У мене є багато хороших і перевірених часом традицій, одна з них - раз на рік спостерігати за тим, як в одному місці збираються лідери української медіаіндустрії, щоб обговорити її минуле, сьогодення і, звичайно, майбутнє. Попри калейдоскоп подій, у котрий мене затягло цієї осені, порушувати звичаї я не маю наміру, а тому і цього разу сходила на дуже цікавий захід під кодовою назвою «Саміт медіалідерів». Він, як і багато разів до цього, був організований у рамках конференції «Телебачення як бізнес», котру Індустріальний Телевізійний Комітет із року в рік проводить на полях медіафоруму KYIV MEDIA WEEK. Утім, це ви знаєте і без мене, а ось про що говорять та як оцінюють нинішній стан справ в індустрії її, не побоюся цього слова, локомотиви, варто розібрати докладніше. Тож не втрачатимемо часу і зробимо це просто зараз.
Дискусія медіалідерів вважається однією з головних подій конференції ІТК, тому народ починає на неї сходитися задовго до старту. Хто прийшов раніше, тому і кращі місця в залі. А потім і кави можна зі спокійною душею попити, і з колегами поспілкуватися
Майбутні спікери цього теж не цураються, тож незмінний модератор панелі Олександр Богуцький задовго до старту почав кепкувати з Юрія Артеменка - мовляв, ця людина, яка ще вчора була державним діячем, не може займатися комерцією. На це в Юрія, судячи зі списаного блокнота, заготовано близько тисячі відповідей
Не знаю, скільки з них Артеменко встиг озвучити, та час старту вже наближався, тому Ігор Коваль почав кликати всіх у зал. Кілька вітальних слів, короткий анонс майбутніх подій дня - і поїхали
Як і у мене, в ІТК теж є традиції, і виступ представника Нацради з питань телебачення та радіомовлення - одна з них. Цього разу від імені регулятора говорила Уляна Фещук, котра торкнулася питань співпраці свого відомства з індустрією.
«Регулятор часто сприймається як каральний орган, але за останні п'ять років ми багато зробили для того, аби стати просто колегами», - оптимістично розпочала вона. Додавши також, що Нацрада і галузь нині працюють у режимі співрегулювання, шукають і знаходять шляхи взаємодії з багатьох питань, а крім того, разом працюють над тим, щоб українське телебачення існувало в режимі бізнесу.
Фещук за звичаєм була лаконічною і, відстрілявшись, одразу передала слово одному з героїв цього ранку - Олександрові Богуцькому. Той не став тягнути кота за хвоста і почав свій спіч із дуже доречних привітань: панелі медіалідерів, як і всій конференції, цьогоріч виповнилося десять років.
«Чи є в залі ті, хто всі ці десять років був із нами?» - вирішив додати інтерактиву Богуцький. А коли такі люди прогнозовано знайшлися, Олександр нагородив їх званням ветеранів, додавши, що в панелі без старожилів теж не обійшлося.
На сцену після цих слів піднявся глава FILM.UA Сергій Созановський, який скромно зазначив, що, мабуть, йому та решті досвідчених бійців доведеться зістаритись на цій панелі
Юрій Артеменко, котрий брав участь у дискусії вперше, жарт оцінив. Проте цей знімок тут через Сергія Семкіна - ось хто тішився зі всього, що відбувалось, максимально щиро
Ірина Костюк, яка сиділа подалі від перших рядів, теж сміялася, та в мене склалось враження, що на майбутнє Созановського в неї геть інші плани
Оголошення інших учасників саміту пройшло з меншим резонансом, але їх теж треба знати в обличчя: «Медіа Групу Україна» в панелі представляв її директор Євген Бондаренко, а від імені «Плюсів» говорив новий голова телевізійного напряму холдингу Максим Кривицький. Дебютантові Артеменку, як ви вже знаєте, належало вперше виступити в ролі віце-президента компанії Star Media, тому разом із Созановським вони говорили від імені виробників телеконтенту.
«Сьогодні ми в одному місці зібрали 80% українського телебачення. Ці люди не просто представляють галузь - від них усе в ній і залежить», - не без пафосу, проте правдиво стартував Богуцький. Також він згадав свого колишнього шефа: «Бородянського зараз із нами, звісно, не буде. Але те, що він тепер очолює міністерство, дає надію, що індустрія стане якіснішою».
