Далекого 2013 року, коли дерева були великими, а інтернет-піратство в Україні квітло буйним цвітом, найбільші медіагрупи країни – StarLightMedia, «1+1 Медіа», «Медіа Група Україна» та Inter Media Group, – втомившись поодинці боротися з інтернет- ресурсами, які розміщують їх контент нелегально, об'єдналися в ініціативу «Чисте небо». З кожним роком гравців ринку, що приєдналися до ініціативи, дедалі більшало, кількість напрямків роботи постійно зростала. І результати, яких вдалося досягти за цей час, заслуговують щонайменше на повагу.
Я детально розповідала вам про ініціативу буквально з перших днів її існування і, чесно кажучи, була впевнена: станом натепер переконувати моїх читачів у тому, що піратство – це погано і боротися з ним необхідно всім світом, – те саме, що проповідувати для і без того відданих парафіян. Але, як виявилося, все не зовсім так: тема настільки широка і всеосяжна, що деякі її нюанси вислизають із поля зору навіть тих, хто давно у справі. А у нових адептів боротьби з піратством в Україні й поготів. Тому нагадати вам про основні віхи процесу буде незайве. Ну і відповісти на найпоширеніші запитання про роботу «Чистого неба» та важливість приєднання до ініціативи.
Я чув, що «Чисте небо» – це щось про плеєри з контентом телегруп. До чого тут всеосяжна боротьба з піратством?
2013 року, коли ініціатива тільки запускалася, в центрі її уваги дійсно були плеєри –медіагрупи пропонували вбудувати їх усім інтернет-сайтам, аби показувати контент легально. Схема була вкрай проста: групи монетизували свій контент за допомогою реклами, якою керували в плеєрах, інтернет-майданчики, що розмістили їх, отримували приплив користувачів, заробляючи на банерній та іншій, розміщеній навколо плеєра рекламі, а користувачі продовжували дивитися контент безкоштовно. Відповідно, вигравали всі сторони. Інтернет-майданчики, які розмістили плеєри, отримували статус офіційних партнерів, і медіагрупи переконували своїх рекламодавців розміщувати рекламу лишень у легальних плеєрах, відмовившись від розміщень на піратських і «сірих» порталах.
«Коли ми всі разом постійно будемо щось робити правильно, то деякі явища в нашому житті просто зникнуть. Наприклад, якщо рекламодавці підтримають нашу ініціативу і припинять розміщувати рекламу на ресурсах із нелегальним контентом, все зміниться», – запевняв тоді один із «паровозів» ініціативи Володимир Бородянський.
З травня 2014 року «Чисте небо» спільно з Українською антипіратською асоціацією почало оприлюднювати списки інтернет-ресурсів, які розміщують аудіовізуальний контент нелегально, закликаючи рекламодавців відмовитися від співпраці з такими платформами. Це одразу почало приносити плоди: буквально за два місяці від реклами на «сірих» ресурсах відмовилася низка великих західних брендів. Паралельно телегрупи «1+1 медіа» та StarLightMedia – найактивніші учасники ініціативи – запустили рекламну кампанію «Ігноруй піратів! Не порушуй авторські права», щоб актуалізувати проблему піратського бізнесу в суспільстві та перешкоджати фінансуванню рекламодавцями піратських сайтів в Україні. А з 2017 року, коли антипіратські норми з'явилися у Законі про держпідтримку кінематографа, який набрав чинності, і в статтю 176 КК України були внесені зміни, що передбачають відповідальність компаній за фінансування піратства розміщення своєї реклами на ресурсах із нелегальним контентом (тобто законна підстава для притягнення поплічників піратства до кримінальної відповідальності), Українська антипіратська асоціація (УАПА), що представляє MPA (Motion Picture Association) в Україні, почала складати списки рекламодавців, бренди яких з'являлися на «сірих» ресурсах (із доказами). Для цього був створений сервіс blacklists.org.ua, і рекламодавці, а також їхні агентства, могли підписатися на розсилку результатів щомісячних моніторингів – із даними про виявлену рекламу та мітками, щоб отримати інформацію про можливих посередників при її розміщенні.
