Схоже, стрімке розповсюдження коронавірусу дедалі більше розділяє громадян України, зокрема медійників, на два табори з умовними назвами «Нехай щастить» і «Нех…й шастать». Перші затято не бажають відмовлятися від звичного способу життя - або ж бодай вносити в нього розумні корективи відповідно до рекомендацій ВООЗ та українського МОЗ. Приміром, не біжать здавати квитки до Італії, де - на жаль, із прикрим запізненням - на державному рівні вжиті безпрецедентні карантинні заходи, які сам прем'єр-міністр країни охарактеризував фразою «Я сиджу вдома». Так, до слова, вчинила смілива ведуча «Плюсів» Соломія Вітвицька. Щоправда, після повернення довела, що вона не лише смілива, але й відповідальна, добровільно попрямувавши на домашній карантин.
Хочеться вірити, що й керівник StarLight Entertainement Наталя Гончар, насолодившись красотами Італії без натовпу туристів, також виявить гідну поваги турботу до оточуючих.
А щодо табору «Нех…й шастать», то тут зібрались як відверті панікери, так і ті, хто таки дослухається до ВООЗ із МОЗ і намагається звести до мінімуму необов'язкові соціальні контакти. Саме для останніх я й підготувала цю добірку тематичних фільмів, які допоможуть скоротати домашні «карантинні» вечори. А заразом - подивитись в очі страхові й навіть певною мірою надихнутися, адже за певної частки везіння теоретично вижити можна навіть у зомбі-апокаліпсисі. А у нас - тьху-тьху-тьху - все ж не він.
«Зараження» (Contagion, 2011)
З погляду теперішніх подій фільм Стівена Содерберга майже десятирічної давнини, на жаль, має вигляд мало не документального. Тут ідеться про вірус, що передається респіраторним шляхом і починає своє розповсюдження з Азії. Особливості зарази - короткий інкубаційний період та дуже висока смертність: понад 20% (у COVID-19 цей показник, на щастя, істотно нижчий). У стрічці із зірковим акторським складом (Метт Деймон, Джуд Лоу, Гвінет Пелтроу, Кейт Вінслет, Лоуренс Фішборн, Маріон Котіяр) поєднуються одразу декілька сюжетних ліній, які показують історію епідемії в усьому її обсязі та динаміці - від первинного спалаху захворювання до розробки вакцини. А достовірності історії надає те, що під час створення фільму Содерберг щільно співпрацював із Центром із контролю та профілактики захворювань США, а також консультувався з групою наукових експертів. У «Зараженні» детально продемонстрований невидимий і страшний у своїй буденності механізм розповсюдження вірусу - від пчиху в автобусі до фішок у казино, на котрі хтось дмухнув на щастя. Содерберг ставить за мету не так налякати, як пояснити й попередити. І ще, мабуть, нагадати прості, проте ефективні правила безпеки: руки треба мити частіше, торкатися обличчя рідше, а панікувати - менше.
«Паніка на вулицях» (Panic in the Streets, 1950)
У цьому фільмі легендарного режисера Елії Казана ви не побачите людей у масках і хімзахисному «обмундируванні». Замість них - класичні нуарні суворі чоловіки у строгих костюмах та капелюхах. Хоча насправді костюми хімзахисту не завадили б, адже небезпека, з якою вони мають справу, - бубонна чума, та сама «чорна смерть», що свого часу викосила пів Європи. Її потенційні поширювачі - невідомі вбивці так само невідомого чоловіка, труп котрого з кульовим пораненням був знайдений у порту Нового Орлеана. Під час огляду тіла лікар виявив ознаки страшного захворювання, і тепер усі сили поліції кинуті на те, аби встигнути знайти тих, хто контактував із загиблим. Знайти до того, як хвороба розповсюдиться далеко за межі порту і наразить на небезпеку всю країну.
«Остання людина на Землі» (The Last Man On Earth, 1964)
Усі, напевно, бачили чи не найвідомішу стрічку на тему зомбі-апокаліпсиса - «Я - легенда» (2007) з Віллом Смітом. Також багато хто знає, що сценарій базується на однойменному романі Річарда Метісона 1954 року. Але мало хто в курсі, що кіноадаптація 2007 року - далеко не перша для цієї книжки. Вперше роман «Я - легенда» був екранізований під назвою «Остання людина на Землі»: лише через десять років після виходу та за чотири роки до народження Вілла Сміта. Роль єдиного, хто вижив після епідемії загадкового вірусу, що вбив половину населення планети, а другу перетворив на хижих зомбі, в першій екранізації виконав Вінсент Прайс - культовий актор фільмів жахів 1950-1960-х. До слова, в ній - як і у книжці - зомбі не стільки зомбі, скільки вампіри: що спраглі до людської крові, бояться часнику та денного світла. При цьому від «класичних» вампірів їх відрізняє загальна загальмованість, притаманна «класичним» зомбі. До речі, фільмом, котрий започаткував зомбі-хорор як жанр, зазвичай вважають «Ніч живих мерців» Джорджа Ромеро, однак і вона вийшла пізніше за «Останню людину на Землі» - того самого року, коли народився… так, Вілл Сміт.