Покінчивши з церемоніалом, Олександр нарешті перейшов до суті. Виявилося, напередодні дискусії він дав спікерам домашнє завдання - підготувати списки з трьох найкращих і трьох найгірших подій в індустрії за минулий від попередньої конференції рік. А тепер прийшов час перевірити, наскільки сумлінно вони з ним впоралися, і першим до дошки до мікрофона викликали Євгена Бондаренка.
«Чесно кажучи, три найгірші події я не підготував», - відразу почав напрошуватися на «двійку» той, але швидко виправив ситуацію. «Річ у тім, що я намагаюся мислити позитивно. Віховими подіями року вважаю довгоочікуване відключення аналогу та готовність індустрії зробити фінальний крок на шляху до кодування супутника. А ще ми всією країною переконалися, що в жодному куточкові світу телебачення не працює так ефективно, як у нас», - завершив вступну промову Бондаренко, явно натякаючи на президентські та парламентські вибори.
Слідом за Євгеном своїми думками почав ділитися Созановський. Варто сказати, він теж не сприйняв д/з Богуцького буквально, а тому відповідав у довільному стилі й не особливо звертав увагу на умовності типу часових термінів: замість минулого року Сергій Леонідович вирішив копнути набагато глибше.
«Десять років тому ми і мріяти не могли про те, що сьогодні відбувається в медіаіндустрії. По-перше, вона нарешті запрацювала. Колись ми насилу вимовляли «продакт плейсмент» і не дуже розуміли, що таке ліцензування та мерчандайзинг. Ми не могли навіть уявити, що створений в Україні мультфільм вийде в кінотеатрах 50 країн світу (йдеться про «Викрадену принцесу». - МН), а наш серіал («Кріпосна». - МН) стане причиною нереального емоційного розриву в Польщі. Власне, це і є головна відповідь на питання - чи можна в Україні робити бізнес?» - пояснив своє бачення Созановський.
Щодо недавніх і більш конкретних подій, тут Сергію теж знайшлося що сказати. «Нарешті в нас відбуваються речі, над якими раніше ми тільки іронізували. Голова регулятора перейшов до приватного сектора, а глава однієї з найбільших медіагруп став міністром... усього», - влучно змалював він нову роботу Бородянського. Крім того, важливою для телеіндустрії подією Созановський вважає зростання та розвиток в Україні сегмента платного ТБ, а ось у майбутньому йому б хотілося, щоб усі представники індустрії могли чесно, відкрито і з гордістю говорити про те, скільки вони заробляють.
«Не лише скільки заробляють, а й скільки платять податків», - знайшов привід згадати одну зі своїх улюблених тем Богуцький. А коли справа дійшла до надання слова Максиму Кривицькому, чомусь порушив гендерне питання: «Я б хотів попросити організаторів, аби в майбутньому ми якось дотримувалися гендерного балансу. Це, Максиме, не на твою адресу, просто до слова».
Хай там як, на якість вступного слова Кривицького ремарка не вплинула. Щоправда, він теж не зовсім дотримувався домашнього завдання і більше імпровізував. «Те, що сьогодні відбувається в «1+1», свідчить про нашу готовність розвивати не лише себе, а й ринок у цілому. Те, що в нас до правління входить шестеро осіб, котрі представляють різні напрямки, демонструє, що ми готові одне до одного дослухатися і допомагати. Тут уже говорили про очікування від нової влади, але ще до її приходу в індустрії було зроблено багато хорошого. Тепер у нас є базис, з якого не соромно стартувати», - заявив Максим.
Було б дивно, якби людина з «1+1» не згадала президентську кампанію («Вона дала ковток свіжого повітря, а канали отримали можливість планувати на рік-два вперед») та деякі рішення судів («І для нас, і для ринку в цілому важливим стало повернення «Сватів»). А резюмував усе це Кривицький із надією, що надалі регуляція таких речей у нас буде більш продуманою та прозорою.
Коли вже зайшлося про регуляцію, відрекомендувати наступного спікера Богуцькому було геть легко.
«Останні п'ять років Юрій Артеменко представляв державний орган, в якому зовсім не було корупції. Ми із Созановським як ветерани руху не пам'ятаємо, щоби таке ще колись було можливе, - заявив Олександр, заразом вирішивши висловити і свої надії на найближче майбутнє. - Є ще деякі речі, котрих ми як представники індустрії дуже чекаємо: наприклад, скасування прокатних посвідчень. Але зараз послухаймо людину, яка з державного сектора перейшла до приватного».