Крім того, ініціатива та її партнери регулярно проводили освітні заходи та випускали різноманітні інструкції для гравців ринку, які тільки-но вступили на шлях боротьби з піратством. А з 2017 року, коли медіагрупи зробили свій контент платним для провайдерів, «Чисте небо» розпочало роботу щодо захисту прав на трансляції телеканалів і боротьбу з піратами серед провайдерів.
Справді, робота пророблена серйозна. Та чи є в неї результати?
«Якщо говорити про інтернет-середовище, то топ-50 Google-видач постійно моніториться, і посилання на нелегально розміщений контент видаляються, – розповідає керівник «Чистого неба» Катерина Федорова.
Близько 100 піратських плейлистів і понад 300 тис. посилань на нелегально розміщений контент були також вилучені або заблоковані за зверненням правовласників. Згідно зі списком blacklists.org.ua правовласники мають претензії до чотирьох десятків провайдерів, і вже зареєстровано понад 30 кримінальних проваджень.
Якщо в ході моніторингу компанія-правовласник знаходить порушника, з ним починається планомірна робота: або з виходу в легальне поле (між платформою і правовласником укладається контракт на розміщення контенту), або ми йдемо шляхом блокування і звернення до компаній, які тим чи іншим чином втрапили у бізнес піратів. Звертатися до таких компаній досить ефективно, якщо вони не хочуть працювати з нелегальним бізнесом і допомагати йому розвиватися.
Наприклад, YouTube і соціальні мережі – де пірати можуть розмістити навіть не контент, а, наприклад, інструкцію, як подивитися щось нелегально, – задовольнили близько 1,5 тис. звернень правовласників. Ці інструкції, групи тощо або заблоковані, або видалені. Також задоволено близько 100 звернень у магазини додатків і до вендерів обладнання, де ці додатки існують. Тобто захищається не лише контент, а й можливість доступу до нього».
Як правовласники можуть звернутися до зарубіжної компанії, в якої немає українського представництва, наприклад Facebook?
Взаємодіяти із зарубіжними компаніями якраз набагато простіше, адже у внутрішній політиці того самого Facebook прописані умови блокування або видалення груп і публікацій, що є неблагонадійними для інтелектуальної власності. На сайті «Чистого неба» розміщена інструкція «Як захищати свої права», що включає складання таких звернень і посилання на форми, розроблені самими компаніями. «Якщо якась група або публікація в соцмережі порушує ваші права, ви повідомляєте про це компанію, і далі вона самостійно проводить внутрішнє розслідування, за підсумками якого або допомагає вам зв'язатися з порушником, або блокує його, – пояснює Федорова. – Це найпростіше, що може бути».
Якщо все так просто і правовласники можуть діяти самостійно, навіщо їм приєднуватися до ініціативи «Чисте небо»?
«В об'єднанні є синергія з багатьох напрямків. Адже боротьба з піратством вимагає комплексного підходу, неможливого без об'єднання правовласників, – каже керівник «Чистого неба». – Обмін досвідом, що відбувається всередині ініціативи, дуже важливий. Члени ініціативи разом з Українською антипіратською асоціацією складають списки сайтів, до яких у правовласників є претензії, – такий єдиний список точніший і переконливіший.
У січні цього року, коли до ініціативи складання списків приєдналася MBG (Media Broadcasting Group) – дистрибуторська компанія, що представляє на території України телеканали History і Euronews, – у нас був показовий кейс партнерства. У списку, наданому MBG, був провайдер, який уклав контракт зі StarLightMedia, і в медіагрупі сказали, що припинять співпрацю, якщо він продовжить піратити. Тобто члени ініціативи стежать не тільки за дотриманням власних прав, а й відмовляються працювати з піратами в принципі. В результаті провайдер вирішив, що ні з ким сваритися не варто, і припинив піратити контент MBG. Ось вона – сила об'єднання в дії.
«Чисте небо» допомагає членам із моніторингом їхнього контенту в мережі. Моніторячи нелегальні розміщення і звертаючись до порушників із претензіями, ми закликаємо всіх правовласників робити те саме. Якщо не хочете приєднуватися до ініціативи – працюйте самі, але паралельно з нами.Тоді це буде ефективно».
