Кіно – страшна сила. Хочеш Лос-Анджелес? Побудуй його. Хочеш лікарню майбутнього? Побудуй її. Хочеш Прикарпаття в Києві? Їдь до Житомирської області та побудуй його. Так і вчинили творці першого українського міфологічного фентезі-серіалу «Слов'яни». Йтиметься в ньому, як ви розумієте, про життя слов'ян, що жили на межі VI-VII століть.
Права на показ 12-серійки виробництва української European Partnership Media Group LLL та словацької Wandal Production, s.r.o вже придбали «Плюси». Як вони впливають на виробництво і коли ж український глядач побачить серіал, я вирушила дізнаватися особисто в усіх причетних. Так-так, на мене чекала екскурсія до Житомирської області.
Більшість акторів до мого приїзду свої сцени вже відпрацювали та поїхали, тому просто оголошу вам каст: Ашот Арушанов, Юрай Лой, Поліна Носихіна, Томаш Машталір, Макар Тихомиров, Анна Адамович, Олексій Тритенко, Душан Цинкота, Олександр Мавріц, Олег Мосійчук, Яна Квантікова, Анді Гриц, Тетяна Міхіна, Олександр Рудинський, Зузана Фіалова, Ольга Ясинська, Євгенія Шимшир'ян, Руслан Сенічкін.
Ось такий вигляд мають будинки мешканців біднішого села Великий Стіл
У Фурнау, згідно зі сценарієм, місцеві багатші. А так і не скажеш
А ось, до речі, одна з головних героїнь
Скаржиться на щось. Не мені
Слов'яни тих часів дуже вірили в символи, тому творці серіалу намагалися показати їх максимально точно, хоч це і фентезі
Не знаю, що це означає, але вигляд має містичний
А ось будинок старійшини. Поки не дуже ефектно, та мене запевнили, що під час зйомок запалюють свічки і це має набагато видовищніший вигляд
І ще трохи реквізиту
У цілому селище, що будувалося командою художників-постановників 60 днів, має приблизно такий вигляд. Усього над локацією працювало близько 100 людей
А це – дуже приязна актриса, з якою я навіть встигла потоваришувати
У Олексія Тритенка друзі серйозніші
Чудова фотозона
Поки мій фотограф працював, актори скінчили обідати та почали сходитися на майданчик
Безлюдна локація стала жвавіша
Кому потеревенити, а кому до зйомки готуватися треба
Схоже, обід надав акторам сил та ентузіазму
Та ненадовго
Що більше диму, то містичніший кадр
Кожен на роботу налаштовується по-різному
Звісно ж, у той час ані електронних цигарок, ані телефонів не було. Просто репетиція
Напевно текст повторюють
Хлопавка вже готова
Отак несерйозно один із головних героїв готується до того, щоби цієї ночі стати чоловіком. Ну ви розумієте, про що я
Зате дівчатам подобається
Ну, розпочнемо генеральну репетицію
Процес особисто контролює шоураннер і режисер Петер Беб'як. Він же, нагадаю, знімав фільм «Межа»
На майданчику, до речі, кожен говорить своєю мовою, але, за словами команди, всі одне одного розуміють. Усе ділове листування ведеться англійською. Петер роздає команди словацькою, а для зручності з ним поруч завжди перебуває перекладач, аби детально пояснити команді, що режисер має на увазі. Схема здається складною, та ніхто не скаржиться – кажуть, звикли.
Ось звідси Петер контролює процес
А потім виходить і каже, подобається йому
чи ні
Тепер можна і зйомку починати
До речі, коли зводився будинок старійшини, всі переживали, що річка його затопить. Проте в середині літа він опинився на мілині. Команда навіть просила працівників місцевого водосховища допомогти їм і наповнити річку водою, але ті нічого не змогли вдіяти – її у них виявилося недостатньо. Благо всі сцени біля будинку були вже зняті, тому глядач різниці не помітить.
Під час знімальних днів команда мешкає в Житомирі – звідти дістатися Денишів простіше. Реквізит, звісно ж, ночує на майданчику під охороною – розбирати та збирати все наново було б надто складно.
Ще більше подробиць я вирішила вивідати у асоційованого продюсера та шоураннера проекту з українського боку Сергія Саніна.
– Сергію, розкажіть для початку, в кого виникла ідея створення серіалу? В української сторони чи у словацької?
– Ідея серіалу з'явилася у словацьких продюсерів, з якими ми працювали над фільмом «Межа». Вони давно хотіли зробити якийсь масштабний проект, але розуміли, що самостійно його реалізувати буде складно, тому шукали копродукцію. Вийшли на нас, і ми з радістю розпочали виробництво.
– Чому було вирішено віддати серіал «Плюсам»? Може, ви ще кому показували?
– «1+1» – флагман нашого ринку, і ми були раді, що вони зацікавилися нашим проектом.
– Зважаючи на жанр, серіал явно недешевий. Самі лише костюми тягнуть на солідну статтю витрат. Який відсоток покриває українська сторона, а який – словацька?
– 50 на 50, у нас рівноправне партнерство. Суми справді пристойні. В Україні, слава богу, проекти такого формату трапляються, хоч і нечасто. У Словаччині ж, підозрюю, на таке ще не замахувались. Складність у тому, що бюджет у нас менший, ніж у повнометражних фільмів такого жанру. А завдання ми амбітно ставимо схожі. Тому нам доводиться ретельніше готуватися, аби вкластися в бюджет телевізійного серіалу.