Подякувавши Богуцькому за добру підводку, Артеменко почав доповідати обстановку. І треба зазначити, він став чи не єдиним, хто дотримувався домашнього завдання - така, знаєте, на держслужбі дисципліна!
«Важко втиснутися у три речі, кажучи про те, що сталося за минулий рік. Я намагався говорити не як глава регулятора, а вже як виробник контенту. Подія номер один для нас - вихід серіалу «Чорнобиль». Вважаю, це великий маркер: стрічку про нас зробили американці, причому зняли її на територіях інших країн. Це привід замислитися, чому не ми. Друга значуща подія - рібейти. Ми не можемо варитися у власному соку, тому дуже важливо, щоби до нас приїжджали кінематографісти з інших країн. Але це водночас і добре, і погано: з одного боку, закон нарешті ухвалений, а з іншого - цілий рік був втрачений. Ну а третя подія - кількість знятих фільмів, і вона говорить сама за себе. Якщо 2014-го в Україні вийшло 13 вітчизняних стрічок, що разом зібрали 19 млн грн, то 2018-го їх було 34, а зібрали вони 257 млн. Це найкращий показник того, що галузь розвивається», - повідомив Юрій.
На цій оптимістичній ноті перша частина дискусії завершилася, а в Богуцького з'явився привід порушити ще одне улюблене питання.
«У залі присутній Михайло Царьов, і він автор вислову, що телебачення має бути прибутковим. Усі ці роки ми говорили про те, щоби вийти в нуль, але тепер виявилося, що ця мета - для боягузів. У той самий час у нас вже є проект держбюджету на наступний рік, де прописано, що на Суспільне мовлення виділять 2 млрд грн, притому що його середня частка [дивлення] - 0,3%. Питання: а чи варто це робити? Зрозуміло, у нього є певні завдання, серед яких, приміром, соціальна відповідальність. Але хіба у приватних медіагруп її немає?» - спритно сформулював питання Олександр, і першим, хто на нього відповів, став Бондаренко.
«Багато наших напрямків, які, до речі, вже стали прибутковими, несуть у собі соціальну спрямованість. Наприклад, наш спортивний блок націлений на те, щоб український глядач міг безкоштовно дивитися всі топові події», - зазначив Євген, не піддавшись на провокацію щодо Громадського. А ще він додав, що і в цьому питанні представникам ринку життєво важливо об'єднуватись і діяти спільно.
Підтвердив думку представника МГУ і Созановський, додавши, що в цьому об'єднанні має брати участь держава. «Тут важливо нагадати - без участі тієї самої Нацради під керівництвом Артеменка багато речей не вийшло б. Нас буквально за ручку взяли і повезли в Китай, в Індію - не мене конкретно, а нашу індустрію. Начебто дрібниця, але тепер ми робимо VFX для компаній із цих країн», - пояснив він.
Не забув Сергій і про соцвідповідальність. «Так, індустрія може допомагати державі, і тут теж важливо діяти разом. Приміром, кожен із нас сьогодні витрачає величезні гроші на свої медіашколи, щоби готувати потрібні для себе кадри. Однак ми могли б об'єднатися, створити єдину, загальну медіашколу, і, якби ми так вчинили, до нас би навіть із-за кордону приїжджали би вчитись», - вкотре висловив абсолютно раціональну ідею Созановський. Сподіваюся, колеги його нарешті почули.
Що стосується фінансування Суспільного, то тут Сергій висловив іще одну слушну думку. «З одного боку, може, і не варто намагатися оживити неживе, щоби не вийшов зомбі, з іншого - але ж із держпідтримкою кінематографа вийшло. Просто потрібно пам'ятати, якщо ви хочете стати успішним, то шари не буде», - резюмував він.
Про соціальну відповідальність на «Плюсах» розповів і Кривицький. «Гадаю, не збрешу, якщо скажу, що наша група - одна з лідерів із соцвідповідальності, і вибори це показали. Крім того, ми активно працюємо з USAID, із дітьми, з роботодавцями. Та це не має бути гра в одні ворота, держава теж повинна в неї включитися. Наприклад, у нас заборонили російський анімаційний продукт, не зробивши нічого для його заміщення. Грубо кажучи, вся робота з цього питання лягла на плечі двох маленьких нішевих каналів - «Піксель» і «Плюсплюс». Певна річ, вони не впоралися, і тепер діти дивляться російські мультики в YouTube. Я згоден стосовно єдиної медіашколи із Сергієм, але тут знову піднімається питання формування «чорних списків», адже досвідчені кадри, які викладали б у цій школі, потрібно десь брати».
