж цього не робитиме!» Гаразд, знімаємо далі - ніхто нікого не переламує. Але наступного дня на майданчику з'явився агент цього актора, і той одразу змінився в поведінці. Завжди є важелі, та люди не переходять на особистості. Нікого ніхто не образить, проте ми ж домовились на певних умовах.
Колись на «Молодості» хтось із молодих режисерів скаржився, що акторів неможливо зібрати на репетицію, бо вона не оплачується. Я би поставив собі питання: якщо актор не хоче виходити безкоштовно на репетицію, чи того актора ви вибрали, чи захочете ви з ним працювати? Передусім актор зацікавлений в тому, аби отримати максимально класний результат. Як на мене, для репетицій гроші у принципі не потрібні. Що більше я знаю, що більше можу заглибитися в історію, то легше почуваюсь на майданчику. Ми просто приходимо та все швидко видаємо - як на зйомках у братів Коенів. Вони вже думають про наступний день, бо сьогодні точно знають, що і як робити.
В нас стільки об'єктивних перешкод: іде світло, зриваються локації, ще щось. Відволікатись на емоції між собою замість того, аби бути в одному човні, - це погано впливає на результат.
Як припинити бути перешкодою та почати грати
- Потрапляючи на майданчик, ви стикаєтеся з безліччю різних департаментів і, у принципі, їм усім заважаєте. Чути фрази: «лови світло», «встань на точку», «проблеми зі звуком», «вдар його по-справжньому». Всі від вас чогось хочуть, виникає багато перешкод, і потрібно втримувати увагу. Спершу навчіться терпінню, бо робота в цій професії - робота зі складними людьми.
Є штуки, які ви можете знайти ще до того, як приходите на майданчик. Завжди думайте як сценаристи. Коли трапляється персонаж із недостатньо цікавою аркою та ви бачите, що можете її поліпшити, - пропонуйте, як зробити цікавіше, на яких контрастах можна зіграти. Спостерігайте, шукайте ідеї, крадіть прийоми в інших (наводить як приклад сцену з «Хрещеного батька», де Марлон Брандо говорить одне, думає про інше, а робить третє). «Кажу», «думаю», «роблю» - це три різні речі. Коли вони зливаються в одне, нам стає нудно, виходить пласка картинка. Це я раджу іноді нагадувати собі.
Талант вийти сухим із... пролитого вина
- Я вважаю, що наші актори набагато сильніші за зарубіжних. Те, з чим нашим акторам доводиться працювати... вигинатись, й аби не зачепити петлі, й у кадрі волосину прибрати, і не перекрити світла на партнері. Або, як часто буває на зйомках реклами, одяг беруть напрокат. Потім його потрібно повернути до крамниці. «Ми на тебе проллємо вино, але треба так, аби все лишилося сухим». Якщо ви побачите такі речі у сценарії, намагайтесь їх уточнити. Наприклад, бійка, навіть невелика - в нас чомусь прийнято, що ми власними силами все легко знімемо. Але актор не зобов'язаний бути хореографом сцен бою. Був випадок, що комусь проломили череп на майданчику. Ну кому потрібні такі зйомки! Треба дуже дбайливо ставитися до партнерів. Це не мистецтво, якщо ви комусь заїдете в голову. Майстерність полягає в тому, аби подати це як справжнє, а не зробити це насправді. Оці моменти намагайтеся проговорити наперед, коли отримуєте сценарій.
Як упоратися з хаосом знімального процесу
- Обов'язково познайомтесь із оператором, освітлювачами, взагалі спілкуйтеся з людьми, заводьте друзів на майданчику. Бо є диференціація - актори та знімальна група, нас випити після зміни особливо не кличуть. Ми варимось у своєму, хоча працюємо над однією історією та маємо бути однією командою. Намагайтеся знайомитись із людьми. Адже проблеми виникають не тому, що вас ненавидять, а тому, що вони хочуть досягти максимального результату у своїй роботі. Оператору важлива картинка, звукорежисерам - якісний звук. Спілкуйтеся з ними, намагайтесь їм допомогти в тому, що вони роблять. Ви можете незалежно від режисера відрепетирувати технічні моменти. Все зводиться до кіл уваги: потрібно постаратися все це зробити, ще й легко, ще й розповівши історію.
Рівень професіоналізму чи бюджети?
- За кордоном хаосу менше, бо є дуже серйозна підготовка. Припустімо, на примірці пропонують два костюми на вибір. Ти відповідаєш, що треба запитати в оператора. А вони вже затвердили в оператора та всіх решта - тобі лише потрібно вибрати один із двох. Кожен департамент такою мірою в курсі всього, що, у принципі, готовий сам писати сценарій далі. Всі знають лінії всіх персонажів, і питань «Зачекай, а хто ти й у чому ти маєш бути?», як у нас часто буває на майданчику, ніколи не виникає.
Звісно, бюджети та виробіток, що ставлять у нас, впливають на якість. Людина не може брати все до уваги. Але важлива і зацікавленість у тому, що ми знімаємо. Ти можеш трішки допомогти іншому в його справі й так отримаєш собі союзника. Потім ви перетнетеся в наступному проекті і тебе пам'ятатимуть.
Кепська роль - досвід, а не причина соромитися
- Є класні проекти, а є проекти, за які трошки соромно, але це досвід, і за нього потрібно бути вдячним. Можливо, саме там ви зустрінете людей, з котрими зробите щось круте потім. Будьте вдячні за такий проект, та не тягніть його за собою: необов'язково вказувати його в резюме або тягнути в шоуріл. Соромитися теж особливо нема чого, це частина досвіду. В голлівудських акторів теж є жахливі ролі, ну а як іще?
Я колись ходив вільним слухачем на лекції Університету ім. Карпенка-Карого, аби дізнатися, як працюють режисери. І мене завжди дивував такий момент: є акторський курс, є режисерський, але режисери шукають випадкових людей десь по вулицях, а актори шукають режисерів, та не перетинаються. Незрозуміло, чому так досі відбувається. Набагато простіше в Ukrainian Film School, де починають спілкуватись на практиці. Студенти UFS швидко входять в індустрію, бо відразу отримують контакти.
За кордоном вважається, що сенс навчатись у кіношколі - здебільшого заради контактів. Люди знайомляться, створюється тусовка, а всі знання можна знайти і в інтернеті. Раджу сценарну групу Terrarium, у них відбуваються читання, на які запрошують акторів. Якщо у вас є знайомі сценаристи, пропонуйте їм проводити читання: це і для вас практика, і для сценариста спосіб почути свій текст, краще його опрацювати. Шукайте варіанти, від яких перемагатимуть усі. Держкіно проводить конкурс - ви відразу можете дізнатися все про нові проекти. Потрібно дивитись, що відбувається навколо.
«Дикий театр» - шикарний незалежний театр. До кожного нового проекту вони роблять відкритий кастинг. Я так до них і потрапив. А театр необхідний, це як тренажерний зал. Є класний фестиваль «Тиждень актуальної п'єси», раз на рік вони проводять читання: чудовий досвід і шанс роззнайомитися, увійти до тусовки. Потрібно бути активним: не нахабним, але сміливим.
І не варто розраховувати, що один проект усе вирішить. Будьте активні постійно. Сподіваюся, щось із розказаного сьогодні наблизить вас до заповітної мети.