Ще один нюанс щодо штрафів: якщо є заява одного правовласника (і не має значення, скільки в ньому порушень) – порушника оштрафують один раз, якщо ж до правоохоронних органів надходять кілька заяв від правовласників (на одного пірата), сумарний збиток від протиправної діяльності значно зростає, а разом із ним і відповідальність. Це ще раз доводить, що ігнорувати силу колективного підходу не варто.
Усе зазначене має вигляд історії B2B. А де ж у всьому цьому держава?
Насправді держава бере активну участь у боротьбі з піратами, і не тільки законодавчо. Приміром, без держструктур не обійтися, якщо порушник не бажає йти з правовласником на мирову, або якщо зв'язатися з ним неможливо в принципі. Українське законодавство відводить сайтам і хостинг-провайдерам 24 години для реакції на звернення правовласника (на жаль, ця норма стосується лише компаній, що мають відношення до України). Якщо протягом цього терміну порушник не реагує, до справи береться державний інспектор – він повинен скласти адміністративний протокол, на підставі якого суд ухвалить рішення про призначення штрафу.
«Раніше інспекторів не було, – констатує керівник «Чистого неба». – Але цьогоріч вони нарешті з'явилися, і ми підписали з Міністерством економічного розвитку і торгівлі (департаментом інтелектуальної власності) меморандум про співпрацю. Найближчим часом можуть з'явитися кейси, пов'язані саме з невиконанням процедури хостинг-провайдерами, позаяк вони виявилися в цьому ланцюжку фінальною ланкою – тим, хто може заблокувати доступ. Утім, на сьогодні українських хостинг-провайдерів, які б не реагували на звернення, ми не виявили».
Що передбачає меморандум про співпрацю з Міністерством економічного розвитку і торгівлі?
Передусім створення системи, де працюватимуть спеціально навчені професіонали. «В Україні інтелектуальна власність дуже довго не вважалася тим, за що потрібно платити. Тому у нас немає судів і навіть просто правоохоронців (крім нещодавно створеної кіберполіції), які спеціалізуються на інтелектуальній власності, – каже Катерина. – Ти приходиш до судді, котрий розглядав справу про зґвалтування, з порушенням прав інтелектуальної власності, а він питає: «Про що взагалі мова?» Ці злочини, звісно, не можна порівнювати, проте обидва вони – злочини. Тому ми вважаємо, що такими справами повинні займатися вузькопрофільні фахівці, які розуміють специфіку і всі нюанси. У травні ініціатива «Чисте небо» виступала на засіданні Ради з інтелектуальної власності при Кабміні з презентацією, пропонуючи змінювати законодавство та створювати у структурах силових органів фахівців, що займатимуться саме цими напрямками, аби все відбувалося швидше й ефективніше. Ми навіть отримали розпорядження Кабміну скласти план навчальної програми для таких фахівців, а Міністерство економічного розвитку і торгівлі (департамент інтелектуальної власності) якраз займається комунікацією з усіма цими структурами. Мета – створити хоча б тестову спеціалізовану групу і подивитися, наскільки вона буде ефективною. Все йде до того, що ми зможемо запустити процес найближчим часом, але він трохи затримується через зміну політичної ситуації».
Якщо в країні немає навчальних закладів, що готують фахівців із захисту інтелектуальної власності, хто складатиме програму навчання правоохоронців?
«По-перше, не варто списувати з рахунків тих, хто вже займається її захистом. Хороший приклад – кіберполіція, з якою свого часу активно працювали юристи основних членів ініціативи: медіагруп «1+1 медіа» та StarLightMedia. «Чисте небо» проводило для поліції тренінги, пояснюючи, що це за сфера така, яку не можна помацати, в чому суть порушення піратів, які існують типи інтелектуального продукту тощо. Саме завдяки кіберполіції на одних порушників заводяться кримінальні справи, а інші, коли бачать, що відбувається, самі згортають свою діяльність.
По-друге, робота над програмою навчання знову-таки буде колективною. «Чисте небо» пропонує проект, щоб окреслити основні напрямки – чому варто вчитись, – ділиться планами Федорова. – А далі запрошуватимемо експертів – ймовірно, іноземних, – адже навіть американці у своєму звіті за Списком 301 рекомендували Україні прискорити процес розгляду справ про інтелектуальну власність і навчати правоохоронні органи, щоби з'явилися фахівці в цій сфері».
Хотілося б докладніше про піратів, які згорнули свою діяльність.