Богуцький поцікавився у Максима, як у «Плюсів» справи з прибутком, на що той повторив уже відомі плани групи вийти в плюс (даруйте за мимовільний каламбур) протягом найближчих двох років. «У цьому плані ми розраховуємо на кодування супутникового сигналу, а також дивимося на діджитал. Думаю, саме він допоможе відрегулювати кількість телеканалів в Україні, хоча лінійне ТБ у нас житиме ще довго», - пояснив Кривицький, уточнивши, що «довго» в його розумінні - не менше 10 років.
Потім черга говорити знову дійшла до Артеменка, втім, йому як державнику, котрі не бувають колишніми, Богуцький поставив питання про те, що повинна робити влада в умовах безперервної інформаційної війни.
«Лише створюючи якісний продукт, ми зможемо і заробляти, і перемагати в інформвійні, - слушно зазначив Юрій. - Тут багато говорили про позитив від кодування супутника, а в мене є особистий великий страх із цього приводу: коли наші канали стануть платними, всі почнуть дивитися російський контент».
У цілому, за його словами, готових рішень для озвучених проблем немає, але одне Артеменко знає точно: ринку потрібні зрозумілі та прозорі правила, які працюють для всіх однаково, а законопроекти слід писати тільки за участю індустрії. А взагалі, перейшовши до приватного сектора, Юрій сформулював простий і зрозумілий принцип взаємин держави з медійниками: «Не заважати».
«Вітаю з адаптацією в приватному бізнесі та на Троєщині!» - пожартував Созановський.
Поговоривши ще трохи про майбутнє Одинадцятого пітчингу Держкіно (щоправда, без конкретики), учасники дискусії усвідомили, що час невблаганно добігає кінця.
А в аудиторії ще ж є запитання!
Перше повернуло Богуцького до теми Громадського, і він нарешті сформулював думку, яка всі ці роки не дає йому спокою. «Якщо я відповідатиму на питання про сьогоднішню неефективність Громадського, то знову скажуть, що Богуцький чогось хоче. А я просто хочу, аби людям було добре! Я не стверджую, що треба взагалі відмовитися від такого мовника, однак вважаю необхідною дискусію про те, чи збігається обсяг фінансування з тим, що суспільство в результаті отримує. Мова навіть не про якісь конкретні успіхи - в усіх бувають провали, ось у МГУ можуть розповісти про ток-шоу «Свобода слова» із Савіком Шустером, частка якого залишає бажати кращого. Вони ж уже напевно зроблять якісь висновки. Так має бути і з Громадським: наша відповідальність за нього не повинна обмежуватись просто виділенням грошей», - пояснив Олександр.
Схоже, його спічем були задоволені не всі: обличчя Євгена ніби натякає, що шпильку про «Свободу слова» він запам'ятав
Друге питання із залу стосувалося того, чи є у лідерів української медіаіндустрії бачення, як поліпшити добробут усіх наших громадян. Поставив його Микола Типусяк, котрий пояснив свою цікавість тим, що без цього і телебачення не зможе стати повноцінним бізнесом.
«Якщо ви сформулювали таке питання, отож, воно вже наполовину вирішене», - оптимістично зазначив Богуцький.
Решта учасників панелі в цілому з ним погодилися, а їхні відповіді можна звести до одного спільного знаменника: потрібно, аби кожний добре робив свою справу, і тоді успіх прийде до нас дуже швидко.
На цьому і час, і слова спікерів закінчилися. Крапку в приємній і змістовній розмові поставив Богуцький: «Мені дуже не вистачало Олександра Ткаченка, але, сподіваюся, йому з Ради було цікаво за нами спостерігати».
А я для фіналу приберегла для вас цитату Сергія Созановського, що гідна того, аби кожний медіалідер роздрукував її та повісив на стіну в своєму робочому кабінеті: «Не треба намагатися забрати все собі. Коли ти так чиниш - нічого не виходить. Не бійтеся розділяти ризики, а потім - успіхи». Хоча не менш прекрасним епілогом десятого саміту медіалідерів могли би стати інші слова Сергія Леонідовича, які він виголосив вже практично на виході: «А де «Інтер»?» А й справді, де?