«Потяг до Пусана» (Train to Busan, 2016)
Після оскарівського тріумфу «Паразитів» Пон Чжун Хо корейське кіно знову опинилось на піку популярності. І в його творчому доробку знайдеться дещо й на цікаву для нас тему. А саме - зомбі-хорор режисера Йон Сан Хо «Потяг до Пусана». Головні герої - розлучений батько з маленькою дочкою, які виїжджають із Сеула, аби навідати маму дівчинки, котра мешкає в Пусані на півдні Кореї. Сідаючи у потяг, вони не підозрюють, що країною стрімко розповсюджується зараження вірусом, котрий перетворює людей на зомбі. Невдовзі з'ясовується - носії інфекції є й у потягу… До слова, місце і «герметичність» дії ріднить це кіно із соціальною сюрреалістично-залізничною драмою/постапокаліптичним трилером «Крізь сніг» того самого Пон Чжун Хо: перегляньте, якщо не бачили - таки не самими лише «Паразитами».
«Королівство» (Kingdom, 2019)
Якщо вже зайшлося про Корею, то варто згадати й «Королівство» - перший корейський серіал, спеціально вироблений для Netflix. Це знов-таки історія про зомбі - вони все ж безумовно лідирують серед «епідемічних» трилерів. Передусім «Королівство» від іншого такого контенту відрізняє час дії: не умовна сучасність, а XVI століття. Втім, за бажання провести паралелі із сучасністю теж не важко - особливо якщо ви шанувальник конспірологічних теорій. Тільки тут вірус виривається не із секретних лабораторій могутніх корпорацій, а просто з королівського палацу, й зупинити його намагаються тими самими, що і зараз, методами примусового карантину цілих регіонів, хоча це не дуже й допомагає. Головний герой - наслідний принц, відсторонений мачухою від влади, - чимдуж намагається зупинити епідемію та знайти первісне джерело страшної зарази, що перетворила на зомбі і його батька. «Королівство», безумовно, проект специфічний і місцями, попри тему, дуже смішний - переважно через свою натужну серйозність. Проте цікавий. До того ж уже післязавтра, 13 березня, на Netflix має вийти другий сезон: вистачить не на один домашній вечір.
«Епідемія» (Outbreak, 1995)
Від відверто фантастичних хорорів повернімося до реальності - з цілком реалістичним фільмом-катастрофою Вольфганга Петерсена з промовистою назвою «Епідемія». Тут, як і в разі з COVID-19, офіційною причиною пандемії стає дрібна тваринка - інфікована вірусом, що спричиняє геморагічну лихоманку, мавпочка-капуцин, контрабандно завезена до США з Африки. Укуси тварини заражають кількох жителів каліфорнійського містечка Седар Крік, вірус швидко мутує, починає передаватися повітряно-крапельним шляхом - і понеслась... Фільм із Дастіном Хоффманом і Морганом Фріманом у головних ролях не лише розглядає механізми поширення таких інфекцій, але і ставить складне морально-етичне питання: чи можна пожертвувати сотнями або навіть тисячами життів, аби врятувати мільйони?
«Зомбі на ім'я Шон» (Shaun of the Dead, 2004)
Ну й наостанок, аби не завершувати на сумній ноті - дуже смішна зомбі-комедія Едгара Райта «Зомбі на ім'я Шон». Усе починається зі спалаху дивної хвороби, схожої на грип, яка перетворюється на зомбі-апокаліпсис. У його центрі опиняються два приятелі-нездари у виконанні Саймона Пегга та Ніка Фроста. Як ілюстрацію до цього фільму пропоную вам не трейлер, а одну з найкращих його сцен, здатну розсмішити навіть у геть несмішній ситуації. Загалом, посміхайтеся, панове, а ще мийте руки - не лише перед їжею, поважайте себе й оточуючих і пам'ятайте, що «прості речі рятують життя».
