За понад сто днів повномасштабної війни росії проти України мільйони наших співвітчизників дізнались, як це: в одну мить хаотично спакувавши найдорожче, полишити рідні домівки, аби поїхати до чужих країн. І поки журналісти намагаються знайти коректне визначення статусу цих людей (переселенці? вимушені мігранти?), в ООН констатують: станом на червень у всій Європі зафіксовано щонайменше 4,8 млн біженців з України, 3,2 млн з яких зареєструвались у програмах тимчасового захисту.
Попри небезпеку, багато українців повертаються до рідних міст, але тема українських біженців усе ще залишається гострою. Настільки, що цьогоріч до Всесвітнього дня біженця (20 червня) Управління Верховного комісара ООН у справах біженців випустило короткометражний фільм про наших співвітчизників. Констатуючи гуманітарну проблему, стрічка водночас засвідчує культурний тренд: у різних галузях мистецтва та медіа з'являються проекти, присвячені українцям, що були вимушені тікати від війни. І аудіовізуальний контент не виключення.
Одним із перших таких проектів мав стати багатосерійний документальний фільм, котрий для телеканалу MSNBC знімали американський документаліст Брент Рено та колумбійський журналіст Хуан Аррендондо.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Вони приїхали до України 5 березня. Відтоді побували у багатьох наших містах на кордоні, у Львові, знімали біженців у Житомирі та Бердичеві. Вранці 13 березня Хуан і Брент вирішили зняти історію про Ірпінь та евакуацію людей звідти. Приблизно о 14-й годині вони прибули на місце: перекладач і водій лишилися в автівці, а журналісти пішли за міст в Ірпені, щоб зняти людей, які евакуюються. У цей час стався обстріл. Брента поранило в шию, Хуана – у ногу. Брент помер майже одразу, Хуана відвезли до лікарні «Охматдит», – розповідала тоді головна редакторка УП Севгіль Мусаєва. – Брент був дуже талановитим режисером-документалістом, одним із найкращих. Він був дивовижною людиною».
Чи продовжилася робота з матеріалами, котрі встигли зібрати в Україні Брент Рено та Хуан Аррендондо, не повідомляється. Але я не могла не згадати їх у цьому огляді проектів про українських біженців.
Dolya
У травні у французькому місті Сомюр відбулися зйомки короткометражного ігрового фільму «Доля» – актуального проекту про українців, що були змушені виїхати за кордон, рятуючись від війни. У зйомках взяли участь місцеві та чотири українські актори, а також біженці з України, котрі перебували у цьому місті. В організації знімального процесу допомагало Посольство України у Франції, а презентація стрічки відбулась у Національному павільйоні України на каннському кіноринку Marché du Film. Як зізнався автор проекту, французький режисер і сценарист Слоні Со, ідея фільму в нього виникла у березні, коли він уперше побачив фотографії дітей та людей похилого віку, що були вимушені ховатись у бомбосховищах в Україні. «Це не давало мені спати декілька ночей. А потім Матьє Кассовіц сказав: кожен має робити те, що може. Тож я вирішив взяти камеру та написати сценарий короткометражної стрічки, щоб досягти чогось своїм мистецтвом». За словами режисера, мета фільму – «підвищити обізнаність про війну в Україні у світі, де так багато людей дезінформовано». На виробництво фільму режисер витратив майже 15 тис. євро з власної кишені, а вся команда працювала на волонтерських засадах.
Uprooted
До Всесвітнього дня біженця Агентство ООН у справах біженців випустило свій короткометражний фільм, назву котрого можна перекласти як «Вирвані з корінням» (Uprooted). Стрічку знімали у Німеччині. Участь у проекті взяли майже 50 біженців з України, що зараз проживають у країні. Режисером виступив Анджей Гавріс зі Stink Films, який написав концепцію разом з українським хореографом Костянтином Ковалем.