– Як ділите обов'язки та відповідальність? За ким останнє слово?
– У нас партнерські відносини. Ми чудово взаємодіємо, яскравих суперечок не виникає. Є Петер Беб'як – шоураннер серіалу та режисер перших серій, він працював із художниками на етапі препродакшена, і ми орієнтуємося все-таки на його бачення.
– Який відсоток у команді словаків, а який українців?
– Більшість людей – наші. На словаках переважно постпродакшен. Продюсерський цех – приблизно 50/50. Художники по костюмах, художник-постановник, художник по гриму, художник-реквізитор – українські. Режисерів у нас чотири – двоє словацьких і двоє українських. Команда сценаристів та звукорежисер – словаки.
– «Плюси» виступають лише бродкастерами чи беруть участь у виробництві?
– Вони зайшли як партнери, у них ексклюзивні права на показ в Україні, природно, вони затверджували сценарій та кастинг, і ми дуже задоволені тією формою співпраці, яка склалася. Ми в постійному діалозі з фахівцями каналу. На майданчику вони зазвичай не присутні, але уважно стежать за всім, що відбувається, дбають про якість контенту, який видають в ефір. У нас склалися довірчі відносини, вони нам допомагають, утім у творчий процес не втручаються.
– Це перший український серіал-фентезі такого формату. У чому, власне, полягатимуть елементи фентезі?
– Головна героїня у нас дівчина-травниця, яка певної миті розуміє, що володіє ще й магічними здібностями – ця магія у неї від слов'янської богині Мокош. Вона вірить, що її брат перетворився на оленя, і весь серіал це питання досліджує, намагаючись з'ясувати правду. Протистоїть їй злий жрець. От вам і фентезі. Наш серіал не історичний у повному розумінні цього слова – радше за мотивами. Річ у тому, що побут наших предків у сьомому столітті був не зовсім привабливий, жили буквально в землянках, наприклад. Якби ми побудували таку декорацію, це було б не видовищно. Ми спиралися на те, як було в реальності, але додали і свого. Дахи будинків не впираються в землю, а трохи підняті. Та при цьому в нас теж немає вікон – це була головна проблема художників-постановників і операторів, бо важко поставити світло. Ми придумали вентиляційні отвори, які пропускають освітлення. Загалом, між правдою життя та правдою мистецтва ми часто вибирали друге. Зрештою, ніхто не знає достовірно, яким насправді було все в сьомому столітті, навіть історики не завжди доходять спільної думки.
– А щодо костюмів, наскільки вони відповідають епосі?
– Костюми якраз не стільки реконструкція, скільки за мотивами. Що ми ретельно відстежували, то це використання знаків і символів, особливо магічних. Також, приміром, стежимо, щоби заміжні й незаміжні дівчата носили різні головні убори. Якщо подивитися на людей того періоду, то вони всі в сірому, адже барвників не було. Якби ми так зробили, то всі мали б однаковий вигляд. Ми все ж таки урізноманітнили гардероб, щоби глядачі могли їх відрізняти. За стовідсотковим влученням в історичну правду ми не гналися.
– Розкажіть трохи про те, скільки коней у вас знімалося за одну сцену, скільки людей масовки, скільки зброї та чи справжня вона…
– 10 коней на майданчику – звичайна річ. 60 людей – теж, але були сцени і на 300 людей масовки. Попереду ще фінальні сцени, от вони будуть справді масові. Зброї багато, робили у двох варіантах: сталева для великих планів і зі спеціального пластику для каскадерів. Особливо складними були аварські обладунки, що самі по собі унікальні. Їх вдалося досить точно реконструювати. Зброєю, обладунками слов'ян та аварів займався зброяр-реконструктор Максим Ріг, який спеціально вивчав цю тему.
– Чому вирішили знімати на Житомирщині? Або були зйомки і в інших містах та країнах?
– 90% зйомок відбувається в Україні, під Житомиром нам вдалося знайти потрібні пейзажі й об'єкти, при цьому зручні з погляду логістики. За кордоном знімали те, чого у нас у країні немає. Наприклад, у Словаччині – єдиного на всю Європу дресированого оленя, в Чехії – унікальну печеру, яка підходить під наші завдання.
– У серіалі як актор з'явиться Руслан Сенічкін. Велика у нього роль?
– Ні, у нього епізодична, все-таки медійну людину складно кликати на довготривалу історію. Ми хотіли, звісно ж, отримати зірку в серіал. Роль у Руслана не головна, але запам'ятовується.
– А ще окрім Сенічкіна когось залучали?
– От саме зараз працюємо над цим, тож поки не можу сказати.
– Серіал явно націлений на міжнародну аудиторію. Хто його продаватиме, у кого права?
– Усе так само 50/50. Україна продає на Україну, Словаччина на Словаччину, все решта – навпіл.
– А в кого буде право першої ночі, де прем'єра відбудеться раніше?
– Плануємо одночасно, звісно, як на мене, це правильно.
– Вже є орієнтовна дата прем'єри?
– Прем'єра запланована на 2020 рік. Про дати розповімо ближче до показу. Але ми точно не плануємо робити все нашвидкуруч, такий проект вимагає ретельного постпродакшену.
Гадаю, до цього «Плюси» потішать аудиторію ще не одним серіалом, а тому вона і не помітить, як швидко проминуть ці місяці. Я ж триматиму вас у курсі новин.