Події в нашій країні відбуваються настільки бурхливо, що сьогодні мало хто згадає цю історію, хоча 2016 року вона наробила чимало галасу. Для початку Департамент кіберполіції Нацполіції України в рамках кримінального провадження припинив роботу групи піратських онлайн-кінотеатрів FS (fs.to, fs.ua та їхніх «дзеркал»). Провадження було відкрите за ч. 3 ст. 176 КК України («Порушення авторських прав») на підставі звернень учасників MPA та українських правовласників, яким, за результатами експертиз, було завдано збитків на суму близько 5 млн грн. Оперативники встановили, що до функціонування та наповнення онлайн-ресурсів групи FS контентом були причетні 19 осіб, чий дохід становив десятки мільйонів доларів на рік. Тоді ж правоохоронці заявили, що ведуть роботу щодо ще однієї великої платформи – Ex.ua. Дізнавшись про це, її власники вирішили не чекати приходу кіберполіції та закрилися самостійно. А буквально через кілька днів про вихід із ринку заявив і найбільший торрент-трекер країни – Torrents.net.ua.
І знаєте що? Майданчики, які розміщують контент легально, відразу отримали серйозний приплив нових користувачів: сервіс Divan.tv наростив аудиторію в півтора рази, а кількість відвідувачів MEGOGO, готових сплачувати за споживання контенту, збільшилася в 2,5 рази.
А що з рекламодавцями? Наскільки ефективними виявилися списки, які публікує «Чисте небо»?
За словами Катерини Федорової, міжнародні компанії постійно стежать за списками – відповідно, відомі бренди практично не потрапляють у моніторинг «Чистого неба». На сьогодні більша частина системних скупників реклами на піратських ресурсах – це казино, «сірі» магазини (наприклад, парфумерії) і, як не дивно, великі ритейл-мережі: «Цитрус», «Алло», «Розетка», «Фокстрот» etc. «Нещодавно ми запитали ці мережі, чому вони так вчиняють. Дехто відповів, що вперше про це чує і обов'язково розбереться, а «Цитрус» і «Розетка» – що це відбувається з вини майстрів, котрі розміщують рекламу, – каже Катерина. – Ще один їхній аргумент: у порівнянні із загальним рекламним бюджетом подібної реклами не так багато, до 5%. Це правда, за останній час кількість реклами на сайтах, до яких правовласники мають претензії, суттєво зменшилася. Але дивує ставлення: якщо це лише 5%, так звана похибка, – то це не страшно?»
Що робити, якщо кримінальної відповідальності за фінансування піратства рекламодавці не бояться? Чи є способи досудового врегулювання таких ситуацій?
Теоретично є. У своїх рекламних роликах мережі-порушники здебільшого використовують креатив міжнародних брендів: той самий «Цитрус» найчастіше рекламує не свої магазини, а те, що у них продаються гаджети Apple, Samsung та ін. У «Чистому небі» мають намір зв'язатися з власниками брендів і запитати, що вони думають із цього приводу. Можливо, через міжнародні компанії, для яких Brand Safety – не порожній звук, вдасться вплинути на українських порушників. «У напрямку співпраці з міжнародними брендами ми бачимо дуже хороший результат, але що робити з казино та «сірими» магазинами, поки незрозуміло, – розводить руками Катерина. – Тут можуть допомогти кейси, пов'язані з фінансуванням, але не факт, що ці компанії мають відношення до України (відповідно, потрапляють під наше законодавство)».
Що мається на увазі під «кейсами, пов'язаними з фінансуванням»? Йдеться про блокування фінансових потоків, що надходять до піратів?
Так. Сучасні пірати не робін гуди, і єдина мета їхньої діяльності – заробити на розміщенні краденого контенту. Відповідно, якщо грошей не буде, діяльність припиниться. Тому антипіратські ініціативи в усьому світі активно використовують так званий підхід Follow the money, аби максимально зменшити надходження грошей від реклами або заблокувати платежі, які отримують пірати, за зверненням правовласників до Visa, Master Card й інших сервісів – залежно від моделі монетизації пірата. В Україні таких звернень до Visa та Master Card було 32. Із них 22 платіжні системи задовольнили, інші перебувають на розгляді.