«Акторський склад і знімальна група українських біженців цього фільму закликають до солідарності, співчуття та підтримки всіх тих, хто змушений тікати по всьому світу. Ніхто не може позбутися жаху війни, хто б він не був і де б не жив. І вони потребують наших постійних обіймів і непохитної підтримки, щоб упоратися зі спогадами про війну», – прокоментувала стрічку представниця Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Джун-ах Гедіні-Вільямс.
«Жінки без чоловіків»
Київська режисерка Марина Назаренко знімає повнометражний документальний фільм «Жінки без чоловіків» про життя українських сімей, які втекли від війни й опинилися в Латвії. Стрічка розповідатиме про розбиті сім'ї, труднощі, з котрими стикаються біженці, та про надію повернутися додому якнайшвидше. Героїні фільму – чотири жінки: ветеринарка Тетяна з Харкова, тренерка з танців Люба з Одеси, колишня робітниця фабрики Олена з Маріуполя та Люда з Запоріжжя, чий чоловік нещодавно був поранений на війні. Режисерка, що після повномасштабного російського вторгнення переїхала до Латвії разом із дітьми, розповість і власну історію. Чоловік Марини залишився у Києві, де волонтерить, допомагаючи армії.
Стрічка створюється на кіностудії Fenixfilm разом із латвійськими документалістами: оператором Олександром Гребньовим та продюсеркою Уною Целмою. Автори просять усіх охочих підтримати фільм пожертвуванням на інтернет-платформі Projektu banka.
«Вокзал Надії»
Серед низки повнометражних проектів, що над ними спільно працюють Володимир Бородянський, Віктор Мирський, Алла Липовецька, Марина Квасова, Ігор Сторчак, Дар'я Легоні-Фіалко та Ірина Зоря, є й документальна стрічка, присвячена біженцям. «Вокзал будь-якого міста – це двері у нове життя, цього разу для більшості українців буквально. Фільм «Вокзал Надії» розповість про українських біженців, для яких світ більше ніколи не буде тим самим. У пошуках порятунку вони приїжджають до гостинної, але невідомої для них Європи, не знаючи, що на них чекає і чи надовго вони там. А коли війна закінчиться, з того самого вокзалу українці поїдуть до своєї зруйнованої країни, щоби будувати новий світ», – ішлося у пресрелізі, коли робота над проектом стартувала.
За словами Алли Липовецької, котра продюсує стрічку, в центрі цієї історії – вокзал у Берліні, що поєднує долі біженців з України та німецьких волонтерів. Наразі зйомки фільму майже завершено. А згодом, уже після його дистрибуції, якою також опікується продюсерське об'єднання, можливо, розпочнеться робота над аналогічними проектами про Варшаву та Львів.
«УкрЮтюбПроєкт»
Рік тому відомий український ведучий і продюсер Євген Синельников разом із Сергієм Гулейковим – іще одним продюсером із команди «Орла і Решки» – запустили «УкрЮтюбПроєкт». На каналі виходив виключно україномовний та розважальний контент – від випусків про подорожі до гумористичних і кулінарних шоу. Втім, із початком повномасштабної війни тематика змінилась, адже Синельников сам став жертвою російських загарбників: два тижні прожив в окупації у Бучі, його будинок розграбували, а будинок його батьків спалили.
Вирвавшись з окупації, Євген продовжив створювати контент для свого YouTube-каналу. Зокрема, у нього регулярно виходять випуски про українських біженців у різних країнах. «УкрЮтюбПроєкт» уже розповів про українців у Чехії, Грузії, Кіпрі, Польщі та Болгарії. У кожній країні Синельников знаходить вимушених переселенців та проводить із ними інтервʼю, висвітлюючи різні аспекти того, як приймають українців за кордоном.
Певна, цей перелік проектів далеко не остаточний, тож я продовжую тримати руку на пульсі. А ви, любі читачі, коли знаєте про тематичні проекти на будь-яких стадіях виробництва, пишіть мені на пошту.