Це все, звісно, добре, та коли за піратство почнуть карати по-справжньому? Де суди, де кримінальні справи, де тюремні терміни?
Абсолютно справедливе запитання, враховуючи, що тільки кримінальна відповідальність або тюремний термін може по-справжньому налякати пірата, змусивши його згорнути свій «бізнес». У світі таких історій, певна річ, набагато більше, але і в Україні робота ведеться. Приміром, у червні цього року був уперше винесений обвинувальний вирок проти пірата – інтернет-провайдера, що на нелегальній основі надавав доступ до послуги IPTV. На звернення правовласників провайдер не реагував, бо вважав, що у нього все гаразд (у цьому його запевнив недобросовісний ОТТ-партнер). Утім, незнання закону від правосуддя не рятує. І таких кримінальних проваджень проти піратів-провайдерів наразі відкрито понад 30.
5 років роботи, понад 30 проваджень і лише один обвинувальний вирок – чи не замало?
«У правовласників ніколи не було прагнення когось посадити, – запевняє Катерина. – Є прагнення зробити так, аби ніхто не порушував нічиїх прав. І якщо компанія порушувала несвідомо, готова виправитися та сплатити всі збитки, то тут, напевно, не варто доводити до терміну і краще піти на мирову. Звичайно, жорсткі методи дієві проти найнахабніших порушників, які наполегливо вважають, що в інтернеті все безкоштовне. І якщо такі трапляться – впевнена, що й до тюремного терміну теж дійде. Такий кейс, до речі, був цього року в Німеччині – рекламодавці, що спонсорували піратів, отримали умовний термін.
В Україні кримінальні провадження дуже довго розглядаються, і попереду у нас – мінімум 30 справ, за якими вже провели обшуки, експертизи (технічні, економічні та ін.), двом була оголошена підозра. Саме зараз ці кейси активно рухаються до фіналу, період слідства вже минув. І повторюся, все це – завдяки об'єднанню правовласників, котрі в більшості кейсів подавали позови проти тих самих порушників паралельно. Такі дії мають більший ефект на правоохоронні органи: коли заяв багато, вони розуміють, що порушення серйозні, системні та завдають фінансових збитків як компаніям-правовласникам, так, загалом, і країні. І що цим треба займатися. Всі розуміють – повинні розуміти (посміхається): піратство завдає величезний збиток саме економіці країни».
Якими сумами обчислюється збиток, завданий піратами економіці країни?
Спочатку механізмів для підрахунку цієї суми просто не було, навіть коли від них безпосередньо залежала вигода правовласників (згідно із законодавством зразка 2013 року для притягнення піратів до кримінальної відповідальності збиток, завданий ними, мав перевищувати 10 тис. грн). А нині підрахувати збитки неможливо, оскільки багато правовласників усе ще залишаються в тіні, не заявляючи про порушення своїх прав. На думку керівника «Чистого неба», так відбувається, бо компанії досі не вірять, що боротьба з піратством ефективна: «Це ще одна велика проблема – деякі бояться навіть починати і думають, що такими діями завдадуть шкоди своїм клієнтам, своїй аудиторії. Мовляв, люди в нас небагато живуть – нехай у них буде доступ до контенту. А що злодії при цьому процвітають… Така «благодійність» насправді жахлива – правовласники самі заганяють себе у замкнене коло недоотриманих прибутків і вірних піратським сервісам клієнтів.
Якщо говорити про конкретні суми, то можу навести приклад зі Штатів: щороку через порушення прав інтелектуальної власності втрати творчої сфери у США становлять $30-70 млрд. Унаслідок чого не створюються від 230 тис. до 560 тис. робочих місць, тобто йдеться про величезні збитки. Зрозуміло, що американська індустрія приносить набагато більше грошей, утім, збиток, завданий піратством Україні, можна уявити, зіставивши обсяги ринків. Це теж робочі місця та значні суми грошей, які можна було б спрямувати в корисне русло, а не віддавати на поталу піратам».
Якщо кримінальні провадження дуже довго розглядаються, чи не можна знайти інші, більш швидкі способи для блокування нелегально розміщеного контенту?
Аби знайти такі способи, необхідно звернутися до закордонного досвіду. У багатьох країнах Європи працює процедура notice and takedown, що дозволяє правовласникам блокувати нелегально розміщений контент, використовуючи судові рішення в адміністративних справах. А от у Скандинавії пішли ще далі: якщо суд виносить рішення проти сайту, всі хостинг-провайдери зобов'язані автоматично перекрити до нього доступ – без додаткового звернення правовласника. Але нюанс у тому, що такі рішення (в адміністративних справах) все одно можуть охопити лише ті майданчики, які мають відношення до юрисдикції конкретної країни.
Notice and takedown – що це за процедура така?
Процедура, введена в Україні з 2017 року, застосовується при порушенні прав на аудіовізуальний контент, музичні твори і софт. Правовласник, який знайшов нелегальне розміщення своєї інтелектуальної власності, може звернутися до порушника (власника сайту або хостинг-провайдера) через представника (адвоката). Протягом двох днів із моменту звернення порушник зобов'язаний виключити доступ до об'єктів авторського права/суміжних прав, щодо яких подано заяву, і відзвітувати про вжиті заходи. У разі, якщо порушник не реагує, відмовляється виконувати вимоги правовласника або намагається його ошукати (наприклад, вказує у відповіді на заяву недостовірну інформацію), він може бути притягнутий до відповідальності.
«Тут варто враховувати різницю в кейсах, – пояснює Катерина Федорова. – Є справи проти сайтів і хостинг-провайдерів, а є проти провайдерів, які надають доступ до пакетів телебачення. Здебільшого наші правовласники, і особливо члени ініціативи, йдуть шляхом кримінальних проваджень, позаяк вважають, що це ефективніше. Але в Європі відкривають адміністративні справи. Вони, в принципі, і в нас розглядаються швидше, втім, там – мало не протягом декількох днів, тому що контент, особливо прем'єрний, швидко втрачає свіжість (можливість добре заробити). Відповідно, там ідуть шляхом звернення до суду і швидкого блокування, а в нас – припинення піратської діяльності як такої, зокрема й у кримінальних провадженнях».
Коли вже зайшлося про Європу, чи впливають антипіратські процеси в Україні на ставлення до нашої країни на Заході?
«Я точно знаю, що раніше Україна в усіх світових організаціях, пов'язаних з інтелектуальною власністю, вважалася одним із найбільших порушників, а зараз – країною, де активно борються з піратством. Приміром, «Чисте небо» згадується часто, і мене постійно запрошують десь виступити, розповісти про наш досвід. Тобто навіть там бачать, що робиться дуже багато, але, на жаль, цей процес тривалий, і плоди приносить у довгостроковій перспективі», – запевняє Федорова.
«Чисте небо» працює в різних напрямках, складається враження, що в ініціативи значний штат. За чий рахунок це «свято»?
Насправді безпосередньо в організації працюють лише кілька людей – Катерина Федорова та її помічники, які є координаторами процесу і залучають до нього дедалі більше правовласників та інших компаній. При цьому велику частину роботи виконують, власне, члени «Чистого неба».
«Сьогодні нашими найактивнішими учасниками є засновники ініціативи – українські медіагрупи «1+1 медіа» і StarLightMedia, – уточнює Катерина. – Також ми пишаємося, що до нас приєднуються компанії з інших сегментів ринку, такі як Global Images Ukraine (українське представництво найбільшої цифрової медіаплатформи Getty Images), гравці рекламного ринку (Publicis Groupe), дослідники (Gemius), юристи (правова група Smart Solutions Law Group), компанії, що займаються виробництвом сет-топ боксів (Infomir). Усі вони – лідери у своїх напрямках і дуже відповідально ставляться до інтелектуальної власності, а також поважають партнерів на ринку. Крім того, ми активно співпрацюємо з іншими асоціаціями – українськими і закордонними, – для яких важлива робота в напрямку боротьби з піратством. Це Українська антипіратська асоціація, Всеукраїнська рекламна коаліція, Телекомунікаційна Палата України, Індустріальний телевізійний комітет, Асоціація музичної індустрії України, міжбанківська асоціація ЕМА».
У липні 2018 року був створений Громадський союз «Ініціатива Чисте небо», що пропонує гравцям ринку два варіанти членства: повне та асоційоване (власне, на членські внески організація й існує). Асоційоване передбачає можливість отримувати доступ до всіх ресурсів ініціативи та допомогу для реалізації своїх завдань, PR-підтримку організації в питаннях боротьби з піратством, знижки на певні послуги членів «Чистого неба». А також приємне усвідомлення приналежності до спільноти бізнесів, які зрозуміли свою соціальну відповідальність, – зокрема тих, що не мають прямого відношення до інтелектуальної власності. За словами Катерини, суть асоційованого членства – обмінюватися інформацією, досвідом і допомагати одне одному. «Наприклад, у країнах Балтії є асоціація «За легальний контент». Серед її членів окрім правовласників і провайдерів, які дуже активні в боротьбі з піратством, є супутниковий оператор SES. Це компанія, що начебто не має жодного відношення до інтелектуальної власності, але вважає за правильне допомагати своїм клієнтам та партнерам: десь фінансово, десь знижками, десь експертизою. Так і ми – намагаємося об'єднати компанії, які розуміють, що піратство заважає розвиватися індустрії і боротися з ним дуже важливо».
Повне членство (зараз таким статусом володіють тільки «1+1 медіа» та StarLightMedia) дає можливість ухвалювати рішення про те, що відбувається в ініціативі, і вводити додаткові напрямки роботи. Таке членство передбачає ще й поділ фінансових витрат, необхідних для роботи ініціативи (йдеться про суму, яку не покривають членські внески учасників «Чистого неба»).
З якими компаніями, що не мають відношення до ринку аудіовізуального контенту, співпрацює «Чисте небо»?
«Цього літа ми підписали меморандум з Українською міжбанківською асоціацією, переконавши її в тому, що співпраця з нелегальним або напівлегальним бізнесом, як і у випадку з рекламодавцями, шкодить репутації банків, – розповідає Федорова. – Наша співпраця лежить у двох площинах. Перша – перевірка, коли до банку приходить клієнт, що має відношення до інтелектуальної власності. Банк може з'ясувати у нас, чи є у цього клієнта всі необхідні договори, чи дійсно він не порушує закон, чи не є в наших списках тощо. Якщо клієнт щось порушує, банк із ним не працюватиме. Друга – вплив на піратів, котрих ініціатива вже виявила. Отримавши після контрольної закупівлі інформацію про те, в якому банку обслуговується порушник, ми через асоціацію надаємо банку інформацію про нього. Своєю чергою, банк може допомогти нам зв'язатися з порушником або попередити його, що перестане з ним працювати, якщо той не припинить порушення. У разі відсутності реакції інші банки отримають інформацію про цього порушника і теж не працюватимуть із ним.
Також ми взаємодіємо з дошкою оголошень OLX, що не розміщує оголошення, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності (наприклад, хтось пропонує 1000 каналів безкоштовно або дешевий доступ до акаунта на платформі типу Netflix, який передбачає можливість підключення декількох пристроїв). Вони перевіряють оголошення за певними ключовими словами, і, якщо воно стовідсотково містить те, що може порушувати права інтелектуальної власності, оголошення не розміщують. Торік на конференції «Боротьба з піратством в Україні», яку ми проводимо в рамках KYIV MEDIA WEEK, юрист OLX про це розповідав і пояснював, чому такий великий легальний гравець теж не бажає співпрацювати з нелегальними бізнесами».
Цього року на конференції «Боротьба з піратством в Україні: 5 «навіщо» та результати боротьби з крадіжкою контенту», яка відбудеться в рамках KYIV MEDIA WEEK, темі боротьби банків та інших бізнесів із піратством буде відведений окремий модуль. Спікери розкажуть, навіщо бізнеси, не пов'язані з контентом, виступають проти крадіжки інтелектуальної власності і що вони від цього отримують. А ще організатори обіцяють ексклюзивно надати цифри останніх досліджень, пов'язаних із піратством.
Що це за дослідження і хто їх проводить?
Минулого року «Чисте небо» спільно з компанією Gemius досліджувало українську аудиторію на предмет використання легального/нелегального контенту. Цьогоріч проводиться повторне дослідження, і гостям конференції презентують аналіз підсумків двох років, аби продемонструвати, чи змінилася ситуація. «Ми хочемо зрозуміти, чому люди користуються нелегальним, за що і чому вони готові платити, – підкреслює Катерина. – Це дуже важливо, адже поведінка користувача, по суті, є першопричиною розвитку або зменшення піратства. Якщо людина розуміє, що вона робить, і робить це свідомо, ми знаємо, з чим боротися. Але частіше люди не розуміють, і одне з наших завдань – освічувати населення, прищеплюючи культуру споживання легального, якої в нашій пострадянській країні немає. Причина проста: в Радянському Союзі все було «спільне», а інтелектуальній власності особливо не приділялося уваги. І сьогодні, коли людині кажуть, що потрібно заплатити за фільм, вона не розуміє. За хліб – розуміє, за бензин – розуміє, а за фільм – ні».
Користувачів, які продовжують споживати піратський контент, можна умовно розділити на кілька груп:
- ті, хто не розуміє, що сприяє розкраданню. Такі люди навіть не асоціюють із собою меседжі на кшталт «Ти крадеш, коли дивишся нелегально»;
- ті, хто вважає піратів за робінгудів, не усвідомлюючи, що вони добре заробляють на краденому контенті;
- ті, хто вважає контент «культурною спадщиною», який правовласники узурпували і не дають простим людям доступ. «Почитайте Тараса Шевченка – це культурна спадщина, а не новий фільм, що йде в кінотеатрі. Ви ж дивитеся на піратському сайті, бо не можете або не хочете витратити 50 грн. Однак їжу в магазині ніхто не краде, хоча це – предмет первинної життєвої потреби. У користувачів немає цієї кореляції, і нам потрібно з цим щось робити», – резюмує Федорова.
На думку «Чистого неба», для кожної такої групи повинні бути розроблені окремі меседжі – аби говорити з людьми їхньою мовою. «Це може бути слоган, соціальний ролик або кампанія – те, що зачепить користувача, котрий поки не усвідомив, що робить щось не те, і котрий готовий до змін. Я впевнена, в нашій країні, особливо зараз, дуже багато людей готові змінюватися. Головне – правильно їм це пояснити. І ми будемо дуже старатися».
А як наразі ініціатива працює з користувачами?
«У травні – червні цього року ми провели соціальну кампанію #зачепило, спрямовану саме на кінцевого користувача, – каже Катерина. – Про її підсумки я розповідатиму на конференції. Ми хотіли зрозуміти, хто реагує на обраний нами меседж, і побачили, що реагує той, хто вже готовий платити та розуміє суть проблеми. Відгук поки дуже невеликий, до 10%. Відповідно, потрібно шукати меседжі, які б справді «зачепили», аби люди асоціювали себе з цією проблемою».
Ринок контенту, зокрема й український, стрімко змінюється. З якими новими проблемами стикається «Чисте небо»?
«Зараз проблема кардшарінгу стоїть не так гостро, але щойно українські телеканали закодуються на супутнику – це наступний напрямок, яким ми будемо серйозно займатися, – прогнозує керівник ініціативи. – Посилюється давня проблема андерепортінгу, через який багато іноземних телеканалів не хочуть заходити на наш ринок та адаптуватися (локалізуватися) – це невигідно економічно. Якби не було андерепортінгу, якби телеканали отримували гідний прибуток за свій продукт, то, певна річ, вкладалися б гроші в локалізацію. В кінцевому підсумку відмова від нелегального споживання контенту стимулює економічне зростання не тільки правовласників, а й країни, отже – і кожного користувача, який зміг би платити за телебачення не 50 грн, а 150, 200, 300 грн. Це, своєю чергою, покращувало б якість та кількість контенту, і користувач знову-таки отримував би в результаті те, що хоче.
Нові реалії змушують весь світ винаходити способи боротьби, і ми дуже тісно співпрацюємо з антипіратськими асоціаціями сусідніх країн – здебільшого європейськими – і теж ділимося досвідом. Коли хтось придумує новий спосіб, про нього повинні дізнаватися всі, щоб активніше впроваджувати. Всі мають вести роботу одночасно, лише тоді щось зміниться, а процес ітиме швидше».
Отож, мені залишається лише додати, що отримати найсвіжішу інформацію про роботу ініціативи «Чисте небо» та боротьбу з піратством в Україні ви зможете на конференції «Боротьба з піратством в Україні», яка відбудеться в рамках KYIV MEDIA WEEK 17 вересня. Зареєструватися для участі можна тут.
